Соціальне забезпечення в СРСР (142507)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

І. Соціальне забезпечення та його законодавча база в СРСР

1. Законодавча база соціального забезпечення населення в 1917-1922 рр

2. Законодавчі акти соціального забезпечення, прийняті в період існування СРСР (1922-1991 рр)

ІІ. Аналіз системи соціального забезпечення в СРСР

  1. Аналіз системи соціального забезпечення в перше десятиріччя після встановлення Радянської влади в Україні

  2. Завершення формування української радянської системи соціального захисту в 30-ті роки

  3. Соціальна допомога в роки другої світової війни та повоєнний час

Висновки

Список використаної літератури


Вступ


Перша світова війна, а згодом революції, громадянська війна привнесли в Україну драматичні соціально-економічні зміни. Намагання завоювати державність чи самоврядування (Центральна Рада, Гетьманат, Директорія, ЗУНР) виявились безрезультатними, і в 1922 р. Україна увійшла до складу Радянського Союзу.

Процеси, що відбувалися в житті суспільства, зумовлювали зміни в соціальній структурі населення. Розвиток народного господарства, зокрема, індустріалізації, супроводжувався зростанням в Україні чисельності робітничого класу. У зв’язку з колективізацією відбулися глибокі соціальні зрушення в середовищі селянства. На зміну дореволюційному розшаруванню (батраки, бідняки, середняки, куркулі) було сформовано нову соціальну верству – колгоспне селянство. Процес колективізації, який супроводжувався розкуркулюванням, порушив побут і звичаї українського села, воно перестало існувати як особливе соціальне явище, як специфічний феномен. Масова міграція сільського населення у міста спричинила напружене становище з працевлаштуванням та житлом. У пошуках кращої долі тисячі українців емігрували до Північної і Південної Америк, Австралії.

В умовах нового державного утворення змінилась не тільки структура управління і господарювання та суспільні відносини, а й модель соціальної допомоги. Її попередні форми, а також назви органів і структур були визнані як такі, що не відповідають соціалістичному розумінню завдань соціального забезпечення і є пережитком старого часу, коли соціальна допомога мала характер милостині, благодійності.

У створеній російськими більшовиками державі досить швидко відбувалось ототожнення суспільства і держави, практично країна позбавлялась громадянського суспільства і, як наслідок цього, у системі допомоги і захисту починала домінувати держава. Вона стає головним суб’єктом допомоги, причому церква і громадські організації, а також приватні особи як партнери були усунені від цієї діяльності.


І. Соціальне забезпечення та його законодавча база в СРСР


  1. Законодавча база соціального забезпечення населення в 1917-1922 рр.


Після жовтневого (1917 р.) перевороту більшовики, які прийшли до влади під популістськими гаслами, відмовилися від загальнолюдських цінностей і почали насаджувати цінності одного класу – пролетаріату, який, як показала історія, на мав до них ніякого відношення. Заперечуючи еволюційний шлях розвитку, правляча партія приступила до соціальних експериментів революційними методами. Систему соціального страхування та забезпечення, що склалася в царській Росії, змальовували тільки чорними барвами і в короткі терміни її було повністю зруйновано. Більшовики почали вибудовувати власну державну систему соціального забезпечення.

Братовбивча громадянська війна, розруха, колективізація, голодомори, бездумне втручання в економіку, Друга світова війна, відбудова країни, непосильні військові витрати, допомога країнам соціалістичного табору та третього світу не давали можливості реально взятися до соціального захисту населення. Нормативні акти, що приймалися у сфері соціального забезпечення, як правило, не були економічно обґрунтованими, відзначались декларативністю та ідеологічним нашаруванням. Перша в світі соціалістична держава так і не зуміла створити зразкову систему соціального забезпечення. В СРСР поширеною була практика в нормативних актах видавати бажане за дійсне, і через це вивчення законодавчої бази можливе лише у зіставленні з реальним життям.

Декретом про землю, який було прийнято 8 листопада 1917 р., З’їздом робітничих і солдатських депутатів передбачалося, що землероби, які внаслідок старості або інвалідності назавжди втратили можливість особисто обробляти землю, втрачають право нею користуватися, а замість цього отримують від держави пенсійне забезпечення. У разі непрацездатності терміном до двох років сільська община зобов’язувалася прийти на допомогу своєму члену шляхом громадського обробітку землі. Сказане так і залишилося гаслом, яке ніколи не було втілене в життя.

21 листопада 1917 р. Рада народних комісарів (РНК) прийняла Декрет “Про збільшення пенсій робітникам, які постраждали від нещасних випадків”. Він зафіксував наміри більшовиків суттєво змінити закон про страхування робітників від нещасних випадків від 23 червня 1912 р. на засадах робочої страхової програми, а саме: поширення страхування на всіх робітників, відшкодування повного заробітку покаліченому, надання самоврядування застрахованим і передача справи експертизи покалічених у руки лікарів, вибраних від робітничих організацій. Цим же декретом у зв’язку з дороговизною життя всім пенсіонерам від нещасних випадків до 1917 р. включно з 1 січня 1917 р. пенсію було збільшено на 100% за рахунок пенсійного фонду, який наповнювався впродовж трьох років комітетами із запасного капіталу, вільних залишків від операцій, а в разі недостатності їх – додатковими внесками підприємців.

В іншому Декреті РНК від 22 листопада 1917 р. “Про винагороду відкомандированих на роботу на підприємства військовим чинам, які постраждали від нещасних випадків” зазначалося, що зазначені військові чини підпадають з 19 липня 1914 р. під дію правил від 2 червня 1903 р. і закону про страхування робітників від нещасних випадків від 23 червня 1912 р. Річне утримання військового чина – робітника при нарахуванні йому пенсії за каліцтво визначається відповідно до розцінок, встановлених для інших робітників, зайнятих на таких самих роботах.

Постановою РНК від 16 грудня 1917 р. “Про видачу допомоги” передбачалося відпустити з 10 млн фонду на непередбачені кошторисами термінові потреби 450 тис. руб. у розпорядження Кременчуцької повітової земської управи для видачі допомоги населенню Кременчуцького повіту, яке постраждало від паводку весною поточного року.

РНК своєю постановою від 1 грудня 1917 р. “Про розміри винагороди народних комісарів і вищих службовців та чиновників” доручив Міністерству фінансів і всім окремим комісарам негайно вивчити кошториси міністерств і урізати всі непомірно високі жалування та пенсії.

Згідно з Декретом РНК від 24 грудня 1917 р. “Про припинення видачі пенсій, що перевищують 300 руб.” були знижені щомісячні пенсійні виплати одній особі чи сім’ї, які перевищували 300 руб. Максимальні пенсії не могли перевищувати 300 руб.

ВЦВК і РНК 24 грудня 1917 р. затвердили “Положення про страхування на випадок безробіття”. Ним уперше в світі в країні було введене соціальне забезпечення безробітних. Воно поширювалося на всіх робітників і службовців, які працювали за наймом, за винятком осіб, заробіток яких перевищував тримісячний заробіток у певній місцевості. Допомога у зв’язку з безробіттям видавалася, починаючи з четвертого дня безробіття у розмірі середньої поденної заробітної плати для певної місцевості, але не більше того заробітку, який безробітний отримував. Допомогу виплачувала місцева каса безробітних.

Постановою РНК від 20 грудня 1917 р. “Про припинення видачі утримання колишнім членам Державної ради” скасовувалось утримання членів Державної ради, яке їм продовжував видавати Тимчасовий уряд. Не підлягали видачі не отримані суми, а колишнім членам Державної ради пропонувалося на загальних підставах звертатися за призначенням пенсії до Народного комісаріату опіки з наданням відомостей про свій майновий стан.

ЦВК Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів 4 січня 1918 р. прийняв Декрет “Про страхування на випадок хвороби”. Страхування поширювалося на всіх осіб, які працювали за наймом. Дія Положення не поширювалася на осіб, які посідали на підприємстві вищі посади, і на всіх осіб вільних професій, які мали заробіток, що втричі перевищував середній заробіток робітників певної місцевості. Предметами страхування визнавалися лікарська (медична) допомога і грошові допомоги. Лікарняні каси видавали грошові допомоги: 1) на випадок хвороби учасників каси, що супроводжувалися втратою працездатності; 2) на випадок пологів учасниць – вагітним і породіллям; 3) на випадок смерті учасників – на їх поховання. Грошові допомоги видавалися з першого дня втрати працездатності до видужання у розмірі повного заробітку. Допомога у зв’язку з пологами видавалась упродовж 8 тижнів до пологів і 8 тижнів після пологів. Грошова допомога на поховання видавалась у розмірі 30-кратного середнього денного заробітку для певної місцевості. Видами медичної допомоги визнавалися: 1) первинна допомога при раптових захворюваннях і нещасних випадках; 2) амбулаторне лікування; 3) лікування вдома; 4) допомога у разі пологів; 5) лікування у лікарнях з повним утриманням хворих; 6) санаторне і курортне лікування.

З метою точного обліку й планомірного розподілу робочої сили за галузями народного господарства, впорядкування попиту і пропозиції праці, контролю за безробітними, які отримують допомогу відповідно до Положення про біржі праці, що було затверджене Декретом РНК 9 лютого 1918 р., були створені місцеві й обласні біржі праці.

31 жовтня 1918 р. РНК затвердила Положення про соціальне забезпечення трудящих. Воно передбачало такі види соціального забезпечення: 1) забезпечення ліками й надання всіх видів медичної (лікарської) та іншої допомоги, допомоги у випадку пологів усім особам, які її потребують; 2) допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; 3) пенсії у зв’язку з постійною втратою працездатності через каліцтво, хворобу чи старість; 4) допомога у зв’язку з безробіттям; 5) допомога на поховання. До завдань соціального забезпечення належала профілактика захворювань, травм та пом’якшення їх наслідків. Забезпеченню підлягали всі без винятку, особи, джерелом існування яких є власна праця, без експлуатації чужої, а також члени сімей трудящих.


Случайные файлы

Файл
ДЗ П-6.doc
VDV-0766.DOC
8165-1.rtf
163991.rtf
34932.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.