Культура Древнього світу (71489)

Посмотреть архив целиком















Культура Древнього світу



Ще наприкінці 19 століття підручники по мистецтву відкривалися главою, присвяченої Древньому Єгиптові. Сто років тому людство разом з винаходом кіно відкрило для себе мистецтво кам'яного віку - палеолітичний живопис і скульптуру. З тих пор мистецтво первісної епохи стало досить популярним об'єктом як попиту, так і вивчення. Можна сміло говорити про наростаючий вплив найдавніших форм мистецтва на його сучасні плини. Які ж особливості цього феномена, як і чому воно виникло, які його функції й духовний зміст.

Що стосується виникнення первісного мистецтва, на цей рахунок є безліч найрізноманітніших і суперечливих гіпотез. Важливо одне. Не викликає сумніву, що художня діяльність існувала на всіх етапах первісної культури. Отже, мистецтво було постійним способом її реального буття, що дозволяє з певними підставами говорити про коріння мистецтва, про напівінстинктивну потребу людини прикрашати й розфарбовувати себе й своє житло, надавати привабливу (для себе) форму предметам. Про вроджені підстави цієї потреби говорить її незвичайна стійкість, а також та насолода, що дає людям заняття майже будь-якою формою художньої діяльності.

Психоаналіз бачить у мистецтві насамперед продуктивну форму трансформації психічної енергії людських інстинктів, її сублімацію, що створює психологічні передумови всієї культурної діяльності. Ще Аристотель говорив про катарсис - що очищає й піднімає вплив мистецтва на людину. Сучасні психологи називають це відновленням психологічної рівноваги, ігровою компенсацією, реалізацією архетипу, але, по суті, мова йде про те, що мистецтво дає "можливість пережити найбільші страсті, які не знаходять собі результату в нормальному житті".

Отже, можна зробити перший висновок: мистецтво з'явилося разом з людиною, тому що художня діяльність є органічною потребою психіки індивіда, вона пов'язана з особливостями його світосприймання й уроджених форм творчої активності.

Чим було первісне мистецтво в структурі культури того часу? І тут варто дати несподівана відповідь - нічим, тому що в чистому виді його там не існувало. Це пов'язане з тією особливістю первісне культури, з її синкретичним характером, з не розчленованістю її основних елементів. Тому найдавніше мистецтво невіддільно від міфології, магії, ритуалів і т.п.

Мистецтво не було відособленою частиною древньої культури, воно було універсальним засобом узагальнення всіх її елементів, способом їхньої об'єктивації й основним засобом їхнього прямого впливу на людей. Особлива багатозначність і духовна напруженість добутків цього мистецтва, їхня здатність привертати увагу, програмувати емоції, викликаючи екстаз, ейфорію, транс і сомнамбулізм.

У найдавніших ритуалах уже використовувалися елементи скульптури й живопису (маски, статуї, наскальний живопис, малюнки на землі, спів, речитатив, театральна організація дії). Естетичний початок проявлявся в кольоровому й різьбленому орнаменті. Почуття ритму виражалося в сполученні скульптурних обсягів, у складному композиційному рішенні, у створенні фантастичних образів. Яке б не було магічне призначення масок і статуеток, ступінь їхнього впливу визначався художньою переконливістю, тому що самі по собі ці форми не могли бути "упізнані", оскільки не існують у природі.

Синкретизм обумовив і найважливішу відмінну рису первісного мистецтва: злитість його функцій і значень, що, у свою чергу, визначила наступні специфічні риси цього мистецтва: гомогенність, колективістський і поліфункціональний характер. У системі первісної культури лише умовно можна розрізняти обряди, культові предмети, тексти, музику й танець. Тільки "перекидаючи сьогодення в минуле", можна дивитися на міфологічний текст як на сценарій, що існує незалежно від обряду, від танцювальних, музичних, пластичних ритмів - усього того, що дає міфу зриму, чутну форму. Справа в тому, що читання тексту - речитатив, спів, супроводжувані музикою, танцем і є саме священнодійство, а культові предмети - маски, статуї - у цьому випадку самі ж і є предметами культу, всі елементи цієї системи рівнозначні.

Головною художньою особливістю первісного мистецтва, що зближає його з мистецтвом XX в. була символічна форма, умовний характер зображення. Тому образи древнього мистецтва сприймаються нашими сучасниками як нереалістичні. Справа не в тім, що древні художники не вміли домагатися зовнішньої подібності. Уміли, якщо хотіли цього, чому є разючі приклади. Справа в тому, що відсутність подібності носить зовсім свідомий характер. Діапазон відступів від примітивної подібності надзвичайно широкий: від простої схематизації або навмисного порушення пропорцій, щоб підкреслити експресивність сприйняття, до створення зовсім фантастичних образів і композицій, у яких лише із працею вгадуються риси реальних істот або предметів.

Варто підкреслити, що символічний характер мистецтва універсальний. Символами є як реалістичні зображення, так і умовні. Печерний живопис і культова традиційна пластика по стилі різко відрізняються друг від друга. У першому випадку зображення зовні реалістично, у другому - форма вкрай умовна, іноді майже абстрактна. І в тім, і в іншому випадку образотворче мистецтво точно відповідає змісту. Умовні форми культової пластики використовуються для створення образів, які не можуть бути передані методом натуралістичного або реалістичного зображення, тому що вони відтворять уявлення про надприродні сили, втілюють невидимих грізних духів і шаманів, створюють вмістища для душ померлих. Зображення ж, використовувані в образах мисливської магії, по перевазі реалістичні, тому що пов'язані з конкретними типами тварин, на яких зосереджені помисли художника-мисливця. Зображуючи, він як би заклинає, підкоряє собі дух цих тварин.

При всьому розходженні художніх методів мети, переслідувані обома художниками дуже близькі: і той і іншої апелюють до надприродних сил, створюють предмети магічного культу, що мають символічний характер.

Зображення оленя або орла, зроблене древньою людиною, може не відрізнятися зовні від малюнка сучасного художника. Але висновок про їхню дійсну ідентичність був би помилковим. Розходження тут те ж, що, наприклад, між зображеннями орла в підручнику зоології й на державному гербі, розходження перебуває за межами самого зображення. Воно пов'язане із психологічними особливостями сприйняття в кожному із цих конкретних випадків.

Часто твори первісного мистецтва являють собою цілі системи дуже складних по своїй структурі символів, що несуть велике естетичне навантаження, за допомогою якого передаються найрізноманітніші поняття або людські почуття, а також кодуються міфологічні сюжети або реальні події. Символічний характер найдавнішого мистецтва привів до появи двох типів подібного кодування: езотеричного мистецтва, розуміння якого доступно вибраному колу присвячених, і екзотеричному - загальнодоступному, зрозумілому для непосвячених. Ця ситуація самим дивним образом виявилася відтвореним сучасним художнім життям.

Магічні уявлення визначали всю змістовну сторону первісного мистецтва, яке можна назвати магіко-релігійним. Справа в тому, що художні форми були більш ефективними засобами для реалізації одного з головних принципів магічного світорозуміння, принципу аналогії. Зміст цього принципу в наступному: хто володіє зображенням предмета, той одержує владу над зображеним або хоча б можливість робити на нього вплив.

Найпершими добутками такого роду були малюнки, що зображували руки (частіше ліві), що служило знаком володіння й магічної влади над даною територією. На Сході зображення жіночої лівої руки дотепер прикріплюють до радіатора автомобіля, "на щастя".

Магічним цілям служили скульптурні й мальовничі зображення тварин на кам'яних плитках, скелях, стінах печер. "Образи тварин, що заповнювали стіни печер, повинні були зображувати можливий видобуток. Обряди, що відбувалися перед ними, мали на увазі перетворити магічним шляхом потенційний видобуток у бажану реальність. На стінах печер магічне перетворення мрії в дійсність виражалося образами образотворчого мистецтва, а на підлозі печер - за допомогою обрядової дії".

Поряд з мисливською магією й у зв'язку з нею існував культ родючості, що виражався в різноманітних художніх формах еротичної магії. Ці два види магії були настільки зв'язані у свідомості первісної людини, що деякі із племен використовували ті самі слова для позначення голоду й любові.

У доісторичну епоху культ родючості був розповсюджений повсюдно, приймав самі витончені форми, мав більший вплив і тому зберігся в первозданному виді в багатьох народів Африки, Океанії, Південної Америки. Звідси достаток добутків з еротичною тематикою в первісному мистецтві, багато хто його стильові особливості. Наприклад, незліченні "палеолітичні Венери", жіночі статуетки з умовними рисами особи й гіпертрофованими обсягом груди, живота й стегон. У первісному мистецтві образи втілювали все різноманіття міфологічних уявлень кожного етносу, що визначило унікальну множинність, рівнозначність і злитість функцій цього мистецтва, а також його особливу роль у підтримці соціальної стійкості й традицій. Мова йде не тільки про те, що мистецтво в древньому світі було найважливішим комунікативним засобом, основним каналом зв'язку між особистістю й соціумом, між близькими етнічними групами. Дуже важлива й надособистісна орієнтація первісного мистецтва, насамперед тих ритуалів, які воно виражало й створювало і які були надійним засобом підтримки загальнонародних норм і цінностей. Ефективність складної системи ритуалів і його художніх форм пов'язана з тим, що вони ґрунтуються на символах, наслідуванні й сприйнятті. Це значить, що цей спосіб впливу на свідомість людини опирається на домінантні сторони людської психіки.


Случайные файлы

Файл
160158.rtf
referat.doc
4987-1.rtf
120749.doc
49597.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.