Втрати у оптичних волокнах (63604)

Посмотреть архив целиком















ВТРАТИ У ОПТИЧНИХ ВОЛОКНАХ






1. Загасання сигналу в оптичних волокнах


Як і в будь-якому іншому середовищі, при розповсюдженні в оптичних волокнах сигнал зазнає втрат. Принципові джерела загасання в волоконних світловодах можуть бути в цілому розділені на дві групи: поглинальні та випромінювальні.

Типовий спектр втрат в оптичному волокні зі своїми складовими компонентами, що вносять внесок в повну величину втрат на певній довжині хвилі показаний на рисунку 1.


Рисунок 1 – Залежність загаснення від довжини хвилі


Результати досліджень повного спектру втрат (пунктирна лінія) для одномодового волокна з дуже низькими втратами (довжиною 2,2км, що має =0,0019). Також відображена оцінка різних факторів, що внесли вклад у вимірені втрати; показані різні “вікна” низьких втрат и відповідні їм джерела і детектори, які спільно визначили різноманітні покоління волоконно-оптичних комунікацій.

Цей рисунок також демонструє "вікна прозоростi" для оптичних комунікацій, відповідні джерела і детектори, що використовуються для роботи в цих "вікнах" низьких втрат. Далі, ми розглянемо кожну компоненту спектру втрат.


2. Втрати на поглинання


Втрати на поглинання можна також поділити на власні та зовнішні. Власні втрати можуть бути викликані взаємодією світлової хвилі, що поширюється з єдиним чи великою кількістю компонентів матеріалу волокна - взаємодія якого в кінцевому рахунку може привести до квантового переходу між електронними, а також і коливань рівнів енергії матеріалів волокна. Так, ширина забороненої зони в чистому плавленому кремнії (SiO2 - основний компонент, з якого виготовляють волокно, а Si - здебільшого впливає на його параметри) - порядку ~8-9 еВ, пікове поглинення світла у відповідності з електронними переходами спостерігається при ~ мкм в ультрафiолетовому діапазоні. З іншого боку основна коливальна смуга поглинення в SiO2 має центр при 9,2 мкм в iнфрачервоному (ІЧ) діапазоні, з наявністю більш слабких рядків поглинення при  3,2; 3,8; 4,4 мкм, що викликано негармонічними коливаннями в зв'язку SiO. Ці смуги поглинення експоненціально зменшуються, приводячи до відомих піків поглинення з краями, що виходять на сусідні довжини хвиль. Проте, в діапазоні довжин хвиль, що цікаві для оптичного зв'язку (0,8-0,9 мкм та 1,2-1,5 мкм), ці края серйозного впливу не виявляють. Для сьогоднішніх та ліній зв’язку наступного покоління в ІЧ-діапазоні виявляє деякий вплив при >1,5 мкм, на цій довжині хвилі внесок ІЧ-поглинення меншим 0,05 дБ/км.






Таблиця 1

Втрати на поглинання в силікатному (SiO2-) склі, обумовлені присутністю слідів різних металів та іона ОН в якості домішок

Домішки

Втрати (дБ/км), відповідаючи мільярдній частині в одиниці обсягу

Довжина хвилі максимального поглинання (мкм)

V4+

2,7

0,725

Cu2+

1,1

0,85

Fe2+

0,68

1,1


Втрати (дБ/км), відповідаючи мільйонній частині в одиниці обсягу


OH

1,0

0,95

OH

2,0

1,24

OH

4,0

1,38


З іншого боку, встановлено, що зовнішні поглинення викликані навіть невеликим слідом (мільйонною часткою в одиниці обсягу) домішок металевих iонів, наприклад міді, марганцю, заліза, ванадію та інш., а також наявністю води (в формі iону ОН), розчинених в склі, що показано в таблиці 1. Проте, рівень технології виробництва волокон з низькими втратами все ще, по суті, заснований на реакціях з фазою випаровування, процесом, що неминуче очищає основні матеріали (відповідно з різним тиском пару), що, в кінцевому рахунку, формують волокно поза присутності цих домішок, за винятком води. Iони ОН коливаються з основною частотою, відповідною ІЧ-діапазону - 2,7 мкм. Проте, відповідно до слабкої негармонічності зв'язку ОН, піки поглинення обертонів можуть з'явитися приблизно на довжинах хвиль 0,72; 0,95; 1,38мкм. Крім того, один чи більше піків комбінаційного поглинення можуть також зустрічатися на довжинах хвиль 0,88; 1,13; 1,24 мкм. Проте, ці піки поглинення ОН достатньо вузькі (в порівнянні з лініями поглинення в ІЧ - діапазоні), що забезпечує дуже низькі втрати в діапазонах довжин хвиль 1,3 мкм, 1,55 мкм, які викликають сьогодні особливу зацікавленість.

3. Втрати на випромінення


Якщо частина чи вся енергія,що направляється, випромінюється (губиться) із волокна, кажуть, що спостерігаються випромінювальні втрати. Найбільше джерело власних випромінювальних втрат в волокні викликано розсіянням Релея і породжується флуктуаціями густини і складу, малого масштабу (малого у порівнянні з довжиною хвилі світла, що поширюється), які вморожені в кристалічну решітку скла при температурі плавлення скла під час плавлення і наступного охолодження. Неупорядності, які з’являються, призводять до поглинення, що змінюється як  при зміні довжини хвилі. Таким чином, шляхом роботи системи на більш довгих хвилях, можна мінімізувати внесок розсіяння Релея в оптичному волокні. Теорія передбачає втрати розсіяння Релея порядку ~0,15 дБ / км в плавленому SiO2 (на довжині хвилі ~1,55 мкм) - величину, яка легко може бути збільшена, якщо в SiO2 внести додатки, що змінять показник зломлення (GeO2, P2O5, B2O5). випромінювальні втрати можуть також викликатися власними та зовнішніми недосконалостями (деформаціями ) волокна, як, наприклад, нерегулярностями на кордоні серцевина-оболонка, флуктуаціями діаметру, згинами волокна та інш. Проте, було б неправдою те, що на сьогоднішній день в виробничому процесі виготовлення оптичного волокна внесок перших двох типів власних нерегулярностей дуже малий. З іншого боку, зовнішні збурення, як, наприклад, згини волокна, можуть виникати при прокладанні кабелю. Втрати з-за згинів можуть бути двох видів: мікрозгини та макрозгини.

Простий експеримент, що включає запуск видимого лазерного світла (наприклад від He-Ne лазера) в волокно (який спочатку розташовується по прямій лінії і після зогнутого в дугу кола) зразу ж покаже, що у волокні зазнає втрати випромінювання на згинах уздовж свого шляху. Фізично це може бути пояснено таким шляхом: частина поля моди в зігнутому волокні, що поширюється уздовж периферії дуги в оболонці, на деякій стадії буде поширюватися з більшою швидкістю, ніж хвильова швидкість на наданій площині для того, щоб підтримати фронт однакової фази на радіальних площинах (див. рисунок 2а). Являючись фізично забороненою, частина поля моди сама виходить з волокна й губиться при випромінюванні в різноманітні сторони. Супротивний і більш простий, але якісний ефект також зображений на рисунку 2. б.


Рисунок 2 – Схематичне відображення втрат

а – схематичне представлення втрат моди на випромінювання при заломі волокна; б – Відображення променів в заломленому волокні; при `< C мода направляється добре; при `> C вона направляється лише частково.


Уздовж залому характерний кут c, зв'язаний з спрямованою модою, переходить в кут  c2кр. Таким чином, замість повного відбиття, промінь зазнає часткове відбивання і заломлення, і, таким чином, не формує чисто спрямованої моди. Втрати в заломленому волокні:


,(1)


де , R-радіус кривизни, К-постійна для певного волокна, (хоч і не є важливою при визначенні ). Може бути показано, що число мод в заломленому волокні буде визначатися формулою:

,(2)


де R  представляє повну кількість направлених мод в прямому волокні. Якщо всі спрямовані моди в волокні збуджуються з рівною потужністю, тоді потужність, спрямована в прямому і заломленому волокні була б пропорційною R і R відповідно. Рисунок 3 показує графік залежності радіусу кривизни (R) (при якому заломлений світловод пропускав би 50% спрямованих мод від їх кількості, що направляються прямим світловодом) від радіусу серцевини для двох волокон - з параболічним та східчастим профілем при різних значеннях чисельних апертур. Рисунок показує, що волокна з меншим діаметром серцевини, також як і волокна, що мають великі , більш стійки до різких заломлень з точки зору часткових втрат енергії із-за заломів. Можна показати, що можливо припустити критичний радіус кривизни, що практично винищив би всю потужність ,що направляється:


.(3)


Одержані результати грубо обмальовують вимоги до розмірів котушок для волокон, також як і міри застереження, необхідні при прокладці кабелів для того, щоб уникнути великих втрат на згинах. Високорозвинені компанії, як, наприклад, Corning Glass Works (США), використовують котушки номінального діаметру (15см) при прокладці багатокiлометрових волокон до споживачів.

Радіус кривизни (R) зігнутого волокна, при якому пропускається 50% направлених мод (прямого волокна) як функція радіуса серцевини для волокон зі східчастим профілем (суцільна крива) та параболічним профілем (пунктирна лінія), що мають =0,01 та =0,001; вертикальна риса позначає межу для одномодового режиму.


Рисунок 3 – Залежність радіусу кривизни зігнутого волокна від радіусу серцевини


4. Радіаційні втрати при мікрозгинах


На відміну від втрат на згинах, що виникають з-за постійної кривизни волокна, якщо шлях волокна прокладений так, що проходить крізь безупинну послідовність дуже малих згинів (див. рисунок 4), волокно може виявити чимале зростання поглинення, відомого як втрати на мікрозгинах. Фiзично, мікрозгини призводять до перерозподілу оптичної потужності серед направлених мод та також до передачі енергії від деяких направлених мод вищих порядків до радіаційних мод, що, в кінцевому рахунку, відповідально за втрати, що проявляються волокнами в таких умовах. Шляхом простої алгебри можна показати, що сильна взаємодія між p та q модами в волокні буде спостерігатися, якщо pq відповідає просторовій частоті деформацій. Цей результат веде до висновку, що для того, щоб уникнути передачі потужності від спрямованих мод вищих порядкові до радіаційних волокон з прямокутним профілем, необхідно уникнути періодичності механічних деформацій порядку . Для типового волокна з SiO2 з діаметром серцевини 50 мкм, 0,04, необхідна періодичність для переходу спрямованих мод на випромінювання буде складати ~0,4мм. Так як мікрозгини, по суті, передаються волокну під час покриття при виготовленні кабелю, треба забезпечити уникання будь-яких періодичних деформацій зазначеної величини, щоб уникнути надмірних втрат при мікрозгинах.


Рисунок 4 – Моделі для розрахунків втрат

а – Геометрія мікровигинів волокна; б – Модель для розрахунку втрать на мікровигинах волокна при наявності “шишки” в кабелі.


У відповідності з моделлю, запропонованою Ольшанським, втрати, викликані мікрозгинами в прокладеному волокні зі східчастим профілем, можуть бути виражені в децибелах, як


.(4)


Тут  представляє число, яке відповідає кількості згинів на одиницю довжини, h - ефективна середня висота мікрозгину, 2b – повний діаметр волокна, Ec – відповідає модулю пружності матеріалу ,що ізолює, Ef - модулю пружності матеріалу серцевини волокна. Для типового волокна з a=25 мкм, b=62,5мкм, =0,01, Ec=7107Н/мм2, Ef = 71010Н/мм2, mb склало б 0,018 дБ для кожного мікрозгину величини 10 мкм. Таким чином, якщо в середньому було б 100 мікрозгинів величини 10 мкм на 1 км довжини волокна з прямокутним профілем, викликаним прокладкою кабелю, то втрати склали б понад 1,8 дБ. При сьогоднішньому розвитку техніки прокладки кабелів, зайві втрати в волокнах що прокладаються, знаходяться в межах 0,1 дБ.


Случайные файлы

Файл
17796.rtf
Litye.doc
42122.rtf
18711.rtf
47027.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.