Порівняльний аналіз механізмів рефінансування комерційних банків (referat)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти України

Київський національний економічний університет






Кафедра банківської справи






Реферат на тему:

"Порівняльний аналіз механізмів рефінансування"














Київ 1999


План.

1. Політика рефінансування.

2. Рефінансування комерційних банків через кредитні аукціони.

3. Рефінансування комерційних банків під заставу цінних паперів.

4. Досвід зарубіжних країн щодо політики рефінансування.


























Вступ.

Грошово-кредитна політика Національного банку України грунтується на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного і соціального розвиткуна певний період. До таких макроекономічних показників належать: обсяг валового національного продукту, прогнозований рівень інфляції, розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття, платіжний і торговельний баланси.

У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовує певний інструментарій, який охоплює:

  • визначення норм обов’язкових резервів;

  • процентну політику;

  • рефінансування комерційних банків;

  • операції з цінними паперами на відкритому ринку;

  • підтримання курсу національної валюти;

  • регулювання імпорту та експорту капіталу.

Одним із інструментів здійснення грошово-кредитної політики є рефінансування комерційних банків. Цей інструмент тісно пов’язаний з процентною політкою, але має і певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як “кредитора в останній інстанції”. Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів у тому числі і комерційних векселів. Ці кредити мають назву відповідно обліковий і ломбардний.

Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, і загальну суму грошей в обігу.

НБУ може кредитувати комерційні банки і через операції РЕПО, які полягають в обов’язковій купівлі- продажу держанних цінних паперів, але головною метою цих операцій є підтримання короткострокової ліквідності системи комерційних банків.

Регулюючи процес облікового й ломбардного кредитування НБУ може впливати на загальну масу грошей в обігу. Такий вплив може здійснюватися двома способами: встановленням ліміту кредитування та визначенням рівня процентної ставки.

1. Політика рефінансування.

Серед інструментів грошово-кредитної політики важливе значення має політика, яку проводить НБУ як кредитор в останній інстанції. У країнах із розвинутими ринковими відносинами центральний банк надає кредити комерцій­ним банкам та іншим фінансово-кредитним установам, рефінансуючи їхні активні операції, тобто здійснюючи переоблік комерційних векселів і надаючи ломбардний кредит. Національний банк України також використовує зазначені вище види кредитування, але на по­чатку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктами кредитування були і господарюючі суб'єкти, і Мінфін. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджету і на­давав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, тобто опосередковано покривав недостачу ресурсів для фінансуван­ня державного сектора економіки.

НБУ застосовував такі методи кредитування:

адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерцій­ними банками;

безпосереднє централізоване кредитування міністерств для покриття нестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки;

безпосереднє надання кредиту Мінфіну на покриття дефіциту державного бюджету:

проведення закритих і цільових кредитних аукціонів;

надання комерційним банкам облікового й ломбардного кредиту;

проведення операцій РЕПО.

Хоча зараз НБУ не надає так званих централізованих кредитів і кредитів на покриття дефіциту державного бюджету, заборгованість за ними існує, що потребує проведення відповідної політики. Зок­рема, Мінфіну і НБУ доцільно розглянути питання про переоформлення на державний внутрішній борг заборгованості за централізо­ваними кредитами, наданими окремим галузям економіки, та процен­тів за ними, заборгованості Мінфіну України за централізованими та за іншими кредитами.

Удосконалення й подальший розвиток політики рефінансування може відбуватися через поліпшення механізму кредитування комер­ційних банків під заставу цінних паперів, з допомогою переобліку векселів, а також проведення операцій із державними цінними па­перами на відкритому ринку типу РЕПО.

Доцільним було б, по-перше, створення двох спеціалізованих державних комерційних банків: реконструкції та розвитку сільсь­кого господарства і реконструкції та розвитку промисловості, а по-друге, продаж їм емісійних кредитних ресурсів, що виникають унаслідок планових емісій грошей, пов'язаних із об'єктивним зрос­танням грошової маси.

Для формування ресурсів цих банків можна було б застосовувати і такий механізм, як депозитні сертифікати, за допомогою яких залуча­ти вільні кошти комерційних банків недержавної форми власності. За цими видами депозитів можна встановити заохочувальний процент і державну гарантію повернення. Такі стимули заохочуватимуть комер­ційні банки зберігати свої тимчасово вільні кошти в спеціалізованих державних банках, котрі, у свою чергу, матимуть можливість викори­стовувати їх для кредитування відповідних галузей господарства.

В Основних напрямах грошово-кредитної політики на 1998 рік ідеться про те, що для підтримання необхідної ліквідності банківсь­кої системи НБУ продовжуватиме здійснювати рефінансування ко­мерційних банків через:

операції РЕПО;

ломбардне кредитування;

кредитні аукціони.

2.Рефінансування комерційних банків через кредитні аукціони.

Комерційні банки можуть позичити кошти, тобто одержати кре­дити у Національному банку України через закриті кредитні аук­ціони. Загальне керівництво і відповідальність за проведення кре­дитних аукціонів покладено на Аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і затверджується правлінням НБУ. Єдиним продавцем кредитів на кредитному аукціоні є НБУ.

Кредитні аукціони проводяться періодично. Дату аукціону, обсяг кредитів, строк та цілі, на які вони продаються, а також початкову процентну ставку визначає правління НБУ.

До участі в кредитних аукціонах допускаються комерційні бан­ки, що виконують установлені НБУ економічні нормативи, своєчас­но подають йому необхідну звітність і повертають раніше отримані кредити. Філії комерційних банків до участі в кредитних аукціонах не допускаються. Це обмеження поширюється і на комерційні бан­ки, котрі діяли менше одного року від дати їхньої реєстрації.

Для участі в кредитному аукціоні комерційні банки подають в Аукціонний комітет заявку встановленої форми. Умовою, що дає право комерційному банку брати участь у кредитному аукціоні, є дотримання ним такої вимоги: сума заборгованості за кредита­ми НБУ з урахуванням поданої заявки на купівлю кредитів на дано­му кредитному аукціоні не може перевищувати п'ятикратного роз­міру власного капіталу банку, розрахованого на основі останнього балансу.

Один банк не може одержати більш як 50 % за­пропонованого обсягу кредитів на кредитному аукціоні.

Повідомлення про проведення кредитного аукціону надсилають­ся комерційним банкам не пізніш як за 10 робочих днів до дня його проведення. У повідомленні вказуються день, умови проведення кредитного аукціону, цільовий напрям кредитів або його відсут­ність, термін і початкова процентна ставка, а також мінімальна сума кредиту для одного банку.

На кредитному аукціоні заявки задовольняються в міру знижен­ня запропонованої на них процентної ставки, починаючи з найви­щої. Якщо два або кілька учасників кредитного аукціону пропону­ють однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишилися на продаж, недостатній для задоволення усіх заявок з однаковою про­центною ставкою, рішення про задоволення тієї або іншої заявки приймає Аукціонний комітет.

Комерційним банкам, чиї заявки задоволені, на підставі затверд­жених Головою правління НБУ результатів кредитного аукціону видається офіційне свідоцтво про купівлю кредитів.

Офіційне свідоцтво про купівлю й усі необхідні для оформлення кредитної угоди документи комерційний банк подає регіональному управлінню НБУ. Після оформлення такої угоди регіональне управ­ління НБУ переказує гроші на кореспондентський рахунок банку, що отримав кредит НБУ.

Банки-позичальники повинні своєчасно повертати кредити, куп­лені на закритих кредитних аукціонах. Для контролю за цим між по­зичальником і кредитором укладається угода про забезпечення по­вернення отриманих кредитів.

Придбані на аукціоні кредити не повинні призводити до пору­шення встановлених для комерційних банків економічних нормати­вів. Вони не підлягають пролонгації.

3.Рефінансування комерційних банків під заставу державних цінних паперів.

Національний банк здійснює регулювання міжбанківського рин­ку кредитних ресурсів. З упровадженням в Україні ринку державних цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій з купівлі-продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення ОВДП (поширена назва — ломбардний кредит) і операції РЕПО. Всі аукці­они НБУ з продажу ресурсів, що проводяться останнім часом, здій­снюються тільки за умови укладання РЕПО-угод. Згідно з цими уго­дами комерційні банки на строк користування кредитами НБУ передають йому свої державні облігації.

Як забезпечення ломбардного кредиту використовуються дер­жавні цінні папери, випущені Мінфіном України. Їх список затверд­жується (а в разі потреби може змінюватися) правлінням НБУ і до­водиться до відома комерційних банків. Як виняток, за рішенням Правління Національного банку України під забезпечення ломбард­ного кредиту можуть використовуватися інші цінні папери.


Случайные файлы

Файл
157306.rtf
gerc.doc
31056.rtf
74169.rtf
133001.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.