Виробництво хутряних та овчинно-шубних виробів (122940)

Посмотреть архив целиком

План:


ВСТУП...................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЦТВО ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

1.1. Склад сировини для виробництва............................................................7

1.2. Біологічні основи сортування сировини і напівфабрикату.....................9

1.3. Основні процеси виробництва.................................................................12

1.4. Принципи сортування напівфабрикату................................................13

РОЗДІЛ ІІ. АСОРТИМЕНТ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

2.1. Асортимент хутряних та овчинно-шубних виробів та поліпшення їх якості.......................................................................................................................18

2.2.Споживчі властивості хутряних та овчинно-шубних товарів................24

2.3. Класифікація хутряних та овчинно-шубних товарів.............................28

2.4. Маркування хутряних та овчинно-шубних товарів..............................30

РОЗДІЛ ІІІ. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

3.1. Вимоги до якості хутряних та овчинно-шубних виробів......................34

3.2. Особливості зберігання.............................................................................37

3.3. Основні дефекти.........................................................................................38

ВИСНОВОК........................................................................................................40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................41

ДОДАТКИ...........................................................................................................42


ВСТУП.


Хутряні та овчинно-шубні товари – це хутряна та овчинно-шубна сировина, шкурки вироблені, хутряні й овчинно-шубні вироби.

У хутряну та овчинно-шубну сировину включають хутро, хутряну сировину і невироблені шкурки морських звірів; у хутряні товари – шкурки вироблені зимово-весняних видів хутра, шкурки хутряні і вироблені шкурки морських звірів; у хутряні й овчинно-шубні вироби – хутряний і овчинно-шубний одяг, хутряні головні убори, коміри, хутра, пластини, скрій, жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини), рукавиці, рукавички та інші хутряні вироби.

Товарознавство вивчає фактори, що визначають якість товарів, споживчі властивості товарів, розробляє методи виміру властивостей і оцінки рівня якості товарів, визначає умови і методи збереження якості товарів під час перевезення, збереження, експлуатації, досліджує причини їхнього фізичного і морального зносу [5].

При підвищенні якості, наприклад при збільшенні довговічності товару, скорочується кількість виробів, необхідних для задоволення в них.

Якість не тільки технічна, але і суспільна категорія. Оцінка якості залежить як від властивостей, властивим товарам, так і від рівня суспільних потреб у цих властивостях, від умов споживання. Важливим моментом у визначенні якості є рівень суспільних витрат на виробництво товару.

У сучасних умовах вихідним пунктом формування асортименту, рівня якості і планування кількості товарів, що випускаються, стало задоволення потреб споживачів. Тому товарознавство від аналізу окремих споживчих властивостей товарів переходить до оцінки і виміру якості товарів з погляду ступеня задоволення відповідної потреби. Товарознавство активно включається у вирішення проблем керування якістю на всіх стадіях життєвого циклу продукції – проектування, виробництва, звертання і споживання. Особлива увага звертається на розробку раціональних умов збереження, перевезення, а також використання товарів, правил догляду за ними. Змінюється підхід товарознавства до дослідження асортименту товарів: на перший план висувається проблема розробки оптимального призначення і комплексу виробів, прогнозування асортименту.

В Україні нараховується більше 100 видів хутрових звірів і тварин. Для збереження і розширення поголів'я, хутрових звірів і збільшення заготівель сировини в нашій країні проводиться акліматизація коштовних видів хутрових звірів (ондатри, нутрії, американської норки), створена система заказників, заповідників.

Тема роботи: Шляхи удосконалення асортименту, поліпшення якості і підвищення конкурентноспроможності хутряної сировини і напівфабрикатів.

Мета роботи: В даній роботі ми розглянули виробництво, асортимент та шляхи вдосконалення якості хутряних виробів.

Зміст роботи: Дана робота складається з трьох розділів, вступу, висновків, літератури і додатків.


РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЦТВО ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ


Хутряний напівфабрикат являє собою вироблені шкурки хутра, хутряної сировини і морських тварин, що мають натуральне фарбу чи фарбовані.

Вироблення шкурок, знятих з подовжнім розрізуванням по череву і лапах (спосіб шаром) або знятих цілими (способи трубкою, панчохою) і попередньо законсервованих (прісно-сухим способом, мокро- і сухосоленням, квашенням і ін.), полягає в проведенні підготовчих операцій.

Підготовчі операції включають відмотування шкурок, їхню розбивку (механічне розпушення шкірної тканини), стрижку зайвого довгого волоса, знежирення шкірної тканини і волосяного покриву миючими речовинами чи органічними розчинниками.

Власне вироблення шкурок полягає в пікелюванні, жируванні шкурок (обробці жировими емульсіями для підвищення тягучості, м'якості і стійкості шкірової тканини до дії вологи і температури) і їхньому сушінню.

Оздоблювальні операції: відкочування шкурок у глухих барабанах з обпилюваннями, змоченими розчинникамм жирів, для очищення поверхні волосся від жиру і додавання м'якості шкірової тканини; розбивка шкірової тканини на спеціальних машинах чи ручних скобах для підвищення її м'якості і пластичності; повне очищення від обпилювань, пили і розчісування поплутаного волосся.

Вироблені шкурки при необхідності піддають фарбуванню різними способами: зануренням (суцільне однотонне фарбування волосяного покриву і шкірової тканини); намазним способом і комбінованим. Існує кілька різновидів намазного способу: пробивання (нанесення барвника за допомогою твердих щіток через усю товщу волосяного покриву зі збереженням природного фарбування шкірової тканини); верхівкове фарбування; аерографнє фарбування (напилювання барвника для створення тонів, півтонів і т.д.); трафаретне фарбування (на кінчики волосся наносять захисний склад – «резерв», що охороняє їх від фарбування) [4].

Овчинне хутро часто піддають особливій обробці: на волосяний покрив впливають люстром – водяним розчином спирту і мурашиної кислоти, а потім розгладжують і випрямляють звиті кінці волосся для додання їм блиску. Довговолосу овчину використовують для імітації лисиці, песця; вона призначена для комірів, головних уборів.

Хутряні вироби виготовляють у процесі кушнірського і пошивного виробництва.

Кушнірське виробництво полягає у виробленні з хутряного напівфабрикату «чорнових» деталей одягу) Основні технологічні операції цього виробництва: виробниче сортування шкурок - добірка однорідних по зовнішньому вигляді шкурок для визначених видів виробів і їх наборка для кожного виробу, у тому числі найбільш якісних – для основних деталей одягу, наприклад спинки, поличок; видалення дефектів шляхом їх прорізки спеціальними способами й ушиття уздовж шкурки; розкрій шкурок простим обкроем для додання їм форми пластин, а при необхідності зміни форми і розмірів напівфабрикату – розкрій шкурок складними методами: розпуск (подовження коротких шкурок), осаду (укорочення довгих), розбивка (вирівнювання двох шкурок по довжині) і ін.

Пошивне виробництво хутряних виробів включає зборку (зшивку) хутряних деталей скроя; розкрій підкладки, що утеплює і прикладних матеріалів; комплектування всіх необхідних деталей фурнітури для визначених виробів; пошиття виробів і їхню заключну обробку – чищення, підрівнювання, розчісування волосяного покриву, колочення.

Овчинно-шубні вироби повинні бути виготовлені з овчин, однорідних по щільності, м'якості, фарбуванню і товщині шкірної тканини, з однорідним по висоті, густоті, і фарбуванню волосяним покривом. Шкіряна тканина повинна бути м'якою на дотик, пластичною, міцно пофарбованою. Волосяний покрив і шкіряна тканина повинні бути знежирені; ділянки пашин – закриті наклеєним чи нашитим шубним шматком, що не відрізняється по зовнішньому вигляді від основного матеріалу; з'єднання деталей – міцним; шви – рівними. Волосяний покрив повиненин бути спрямованим зверху вниз.

Сорт виробів встановлюється в залежності від дефектів шкіряної тканини, волосяного покриву, а також дефектів кушнірського і пошивного виробництва [3].


1.1. Склад сировини для виробництва


Хутряна шкіра має волосяний покрив і шкірну тканину, тобто будова аналогічна шкірам тварин, що використовуються для виготовлення шкір.

Епідермис складає 2-5 % загальної товщини шкірного покриву і складається з рогового і паросткового шарів.

Між колагенними пучками розташовані сальні і потові залози, корені волосся. Нижня границя сосочкового шару умовно проходить на глибині залягання волосяних сумок. У різних видів хутряних шкір глибина залягання і кут нахилу волосяних сумок неоднакові. Протягом року глибина залягання волосяних сумок міняється: сумки зростаючого волоса в період линяння хутрових звірів розташовуються в нижніх шарах дерми, а сумки у поверхневих. Сітчастий шар розташований під сосочковим і характеризується більш рівномірним переплетінням могутніх кологенових волокон. Підшкірно-жирова тканина знаходиться безпосередньо під дермою. Це пухка сполучна тканина зв'язує шкірову тканину з тушкою тварини, у якій розрізняють три шари: жировий, мускульний і підшкірна клітковина. У процесі вироблення хутра підшкірно-жирова тканина віддаляється.


Случайные файлы

Файл
147150.rtf
82205.rtf
85939.rtf
СНиП 32-01-95.doc
183279.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.