Відтворення англійською мовою кольорової палітри оповідань М. Коцюбинського (43460)

Посмотреть архив целиком









Відтворення англійською мовою кольорової

палітри оповідань М. Коцюбинського



ПЛАН


Вступна частина

Розділ 1 Загальна характеристика кольороназв

Розділ 2 Характеристика кольорової палітри оповідань М. Коцюбинського

Розділ 3 Перекладознавчий аналіз кольороназв в оповіданнях М. Коцюбинського та методів їх перекладу на англійську

3.1 Переклад словесних образів з колірним компонентом

3.2 Переклад кольороназв граматичної категорії іменника чи дієслова

3.3 Переклад кольороназв з етнокомпонентом

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУПНА ЧАСТИНА


Темою даної наукової роботи є аналіз кольороназв в оповіданнях М. Коцюбинського та шляхи їх перекладу на англійську мову.

Актуальність даної роботи зумовлена відсутністю достатньої кількості робіт, присвячених перекладознавчому аналізі кольороназв.

Мета роботи полягає у визначенні особливостей кольорової палітри М. Коцюбинського та аналіз методів її перекладу на англійську мову. Загальна мета дослідження зумовлює потребу розв’язати такі завдання:

  • Висвітлення поняття кольороназва та визначення основних підходів до класифікації даного поняття;

  • З’ясування можливих стратегій перекладу кольороназв та зіставлення їх з методами перекладу, що були використані перекладачами А. Містецьким, А. Микитяком та Л. Андрусишином.

Об’єктом дослідження даної роботи є лексика на позначення кольору в оповіданнях М. Коцюбинського, а предметом аналізу є специфіка відтворення кольороназв у художньому перекладі.

Новизна даного дослідження полягає у необхідності встановлення нового критичного погляду на особливості кольорової палітри М. Коцюбинського та шляхів їх перекладу на англійську.

Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методики дослідження. У даній роботі було застосовано методи лінгвістичного та перекладознавчого аналізу, зокрема контрастивний аналіз, компонентий аналіз, структурний та семантичний аналіз, та метод використання словникових визначень.

Матеріалом дослідження слугує близько 120 прикладів уживань кольороназв в оповіданнях М. Коцюбинського «На камені», «Цвіт яблуні», «Persona Grata», «Коні не винні», «Intermezzo», «Подарунок на іменини», «Поєдинок».

Наукова робота складається з вступної частини, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.



РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЬОРОНАЗВ


Кольороназви – один із найдавніших пластів лексики, чітко окреслена в мові група прикметників, які означають кольори [13, с. 115]. Вони характеризуються місткою семантичною структурою та великою стильовою активністю в художньому тексті. Попри ізоморфність та універсальність колірної характеристики як такої, її трактування та важливість окремих колірних концептів у різних культурах виявляють і конвергентні, і дивергентні ознаки. Саме конотативна значущість лексем, зумовлена культурною надбудовою концептів, і викликає особливий інтерес філологів [6, с. 1].

Філологічні дослідження колористики мають тривалу історію та представлені різними підходами, методами і завданнями. Аналіз лексико-семантичної групи кольору проводиться на матеріалі багатьох мов у таких напрямах: звязок і взаємодія між концептуалізацією кольору носіями мови і розвитком словника кольороназв у мові (Б.Берлін, П.Кей,), колір у світлі психолінгвістики (О.П.Василевич, Р.М.Фрумкіна,), структурний і семантичний аналіз кольоропозначень (А.П.Кириченко, Т.В.Пастушенко), історія виникнення та розвитку колірних лексем (М.І.Чикало, О.М.Дзівак), кольоропозначення у художньому мовленні (Д.Ален, Г.Еліс, А.П.Критенко, І.М.Бабій) та ін. [6, с. 1].

Серед лінгвістів немає єдиної точки зору щодо того, які саме лексичні одиниці відносити до групи кольороназв. Так, О.І. Кулько виділяє дві семантичні групи: власне колоративи (червоний, кораловий, блакитний та ін.) та додаткові характеристики кольору (світлий, темний, густий, тьмяний та ін.). У групі власне колоративів автор виділяє первинні (значення кольору є основним, прямим: синій, жовтий) та вторинні колоративи (значення кольору є переносним: вишневий, кораловий) [14, с. 224].

І. Бабій стверджує, що кольороназви утворюють якісно і кількісно розвинену лексико-семантичну групу, до якої входять назви основних кольорів (ядро системи) та усі існуючі в мові колірні лексеми, що вказують на різні ступені вияву колірної ознаки, на інтенсивність колірного тону, змішування кольорів та ін. (периферія системи) [1, c. 5]. Дослідниця виділяє два типи кольороназв [1, c. 6]:

1) Назви, що позначають конкретну колірну ознаку предмета чи явища об’єктивної дійсності. Ця група охоплює невмотивовані (білий, жовтий, сірий та ін.) та вмотивовані з погляду носіїв мови кольоропозначень (малиновий, калиновий, пшеничний та ін.); назви, що вказують на ступінь вияву колірної ознаки (жовтавий), складні кольороназви (синьо-жовтий).

2) Назви, що характеризують забарвлення предмета, не вказуючи на конкретний характер кольору. Серед них можна виділити кольороназви, що визначають ступінь насиченості, інтенсивності кольорів (ясний, темний); що вказують на спосіб поєднання кількох невизначених кольорів у певній формі (рябий, картатий); назви, що виражають відтінки забарвлення реалій (соковитий, свіжий); назви, що вказують на суб’єктивну оцінку певного колірного тону (ніжний, крикливий) та ін.

Щодо класифікацій кольоропозначень в працях на матеріалі англійської мови, найчастіше можна зустріти такі групи кольоронайменувань: basic color terms: black, white, grey, red, blue, orange, yellow, green, purple, pink, brown; nonbasic, які за теорією Берліна-Кея не увійшли до 11 basic color terms: crimson, scarlet, blond, khaki, bluish, gold, silver [19, с. 15].

В англійській мові кольороназви можуть бути виражені лише двома частинами мови: прикметниками (blue, red) та прислівниками (light, bright). В українській мові кольороназви можуть належати до різних частин мови: прикметники (жовтий, голубий), прислівники (яскраво, світло), іменники (синь) та дієслова (посиніти) [1, с.7].

Кольороназви у художньому тексті слугують надзвичайно багатогранним і змістовим образним засобом. Письменники активно використовують колірні лексеми для створення пейзажних картин та зображення складних почуттів героїв. Кольоропозначення у своїй більшості несуть важливу етнокультурну інформацію. Кожен народ виробляє своє уявлення про значущість кольору, створює власні колірні символи та образи. Саме тому особливості перекладу кольороназв – проблема досить складна і важлива для адекватного відтворення образних та стилістичних якостей оригіналу [7, с. 350].



РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЬОРОВОЇ ПАЛІТРИ ОПОВІДАНЬ

М. КОЦЮБИНСЬКОГО


М. Коцюбинський був винятковим письменником з чітко вираженим особистим стилем написання, специфічною рисою якого був особливий характер його епітетів та пейзажів, що виражали тонку гру фарб та відтінків. М. Коцюбинський вважав, що письменник повинен знати фарби та колір так, як художник. За його словами, колір повинен допомагати слову [15, c. 67]. М. Коцюбинський називав свої оповідання «акварель», «образок», що підтверджує глибоку насиченість його творів кольором, який набуває символічного характеру.

Кольори в оповідання М. Коцюбинського часто набувають нових конотацій, а іноді і нових значень. Таке перекручування реальності притягує уваги читачів і створює нові яскраві словесні образи.

М. Коцюбинський вживав кольороназви з багатьох причин. Він був майстром епітетів і завжди влучно описував своїх героїв, так, що читачі запросто вловлювали усю сутність їх характерів. Майже всі позитивні герої М. Коцюбинського – люди з народу, гноблені й волелюбні [5, с. 29]. Зображуючи таких людей письменник використовує багато світлих кольорів, здебільшого білий та рожевий. Візьмемо приклад з оповідання «На камені»:

Вона наче ненароком висунула з-під фередже білий, випещений вид і поклала з фарбованим нігтем палець на повні рожеві уста” [11, с. 290].

Золотий колір в оповіданнях М. Коцюбинського асоціюється з добром. Багато своїх героїнь він освітлює золотом. Наприклад:

Перше, що він побачив, - се ясне, як льон, волосся. Біла хустинка сповзла з них на плечі, і тонкі волосинки світились, як золоті[10, с. 18], “Ні, стоїть тихо, дивиться просто, а золоті волосинки сяють круг лоба[10, с. 18].

Доволі незвично в оповіданнях М. Коцюбинського жовтий колір набуває негативної оцінки та викликає неприємне ставлення читачів до героя. Це можна проілюструвати на прикладі новели «Pesona Grata», де центральний персонаж твору Лазар – грабіжник і вбивця – потрапляє в тюрму. Він зображений як людина груба, жорстока, здібна на найганебніші вчинки, і в оповіданні він оточений жовтим кольором:

В хвилях спочинку сідав десь оддаль, клав жовте обличчя на жовту руку, примружував очі і прислухався” [10, с. 17], “Лаявсь, не хтів вставати, і світло лампи різало очі. Однай мусив звестися, довго натягав чоботи, одягав жовту сорочку[10, с. 17].

М. Коцюбинський використовував кольороназви для зображення складних почуттів та переживань своїх героїв. Це можна побачити на прикладі оповідання «Цвіт яблуні», де письменник передає відчуття центрального персонажа, в якого помирає єдина донька, через опис навколишнього середовища:

Моя лампа під широким картоновим абажуром ділить хату на два поверхи – вгорі темний, похмурий важкий, під ним – залитий світлом, із ясними блисками і з сіткою тіней...За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю, а моя хата здається мені каютою корабля, що пливе десь у невідомому чорному морі разом зо мною, з моєю тугою і моїм жахом” [11, с. 330].


Случайные файлы

Файл
30727-1.rtf
12815.rtf
16806.rtf
94149.rtf
104592.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.