Культура перших цивілізацій (70288)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ









Реферат

з дисципліни “ УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА КУЛЬТУРА

тема «Культура перших цивілізацій»


















2010


ЗМІСТ


1. Характерні риси культури Стародавнього Сходу.

2. Культура Месопотамії.

3. Своєрідність культури Стародавнього Єгипту.

4. Культурна спадщина Стародавньої Індії.

5. Досягнення культури Стародавнього Китаю.


1. Характерні риси культури Стародавнього Сходу


Перехід від первісної культури до перших цивілізацій відбувався насамперед на території, де були сприятливі природні умови. У субтропічній зоні Близького Сходу, в долинах рік Тигру, Євфрату та Нілу, сформувалися ранньокласові цивілізації і перші держави Месопотамії та Єгипту (IV-III тис. до н.е.), а у долинах рік Інду, Гангу, Хуанхе і Янцзи держави Індії та Китаю (III-II тис. до н.е.). Народи Стародавнього Сходу першими перейшли до штучного зрощення, застосування плугу, колеса, гончарного кругу. Перехід до більш прогресивних форм землеробства та скотарства, широке використання металів, розвиток торгівлі та ремесла вплинули на підвищення продуктивності праці, зумовили виникнення майнової нерівності та соціального розшарування. Все це прискорило процес утворення перших держав, які утверджувалися у багатьох країнах Стародавнього Сходу у формі так званої «східної деспотії», при якій вся влада зосереджувалася в руках правителя держави (царя, фараона, імператора). Це одна із характерних рис перших цивілізацій.

Розвиток сільського господарства, ремесла, торгівлі, державності зумовили виникнення в країнах Стародавнього Сходу наукових знань. Саме тут вперше з’явилися писемність, перші знання з математики, медицини, астрономії, фізики, хімії, історії, географії, правознавства. Це вплинуло і на розвиток інших напрямів культури, зокрема, літератури та образотворчого мистецтва. Але і в період існування східних деспотій зберігалися первісні форми общинного управління, господарства та побуту. Це зумовило відносний консерватизм та традиціоналізм суспільного ладу та культури Стародавнього Сходу. Це також важлива характерна риса цього періоду. Культуру країн Стародавнього Сходу відрізняє монументалізм та культ царя-бога, якому були присвячені більшість величезних храмів, палаців, пірамід, скульптур та ін. Із усіх культур Стародавнього Сходу культури Месопотамії, Єгипту, Індії та Китаю – найбільш типові зразки ранніх цивілізацій.

2. Культура Месопотамії


У IV-III тис. до н.е. на території Месопотамії (з грец. – Межиріччя), створилася рання цивілізація, яка дістала назву «Шумеро-Аккадська культура». Ця культура була основою подальшої вавилонської культури.

До найвищих досягнень цієї культури треба віднести: розквіт храмобудівництва, мистецтво гліптики (різьба на печатках), виникнення клинописної писемності та нових форм літератури, досягнення в сфері математики та астрономії. Шумери першими винайшли колесо до візка, гончарний круг та бронзу. Але все ж особливе значення мають їх досягнення в сфері мистецтва.

Все мистецтво того часу, як і світогляд, були тісно пов’язані з релігійними культами. Пластичне мистецтво раннього Шумеру було тісно зв’язано з гліптикою (наприклад, печатки-амулети у формі тварин).

В архітектурі остаточно складається тип храму на високій платформі з високою стіною навколо нього. Своєрідну пам’ятку архітектури знайдено у Кіші – світську будову, перший зразок єднання палацу і фортеці у шумерському будівництві. Пам’ятки скульптури були представлені невеликими фігурками людей (25-40 см), зроблені з м’якого каменя. Набула поширення в Шумері й пластика у металі. Ювелірною майстерністю відрізняється знайдена археологами діадема цариці Шубад. Знайдено також зброю, музичні інструменти, 4-х колісні візки, що свідчить про високу культуру. Шумерські архітектори поклали початок будівництву міст, багатоповерхових будинків та зіккуратів.

Із пам’яток шумерської літератури їх збереглося біля 150. Одна з найвідоміших – епічні сказання про Гільгамеша. Від ритуальних церемоній, що супроводжувалися пантомімою, танцями та співами гімнів на честь богів, бере початок особливий літературний жанр – релігійна драма.

Шумери вже мали перші школи. Спочатку їх мета була суто практичною – готувати писців, землемірів та ін. З кінця III тис. до н.е.школи перетворюються в своєрідні наукові центри, в яких викладали математику, граматику, музику, право та інші науки.

У другій половині III тис. до н.е. правитель міста Аккад – Шурумкеш об’єднав два міста в єдине шумеро-аккадське царство. Однак після значного підняття на політичній арені міста Вавилон ця територія стала мати назву Вавилонія («ворота бога»).

У середині II тис. до н.е. при цареві Хамураппі з’явився відомий правовий кодекс. Цей клінописний текст був записаний на 2-метровому кам’яному стовпі й відбивав господарське життя, побут та світогляд давніх вавилонців. Культура, релігія та мистецтво Вавилонії набули подальшого розвитку в Аcсирійській державі. На руїнах палацу ассирійського царя Ашшурбаніпала у Ніневії (VII ст. до н. е.) вчені знайшли велику для того часу бібліотеку, яка нараховувала біля 30 тис. клинописних текстів. Найбільшого розмаху будівництво у Вавилонії досягло при Навуходоносорі II. За його наказом почалося масове будівництво храмів, зіккуратів, палаців, укріплень. Було збудовано одну із самих величних споруд на честь бога Мардука (заступника Вавилона) – зіккурат Есагілі, який увійшов до історії під назвою Вавилонська башта.

Уся культурна спадщина Месопотамії значною мірою була сприйнята на Близькому Сході, а також була запозичена завойовниками Вавилону – персами.


  1. Своєрідність культури Стародавнього Єгипту


Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється на кілька періодів: Раннього (3100-2700 рр. до н.е.), Стародавнього (2700-2160 рр. до н.е.), Середнього (2134-1786 рр. до н.е.) та Нового (1575-1087рр. до н.е.) царства. Для усіх цих періодів характерна своєрідність культурного розвитку.

Первісні уявлення і багато релігійних культів, що були характерні для єгипетської релігії, зберегли своє значення протягом усієї історії Стародавнього Єгипту. Пережитки поклоніння богам-тваринам простежуються у появленні голів тварин та птахів у єгипетських богів або в деталях їх головних уборів. Найбільш шанованими тваринами були бик, баран, жук (античні письменники його називають скарабеєм), корова, кішка, змія.

Здавна в єгипетських центрах сформувалися культи сонячних богів, які мали різні імена: Ра, Атум, Гор, Хепрі. Поступово особливого значення набуває бог сонца Ра. Цей культ вийшов за межі значення місцевого бога, а його зв’язок з царським культом мертвих зробив Ра загальноєгипетським державним богом.

Особливе місце займав культ фараона. Офіційне обожнення царської влади – характерна риса єгипетської релігії. Фараон вважався намісником бога на землі, а ім’я «Гор» стає одним з його священних титулів. Влада фараона поширювалася не тальки на країну, але й на явища природи. З культом фараона був тісно пов’язаний культ всеєгипетського бога Осириса, бога природи, що вмирає та воскресає.

Будинки простих єгиптян будувалися з каменя. Будинки вельмож мали до 70 приміщень і займали площу біля 240 м2. Стіни розмальовувалися геометричним та рослинним орнаментом; підлога і колони фарбувалися різним кольором. Уявлення про царські палаци надає відомий палац Аменхетепа III у Фівах. Але значно краще збереглися споруди, які були присвячені потойбічному культу – гробниці та піраміди (одне з семи чудес світу). Першою погребальною спорудою, зробленою з каменя, була гробниця-пірамида царя Джосера. Така піраміда стала початком будівництва геометрично правильних пірамід, які були багато століть основною формою царського поховання. Найбільш відомі з них піраміди Хеопса (займає більш 5 гектарів, її висота досягає 147 метрів) і Хефрена.

Основні правила для скульптури (перша в історії система канонів) були складені ще в часи Раннього Царства: фігурка людини зображується в фас, а її голова і ноги – в профіль. Очі інкрустувалися каміннями і бронзою. Велику групу складали статуї, присвячені фараонам.

Система писемності у Єгипті, завдяки господарським потребам, склалася ще у період Раннього Царства. Для кожного звука було вироблено окремий знак, але на алфавітне письмо єгиптяни не перейшли.

Від часу Раннього Царства до нас не дійшли літературні праці, якщо не враховувати «автобіографічних» надписів у гробницях. Поступово ці «біографії» набували літературної форми. З епохи Середнього Царства відома «Повість про Сінухета». Художня історична література подана царськими літописами та «автобіографіями» вельмож. Серед поетичної літератури відомі гімни богам і царям, любовна лірика.

Єгиптяни зробили вагомий внесок в астрономію, створивши сонячний календар. Інший важливий внесок у розвиток астрономії – розподіл доби на 24 години. В епоху Нового Царства було створено водяний та сонячний годинники. Єгипетська математика також виникла з потреб господарства. З епохи Середнього Царства вже існували збірники задач. З цього періоду у Єгипті удосконалюються знаряддя праці, будуються іригаційні системи – Фаюмський оазис.

З Раннього Царства накопичилося багато знань у сфері анатомії та медицини, з’явилися лікарі різних спеціальностей. Існували практичні посібники для лікарів, хоча в них ще наука перепліталася з магією. В Єгипті існував своєрідний інтелектуальний центр «Будинок життя», у якому створювалися філософські трактати, священні та магічні книги.


Случайные файлы

Файл
28013.rtf
ГОСТ 10060.1-95.doc
153152.rtf
183119.rtf
55124.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.