Транспортна система України (147732)

Посмотреть архив целиком

Вступ


Засоби переміщення, вірогідно, одне із найдавніших відкриттів людини з’явилися до побудови життя і розвитку сільського господарства. І в кам’яному віці людям доводилось переносити вантажі в руках, на спині, голові. Найдавнішим транспортом слід вважати примітивні човни, видовбані із стовбура дерева біля 20 тисяч літ тому. Можливо, що тоді з’явились в’язані плоти із місцевих матеріалів.

Запорізькі козаки були майстрами по будівництву човнів – байдарок, які з любов’ю називали чайками за їх практичну значимість, швидкість і зручність.

Велику роль як транспортні засоби відіграли парусні кораблі. У давньому Єгипті користувалися парусниками ще три тисячі літ до нашої ери.

Людина придумала колесо і заставила тварин тягнути повозки з вантажами. Вперше колесо знайшло використання в Месопотамії п’ять тисяч років тому. І з тих пір удосконалюючись і видозмінюючись, воно й сьогодні залишається в Україні. [12]

Транспорт належить до сфери матеріального виробництва. Він є четвертою галуззю матеріального виробництва (після видобувної промисловості, обробної промисловості, сільського господарства), продовжує виробничий процес, доставляючи продукт від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, здійснюваний за допомогою транспортних засобів як сфері виробництва, так і в сфері обігу. [4]

Велике значення має транспорт для зв’язку між галузями народного споживання, між містом і селом, між окремими районами країни, сприяє суспільному територіальному поділу праці. Він забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства і населення в усіх видах перевезень.

Робота транспорту залежить від рівня розвитку і розміщення продуктивних сил, які визначають обсяг, характер вантажів, їхній склад і віддаль перевезень. Водночас будівництво нових шляхів, технічна реконструкція транспорту впливають на піднесення промисловості, сільського господарства, товарообіг. Транспорт є матеріально – технічною основою реалізації територіального поділу праці. Він сприяє формуванню і розвиткові економічних районів як головний районоутворювальний чинник. [10]

Основними видами транспорту є залізничний, морський, річковий, автомобільний, повітряний, трубопровідний. Виділення транспорту в окрему галузь виробництва відбулося з розвитком капіталізації економіки, зі зростанням обміну, поглибленням суспільного поділу праці, переходом до фабричної системи виробництва.

Україна представлена всіма видами транспорту. Розвиток трансрпорту в Україні обумовлений її географічним положенням, зокрема розміщенням у центрі Європи. [1]

Усі види транспорту України є загальнодержавною власністю. Функціонування транспорту завжди було підпорядковане політиці колоніальних урядів. Організація праці на залізничному, повітряному і морському транспорті мала напіввоєнізовану систему і перебувала під особливим контролем урядових інстанцій. Транспорт України був складовою частиною союзного транспортного міністерства і не мав самостійного статусу

Роботу всіх видів транспорту забезпечує транспортна інфраструктура – економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв’язку, різноманітного технічного обладнання. Ефективність її функціонування визначається рівнем економічного збалансування всіх її складових, якого можна досягти лише за раціонального розподілу загального обсягу перевезень між окремими видами транспорту залежно від сфери найвигіднішого використання кожного з них.

Транспорт має сприяти якнайшвидшій інтеграції України в загальноєвропейську економічну систему. [16]




1. Транспортний комплекс. Рівень розвитку в Україні


1.1 Залізничний транспорт


Україна належить до регіонів з значним розвитком залізничного транспорту. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів. Залізничний транспорт мас вирішальне значення у забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і в її зв'язках з іншими країнами.

Питома вага перевезень залізничним транспортом серед усіх видів транспорту України посідає одне з провідних місць, і нині його частка в загальному вонтажообороті всіх видів транспорту України (без урахування трубопровідного) становить для вантажів майже 90%, а в загальному пасажирообороті – 50%. [9]

Протягом усього періоду проведення в державі економічних перетворень залізниці працюють стабільно, для більшості регіонів вони є практично єдино надійними транспортними комунікаціями. Процес системної модернізації Фінансово – економічної діяльності залізниць розпочався в квітні 2000 р. З прийняттям Указу Президента України про стабілізацію і подальший розвиток залізничного транспорту. З цього часу почали втілюватися в життя комплексні програми як державного, так і галузевого рівня, виконання яких дозволило досягти високих результатів економічного зростання. [8]

За підсумками діяльності у 2004 р., залізничний транспорт України забезпечив приріст обсягів перевезень вантажів і пасажирів:

  • відправлених вантажів – на 10%, тобто до 363,4 млн.т;

  • вантажообороту – на 16,6%, у тому числі транзиту – на 14,5%;

  • пасажирообороту – на 4% (всього за 2004 р. перевезено 536,3 млн. пасажирів).

Залізниці завершили 2004 р. з позитивним фінансовим результатом.

Чистого прибутку одержано на 258,9 млн.грн. більше, ніж у попередньому році.

Збільшуючи обсяги перевезень і поліпшуючи їх якість, підприємства залізничного транспорту стали одними з найбільших платників податків. Сплата податків і зборів до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів порівняно з 2002 р. збільшилася на 23,8% і становила майже 3,4 млн.грн.

Збільшення кількості відправлених вантажів – це відбиття позитивних процесів в економіці держави. Якщо брати за основу 2001 р., коли у роботі сталевих магістралей країни почався новий етап, то за підсумками 2003 р. «Укрзалізниця» вже відправила на 60 млн.т вантажів більше, ніж тоді. Очікувалося, що у 2004 р. цей показник буде перевершено. [18]

У всі часи на залізничному транспорті одним з основних показників якості роботи був оборот вагона, тобто середній час від однієї подачі вагона під навантаженням до нової подачі під цю ж операцію.

На сьогодні, за даними «Укрзалізниці», час обороту вагона, якщо порівнювати з 2001 р., було зменшено із 7 діб до 4,8 доби за результатами дев'яти місяців 2004 р. Тобто тепер вагони стали обертатися більш як на 3 доби швидше. Неважко підрахувати, який це дало ефект, якщо одне тільки зменшення порівняно з 2003 р. показника обороту вагона на 0,5 доби дозволяло залізницям вивільнити протягом 2004 р. щонайменше 150 тис. вагонів. Іншими словами, не витративши жодної копійки, держава реально одержує таку велику кількість додаткового рухомого складу для вантажних перевезень. І така цифра могла б бути значно більшою, якби зусилля залізничників так часто не зводили нанівець недисципліновані партнери, які користуються послугами залізниці, через затримку рухомого складу під вантажно-розвантажувальними операціями. Часто після розвантаження вагони на підприємствах не очищуються від залишків вантажу і з цієї причини не використовуються під здвоєні операції, зокрема на металургійних комбінатах напіввагони з-під вугілля не завантажуються для відправки шлаку, металопродукції на експорт тощо. [17]

За даними «Укрзалізниці», порівняно з 1991 р. час перебування рухомого складу у користувачів зріс утричі. Якщо у 1991 р. він становив 7 годин, у 2003 р. – вже 21 годину, то за 9 місяців 2004 р. – сягнув за 22 години. Причина цього лежить в економічній площі, адже з 1999 р. оплата понаднормативного простою вагонів не змінювалась і становила відносно незначні суми для промислових підприємств, яким вигідно було використовувати вагони як склади на колесах. [17]

В Україні виділяється кілька великих транспортних вузлів. Транспортний вузол – це комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного чи двох видів магістрального транспорту, котрі, взаємодіючи, обслуговують транзитні вантажі та пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикуються, розрізняють вузли залізнично-автошляхові (Львів, Харків), залізнично-водно-автошляхові (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон) і водно – автошляхові (Ялта, Алушта, Канів). У кожному з них може бути ще й повітряний та трубопровідний транспорт. Економічні ознаки їх – характер продуктивних сил і чисельність населення обслуговування районів. З цими характеристиками пов'язані обсяги роботи галузі, залежно від чого транспортні вузли поділяють на малі, середні та великі з активним (як правило, вузли-центри добувної промисловості, де переважає відбуття) та пасивним (вузли-центри обробної промисловості, де переважає прибуття) транспортним балансом. Транспортні вузли виділяють також за територіально-функціональним призначенням (розвитком міжсистемних соціально-економічних зв'язків) і характером експлуатаційної роботи: ті, які обслуговують переважно транзитні пасажирські та вантажні потоки, в тому числі перевалочні; ті, які, крім того, обслуговують місцеві промислові підприємства і потреби населення міста; місцеві, які не виконують транзитних операцій. Найважливішими транспортними вузлами України є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Донецьк. Найбільші залізничні вузли України – Київ, Харків, Лозова, Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Шепетівка, Синельникове, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Коростень, Козятин, Львів. Основні магістралі з Донбасу йдуть на Москву через Харків – Курськ, Куп'янськ – Валуйки – Єлець, Кіндрашівка – Валуйки; на захід – через Харків на Львів; через Мерефу та Ворожбу в західні області, у Кривий Ріг через Ясинувату – Дніпропетровськ. У південному напрямку залізниці пролягають до портів Азовського і Чорного морів, а також на Кавказ через Ростов-на-Дону; до Поволжя на схід проведена магістраль Куп'янськ – Лиски. [14]


Случайные файлы

Файл
118299.rtf
56349.rtf
79869.rtf
117664.rtf
34155.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.