Складання та подання фінансових звітів банку (1998)

Посмотреть архив целиком


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Економіко-гуманітарний факультет в м. Мелітополі

кафедра фінансового менеджменту та банківської справи






Реферат

на тему:

"Складання та подання фінансових звітів банку"






Виконав:

Студент 3 курсу 31групи

Шлома Роман Игоревич









Мелітополь, 2009


План


1. Якісні характеристики фінансових звітів, організація їх підготовки та подання 3

2. Складання балансової звітності 4

3. Методика складання звіту про фінансові результати 7

4. Методика складання звіту про рух грошових коштів 10

5. Допоміжна звітність 12

6. Примітки до фінансових звітів 14



1. Якісні характеристики фінансових звітів, організація їх підготовки та подання


Завершальним етапом облікового циклу фінансового бухгалтерського обліку є процес складання та подання фінансової звітності. Вона складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів. Як уже зазначалося, основною метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку.

Повна фінансова звітність банку включає:

балансовий звіт;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

примітки до фінансових звітів.

Жоден із перелічених звітів окремо не може надати всієї потрібної користувачам інформації, а тому всі компоненти фінансової звітності слід інтерпретувати та аналізувати у комплексі.

Насамперед фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію щодо банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів.

Основні вимоги щодо форм фінансової звітності банку такі:

"відповідність національним та міжнародним стандартам з бухгалтерського обліку;

"складання на підставі даних бухгалтерського обліку;

"оптимальність за кількістю і складом показників, що відображаються у фінансових звітах;

розкриття кількісних та якісних характеристик господарського факту, явища чи процесу, які відображаються у фінансовому звіті;

"зручність форм фінансової звітності для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки інформації.

Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що містять фінансові звіти. Виділяють такі якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність і зіставність.

Дохідливість - це якість інформації. .

Доречність означає здатність інформації впливати на рішення, що приймаються. Для користувачів інформація є доречною, якщо вона дає їм змогу оцінити минулі, поточні події та зробити прогноз майбутніх подій і виходячи з отриманих висновків прийняти обґрунтоване економічне рішення щодо діяльності банку. Доречність інформації визначається її суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

3. Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та похибок, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

4. Зіставність інформації означає надання користувачам можливості порівнювати:


2. Складання балансової звітності


Звітність – це процес надання комерційним банкам інформації про свою діяльність тим, хто її потребує для прийняття відповідних рішень.

Метою звітності є забезпечення інформацією про фінансовий стан банку, його діяльність на валютному ринку та участь у виконанні окремих доручень уряду та Національного банку України.

Користувачами звітності комерційних банків України є: інвестори, кредитори, клієнти, контрагенти, органи влади (у тому числі податкова адміністрація), громадськість, керівництво та працівники банку, Національний банк України, міжнародні фінансово – кредитні установи. Вони використовують звітність для того, щоб задовольнити свої різноманітні потреби в інформації.

Комерційні банки складають звітність, різноманітну за формою та змістом.

Фінансова звітність – це звітність комерційних банків, що відображає результати його фінансової діяльності.

Нефінансова звітність – це звітність, що подається банками для задоволення потреб органів влади, податкових органів, на вимогу Антимонопольного комітету, організацій статистики.

В залежності від вимог користувачів звітність можна згрупувати наступним чином:

податкова;

управлінська;

нормативна (статистична).

Інформація про фінансовий стан переважно наводиться в балансовому звіті, а також у звіті про прибутки та збитки. Інформація про зміни фінансового стану міститься у фінансових звітах у відокремленому вигляді. Складові частини фінансових звітів взаємопов’язані, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же фактів господарської діяльності. Хоча кожен звіт надає інформацію, яка відрізняється від інших звітів, жоден з них не слугує лише для одної мети і не містить усієї інформації, необхідної для задоволення особливих потреб користувачів.

За способом надання виділяють звітність, що направляється:

електронною поштою (в електронному вигляді);

поштою (на паперових носіях).

Поштою надається звітність, що вимагає НБУ за запитом, філіями комерційних банків України, що знаходяться за кордоном, а також уповноваженими банками для визначення розміру зовнішнього боргу та складання платіжного балансу України.

Класифікація за терміном передбачає надання комерційними банками звітності: щоденної; щотижневої; піврічної; річної; за запитом.

Основною формою звітності є балансовий звіт, який має власну структуру, відмінну від простої копії залишків на рахунках, але побудовану відповідно до принципів і групувань, зазначених у плані рахунків. Нова форма балансового звіту передбачає групування операцій за економічною сутністю, дає чітке уявлення про їх вартість, рівень ліквідності.

Основні елементи балансового звіту комерційних банків: актив – це ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди;

зобов’язання – це теперішнє зобов’язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відтоком із банку ресурсів, які уособлюють економічні вигоди;

власний капітал – це залишкова частка в активах банку після вирахування зобов’язань.

Капітал забезпечує банку резерви, достатні для адекватних дій у будь-яких непередбачених обставинах, і допомагає уникнути неплатоспроможності в процесі адаптації до змінних умов.

Баланс є основною формою звітності комерційного банку, що показує стан активів, зобов’язань та капіталу банку на першу дату.

Призначення балансу – дати повну картину обліку операцій комерційного банку. Ця форма звітності відповідає діючому плану рахунків для комерційних банків.

Активи та пасиви балансового звіту груповані у статті за економічним змістом та в порядку зменшення ліквідності.

Пасиви банку – зобов’язання та капітал.

Балансові звіти складаються за агрегованими рахунками, які називають статтями. Кожна стаття балансового звіту - це агрегований об'єкт фінансового обліку. Виокремлення статей у балансовому звіті підпорядковане вимогам МСБО-30 "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ" і насамперед залежить від суттєвості інформації, яка необхідна користувачам для прийняття економічних рішень. Сума статті обчислюється шляхом об'єднання певних бухгалтерських рахунків четвертого порядку, які відображені у щоденному балансі, за ознакою їх економічного змісту, відповідно до вимог стандартів з бухгалтерського обліку.

Потрібно звернути увагу, що у річному балансовому звіті залишки за статтями показують за два звітні періоди: поточний та попередній. Обчислення значення статей балансового звіту здійснюється за методикою, затвердженою Національним банком України.

В узагальненому вигляді техніка розрахунку суми кожної статті балансового звіту подана в таблиці "Кореляція статей балансового звіту з рахунками плану рахунків".

Розкриття економічного змісту інформації щодо окремих статей балансу надається у примітках, які включені до компонентів річного фінансового звіту банку.


3. Методика складання звіту про фінансові результати


Звіт про фінансові результати призначений для обчислення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Вивчаючи параграф 1.2 розділу 1, ви вже ознайомилися з призначенням цього звіту та усвідомили, яке місце він посідає у системі фінансової звітності. Цей звіт є своєрідним ланцюгом між балансами початку та кінця звітного періоду. Головна мета звіту про фінансові результати - продемонструвати менеджерам та зовнішнім користувачам, які доходи отримав банк та які він мав витрати за певний звітний (обліковий період). Отже, зазначений звіт стосується лише певного періоду. Банки складають звіт про фінансові результати за такі звітні періоди:

"місяць;

квартал;

"рік.

Місячний і квартальний звіти є проміжними, а річний Звіт про фінансові результати - кінцевим. Він демонструє остаточно одержаний банком за рік фінансовий результат від діяльності: чистий прибуток або збиток.

Методика складання місячного звіту має певні відмінності від методики складання квартального та річного звіту про фінансові результати. Зупинимося на розгляді цих особливостей.

Місячний звіт має назву "Звіт про прибутки та збитки банку". Головна його особливість полягає в тому, що він складається за схемою бухгалтерських рахунків для обліку доходів та витрат, які передбачені в шостому та сьомому класах плану рахунків комерційного банку, наростаючим підсумком з початку року. Цей звіт складається у форматі вертикальної таблиці, яка структурно включає три частини:

"доходи;

"витрати;

"чистий прибуток (збиток).

Місячний звіт про прибутки та збитки складається на базі даних оборотно-сальдової відомості (сальдової відомості) за рахунками третього порядку (групами рахунків), які входять до складу бухгалтерських рахунків шостого та сьомого класів. Доходи та витрати показують у зазначеному звіті згідно з класифікацією рахунків для їх обліку у шостому та сьомому класах плану рахунків. У зазначений звіт переносяться кредитові залишки за рахунками шостого класу і дебетові залишки за рахунками сьомого класу. Формою звіту передбачено визначення проміжних підсумків за рахунками другого порядку (розділами). Показник чистого прибутку (збитку) обчислюється як різниця між сумою сукупних доходів та сумою сукупних витрат (142 = 17 441 - 17 299). Рахунки доходів та витрат закриваються тільки один раз на рік в останній робочий день року. Протягом року в проміжних звітах про фінансові результати визначений поточний чистий прибуток (збиток) звітного періоду відображається наростаючим підсумком з початку року на тимчасовому рахунку "Поточний фінансовий результат".

Звіт про фінансові результати. Форма 2-КБ “Звіт про фінансові результати” є найважливішою після балансу формою звітності, за якою оцінюється фінансовий стан банку та рентабельність його діяльності. Форма 2-КБ ілюструє розмір доходів та витрат за визначений період часу (як правило, за рік). Звіт про фінансові результати банку готується на основі інформації, що відображена на синтетичних та аналітичних рахунках. У формі вміщено доходи та витрати банку. Кожен вид доходу (витрат) розкривається окремо для того, щоб користувачі могли оцінити ступінь ефективності функціонування банку:

Банківські доходи і витрати поділяються на: відсоткові; комісійні; торгові; інші банківські та небанківські операційні доходи і витрати.

До відсоткових належать доходи і витрати, які обчислюються пропорційно в часі, впливають на фінансовий результат діяльності банку та компенсують банку взяти на себе ризик.

Усі операційні доходи і витрати поділяються на банківські та не банківські.

До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю і визначені Законом України “ Про банки і банківську діяльність”. Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не належать до основної діяльності банку.

Небанківські операційні доходи і витрати поділяються на такі групи: адіністративні витрати; інші небанківські операційні доходи і витрати.

Адміністративні витрати – це витрати, пов’язані з забезпеченням діяльності банківської установи. Вони включають витрати на утримання персоналу(заробітна плата, премії); сплату податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток; витрати на утримання і експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів; інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, які використовуються банком у процесі комерційної діяльності, SWIFT, винагорода посередникам, охорона, тощо).

Інші банківські операційні доходи (витрати) виникають у процесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку. Вони включають доходи (витрати) від продажу основних засобів; від орендних операцій; доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудіторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру, тощо) та інших операцій.


4. Методика складання звіту про рух грошових коштів


Метою звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансових звітів відомостей для оцінювання спроможності банку генерувати грошові кошти, а також для оцінювання потреби банку в них.

Звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком готівкових і безготівкових коштів і напрями їх використання у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від видів діяльності - операційної, фінансової, інвестиційної.

Операційна діяльність - це основна діяльність банку, що дає дохід, а також інші види діяльності, що не входять до складу інвестиційної чи фінансової діяльності.

Інвестиційна діяльність - це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка спричиняє зміни розміру та складу власного і запозиченого капіталу банку.

Звіт про рух грошових коштів може складатись одним із двох методів: прямим чи непрямим.

Прямий метод потребує постійного накопичення даних про рух грошових коштів, узагальнення потрібних показників в аналітичному обліку.

Непрямий метод ґрунтується на максимальному використанні вже підготовлених показників фінансових звітів - балансу і звіту про фінансові результати та мінімальному використанні даних первинних документів, облікових регістрів та аналітичних і синтетичних рахунків бухгалтерського обліку.

Банк самостійно обирає метод складання звіту про рух грошових коштів.

Терміни у цьому звіті використовуються у такому значенні:

Грошові кошти - це готівкові кошти в касі та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові висо-коліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.

Грошові потоки (рух коштів) - це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Негрошові операції - це операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. Негрошовими операціями вважаються: формування резерву під наявний актив, амортизація дисконту чи премії за цінними паперами, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, нараховані, але не отримані доходи, нараховані, але не сплачені витрати, у тому числі нараховані, але не сплачені податки, нараховані, але не сплачені виплати працівникам; безоплатне отримання основних засобів.

Звіт про рух грошових коштів за прямим методом передбачає обчислення:

1. Припливу грошових коштів, а саме: "грошового прибутку; "зменшення активів; "збільшення зобов'язань; "грошового збільшення статутного капіталу.

2. Відпливу грошових коштів, а саме: " грошового збитку; "збільшення активів; "зменшення зобов'язань; "сплати дивідендів; "грошового зменшення статутного капіталу.

Форма звіту поділяється на чотири розділи:

операційна діяльність;

інвестиційна діяльність;

фінансова діяльність;

вплив змін курсів валют.

Форма звіту про рух грошових коштів, складеного за непрямим методом, включає три розділи:

операційна діяльність;

інвестиційна діяльність;

фінансова діяльність.


5. Допоміжна звітність


До допоміжної звітності банків належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами.

Звітність про кредитну діяльність комерційного банку. Кредитна діяльність комерційного банку охоплює операції з надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку і надання кредитів клієнтам – юридичним та фізичним особам.

Звіт про кредитний портфель. Кредитний портфель – це сукупність наданих та отриманих комерційним банком кредитів, включаючи міжбанківські кредити. Основне призначення форми - дати загальну картину кредитної діяльності банку з метою подальшої оцінки відсоткового ризику та ризику ліквідності.

Звіт про класифіковані активи. Якщо звіт про кредитний портфель робить акцент на обсягах кредитів, наданих тим чи іншим позичальникам, то ця звітність призначена для визначення якості наданих кредитів, тобто ймовірності своєчасного погашення основної суми боргу та відсотків за нею. Інформація цього звіту використовується для визначення заборгованості за кредитами, на які нараховується резерв на можливі втрати за позиками комерційних банків.

Деталізована звітність характеризує окремі аспекти кредитної діяльності банку. До деталізованої звітності належить звітність про обсяги та відсоткові ставки.

Звітність про заборгованість за простроченими кредитами. Вона містить інформацію щодо кредитів, повернення яких викликає сумнів; заборгованість за простроченими кредитами, виданими на міжбанківському та небанківському ринках, за якими не нараховуються відсотки, а також за яким ще нараховуються відсотки.

Звітність про заборгованість за пролонгованими кредитами. Призначення для здійснення контролю з боку НБУ за станом пролонгованих кредитів. Пролонгація-продовження строку чинності угоди, векселя тощо.

Звіт про зміни в резервах. Резерви поділяються на специфічні та загальні. Специфічними називаються резерви, які створюються можливих витрат кредитів та іншої дебіторської заборгованості, які визначаються у звітному періоді, у разі якщо ці втрати чітко передбачені керівництвом банку.

Резерви, які створюються понад суму визначених специфічних резервів називаються загальними резервами. Загальні резерви утворюються за рахунок розподілу прибутку банку і обліковуються у капіталі банку.

Звіт про списану безнадійну заборгованість, містить інформацію про аналіз обсягів втрат за кредитами згідно з типами ринків та осіб позичальників.

Списання заборгованості за міжбанківськими кредитами наводиться у розрізі країн позичальників.

Звіт про достатність капіталу. У звіті наводяться суми елементів капіталу та подається їх розшифровка за окремими статтями.

Звіт про дотримання економічних нормативів. Одним із основних засобів дистанційного контролю за діяльністю комерційного банку є аналіз економічних нормативів. Мета цієї звітності - звести повну інформацію щодо дотримання банком нормативів протягом звітного періоду і визначити комплексну рейтингову оцінку.

Звіт про стан портфеля цінних паперів. Ця форма передбачена для оцінки цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку, з метою продажу та інвестицій. Цінні папери в портфелі банку класифікуються за типами емітентів, а також видами цінних паперів. Форми подаються комерційними банками-юридичними особами, а також їх філіями та дирекціями до установ Національного банку України у визначений ними термін.


6. Примітки до фінансових звітів


Примітка - це додаткова інформація для розкриття та уточнення суми, сутності та класифікації операції, до якої вона належить.

Усі примітки повинні розкривати користувачам фінансової звітності не тільки суми, а й методи їх розрахунку та оцінки.

У примітці 1 відображені основні принципи та методи облікової політики банку, що була застосована в процесі ведення фінансового обліку, а також у примітці 1 викладені підходи до оцінювання статей річної фінансової звітності.

У примітці повинні наводитись роз'яснення щодо змін в обліку, які були внесені протягом року.

Статті фінансової звітності "Інші... " за активами, зобов'язаннями, доходами та витратами мають відображатися окремою статтею в примітці, якщо суми становлять більше 5% від загальних сум згідно з їх категорією (за активами, зобов'язаннями, доходами та витратами відповідно).

Кожний банк має зазначати свої особливості щодо діяльності та обліку і за потреби може створювати додаткові примітки. Примітки до фінансових звітів за складом поділяють на три компоненти (рис.13.4)



Інформація у примітках дається у такому порядку:

Облікова політика банку.

Чистий процентний дохід.

Дивідендний дохід.

Чистий торговельний дохід.

Загальноадміністративні витрати.

Витрати на персонал.

Витрати на безнадійні і сумнівні борги.

Податок на прибуток.

Непередбачені доходи і витрати.

Розрахунок чистого та скоригованого чистого прибутку на одну акцію.

Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ.

Кошти в інших банках.

Цінні папери на продаж.

Кредити під заборгованість клієнтів.

Інвестиційні цінні папери.

Довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочірніх установ.

Основні засоби і нематеріальні активи.

Нараховані доходи до отримання.

Інші активи.

Кошти клієнтів.

Інші депозити.

Боргові цінні папери, емітовані банком.

Нараховані витрати до сплати.

Інші зобов'язання.

Статутний капітал.

Дивіденди за акціями.

Потенційні зобов'язання банку на кінець року.

Валютний ризик.

Ризик ліквідності.

Процентний ризик.

Операції пов'язаних сторін.

Звіт про рух грошових коштів.

Для забезпечення складання і подання користувачам реальної фінансової звітності банки здійснюють виправлення помилок, вносять та розкривають інші зміни у фінансовій звітності. Коригування фінансової звітності здійснюється стосовно подій, що відбулися після дати балансу. Датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.

Події після дати балансу - це події, які відбуваються між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, та ті, які вплинули або можуть вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів банку, а отже, можуть потребувати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітів.

Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про умови, що існували на дату балансу, потребують коригування відповідних статей активів і зобов'язань. Коригування статей активів і зобов'язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду. Ці коригувальні проведення відображають уточнення оцінки відповідних статей унаслідок подій після дати балансу.

Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.



Случайные файлы

Файл
159190.rtf
65357.rtf
118287.rtf
184380.doc
6667-1.rtf