Соціологія культури як галузь соціології та культурознавча наука (71020)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. Вадима Гетьмана









РЕФЕРАТ

на тему: "Соціологія культури"




Виконала: студентка

спеціальності 6402

11 групи 1 курсу, Пономаренко О.В.

Перевірив: викладач Дворецька Г.В.









Київ - 2009


План


Вступ

1. Зміст і сутність культури

2. Соціологія культури: історія виникнення й предмет

3. Структура й принципи культури

4. Функції й форми культури

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


Поняття "культура" має досить тривалу історію. Воно походить від латинського слова, що означає оброблення (землі), облагороджування, виховання.

Культура - сукупність способів і методів матеріальної та духовної людської діяльності, об'єктивно втілених у матеріальних і духовних носіях, які передаються наступним поколінням.

Соціологія культури є галуззю соціології і водночас культурознавчою наукою. Вона знаходиться на межі філософії і культурології. Щоб пізнати соціологію культури як наукову дисципліну, необхідно розглянути її в контексті соціологічного знання і в контексті інших наук про культуру, а в більш широкому плані - визначити співвідношення соціології та культурології, роль і місце її серед інших наук про культуру.

У цей час існує близько 300 варіантів визначення культури. Така розмаїтість, безумовно, свідчить про те, що культура в житті людства займає особливе місце. Вона є показником матеріальної й духовної зрілості суспільства. У ній втілені здатності суспільства в кожний конкретний історичний період забезпечувати функціонування громадського життя. Ці здатності характеризуються рівнем досягнутих знань, якістю й розмаїтістю створених знарядь праці й засобів життя, умінням практично їх застосовувати й використовувати у творчих цілях, ступенем оволодіння стихійними силами природи, удосконалювання соціального життя в інтересах суспільства.


1. Зміст і сутність культури


Культура, мабуть, виступає як якісна сторона будь-якої діяльності, як спосіб мислення й поводження. При цьому вона являє собою певні цінності, як матеріальні, так і духовні. У реальному житті вони злиті, але є й розходження. Матеріальна культура, як правило, предметна, відчутна. Духовні цінності можуть виступати не тільки в предметно-речовинній оболонці, але й в акті творчої діяльності.

Компоненти матеріальної культури мають чітке вираження. Цього не можна сказати про духовну культуру. Одні дослідники порівнюють культуру з усією соціальною сферою, інші - з духовним життям, треті представляють її як сукупність матеріальних і духовних цінностей і т.п.

Однак, вважається, що зміст зазначеної категорії не може бути обмежено якою-небудь одною сферою життя (матеріальною або духовної), одною ціннісною характеристикою (моральною або політичною), одною формою діяльності (пізнавальної, просвітньої, організаційної й т.п.).

Специфіка культури полягає в тому, що вона, являючи собою відомі цінності, у той же час характеризує різні явища громадського життя.

Культура є соціальним феноменом, і в цьому змісті вона протиставляється натурі (природі).

У культурі фіксуються:

загальна відмінність людської життєдіяльності від біологічних форм життя;

якісна своєрідність форм життєдіяльності в рамках окремих епох, країн, класових, національних, демографічних спільнот людей;

особливості поводження, свідомості, діяльності людей у конкретних сферах життя.


2. Соціологія культури: історія виникнення й предмет


Розуміння культури як соціального феномена надає право й можливість виокремити у великому світі соціологічної науки особливий напрямок - соціологію культури. Соціологія культури як специфічна галузь загальної соціології виникла як у ФРН і Франції в 70-ті рр. ХХ століття. Вона опиралася на методологічні принципи М. Вебера (ідея про соціологію як емпіричній науці про культуру), на вчення про динаміку культурних об’єктивацій Г.Зиммеля, на погляди К. Мангейма в області соціології знання й теорії ідеології.

Соціологія культури виникла як реакція на відому обмеженість позитивістської соціології, що не справляється з аналізом складних соціальних процесів, у тому числі - процесів у сфері духовного життя, науки, мистецтва, релігії, ідеології. Соціологія культури прагне до соціологічного розкриття історико-культурного матеріалу, накопиченого родинними культурологічними дисциплінами, з метою вивчення впливу ідей на соціальну структуру суспільства, на соціальні інститути, соціальні рухи, на швидкість і характер соціокультурного розвитку. Соціологія культури орієнтована не стільки на фіксування й опис тих або інших явищ культури, скільки на дослідження генезису й історичних трансформацій різних культурних форм.

Предметом соціології культури можна вважати саму культуру як складне динамічне утворення, що має соціальну природу й виражає соціальні відносини, спрямовані на створення, засвоєння, збереження й поширення предметів, ідей, ціннісних подань, за допомогою яких забезпечується взаєморозуміння людей у різних соціальних ситуаціях.

Культура породжується матеріальними потребами людей, їх інтелектуальними, моральними, етичними й іншими потребами, практичними інтересами різних соціальних спільнот, груп й індивідів.

Соціологія культури активно вивчає тенденції культурного розвитку суспільства. Вона виявляє вплив науково-технічного прогресу на культурні процеси, досліджують соціально-культурні наслідки урбанізації, вплив засобів масової інформації на соціалізацію особистості, на суспільні настрої. Соціологія культури фіксує зміни національних, духовних, сімейних, побутових відносинах, викликані поширенням утворення, динамікою чисельності установ культури й т.д.

Подання формуються на особистісному рівні й сполучають у собі образи, знання, відносини й оцінки. Соціокультурні зразки - результати діяльності в типових життєвих ситуаціях. Цінності - те, чому віддається перевага стосовно певних предметів і соціокультурних зразків. Соціокультурні норми - відносно стійкі зразки поводження, що фіксують у кожній сфері культури або значимої ситуації взаємодії межі дозволеного.

Зазначені типи культурних утворень виконують важливі функції в соціальному житті, породжуються нею й служать установленню взаєморозуміння між людьми в процесі соціальної взаємодії.


3. Структура й принципи культури


У питанні про розуміння структури, основних елементах культури серед дослідників немає єдності.

Так, в американській соціологічній школі культуру структуризуют у такий спосіб:

1) Мова є основним засобом передачі культури, має високу пристосовність до потреб людини.

2) Відносини. Культура не тільки відповідає на запитання "що є", тобто описує за допомогою понять те, із чого складається світ, але й указує на зв'язок один з одним у просторі й часі різних явищ, може відповістити на запитання "що може бути" у результаті взаємодії складових частин соціального організму.

3) Цінності - поділені більшістю переконань щодо цілей, до яких варто прагнути. Цінності можуть бути різними в різний історичний час і при різному соціальному пристрої. Вони дають критерії оцінки дій, предметів, ідей, думок і становлять головне в культурі.

4) Норми - правила, що визначають, як повинна поводитися людина, щоб "вписатись" у цінності культури свого суспільства. Норми, стандарти, правила поведінки обґрунтовуються цінностями.

Ряд сучасних вітчизняних дослідників бачать у структурі культури, крім відзначених раніше, й інші елементи.

Принципи культури:

  • наступності, що виступає як необхідний зв'язок між новим і старим у процесі розвитку. На основі принципу наступності ґрунтується так званий культурний консерватизм, що затверджує цінність і своєрідність національної культури, що ставить своїм завданням збереження "високої культури", що не тільки сама по собі коштовна, але і є однією з головних умов соціальної й політичної стабільності. Творцями цього плину були А.А. Григор'єв, Ф.М. Достоєвський, Н.Н. Страхів. Корінна їхня ідея - "національний ґрунт" - основа соціального й духовного розвитку;

  • цілісності, єдність матеріальної й духовної культури, гуманітарного й технічного знання. Все матеріальне - свого роду "сховище" духовного, все духовне так чи інакше реалізується через матеріальне;

  • проникнення культури в усі сфери соціального життя. У цьому проявляється її творчий характер. Вона об'єктивується у всіляких продуктах діяльності - як у матеріально-предметних, так і символічно-знакових;

  • здатність до саморозвитку, що проявляється в основному в трьох формах:

1) стихійна, неусвідомлена;

2) метод спроб і помилок, де високий відсоток випадковості;

3) свідома діяльність, пов'язана з інноваціями, науковим розрахунком, розробкою принципово нових проектів.

  • взаємодія культур. Вона може відбуватися як у середині певної культури (зв'язку між поколіннями, людьми фізичної й розумової праці, між класами й націями однієї держави), так і між культурами різних країн і народів. Подібна взаємодія породжує різноманіття культур: у надрах окремого суспільства або народу (субкультури), у масштабах усього людства (соціокультурні супер-системи, наприклад, Схід і Захід).


Случайные файлы

Файл
96690.rtf
72698-1.rtf
f_chim.doc
143485.rtf
129326.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.