Детермінанти художнього образу в контексті театральної культури (70000)

Посмотреть архив целиком

1ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ




Наконечна Оксана Василівна


УДК 792.2.02:316.4.066 (043.3)




ДЕТЕРМІНАНТИ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

В КОНТЕКСТІ ТЕАТРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ



Спеціальність 26.00.01 – теорія та історія культури




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства








Харків –2008


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі культурології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Овчиннікова Альбіна Петрівна, Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, професор кафедри культурології


Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Мартинюк Тетяна Володимирівна, Мелітопольський державний педагогічний університет, завідувач кафедри музичного виховання і хореографії;

кандидат мистецтвознавства, доцент Спрінсян Василь Георгійович, Одеський національний політехнічний університет, доцент кафедри документознавства та інформаційної діяльності.


Захист відбудеться „ 19 ” червня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4, Мала зала.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.


Автореферат розісланий „ 16 “ травня 2008 р.




Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Потрашков


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. За роки державності України сформувалося і зміцніло вітчизняне мистецтвознавство, про потужний потенціал якого свідчать різноаспектні наукові розробки з теорії і історії культури, театрального мистецтва, режисури тощо, збільшення обсягу теоретичного та емпіричного матеріалу, що ґрунтується на національних підвалинах. Одним із підходів удосконалення національної культури і мистецтва є вирішення проблеми аналізу сценічної образності, яка майже не була предметом дослідження вітчизняних вчених, і лише протягом останніх років з’явилися перші дослідження, пов’язані з обґрунтуванням необхідності нового підходу до аналізу сценічної образності, що знайшло своє відображення в працях Ю. Бобошка, Ю. Давидова, О. Клековкіна, Н. Корнієнко, М. Левченка, В. Пацунова та ін. Отже, в мистецтвознавстві назріла необхідність значного переосмислення проблеми аналізу сценічної образності, застосування для її вивчення найсучасніших методів дослідження. В сучасному українському мистецтвознавстві існує потреба створення концепції наукового аналізу сценічної образності за певними критеріями, яка б носила не тільки прикладний, але і узагальнюючий характер, набувши якостей системи. Принаймні, необхідно окреслити виміри дослідження цієї проблеми, визначивши теоретичну, методологічну базу та узгодивши термінологію.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри культурології ОНУ ім. І.І. Мечникова та є складовою теми кафедри культурології ОНУ ім. І.І. Мечникова „Філософсько-методологічні дослідження гуманітарного знання” (наказ ОНУ ім. І.І. Мечникова № 855-18 від 18 травня 2001 р.).

Мета дослідження – створення узагальненої концепції аналізу сценічної образності в театральній культурі.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення завдань:

- дослідити генезу детермінант художнього образу шляхом аналізу історичних джерел та праць науковців з теорії та історії культури;

- визначити сучасні тенденції та перспективи визначення детермінант художнього образу;

- упорядкувати наукову термінологію, пов’язану з проблемою аналізу художнього образу в театральній культурі;

- застосувати системний підхід для аналізу художньої образності;

- розглянути психологічні аспекти художньої образності в театральній культурі;

- з’ясувати чинники, що є детермінантами художнього образу в театральній культурі і створити систему критеріїв аналізу сценічної образності;

- обґрунтувати способи фіксації та аналізу чинників-детермінант художнього образу в театральній культурі;

- вивести критерії, за якими сценічне створіння може вважатися сценічним образом;

- довести універсальність чинників-детермінант художнього образу в театральній культурі.

Об’єкт дослідження – художній образ в театральній культурі.

Предмет дослідженнядетермінанти створення і втілення художнього образу в театральній культурі.

Методи дослідження: абстрагування (для дослідження окремих детермінант художнього образу, відокремлених з їх цілісного комплексу); аналітико-синтетичний (для формулювання цілісного погляду на сучасний стан проблеми аналізу художнього образу, для розгляду різних категорій образності; для дослідження визначених особливостей з метою створення єдиної цілісної системи детермінант художнього образу в теорії і історії культури); аналогії (для образного пояснення напрямків дослідження); генетичний (для виведення визначень); експлікації (для уточнення певних понять з неозначеним складом); індуктивний (для узагальнення результатів дослідження першоджерел, для виведення узагальнюючих положень); історичний (у дослідженні ґенези художнього образу в теорії і історії культури), класифікації (для об’єднання властивостей художнього образу в певні групи детермінант за їх функціями); комплексного аналізу (для застосування даних суміжних галузей гуманітарних наук); моделювання (для побудови моделей певних об’єктів і процесів для з’ясування їх функцій, структури та субстрату); порівняльно-зіставний (для зіставлення різних визначень з метою уточнення термінології; для визначення типових особливостей детермінант художнього образу); синергетичного аналізу (для здійснення системного підходу в театральній ейдології); систематизації та узагальнення (при теоретичному опануванні проблеми аналізу художнього образу); феноменологічної дедукції (для обґрунтування обмежень предмету дослідження); формалізації (для створення схем, використання символів, умовних позначень).

Теоретичні основи дисертаційного дослідження закладені в працях фахівців з теорії, історії культури, мистецтвознавства: В. Василька, М. Кагана, В. Комісаржевського, Л. Курбаса, В. Немировича-Данченка, К. Станіславського, Г. Товстоногова, М. Чехова та ін. Ґрунтовність опанування теми обумовлена використанням праць сучасних мистецтвознавців А. Баканурського, А. Бурова, В. Горпенка, А. Григоряна, Т. Знамеровської, О. Клековкіна, Н. Корнієнко, А. Михайлової, Г. Місюн, А. Овчиннікової, П. Паві, В. Пацунова, Н. Рождественської, В. Фіалка, О. Шила; філософів І. Добронравової, Т. Новаченко, І. Пригожина, С. Ситька, І. Стенгерс, А. Уйомова, А. Цофнаса; психологів Г. Айзенка, Г. Вільсона, А. Лазурського, У. Шелдона, М. Щокіна, Г. Юнга; досвіду роботи сучасних театральних режисерів А. Бабенко, Д. Богомазова, Р. Віктюка, Г. Волчек, А. Жолдака, О. Ліпцина, Ю. Одинокого, що відображає теоретичний та практичний підхід до досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні тези про існування детермінант художнього образу в театральній культурі. У цьому зв’язку дисертантом вперше:

- обґрунтована теоретична та методологічна база нового напрямку дослідження мистецтвознавства – театральної ейдології – для здійснення наукового аналізу категорії художнього образу в театральній культурі;

- упорядковані психологічні категорії аналізу художнього образу в театральній культурі;

- обґрунтовані параметри аналізу об’єктивних детермінант художньої образності і способи констатування наявності суб’єктивних детермінант (індикатів);

- визначені критерії можливості аналізу художнього образу в театральній культурі – „критерії допуску”;

- систематизована функціональна структура художнього образу в театральній культурі;

- запропонована універсальна схема наукового аналізу художнього образу в контексті театральної культури;

- уточнена термінологія багатьох театрознавчих понять, що раніше не відокремлювалися або використовувалися як тотожні: „сценічний образ”, „роль”, „характер”, „діюча особа”, „персонаж” тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані в галузі культурології для осмислення процесу створення і втілення художнього образу в театральній культурі. Отримані результати можна застосовувати в навчальному процесі для читання навчальних дисциплін „Історія театру”, „Культурологія”, „Основи акторської майстерності”, „Режисура”, „Історія режисури”, „Сценічне мовлення”, спрямованих на професійну підготовку акторів, читців та режисерів. Результати дисертаційного дослідження використовуються автором у навчальному процесі зі студентами ОНУ ім. І.І.Мечникова.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації оприлюднені у формі наукових доповідей і виступів на конференціях, серед яких: V Міжнародна науково-практична конференція „Наука і освіта – 2002” (Дніпропетровськ-Житомир –Чернівці); Друга всеукраїнська науково-практична конференція „Україна наукова – 2002” (Дніпропетровськ-Полтава-Черкаси); науково–практичний семінар „Молодіжний театр як форма розвитку професійної компетенції майбутніх митців” (Луганськ-2004); Перша Міжнародна науково-практична конференція „Науковий потенціал світу-2004” (Дніпропетровськ); Третя Міжнародна науково-практична конференція „Динаміка наукових досліджень-2004” (Дніпропетровськ); науково-практична конференція „Перспективні розробки науки і техніки – 2004” (Дніпропетровськ); ІV Міжнародна науково-практична конференція „Динаміка наукових досліджень-2005” (Дніпропетровськ), Інтернаціональна науково-практична конференція „The Science: Theory and practice – 2005”. (Прага – Бєлгород – Дніпропетровськ).


Случайные файлы

Файл
137939.rtf
kursovik_nature.doc
26593.rtf
32681.rtf
2949.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.