История Хуста (64360)

Посмотреть архив целиком

І.Вступна частина.


Один з найцiкавiших екскурсiйних маршрутiв в нашому мiстi та Хустському районi є туристсько-краєзнавчий маршрут на Замкову гору до руїн Хустського замку. Чудовий краєвид міста відкривається звідси з висоти 174метра в усі пори року. Екскурсія розрахована на три години і починається на території нашої школи. На мою думку иexcuzzo-вибігаю) вказує, що навчальне заняття проводиться поза классом, поза школою. Основним методом навчання тут є спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням вчителя, виконання робіт туристичного і дослідницького Характеру .

Основними етапами екскурсії є :

  1. Підготовка вчителя до екскурсії .

  2. Підготовка учнів до екскурсії.

  3. Проведення екскурсії.

  4. Підведення підсумків екскурсії .

Екскурсії ілюструють словесні образи і створюють повніше уявлення про предмети і явища навколишнього світу.Різноманітні спостереження в природі сприяють збагаченню мови учнів.На екскурсіях учні набувають навичок і вмінь дослідницьку роботу: спостерігати за предметами і явищами органічної і неорганічної природи, аналізувати, порівнювати ці предмети і явища, робити висновки.Все це сприяє активізації їх пізнавальної діяльності, набуттю і закріпленню нових знань.В учнів виробляється дослідницький підхід до вивчення явищ навколишнього середовища.На екскурсіях в учнів виробляється організаційні навички, розвиваються винахідливість, витривалість, упевненість у своїх можливостях.

Перед екскурсією вчитель ознайомлює учнів з її метою, планом, маршрутом, визначає час проведення екскурсії.Діти повинні знати, куди вони йдуть, що їм треба робити на екскурсії, на що потрібно звернути увагу, що взяти з собою на екскурсію.

Учні мають усвідомити, що екскурсія-це не прогулянка, а навчальне заняття, яке проводиться на природі, тому до неї треба так само ставиться, як і до уроку.Ефективність екскурсії залежить від організованості й дисциплінованості учнів, то велика увага звертвється на правила техніки безпеки під час проведення цього позакласного заходу.


ІІ.Основна частина.

Замкова гора по відношенню до нашої школи знаходиться на відстані =2 км, в південно-східному напрямку.Найшвидший маршрут, від школи до Замкової гори, проходить по вулицям: Львівська, Крупської, 900-річчя Хуста з виходом на вулицю Замкову.Інтенсивний рух автотранспорту, робить цей маршрут досить небезпечним.Найбезпечнішим є шлях по таким вулицям: Сокача, Ватутіна, Калина, переходимо вулицю Гвардійська, повертаємо на Кошевого, потім через вулицю Братів Бращайків на Пряму, з виходом на Пирогова до вулиці 900-річчя Хуста і вулиці Замкова.Цей маршрут довший за протяжністю невеликій інтенсивності руху автотранспорту є безпечнішим.Проходить півгодини і ми біля підніжжя Замкової гори.Тут ми знайомимося з пам’ятником російським солдатом, які загинули в роки ІІ-ої Світової війни, та меморіальною плитою, поставленою на честь партизанів-розвідників, які загинули в нашому місті.Взагалі сама Замкова гора має висоту 150м, а 14метрів мають у висоту руїни Хустського замку.Під час підйому, по досить добре викладеній каменем дорозі, ми слухаємо легенду, як будували Хустський замок.

Давно то було, сімсот років тому.Наш край був укритий великими лісами, а де була рівнина і ліс розкорчований, то там землі були дуже родючі.

Приїхав якось сюди воєвода Хуст на лови.Полюбилися йому сі місця.І захотів тут жити на якійсь горі, аби видіти все своє багатство.А там, де тепер стоїть замок, не було гори, лише невелике підвищення.І здумав Хуст на тому підвищенні вчинити гору, а на горі, на самому вершечку, вибудувати замок.І завів воєвода панщину.З усіх сіл мусили йти люди відробляти панщину на будівництві замку.

Дуже тяжко було зводити той замок: каміння близько не було, носили і глину здалека, і воду.І каміння, і глину носили в бесагах на плечах, бо тоді ніякого транспорту не було.Люди робили день і ніч, доки не наносили цілу гору, висотою понад сто метрів.На вершку гори почали будувати замок.Можна казати, що замок побудовано на кістках людей, бо не один умер на тім будівництві.

В окремих місцях пан розпорядився мурувати стіни із малтера, замішаного на білкові з яєць, бо такий малтер дуже міцно держить.Люди з голоду пухли, айбо всі курячі, гусячі, качачі, навіть потячі яйця мусили здавати на будвництво замку.

Коли замок був готовий, зробили довкола гори гвинтову дорогу, аби можна у замок возом в’їхати.На випадок, коли би вороги напали на замок, у ньому не було двох речей –колодязя та підземного ходу.Примусили людей копати колодязь і підземний хід.Гайдуки стояли з палицями і підганяли людей, аби швидше копали.Сто п’ятдесят метрів у глибину викопали, поки дійшли до води.Три роки затратили на колодязь.А підземний хід від Хустського замку рили дев’ять років.

Коли все було готове, воєвода Хуст поселився у замку.Привів з собою багато війська, привів у замок свою жону Тису та двоє дітей- доньку Ріку і сина Хустеця. Аби підлеглі знали, хто ними править, воєвода дав вибубнувати, шо в його честь місто буде називатись Хустом, найбільша ріка- Тисою, а дві менші річки, що впадають у Тису- Хустцем і Рікою.

На південь від Замкової гори знаходиться районна лікарня, автовокзал, і турбаза «Нарцис», на захід вулиця І.Франка, а на схід міське кладовище.Через півгодини підйому ми підходимо до підніжжя Хустського замку, точніше його руїн, які можливо обійти навколо по лісовій дорозі.В останні роки всередині Хустського замку, поставили великий дубовий хрест, який видно майже у всіх куточках нашого міста.Роздивляючись чудові краєвиди долини річка Тиса та річки Ріка, ми можемо побачити не тільки наше місто,але і навколишні села (Іза, Городилово).В цей час цікаво послухати про історію Хустського замку.

Пропонуємо ще один цікавий маршрут-на Замкову гору.Чудовий краєвид міста відкривається звідси з висоти 174метрів в усі пори року.

Архівні джерела стверджують, що Хустський замок був побудований для захисту східної частини Угорської держави та для приборкання переможених русичів, а будівництво розпочалося в 1090 р. і було закінчено за короля Бейли ІІІ в 1191 р.

Пізніше в Хустському замку розташувався королівський гарнізон, який очолював комендант фортеці.

Утримувати замок в належному стані, постачати його продовольством та ремісничими виробами мусили кріпаки, ремісники, дрібні торговці, які перебували в залежності від адміністрації фортеці.

В 1577 р. Хустський замок був значно укріплений, збудовані окремі фортифікаційні споруди.До замку із заходу, від річки Хустця, вела серпантинна дорога.На півдорозі до фортеці, де на південній частині гори починався крутий схил, стояв сторожовий будинок, руїни якого помітні і зараз.Тут знаходилася сторожа.З цього будинку до замку вів підземний коридор.Таким чином, замок був з’єднаний таємним ходом із сторожовим пунктом.

При вході у зовнішній замок були великі і важкі в’їзні ворота.Вони знаходилися на південному сході, куди вела серпантинна дорога.Ворота захищала могутня прямокутна вежа, що височить з правого боку.А з лівого- знаходяться залишки другої вежі, яка захищала ворота і південний бік кріпосної стіни.Ці споруди з’єднував вузький коридор, який служив своєрідною пасткою- у випадку проникнення туди ворога його можна було піддати інтенсивному обстрілу.

Вежа над в’їзними воротами була найбільш укріпленою з південного заходу, де замкова стіна з’єднувалася з будинками внутрішнього замку.Вздовж дороги,що вела до воріт внутрішнього замку, знаходилися надвірні жилі будинки.

Перед воротами внутрішнього замку існував глибокий рів завширки 8,5м, через який вів перекидний міст.Піднятий міст перекрив прохід між зовнішнім і внутрішнім замком і закривав собою в’їзні ворота у внутрішній замок.Зразу ж за воротами на південному боці були розміщені жилі та адміністративні приміщення, казарми і навіть корчма.Над воротами по обидва боки здіймалися високі кілеподібні вежі, які захищали підступ до них.В одній із них, з північного боку, знаходився пороховий склад.Другий пороховий склад містився на північно-західному боці замку.

На стінах внутрішнього замку були обладнані майданчики для важких гармат.Тут стояла найбільша гармата, постріл з якої вранці повідомляв про прихід нового дня.Біля вежі у скелі був викопаний колодязь, глибина якого сягала 160м.Він забезпечував гарнізон водою в період облоги.

Внутрішній замок міг захищатися і після взяття ворогом зовнішнього замку.Із східного боку внутрішній замок завершувався двома могутніми бастіонами і високою кілеподібною вежею.Північну частину внутпрішнього замку охороняла квадратна сторожова вежа, звернена до верхів’я річки Ріки.

Зимові приміщення власників замку і коменданта знаходилися на другому поверсі внутрішнього замку, поряд із сторожовою вежею.Літні приміщення знаходилися на південній стороні замку.Вони мали великі вікна, через які було видно ріку Тису і дорогу, що проходтла під замком.

Внутрішній замок був покритий дранкою.В південній частині його стояла вежа, збудована в 1554 р. за наказом австрійського імператора Фердинанда І і тому носила його ім’я.Верхня частина вежі служила арсеналом, середня- каплицею, а нижня- пороховим складом.

Підхід до замку з боку села Бороняви охороняла Бубнова вежа з просторим залом без вікон.Тут також знаходився пороховий склад.На другому поверсі був світлий зал замкової каплиці, а вище- склад із зброєю.

Вежі домінували над замком і служили для оборони, якщо ворогові вдавалося проникнути всередину фортеці.В інший час вежі виконували сторожову роль.Розміщені на найвищих і найменш уразливих місцях, вони були командними пунктами замку.Під час облоги в них перебували володарі замку зі своїми сім’ями.Звідси здійснювалося керівництво боєм.


Случайные файлы

Файл
76365-1.rtf
50833.doc
19v_my_titul.doc
101504.rtf
82596.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.