Особливості стилю і проблематика роману П. Коельйо "Заїр" (41934)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Острозька академія"

Факультет романо-германських мов

Кафедра англійської мови та літератури







Курсова робота на тему

Особливості стилю і проблематика роману П. Коельйо "Заїр"





Виконала:

студентка групи А – 22

Кухар О. І.

Науковий керівник:

кандидат філ.наук,

доц. Зелінська Л. В.







Острог, 2007


Зміст


Вступ

1. Інтертекстуальність як головна риса авторського стилю П. Коельйо

1.1 Інтертекстуальність як граматична категорія

1.2 П.Коельйо і Х. Л. Борхес: літературні інспірації

2. Особливості стилю та проблематика твору "Заїр"

2.1 Індивідуальний стиль П. Коельйо

2.2 Проблематика роману "Заїр"

Висновки

Список використаної літератури



Вступ


Початок ХХ століття характеризується приходом у літературу нової епохи, епохи постмодернізму. Цей напрям – продукт постіндустріального періоду, періоду розпаду цілісного погляду на світ. Вперше термін "постмодернізм" згадується у 1917 році, але поширився він лише наприкінці 60-х років. Популярності постмодернізму сприяли міркування таких філософів як Ж.Дерріди, Ж.Батая, М.Фуко. Постмодерністи, завдяки гіркому досвіду, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити його, а й осягнути. Стало відомо, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визначається ними лише ілюзією. Реальним вважається співіснування усіх форм буття. Принцип повторюваності перетворюється на стиль художнього мислення з притаманними йому тяжінням до стилізації, цитування, переінакшенням, алюзії. Митець має справу не з "чистим" матеріалом, а з культурно освоєним, таким, що потребує творчого доповнення.

Дослідники вважають, що найголовнішим чинником переходу від модернізму до постмодернізму був суто стильовий фактор. Адже стилю постмодернізму притаманні такі нові риси як потяг до архаїки та міфу; прагнення поєднати полярно протилежні істини різних людей, націй, культур, філософій; суміш багатьох жанрових різновидів; використання інтертекстуальності тощо. Серед перших постмодерністських творів виділяють романи У.Еко "Ім’я троянди" (1980), П.Зюскінда "Запахи" (1985).

Творчість одного з найпопулярніших митців сьогодення П.Коельйо критики також відносять до епохи постмодернізму. Літературне визнання та славу бразильському письменнику принесли його перші твори "Щоденник мага" (1987) та "Алхімік" (1988). Романи П.Коельйо перекладені 52 мовами і видані мільйонними тиражами у ста сорока країнах світу. Бразилець посів друге місце у списку найчитабельніших авторів, надрукованому у журналі "Лір" у 1999 році. П.Коельйо належать багато нагород, серед яких "Бамбі" - найпочесніша нагорода Німеччини (2001) та "Золота книга" (1995 - 2000).

До сьогодні загадкою письменника залишається його шалений успіх. Саме тому актуальність нашого дослідження зумовлюється недостатнім вивченням творчості П.Коельйо у сучасній літературі.

Щодо критичних джерел, то слід зазначити, що їх число обмежується, оскільки творчість письменника залишається мало дослідженою. Однак його творами зацікавилися такі критики як А. Шестак, Х. Аріас, А.Дністровський, М.Гловінський, Н.Фатєєва.

У статті "Секрет популярності П.Коельйо" А.Шестак акцентує увагу читачів на однотипності "рецепту" кожного його бестселера: нехитрий сюжет, головні герої – молоді, привабливі зовнішньо і духовно, до того ж тямущі і релігійні, вдало дібрані міфи і притчі, раз по раз зустрічаються "елегантні діалоги з присмаком філософії", і, звісно ж, обов’язковий хеппі-енд.

Для того, щоб прослідкувати та дослідити біографічні мотиви у творчості П. Коельйо журналіст Х. Аріас видав книгу у формі інтерв’ю з письменником. Твір дає можливість осягнути особливості стилю автора.

Український письменник А.Дністровський негативно ставиться до творчості П.Коельйо. Він вважає, що бразилець не вирішує порушених проблем, а просто подає їх у символічній оболонці. Секрет популярності бразильця А.Дністровський пов’язує із мовою його творів, адже П.Коельйо пише не термінологією і до того ж поетика його письма є відкритою. Крім того, на думку українця, П.Коельйо не є автором аудиторії дорослого читача, а письменником тінейджерів.

У роботі було використано критичний матеріал, пов'язаний із явищем інтертекстуальності, так як згаданий прийом притаманний епосі постмодернізму, а отже і творам П.Коельйо. М.Гловінський дослідив дане поняття у сучасній літературі та виділив п’ять основних типів інтертекстуальних повідомлень, а саме власне інтертекстуальність, паратекстуальність, метатекстуальність, гіпертекстуальність, архі- текстуальність.

Н.Фатєєва у статті "Інтертекстуальність та її функції в художньому дискурсі" зазначила, що інтертекстуальність здатна організовувати запозичені елементи таким чином, що вони стають вузлами зчеплень семантико-композиційної структури речень. Дослідник займається класифікацією інтертекстуальних елементів та їхніх єднальних міжтекстових зв’язків. Деталізована й увиразнена класифікація Н. Фатєєвої дозволяє найбільш повно проаналізувати таке складне явище, як інтертекстуальність.

Новизна курсової роботи полягає у проведенні детального аналізу й цілісного дослідження особливостей стилю і проблематики творчості П.Коельйо на прикладі його роману "Заїр".

Об’єктом нашого дослідження є творчість П.Коельйо, а саме його роман "Заїр".

Предметом дослідження є засоби вираження авторського стилю та проблематика твору.

Мета роботи полягає у висвітленні лексико – стилістичних особливостей роману "Заїр" та дослідженні головних проблем, піднятих у творі.

Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких наукових завдань:

  • визначити лексико – стилістичні особливості роману П.Коельйо "Заїр";

  • дослідити явище інтертекстуальності як головного засобу вираження авторського стилю;

  • розглянути та проаналізувати найважливіші проблеми;

  • дослідити історію виникнення поняття "Заїр" у світовій літературі; порівняти роман "Заїр" П.Коельйо із казкою "Заїр" Х. Л. Борхеса.

У курсовій роботі використовувалися такі методи як:

- порівняння (співставлення сюжетів творів "Заїр" П.Коельйо і "Алеф" та "Заїр" Х.Л. Борхеса);

- аналізу (при дослідженні творчого задуму написання роману);

- синтезу (узагальнення спільних та відмінних рис творів "Заїр" П.Коельйо та "Алеф" Х. Л. Борхеса);

- біографічний (співставлення сюжетів творів із біографією життя автора).

Наукова новизна курсової роботи полягає у тому, що вперше було здійснено цілісне дослідження та аналіз стилю бразильського письменника, розглянуто особливості сюжету, композиції тощо. Крім того, було досліджено спосіб, за допомогою якого П.Коельйо змальовує "переродження особистості", її еволюцію. У роботі здійснена перша спроба цілісного осмислення інтертекстуальності роману "Заїр"; виокремлено природу, форму й функції інтертекстуальності у прозі письменника.

Практичне значення роботи полягає у тому, що результати дослідження можуть використовуватися у підготовці лекцій і практичних занять із теорії літератури, в розробці вузівських курсів із проблем розвитку постмодернізму і творчості П.Коельйо.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі розкрита актуальність нашого дослідження; поданий стислий огляд критичних джерел; визначена новизна курсової роботи; сформульовані об’єкт, предмет, мета, завдання, методи, наукова новизна та практичне значення наукової роботи.

У першому розділі "Інтертекстуальність як головна риса авторського стилю П.Коельйо" подано інформацію про явище інтертекстуальності у сучасному літературознавстві. Були проаналізовані та виявлені прояви даної категорії у творчості бразильського письменника, а саме у романі "Заїр". Крім того, зроблено порівняльний аналіз творчих доробків П.Коельйо та Х.Л.Борхеса.

У другому розділі "Особливості стилю та проблематика творчості П.Коельйо" були визначені лексико-стилістичні особливості роману "Заїр", що дало можливість, якоюсь мірою, розкрити секрет популярності бразильського митця. У розділі також охарактеризовані основні проблеми, порушені у романі.

У висновках стисло подаються результати нашого дослідження.

Обсяг курсової роботи становить 28 сторінок. Список критичних джерел налічує 29 позицій.



1. Інтертекстуальність як головна риса авторського стилю П. Коельйо


1.1 Інтертекстуальність як літературознавча категорія


Поняття "інтертекстуальність" увійшло в літературознавство наприкінці 1960-х років і з того часу знаходиться у центрі уваги дослідників. Термін був запропонований в 1967 році французьким ученим Ю. Крістєвою, яка охарактеризувала цей прийом не як просте зібрання цитат, а як "місце перетину різних текстових площин". Пізніше такі дослідники як М. Ріффатер, Р. Барт, Ж. Дерріда уточнили та виявили особливості цієї категорії. Протягом 1980 – 1990-х років були визначені різновиди інтертекстуальності в художній літературі (Х. Блум, Дж.Б.Конте, М. Пфістер, Н. Фатєєв тощо). [12;15]

Інтертекстуальність походить від французького слова "міжтекстовість" і займається вивченням міжтекстових співвідношень літературних творів. [3;56] Слід зазначити, що термін "інтертекстуальність" подеколи ототожнюють із терміном "інтертекст", так як досі не існує чіткого теоретичного обґрунтування понять, яке б прояснило ситуацію. Проте дехто схиляється до думки, що інтертекст – це наявність одного тексту в іншому, а інтертекстуальність охоплює різноманітні естетичні явища, які виникають на підставі інтертексту.


Случайные файлы

Файл
99514.rtf
17739.rtf
MCDIPL.DOC
104823.rtf
132129.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.