Проектування гідроциліндра (123933)

Посмотреть архив целиком

Вихідні дані до роботи


За вибраним варіантом схеми гідропривода і вихідними даними, а також взятим значенням робочого тиску, визначити розміри гідроциліндра і підібрати розподільник, дросель, гідро клапан, фільтр. Розрахувати втрати тиску в магістралях привода. Вибрати насос. Розрахувати потужність і ККД гідропривода. Еквівалентну шорсткість гідроліній взяти =0,06 мм, а механічний ККД гідроциліндра -=0,90.

Вихідні данні: F=70 кН; Vn=3,6; р=16 МПа; масло: АМГ-10.


Рисунок 1 – Принципова схема гідропривода


Робоча рідина(масло) з бака (Б) подається насосом (Н) через розподільник (Р) у робочу порожнину гідроциліндра (Ц). Шток гідроциліндра навантажений силою F. Надлишок рідини, що нагнітається насосом, відводиться в бак (Б) через клапан переливний (КП). Для регулювання швидкості робочого органа встановлений дросель (ДР). Відпрацьована рідина з порожнини гідроциліндра через розподільник (Р) і фільтр (Ф) зливається в бак (Б).


1. Розрахунок довжини гідроліній


Довжину напірної лінії(м) визначаємо за формулою


, (1.1)


де N=5+8=13 – сума двох останніх цифр номера залікової книжки.

Визначаємо довжину напорної лінії

(м)

Довжина зливної лінії дорівнює


, (1.2)


Визначаємо довжину зливної лінії

(м)

Довжина всмоктувальної лінії


, (1.3)


Визначаємо довжину всмоктувальної лінії

(м)




2. Розрахунок і вибір параметрів гідроустаткування


2.1 Вибір робочої рідини


Вибір робочої рідини виконуємо залежно від температурних умов, режиму роботи гідропривода і його робочого тиску. Нормальна температура робочої рідини складає 50–60. При такій температурі і тиску 2,5–10 МПа робочу рідину вибираємо за даними таблиці додатку А [1, с. 19].

Приймаємо робочу рідину: масло АМГ-10 з густиною ρ=850 , кінематичною в’язкістю ν=.


2.2 Вибір робочого тиску


Значення робочого тиску (МПа) вибираємо зряду нормативних, установлених ГОСТ 12445–80 даних [1, с. 8].

Для умов роботи заданого гідропривода приймаємо значення тиску Р=16 МПа.


2.3 Розрахунок розмірів гідроциліндра


Площу поршня гідроциліндра визначаємо за вибраним тиском і розрахунковим навантаженням із співвідношення


, (2.1)


де - ефективна площа поршня гідроциліндра, м2;

F – зусилля на штоку, Н;

P – робочий тиск, Па;

- механічний к.к.д. гідроциліндра;

- гідравлічний к.к.д. гідроапаратури.

Гідравлічний к.к.д. гідроапаратури визначає втрати тиску в трубопроводах і гідроапаратурі, що входить до складу привода. Приймаємо =0,85.

Площа поршня гідроциліндра дорівнює

2).

За отриманою ефективною площею поршня гідроциліндра визначаємо діаметр поршня за формулою


, (2.2)


де - відношення діаметра штока до діаметра поршня ().

При цьому вибираємо залежно від величини робочого тиску Р>10 МПа =0,8.

Отримаємо діаметр поршня

(м).

Одержане значення діаметра поршня округлюємо згідно

ГОСТ 12447–80 відповідно до ряду розмірів діаметрів. Приймаємо діаметр поршня 140 (мм).

Діаметр штока визначаємо за формулою


. (2.3)


Діаметр штока дорівнює

(м).

Округлюємо значення штока до нормативного [1, с. 10]: d=110 (мм).

За вибраними стандартними значеннями діаметрів поршня D і штока d уточнюємо ефективні площі напірної і зливної порожнин гідроциліндра.

Ефективну площу напірної порожнини гідроциліндра знаходимо за формулою


. (2.4)


Ефективна площа дорівнює

2).

Зливну площу напірної порожнини гідроциліндра знаходимо за формулою


. (2.5)


Зливна площя дорівнює

(м2).


2.4 Розрахунок необхідної витрати рідини


Необхідну витрату рідини QНОМ (), що надходить у гідроциліндр, знаходимо за формулою


, (2.6)


де V nшвидкість руху поршня, ;

Se – ефективна площа поршня гідроциліндра, м2;

Необхідна витрата рідини дорівнює


=21 .


Необхідна подача насоса буде дорівнювати


, (2.7)


де k=1,05–1,15;

Приймаємо k=1,1.

Одержимо значення необхідної подачі насоса

=23,1 .

Необхідну витрату рідини Qзл (), що виходить із зливної порожнини гідроциліндра, знаходять за формулою:


. (2.8)


Визначаємо витрати рідини зливої лінії

=55,2 .


2.5 Вибір гідророзподільника


Тип і марку гідророзподільника вибираємо за робочим тиском Р=16 МПа і максимальною витратою через розподільник Qр=55,2 . Вибираємо по [2, с. 78, табл. 4.4] гідророзподільник типу Р(Рн) 323 =55,2, =0,01 МПа.


2.6 Вибір дроселя


Типорозмір дроселя вибираємо за робочим тиском Р=16 МПа і витратою через дросель QДР=21 . Вибираємо за [2, с. 146, табл. 5.13] дросель типу Г55–13А =21 , =0,2 МПа.


2.7 Вибір фільтра


Фільтр і його типорозмір вибираємо за витратою робочої рідини в гідролінії QЗЛ =QФ=55,2 і необхідною для даного гідропривода тонкістю фільтрації за [2, с. 296, табл 8.2] дорівнює 25 мкм. За [2, с. 300, табл. 8.6] вибираємо фільтр марки ФС =100,=0,1 МПа.




3. Гідравлічний розрахунок системи привода


3.1 Гідравлічний розрахунок трубопроводів


Розрахунок трубопроводів виконується на ділянках і полягає у визначенні їх діаметрів. Діаметри трубопроводів визначають, виходячи із забезпечення допустимої швидкості течії VДОП, , що повинні бути в рекомендованих межах [1, с. 11].

Діаметри трубопроводів визначаємо за формулою


, (3.1)


де Q – витрата рідини на даній ділянці гідромережі,.

Для всмоктувальної гідролінії QВС=QН = 0,00039 .

=0,021 (м) =21 (мм).

Отримані діаметри округлюють до значення за ГОСТом 6540–68. Приймаємо dвс=20 мм.

Для напірної гідролінії QНАП=QНОМ =0,00035 .

=0,011 (м)=11 (мм).

Приймаємо=12 мм за ГОСТом 6540–68.

Для зливної гідролінії QЗЛ =0,00092 .

=0,026 (м)=26 (мм)

Приймаємо =25 мм за ГОСТом 6540–68.

Фактична швидкість при робочій подачі в всмоктувальній гідролінії визначається за формулою


. (3.2)


Визначаємо швидкість в всмоктувальній гідролінії

=1,2 .

Фактична швидкість у напірній гідролінії складає


. (3.3)


Визначаємо швидкість у напірній гідролінії

=3,1 .

Фактична швидкість у зливній гідролінії дорівнює


. (3.4)


Визначаємо швидкість у зливній гідролінії

=1,88 .


3.2 Визначення втрат тиску в гідросистемі


Втрати тиску визначають на всмоктувальній, напірній та зливній гідролініях. Величина втрат на кожній ділянці визначається за формулою:


, (3.5)


де РТР – втрати на тертя по довжині трубопроводу, МПа;

РМ – втрати в місцевих опорах, МПа;

- втрати гідроапаратах, МПа.

Втрати тиску РТР на тертя по довжині трубопроводу обчислюємо за формулою Дарсі-Вейсбаха


, (3.6)


де  – коефіцієнт гідравлічного тертя по довжині;

 – густина рідини,;

l, d – довжина і діаметр трубопроводу, м;

Vфсередня швидкість течії рідини, .

Коефіцієнт гідравлічного тертя (коефіцієнт Дарсі) визначаємо, виходячи з режиму руху рідини і відносної шорсткості труби, де Е - еквівалентна шорсткість.

Режими руху рідини визначаємо за числом Рейнольда


, (3.7)


де – кінематичний коефіцієнт в’язкості, .

При числі Re ≤ Re кр=2320 – режим ламінарний, при Re 2320 – турбулентний.

Визначаємо втрати напору на тертя на кожній лінії:

  1. визначаємо на всмоктувальній лінії

= 2400.

Оскільки – режим руху турбулентний.

  1. визначаємо на напірній лінії

=3720.

Оскільки – режим руху турбулентний.

  1. визначаємо на зливній лінії

=4700.

Оскільки – режим руху турбулентний.

Для турбулентного руху рідини на ділянці трубопроводу, коефіцієнт гідравлічного тертя визначають за формулою

. (3.8)

  1. визначаємо на всмоктувальній лінії

.

  1. визначаємо на напірній лінії

.

  1. визначаємо на зливній лінії

.

За формулою (3.6) визначаємо витрати на тертя:

  1. визначаємо на всмоктувальній лінії

=906 (Па).

  1. визначаємо на напірній лінії

=38783 (Па).

  1. визначаємо на зливній лінії

= 7740 (Па).

Сумарні втрати тиску на тертя находимо за формулою


РТР=Р +Р +Р , (3.9)


де Р – втрати тиску на тертя на всмоктувальній лінії;

Р – втрати тиску на тертя на напірній лінії;

Р – втрати тиску на тертя на зливній лінії.

Визначаємо сумарні втрати тиску на тертя

РТР=906+38783+7740= 47429 (Па).

Місцеві гідравлічні втрати РМ визначаємо за формулою Вейсбаха


(3.10)


де  – сумарний коефіцієнт місцевого опору.

До місцевих опорів заданої схеми гідропривода відносять: раптове розширення потоку (вхід у циліндр), раптове звуження потоку (вихід з циліндра), плавні повороти гідроліній, штуцерні приєднання трубопроводів, трійники, а також втрати в гідроапаратах: розподільнику, дроселі та фільтрі.

Значення коефіцієнтів місцевих втрат визначаємо згідно [1, с. 20]:

ВХ=0,5 – вхід у трубу;

ВИХ=1 – вихід із труби;

ПОВ=0,14 – плавний поворот труби (для );

ШТ=0,6 – штуцерні приєднання трубопроводів;

ТР=1,0 – трійник.

Вирахуємо значення коефіцієнтів місцевих опорів на кожній з гідроліній:






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.