Планування та фінансування робіт з надзвичайних ситуацій (20619)

Посмотреть архив целиком

ПЛАН


Вступ

Розділ 1 Планування робіт з попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

Розділ 2 Законодавчі і нормативні документи по плануванню і фінансуванню робот при виникненні нс

2.1 Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку використання засобу резервного фонду бюджету

2.2 Порядок використання коштів резервного фонду бюджету

2.2.1 Загальні положення

2.2.2 Напрямки й умови використання засобів з резервного фонду бюджету

2.2.3 Представлення і розгляд звертань об виділення засобів з резервного фонду бюджету

2.2.4 Підготовка й ухвалення рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету

2.2.5 Виділення засобів з резервного фонду бюджету, ведення обліку і звітності

2.2.6 Заключні положення

Розділ 3 Складання документів з планування і фінансування

3.1 Паспорт ризику

3.2 Сценарії розвитку НС

Висновок

Список літератури



Вступ


Принциповими особливостями умов функціонування органів регіонального планування і керування ризиком є:

а) часткова передбачуваність серйозних проблем і можливостей їхнього рішення;

б) часткова передбачуваність місць виникнення і сценаріїв розвитку НС;

в) слабка передбачуваність масштабу і часу виникнення НС;

г) непередбачуваність ряду несприятливих подій і ситуацій, обумовлених виникненням і розвитком НС, тобто наявність стратегічних несподіванок.

Цими умовами диктується необхідність переважного використання в СУНС методів планування і керування, заснованих на передбаченні проблем, ситуацій і подій, прийнятті гнучких негайних вирішень, орієнтованих на зовнішнє оточення системи (природне середовище, умови життєзабезпечення населення і персоналу підприємств і організацій, матеріальні і культурні цінності регіону, соціально-політична обстановка і т.д. ). Такі методи можуть бути ефективно реалізовані в рамках сучасної концепції стратегічного і тактичного планування і керування.

Законодавчими органами передбачене і прийнята постанова щодо фінансування робіт із запобігання і ліквідації НС.

Документами, що можуть бути віднесені до планування і фінансування передбачають складання плану розвитку подій при виникненні тієї або інший НС, складання паспортів ризиків.

Основна мета нашої роботи – охарактеризувати зміст та особливості планування та фінансування робіт із запобігання і ліквідування НС.

Предмет дослідження: фінанси резервного фонду бюджету та планування варіантів їх використання в НС.

Об`єкт дослідження: плани, сценарії розвитку НС, законодавчі та нормативні документи.

Завдання:

- охарактеризувати основні моменти щодо планування робіт з попередження та ліквідації наслідків НС;

- освітити основні нормативні та законодавчі документи з планування та фінансування робіт;

- дати характеристику аспектів щодо планування та фінансування робіт з попередження та ліквідації наслідків НС.

Дана тема досить актуальна, оскільки на даному етапі розвитку техногенної сфери досить часто спостерігається виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру, тому зараз досить важливо бути усвідомленими з даних питань.



Розділ 1 Планування робіт з попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій


Під плануванням розуміється цілеспрямований, організований і безперервний процес виділення різних елементів і аспектів організації, визначення їхнього стану і взаємодії тепер , прогнозування їхнього розвитку на деякий період у майбутньому, а також складання і програмування набору дій і ресурсів для досягнення бажаних результатів. Планування зв'язане, з одного боку, із запобіганням помилкових дій, а з іншого боку - зі зменшенням числа невикористаних можливостей. Таким чином, планування знаходиться у взаємозв'язку з прогнозуванням і реалізацією планів, тобто вони розглядаються не роздільно, а як взаємозалежні частини єдиного процесу керування ризиком.

Повний цикл планування і керування ризиком включає:

- прогноз ризику (наслідків НС) шляхом формування сценаріїв розвитку ситуації;

- формування цілей і критеріїв керування ризиком;

- стратегічне (довгострокове) планування превентивних заходів;

- тактичне (поточне) планування альтернативних відповідних дій на виникаючі погрози НС;

- стратегічне й оперативне керування в умовах НС.

Дамо визначення деяких понять, зв'язаних із плануванням і керуванням ризиком.

Мета - бажаний результат діяльності.

Задача - бажаний результат діяльності, досяжний за намічений (заданий) період часу і характеризується набором кількісних даних або параметрів цього результату.

Напрямок (сценарій) розвитку ситуації - прогноз розвитку ситуації в регіоні з урахуванням наявності причинно-наслідкових зв'язків між природному і техногенними НС на деякому інтервалі часу [4].

Операція - упорядкована сукупність зв'язаних взаємними відносинами задач.

Сценарій реалізації управлінських рішень - очікувана безліч результатів впливу реалізованих рішень (операцій) на сценарії розвитку ситуацій.

План - розгорнутий у часі, збалансований по ресурсах, взаємопов'язаний із загальною метою перелік заходів (робіт), спрямованих на досягнення загальної мети або рішення поставленої задачі (операції).

Якщо план досягнення якої-небудь великомасштабної мети реалізується досить тривалий час, то такий план називається програмою. Іншими словами, програма - це комплексний план багаторічної діяльності, спрямованої на досягнення конкретної мети або на розвиток деякого науково-технічного напрямку. Сполучення аналізу основ комплексного цільового керування з вивченням практики функціонування систем керування ризиком дозволило сформулювати ряд принципів побудови систем планування і керування по попередженню і ліквідації наслідків НС на регіональному рівні.

До таких принципів відносяться:

- орієнтація на конкретно існуючі організаційну і функціональну структури реалізації формованих планів (структури СУНС);

- комплексність планів;

- альтернативність формування планів і виділення базових варіантів, орієнтованих на найбільш ймовірний, песимістичний або оптимістичний розвиток ситуацій. Базові варіанти планів повинні супроводжуватися специфікованими по видах ризику функціональними розширеннями у виді додатків;

- раціональне сполучення процесів (формування планів "знизу" і "зверху" шляхом залучення до розробки планів низових структур і приватного сектора. Даний принцип реалізується насамперед шляхом широкого залучення підприємств і організацій для складання адекватних паспортів ризику і їхнього наступного узагальнення на регіональному рівні, формування сценаріїв розвитку НС і відповідних дій і т.д.;

- відповідальність (аж до карної) виконавців і керівників за коректність сценаріїв, планів і якість прийнятих управлінських рішень і їхню реалізацію;

- збалансованість планів (передбачається ресурсне забезпечення реалізації планів: кадрове, матеріально-технічне, фінансове, інформаційне і т.д.);

- оптимальність (раціональність) (передбачається можливість вибору ефективного варіанта збалансованого плану);

- типізація змісту і процедур формування сценаріїв, превентивних і оперативних планів по попередженню і ліквідації наслідків НС. Аналіз функцій органів СУНС, зв'язаних із плануванням і керуванням у різних режимах комплексом заходів щодо попередження і ліквідації наслідків НС, показує, що існує об'єктивна можливість розробки і використання типових методів і засобів їхньої реалізації. Під типізацією при цьому розуміється зведення всього різноманіття сценаріїв, планів, що керують і контролюють впливів до досить обмеженої безлічі, що ефективно покриває вимоги превентивного стратегічного планування й оперативного керування комплексами заходів [4];

- безперервність і модифікованість (процес планування повинний бути ковзної, тобто в кожен момент часу розглядається реалізована частина планів і узгоджується основа для прийняття планів на майбутній період);

- адаптивність, тобто можливість оперативного спрямованої зміни планів і їхніх характеристик шляхом їхнього настроювання;

- орієнтація оперативних планів протидії розвиткові НС на першочергове використання місцевих і об'єктових ресурсів, сил і засобів;

- підвищена увага до навчання, тренуванню і підготовці населення поводженню в умовах Ч З;

- превентивність стратегічного і тактичного планування в умовах недостатньої вихідної інформації;

- синергізм, тобто взаємне посилення планованих заходів.

Реалізувати описані вище принципи неможливо без створення ефективної технології переробки інформації на базі людино-машинної системи підтримки процедур планування, контролю і керування, що базується на мережі ЕОМ, розподілених базах даних, системі економіко-математичних моделей і алгоритмів формування превентивних і оперативних планів і управлінських рішень.

При плануванні робіт з попередження і ліквідації наслідків НС використовується, як уже було сказано, програмно-цільовий підхід. Він забезпечує збереження повноти і комплексності обліку всіх зв'язків і наявних сил, засобів, чітке формулювання першочергових (основних) і допоміжних цілей, доведення планових рішень до конкретних заходів і робіт, спрямованих на досягнення і реалізацію цих цілей.

У процесі програмно-цільового планування розбивка загальної проблеми на напрямки і задачі (аж до завдань) повинне супроводжуватися визначенням того, яку задачу, коли, яким образом і з яким кінцевим результатом виконує кожен виконавець. Такий підхід може бути реалізований лише при використанні ієрархічної системи органів планування, керування і контролю в СУНС. Крім того, він припускає реалізацію принципу максимальної відповідальності безпосередніх виконавців, що мають у своєму розпорядженні визначені ресурси для протидії НС. За рахунок раціонального сполучення централізованого контролю, що забезпечує досягнення кінцевих цілей, і децентралізації вибору конкретних засобів, підвищується ефективність планування і керування.

Застосування розподіленої людино-машинної системи дозволяє в процесі діалогового рішення планових задач продуктивно використовувати досвід і інтуїцію керівників і безпосередніх виконавців, забезпечуючи адаптацію вироблюваних планових рішень до конкретних умов господарської і соціальної діяльності і до їх змін на найближчу і віддалену перспективу. Відома невизначеність майбутніх змін переборюється застосуванням принципу ковзного планування, реалізованого вибором фіксованого інтервалу і кроку планування [12].

Створення комплексної інформаційної технології в сфері програмно-цільового планування і керування включає: - удосконалювання методології і процедур планування і керування, що завершується створенням конкретних процедур на всіх рівнях СУНС;

- виділення задач, повна або часткова алгоритмізація й автоматизація яких можлива і доцільна, формування вимог до математичних і технічних засобів;

- створення засобів для зручного спілкування кінцевих користувачів з ЕОМ;

- створення математичних методів, алгоритмів і програм, що враховують специфіку конкретних практичних процедур і задач;

- розробка, експериментальне і практичне відпрацьовування методик синтезу єдиної комплексної інформаційної технології.

Ризик виникнення і розвитку Ч Із природного і техногенного типів прогнозується на основі побудови сценаріїв виникнення і розвитку таких ситуацій.

Локальні сценарії виникнення і розвитку НС (ЛСРС) доцільно створювати для всіх потенційно небезпечних об'єктів і підприємств виділеного регіону на базі попереднього складання їхніх паспортів ризику, що містять дані про місцеположення, відомчу підпорядкованість, виробничий потенціал, типах можливих техногенних НС і їхніх масштабах, внутрішніх (технологічних) і зовнішніх причинах їхнього виникнення, заходах і засобах попередження, наявних можливостях, силах і засобах ліквідації і проведення рятувальних і інших невідкладних робіт, зв'язаних із НС природного і техногенного характеру, та інші дані.

ЛСРС формулюється в термінах безлічей альтернативних несприятливих можливих подій (погроз) і зв'язків між ними, що виникають, що реалізуються і відображаються на тимчасовій шкалі обраного масштабу (годинник, доба). ЛСРС містить всі елементи безлічі альтернативних шляхів розвитку окремої НС або їхньої комбінації на конкретних потенційно небезпечних об'єктах. Кожен альтернативний шлях розвитку НС характеризується обсягами очікуваних збитків і втрат, що розраховують по наявних методиках головних галузевих інститутів [12].

Окремі локальні (або об'єктові) сценарії розвитку НС поєднують у безліч сценаріїв розвитку ситуації для регіону (області, міста), республіки. Ця безліч є основою формування регіональних сценаріїв розвитку НС техногенного типу. Подібні сценарії враховують можливі взаємозв'язки між ЛСРС, а також зв'язку між природними і техногенними НС. Для обліку причинно-наслідкових зв'язків останнього типу попередньо складаються карти ризику виникнення природних НС у регіоні з урахуванням взаємозв'язків між ними, що представляються у виді орієнтованого графа зв'язків. Регіональні карти природного ризику складаються на основі даних сейсмо-макро- і мікрорайонування, прогнозу можливих зон поширення селів, повеней і т.д. Для кожної природної НС (ПНС) і її комбінацій по наявних методиках розраховуються обсяги можливих збитків і втрат.

Причинно-наслідкові зв'язки між природними НС и техногенними НС (ТНС) установлюються на основі оцінки інженерної обстановки на об'єктах і підприємствах, що включає очікуваний ступінь руйнування промислових споруджень і устаткування.

Облік зв'язків такого типу дозволяє сформувати єдиний регіональний сценарій розвитку ситуації (РСРС), зв'язаної з виникненням природних НС як первинних факторів ризику і техногенних НС як вторинних факторів, що супроводжують ПНС.

Елементам безлічі шляхів реалізації факторів ризику, що визначає РСРС, відповідають прогнозні значення очікуваних збитків і втрат по окремих ділянках (зонам) і регіонові в цілому. У сукупності ці дані є вихідними для превентивного стратегічного планування комплексів заходів щодо попередження і ліквідації наслідків НС, здійснюваного органами керування СУНС у режимі повсякденної діяльності [12].

Стратегічне планування полягає в послідовному формуванні системи цілей СУНС, безлічі задач, для їх забезпечення, типових комплексів заходів, необхідних для їхнього виконання, системи критеріїв ефективності й обмежень і використанні цих елементів при синтезі оптимального (раціонального) стратегічного плану реалізації необхідних комплексів заходів.

Система цілей СУНС може бути представлена у виді дерева цілей на основі даних, що утримуються в регіональних сценаріях розвитку НС і ті, які включають найбільш несприятливі (песимістичні) і найбільш ймовірні можливості (шляхи) їхнього розвитку й оцінки очікуваних збитків і втрат у регіоні.

У відповідності зі специфікою і режимами функціонування СУНС складається три типи превентивних стратегічних планів (ПСП):

- план для керування комплексами заходів безпосередньо в режимі повсякденної діяльності;

- план, реалізований при введенні режиму підвищеної готовності на основі даних несприятливого короткострокового прогнозу про досить ймовірне настання і розвиток НС;

- план, використовуваний як опорний варіант для наступного оперативного коректування, деталізації і формування конкретного стратегічного плану дій органів керування при виникненні НС і введенні в регіоні надзвичайного режиму на основі отриманих оперативних повідомлень.

Превентивний стратегічний план першого типу складається роздільно по основних напрямках діяльності або стратегічних зон вкладення засобів, обумовленим відповідно до функцій і задачами, що органи керування вирішують у режимі повсякденної діяльності. Він являє собою довгостроковий цільовий план (ДЦП) або програму, що визначають комплекси заходів і терміни їхньої реалізації (завдання), організації (міністерства і відомства), відповідальні за їхнє виконання, а також ресурси, виділювані на республіканському і відомчому рівнях [5].

Аналіз безлічі реалізованих і прогнозованих сценаріїв розвитку НС у ряді регіонів РФ дозволив виділити наступні типові елементи ДЦП:

- програми проведення НИР і ОКР по підвищенню безпеки функціонування потенційно небезпечних об'єктів, розміщенню і будівництву промислових і цивільних об'єктів, підвищенню ступеня їхньої сейсмостійкості і т.д. :

- програми створення, оснащення і розвитку системи спостереження, контролю і прогнозування виникнення і розвитку небезпечних природних явищ і техногенних процесів;

- програми проведення комплексів превентивних профілактичних заходів на техногенно-небезпечних об'єктах народного господарства;

- програми створення, підготовки й оснащення сил і засобів (СіЗ) для проведення СиДНР;

- програми виробництва устаткування і техніки для проведення СиДНР;

- програми створення і розміщення резервів матеріально-технічних ресурсів для проведення СиДНР і ліквідації наслідків НС;

- програми проведення учбово-практичних заходів для органів керування РСНС силами і засобами населення по типових сценаріях розвитку НС.

ДЦП по зазначених напрямках діяльності є основою поточних тактичних планів (річної, квартальної і місячних) реалізації окремих задач і заходів, включених у відповідні комплекси.

Превентивні стратегічні плани, що складаються в режимі повсякденної діяльності для використання їх у режимі підвищеної готовності, включають три основних напрямки:

1. Стратегічний план СУНС по введенню змін у режими функціонування потенційно небезпечних об'єктів народного господарства.

2. Стратегічний план приведення в стан підвищеної готовності СіЗ проведення СиДНР.

3. Стратегічний план приведення в стан підвищеної готовності до використання резервів матеріально-технічних ресурсів, розміщених у безпечних місцях.

Зазначені стратегічні плани на етапі тактичного планування деталізуються по типових базових напрямках робіт, проведених у режимі підвищеної готовності (оповіщення, зміна режимів роботи об'єктів народного господарства, підготовка до введення в передбачувані зони нещастя сил і засобів, перекиданню резервів матеріально-технічних ресурсів і т.д. ). На основі деталізації цих планів і використання методів календарного планування складаються оперативні плани заходів (превентивних дій) у режимі підвищеної готовності, у тому числі: оперативний план оповіщення органів керування СУНС і населення, оперативний план зміни режимів роботи об'єктів, оперативні плани приведення в стан підвищеної готовності сил і засобів по напрямках СиДНР, оперативний план підготовки до використання резервів матеріально-технічних ресурсів і ін.

Превентивні стратегічні плани для надзвичайного режиму складаються стосовно до раніше виявлених базових сценаріїв розвитку ситуації (БСРС). На початковому етапі НС, представлені у виді альтернативних сценаріїв відповідних дій для БСРС, вони включають плановані до реалізації комплекси заходів, що протидіють виділеним базовим сценаріям розвитку НС. Обраний у якості найбільш ймовірний або песимістичний сценарій відповідних дій перетвориться в превентивний стратегічний план відповідних дій (СПОД) для надзвичайного режиму, що у результаті тактичного планування деталізується по типових базових напрямках робіт (оповіщення, розвідка, СиДНР, інженерний захист, медичний захист, охорона суспільного порядку, життєзабезпечення населення, транспортне забезпечення, евакуація, невідкладні відбудовні роботи в зоні нещастя, перекидання резервів сил і засобів).

СПОД і відповідні тактичні плани по типових базових напрямках робіт є опорними варіантами при реалізації стратегічного й оперативного керувань в умовах НС, здійснюваних за даними вихідних повідомлень і оперативної розвідки інженерної обстановки в регіоні (зоні) нещастя після настання НС. Сформований стосовно до конкретних умов виникнення і розвитку НС, СПОД далі деталізується по типових базових напрямках робіт у виді оперативних планів відповідних дій [5].

Оперативний контроль за реалізацією оперативних планів відповідних дій дозволяє одержати необхідні дані для їхнього коректування. Це у свою чергу, дозволяє скорегувати загальний стратегічний план відповідних дій, що включають додаткове залучення із сусідніх регіонів і держав необхідних сил, засобів і ресурсів для ефективного проведення і завершення планованого комплексу робіт з ліквідації наслідків НС.

Аналіз функцій органів СУНС, зв'язаних із плануванням комплексів заходів і керуванням ними в різних режимах, показує, що існує об'єктивна можливість розробки і використання типових методів і засобів їхньої реалізації.

Типізація, тобто виявлення загальних закономірностей і форм представлення сценаріїв Ч З, превентивних і оперативних планів по попередженню і ліквідації її наслідків, може здійснюватися по наступних напрямках: органи СУНС; типові сценарії розвитку ситуації і планованих заходів; об'єкти планування і керування; планування і контроль за виконанням планів.

Форма представлення і семантичний зміст превентивних і оперативних планів значною мірою є загальними для керівних органів і органів нижнього рівня керування СУНС, оскільки передбачається їхня погоджена реалізація в різних режимах.

Для різних класів планованих заходів (превентивні профілактичні заходи, виробництво устаткування і техніки, навчання органів керування і населення, розділи оперативного плану СиДНР) зміст формованих базових планів також є загальним (типовим). Воно є типовим і для таких об'єктів планування і керування, як промислові підприємства, підприємства агропрому, інженерні спорудження, комунікації, об'єкти інфраструктури, типи сил і засобів, використовуваних у рятувальній і іншій невідкладній роботах.

Можливості типізації створення і контролю виконання превентивних і оперативних планів базуються на алгоритмічній спільності методів планування операцій (стратегічних, превентивних, оперативних).

Значна спільність семантичного і структурного змісту типових базових планів обумовлюється необхідністю використання при їхньому складанні досить обмеженої безлічі інформаційних елементів: захід (операція, дія); організація-виконавець; відповідальний виконавець; використовувані ресурси; вимоги до термінів завершення заходу; вид звітності і т.д.

Базовий типовий план ліквідації наслідків НС передбачає дії, який треба почати у відповідь на будь-який природний або техногенний ризик. У ньому повинні бути чітко і детально визначені задачі, що спеціалізовані організації повинні виконати в строго визначених місцях і в строго визначений час на підставі визначених заздалегідь цілей, а також дані прогнози розвитку обстановки і реалістична оцінка можливостей, що маються в розпорядженні сторони, що оперує [5].

Детальний план абсолютно необхідний не тільки на об'єктовому, але і на державному, регіональному і місцевому рівнях. Такий план повинний включати програму дій для реалізації як мінімум дванадцяти основних функцій, виконання яких абсолютно необхідно в умовах НС. До них відносяться:

1. Екстрене оповіщення і зв'язок (своєчасне оповіщення населення про ймовірну небезпеку, що наближається; перевірка всіх служб зв'язку для того, щоб бути упевненими, що центри управління й оперативні підрозділи зв'язані надійними засобами взаємодії).

2. Регулярне інформування населення (для орієнтування на розумні захисні дії).

3. Евакуація (допомога людям, що переправляються з небезпечного району у відносно безпечний).

4. Забезпечення життєдіяльності людей в умовах НС (надання притулку, житла, їжі, одягу, санітарного забезпечення).

5. Медичне забезпечення в умовах НС (надання екстреної медичної допомоги ураженим).

6. Забезпечення безпеки (захист життя людей і матеріальних цінностей; контроль за переміщенням працівників і технічних засобів, необхідних для протидії і ліквідації НС).

7. Боротьба з вогнем і екстрений порятунок людей.

8. Радіаційний захист (розвідка й оцінка радіаційної обстановки для захисту населення й осіб, зайнятих в усуненні НС).

9. Ремонт комунальних служб і господарства (терміновий ремонт уражених життєво важливих комунальних систем).

10. Аналіз і оцінка НС (моніторинг і аналіз характеристик НС; оцінка фізичних утрат; збір інформації про результати протидії НС; вибір напрямків ліквідації її наслідків).

11. Матеріально-технічне постачання (контроль за транспортуванням матеріально-технічних ресурсів; залучення додаткових постачань ресурсів для виконання надзвичайних функцій).

12. Керування і контроль (керівництво реалізацією функцій 1-11).

Цей план повинний бути гнучким, діючим, конкретним і несуперечливим. Типовий базовий план доповнюється функціональними розширеннями, що, по суті справи, є розкладами аварійно-рятувальних, відбудовних і інших робіт, критично важливих в умовах НС. Кожне функціональне розширення може бути доповнено додатками, специфікованими по видах ризику, що містять технічну інформацію, деталі і методи правильного використання сил і засобів в умовах НС.

Реалізація типового базового плану повинна супроводжуватися розробкою комплексів стандартних оперативних документів, необхідних для того, щоб дати вказівки персоналові, що повинний брати участь у безпосередніх оперативних діях.

Такі стандартні оперативні документи можуть містити в собі:

- контрольні карти і відповідні переліки матеріально-технічних і людських ресурсів:

- схеми, графіки і розклади робіт:

- географічні і топографічні карти, плани місцевості і т.д.;

- докладні інструкції з виконання дій, визначених типовим базовим планом;

- списки наявних у наявності ресурсів;

- телефонні довідники на випадок НС;

- каталоги-довідники спецслужб, телефони контактних осіб і ін.

Оперативні документи - це робочі документи, що містять назви оперативних дій і імена конкретних осіб, що ці дії здійснюють. Тому оперативні документи - найбільш змінна частина плану.

Превентивні стратегічні програми по попередженню і ліквідації наслідків НС, сформовані по виділених напрямках або зонам вкладення засобів, визначають довгострокові (3-5 років) і річні завдання галузям народного господарства окремих регіонів (республік) і країни в цілому. Завдання розподіляються по підгалузям і підприємствах, для яких вони виступають як основні цілі діяльності по зниженню рівня сукупного ризику. У такий спосіб завершується перша інформаційна фаза планування - від цілей до засобів, - яка, по суті, є плануванням зверху [5].

Слідом за цим або паралельно необхідно забезпечити формування і поширення другої інформаційної фази, що містить пропозиції підприємств, об'єктів і галузей по виконанню цільових настанов. На даному етапі створюються конкретні проекти стратегічних програм, що включають детальні показники планованих до реалізації комплексів заходів.

Використання методів превентивного стратегічного планування знизу і зверху необхідно правильно сполучити. Тільки при русі інформації знизу нагору можуть бути отримані дані про конкретні заходи і розробки, ініціативні пропозиції про можливості підвищення рівнів безпеки і зниження очікуваних збитків від ймовірних НС. Планування знизу не повинне бути єдиним або основним методом - йому повинне передувати планування, що орієнтує на кінцеві мети, зверху.



Розділ 2 Законодавчі і нормативні документи по плануванню і фінансуванню робот при виникненні НС


2.1 Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку використання засобу резервного фонду бюджету


Відповідно статті 24 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок використання засобу резервного фонду бюджету(далі - Порядок), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим привести свої акти у відповідність з цією постановою.

3. Міністерству фінансів надавати роз'яснення щодо застосування Порядку.


2.2 Порядок використання коштів резервного фонду бюджету


2.2.1 Загальні положення

1. Цей Порядок визначає напрямку використання засобу резервного фонду державного бюджету і місцевого бюджету і встановлює процедури, зв'язані з виділенням засобу резервного фонду відповідного бюджету і звітуванням про їхнє використання.

2. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених витрат, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету [1].

3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 відсотка обсягу витрат загального фонду відповідного бюджету.

4. Резервний фонд бюджету встановлюється законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет загальною сумою без визначення головного розпорядника бюджетного засобу.

5. Розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету ведеться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органа відповідної ради.


2.2.2 Напрямки й умови використання засобів з резервного фонду бюджету

6. Засіб резервного фонду бюджету можуть використовуватися на здійснення:

а) заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру;

б) інших непередбачених заходів, що відповідно законам можуть здійснюватися за рахунок засобів бюджету, але не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету, тобто на момент твердження бюджету не було визначених актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, що відповідає ради, місцевої держадміністрації, виконавчого органа відповідної ради підстав для проведення таких заходів [1].

7. До непередбачених заходів, визначених у підпункті "б" пункту 6 цього Порядку, не можуть бути віднесені:

- обслуговування і погашення державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим або боргу місцевого самоврядування;

- додаткові заходи, що забезпечують виконання бюджетної

- програми (функції), призначення на яка затверджена в бюджеті;

- капітальний ремонт або реконструкція;

- придбання житла;

- надання гуманітарної або іншої допомоги, крім випадків, коли рішення об надання такої допомоги прийнятий Верховною Радою України, Президентом України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, що відповідає радою.

8. За рахунок засобу резервного фонду бюджету можуть відшкодовуватися витрати на здійснення заходів на суму фактичної кредиторської заборгованості станом на 1 січня поточного бюджетного періоду, щодо фінансування яких прийняті рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету в минулому бюджетному періоді, але платежі з бюджету не були проведені або були проведені частково, про що приймається відповідне рішення.

9. Рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету приймається тільки в границях призначення на цю мету у відповідному бюджеті і втрачає дія після закінчення відповідного бюджетного періоду.

10. Загальний обсяг асигнувань, наданих з резервного фонду бюджету за напрямком, визначеним у підпункті "би" пункту 6 цього Порядку, не може перевищувати 20 відсотків річного обсягу резервного фонду бюджету.

11. Засобу з резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави складають менше чим 51 відсоток, можуть виділятися лише через головних розпорядників бюджетних засобів на умовах повернення.


2.2.3 Представлення і розгляд звертань об виділення засобів з резервного фонду бюджету

12. Звертання об виділення засобів з резервного фонду бюджету подаються:

- щодо витрат державного бюджету - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міською держадміністрацією(далі - заявники) до Кабінету Міністрів України;- щодо витрат місцевих бюджетів - підприємствами, установами, організаціями(далі - заявники) до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органа відповідної ради.

- 13. У звертанні відзначається:

- напрямок використання засобу резервного фонду бюджету;

- головний розпорядник бюджетного засобу, якому пропонується виділити кошти з резервного фонду бюджету;

- обсяг асигнувань, що пропонується надати з резервного фонду бюджету;

- перелік юридичних і фізичних осіб, якої головний розпорядник бюджетного засобу передбачає надати кошти з резервного фонду бюджету, і пропозиції відносно майбутнього врегулювання правовідносин щодо майнових прав, зв'язаних з цим процесом;

- інформація щодо можливості фінансування зазначених заходів за рахунок інших джерел.

14. У разі потреби виділення засобів з резервного фонду бюджету за напрямками, передбаченими в підпункті "а" пункту 6 цього Порядку, до звертання обов'язково додаються експертні висновки:

а) щодо витрат державного бюджету - від МНС, регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольській міський держадміністраціях - щодо рівня надзвичайної ситуації відповідно до класифікації надзвичайних ситуацій;

б) щодо витрат місцевих бюджетів - від підрозділів з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення держадміністрацій, виконавчих органів відповідних рад і комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій - щодо рівня надзвичайної ситуації на підставі матеріалів обстежень на місці події і висновків відповідних органів [1].

Визначені в цьому пункті органи повинні надати експертні висновки заявникові в триденний термін із дня одержання його запиту.

15. У разі потреби виділення засобів з резервного фонду бюджету за напрямками, передбаченими в підпункті "а" пункту 6 цього Порядку, на запит органів, що розглядають звертання, заявники повинні додатково подати:

- акти обстеження, що підтверджують розміри заподіяних збитків;

- узагальнені кошторисні розрахунки на проведення аварійно-відбудовних і інших невідкладних робіт;

- перелік невідкладних (першочергових) робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- документи, що підтверджують отримані суми страхового відшкодування (у випадку відсутності договору страхування - пояснення заявника про причини не проведення страхування);

- іншу інформацію, що підтверджує необхідність виділення засобів з резервного фонду бюджету на здійснення заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій з урахуванням факторів їхнього поширення, розміру заподіяних збитків і людських втрат і класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій.

16. У разі потреби виділення засобів з резервного фонду бюджету за напрямками, передбаченими в підпункті "б" пункту 6 цього Порядку, звертання повинне додатково містити:

- підстави для здійснення таких заходів за рахунок бюджету (прийняті закони, акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, що відповідає ради, місцевої держадміністрації, виконавчого органа відповідної ради);

- розрахунки обсягу асигнувань з резервного фонду бюджету;

- висновки заявника щодо неможливості здійснення таких заходів за рахунок інших джерел і щодо наслідків у випадку, якщо засобу з резервного фонду бюджету на такі заходи не були виділені.

17. У разі потреби виділення засобів з резервного фонду бюджету на цілі, передбачені в пункті 8 цього Порядку, до звертання додаються документи, що підтверджують здійснення зазначених заходів.

18. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради не більш пізній чим у триденний термін із дня одержання звертання дає доручення відповідно Мінекономіки України, Мінекономіки Автономної Республіки Крим, головному керуванню, керуванню або відділові економіки місцевої держадміністрації, виконавчого органа відповідної ради(далі - уповноважений місцевий орган) і Мінфіну (місцевому фінансовому органові) для розгляду звертання і підготовки пропозицій для ухвалення рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету.

У разі потреби Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради дає доручення щодо підготовки експертних висновків щодо звертання:

Держустрою - щодо технічних рішень і вартісних показників, що підтверджують необхідність проведення робіт, що планується виконувати за рахунок засобу резервного фонду бюджету;

Мінагрополітики (Міністерству сільського господарства Автономної Республіки Крим), головному керуванню, керуванню або відділові сільського господарства і продовольства місцевої держадміністрації, виконавчого органа відповідної ради - щодо оцінки збитків, заподіяних сільськогосподарським товаровиробникам, і необхідних для їхнього відшкодування засобу; іншим зацікавленим органам виконавчої влади (місцевим органам виконавчої влади).

Визначені в абзацах третього і четвертому цього пункту органи в тижневий термін надсилають зазначені експертні висновки Мінекономіки (уповноваженому місцевому органові) [1].

19. Мінфін (місцевий фінансовий орган) розглядає звертання і додані до нього матеріали, готує пропозиції щодо основ виділення засобів з резервного фонду бюджету, можливості здійснення відповідних заходів за рахунок інших джерел, можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету і наслідків у випадку невиділення засобів на такі заходи і надсилає них у тижневий термін Мінекономіки (уповноваженому місцевому органові).

20. Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) відповідно до доручення Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органа відповідної ради) за результатами розгляду звертання і з урахуванням експертних висновків, отриманих від органів, визначених у пункті 18 цього Порядку, і пропозицій Мінфіну (місцевого фінансового органа) робить узагальнений висновок щодо основ виділення засобів з резервного фонду бюджету, правильності представлених розрахунків і можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету, а також щодо оцінки наслідків у випадку не виділення засобів на такі заходи з резервного фонду бюджету.

21. У випадку недотримання заявником вимог, установлених пунктами 6-11 цього Порядку, Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) повертає звертання об виділення засобів з резервного фонду бюджету заявникові, указавши причину відмовлення, і доповідає про цьому Кабінетних Міністрів України (Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій держадміністрації, виконавчому органові відповідної ради).

У випадку невідповідності матеріалів звертання вимогам, зазначеним у пунктах 13-16 цього Порядку, Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) повертає представлені матеріали заявникові для доробки, указавши причини повернення, і доповідає Кабінетних Міністрів України (Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій держадміністрації, виконавчому органові відповідної ради).

У випадку якщо загальний обсяг асигнувань, виділених з резервного фонду бюджету відповідно прийнятим рішенням, досягне обсягу призначення, затвердженого в бюджеті для резервного фонду, або обсягу асигнування, установленого пунктом 10 цього Порядку (щодо виділення засобу резервного фонду бюджету за напрямками, передбаченими в підпункті "би" пункту 6 цього Порядку), Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) невідкладно сповіщає про це Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву держадміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) і Мінфін (місцевий фінансовий орган).


2.2.4 Підготовка й ухвалення рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету

22. Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) є відповідальним за підготовку і представлення проектів рішень об виділення засобів з резервного фонду бюджету.

У випадку визнання доцільності і можливості виділення засобів з резервного фонду бюджету Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) готує відповідний проект рішення, у якому повинно бути визначене:

- головного розпорядника бюджетного засобу, якому надаються асигнування з резервного фонду бюджету;

- напрямок використання засобів з резервного фонду бюджету з назвою бюджетної програми (функції);

- обсяг асигнувань, що пропонується надати з резервного фонду бюджету;

- умови повернення засобу, виділених з резервного фонду бюджету.

23. Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) погоджує проект рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету з Мінфіном (місцевим фінансовим органом) і подає його у встановленому порядку на розгляд Кабінетних Міністрів України (Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій держадміністрації, виконавчому органові відповідної ради).

24. Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, виконавчий орган відповідної ради) приймає рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету винятково при наявності висновків Мінекономіки і Мінфіну (уповноваженого місцевого органа і місцевого фінансового органа) [1].

25. У разі потреби Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради) може скоротити термін розгляду звертання, підготовки й ухвалення рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету.


2.2.5 Виділення засобів з резервного фонду бюджету, ведення обліку і звітності

26. Після ухвалення рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету Мінфін (місцевий фінансовий орган):

а) уточнює для головного розпорядника бюджетного засобу назва бюджетної програми (функції) з резервного фонду бюджету виходячи з напрямку використання засобів з резервного фонду бюджету, затвердженого зазначеним рішенням, і структури кодування програмної класифікації витрат державного бюджету (кодів тимчасової класифікації витрат місцевих бюджетів).

При визначенні бюджетної програми по резервному фонді бюджету за нею закріплюється відповідний код функціональної класифікації витрат бюджету відповідно напрямкові використання засобів з резервного фонду бюджету, затвердженого зазначеним рішенням;

б) Мінфін (місцевий фінансовий орган) вносить зміни в розпис бюджету у встановленому порядку.

Під час внесення змін у розпис бюджету нерозподілені витрати розписуються за кодами економічної класифікації витрат бюджету відповідно напрямкові використання засобів з резервного фонду бюджету, затвердженого рішенням об виділення засобів з резервного фонду бюджету, і представленого головним розпорядником бюджетних засобів розподілу цих витрат разом з економічним обґрунтуванням такого розподілу [1].

27. Головний розпорядник бюджетного засобу після одержання довідки про внесення змін у розпис бюджету вносить зміни в кошториси і плани асигнувань у порядку, установленому для твердження цих документів.

28. Державне казначейство, його територіальний орган (а у випадку його відсутності - місцевий фінансовий орган) після внесення змін у розпис бюджету у встановленому порядку проводить витрати за рахунок засобу резервного фонду бюджету.

Витрати з резервного фонду бюджету на здійснення заходів, передбачених у підпункті "а" пункту 6 цього Порядку, ведуться лише на підставі переліку невідкладних (першочергових) робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, погодженого з Мінекономіки і Мінфіном (уповноваженим місцевим органом і місцевим фінансовим органом), а в разі потреби - Госстроем (Укринвестекспертизой).

29. Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) веде реєстр і проводить моніторинг прийнятих рішень об виділення засобів з резервного фонду бюджету і щомісяця інформує Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву держадміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) об витрату засобу резервного фонду відповідного бюджету.

30. Головні розпорядники бюджетного засобу, що використовували засобу з резервного фонду бюджету, подають звітність Мінекономіки, Мінфіну і Державному казначейству (уповноваженому місцевому органові, місцевому фінансовому органові і територіальному органові Державного казначейства) у встановленому порядку.

31. Державне казначейство (його територіальний орган) готує інформацію (звіт) об використання засобів з резервного фонду бюджету і подає Верховну Раду України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті, Мінфіну і Мінекономіки (Мінфіну Автономної Республіки Крим, фінансовому органові місцевої держадміністрації і виконавчого органа відповідної ради) не більш пізній 25 числа місяця, що настає за звітним [1].

32. Контроль за використанням засобу, виділених з резервного фонду бюджету, здійснюється у встановлений законодавством порядку.


2.2.6 Заключні положення

33. Під час розгляду звертань, підготовки і прийняття рішень об виділення засобів з резервного фонду місцевого бюджету функції уповноваженого місцевого органа і місцевого фінансового органа у випадку їхньої відсутності виконуються виконавчими органами відповідних рад. У цьому випадку пункти 18-20, 23, 29 і 31 цього Порядку не застосовуються.



Розділ 3 Складання документів з планування і фінансування


3.1 Паспорт ризику


Основні характеристики ризику об'єктів і територій відбивають у паспортах ризику. Ведення паспортів ризику потенційно небезпечних об'єктів, що маються на визначеній території і території в цілому, дозволяє враховувати всі джерела виникнення НС і вторинних вражаючих факторів, оцінювати можливі втрати і збиток у результаті НС і приймати ефективні превентивні й оперативні міри з метою протидії НС.

У паспорті ризику території (регіону) обов'язково приводяться переліки всіх потенційно небезпечних об'єктів на даній території, можливих видів НС на об'єктах і вторинних вражаючих факторах у результаті виникнення природних катастроф; можливі види втрат і збитків на об'єктах захисту при різних видах НС.

Міри протидії НС, розроблені на основі ретельного вивчення й аналізу паспортів ризику, збалансовані по необхідних ресурсах, відбивають у превентивних планах відповідних дій, сукупність яких є основою загального базового плану дій на даній території (держава, область, район, об'єкт) [7].

При складанні паспорта ризику підприємства (об'єкта) необхідно послідовне проведення наступних робіт:

1. Вивчення й аналіз діяльності підприємства в цілому й окремих його частинах з метою виявлення і формування переліку джерел ризику, що враховує вплив зовнішніх впливів на підвищення ризику, у тому числі можливих комбінацій подій.

2. Аналіз кожного виду ризику і розрахунок імовірності виникнення НС даного виду в розглянутий період часу на основі конкретних умов і вихідних даних.

3. Формування локальних сценаріїв розвитку НС даного виду і загального сценарію з обліком вторинних вражаючих факторів (на основі аналізу даних про реалізації різних видів ризику і відповідних дій керівництва і персоналу підприємства розробляються локальні і загальні сценарії можливих аварій на об'єкті).

4. Оцінка ймовірних людських і матеріальних втрат і впливу на навколишнє середовище можливих НС (розраховуються кількісні характеристики людських втрат і можливий збиток від надзвичайної ситуації на об'єкті; розглядаються можливі причини і варіанти розвитку Ч З, її вплив на навколишнє середовище і відповідний збиток).

5. Створення паспорта ризику підприємства (об'єкта) і практичних рекомендацій із протидії НС.

Таким чином, паспорт ризику підприємства (об'єкта), що відбиває поточний ступінь небезпеки об'єкта формується з використанням ретроспективних і поточних даних і результатів їхнього аналізу. Його основна мета - підготовка всіх необхідних даних для складання ефективних превентивних і оперативних планів протидії НС на об'єктовому рівні.

При зміні рівня ризику (закриття цехів, ріст площ об'єкта, будівництво нових цехів і т.д. ) паспорт ризику підприємства коректується з урахуванням нових умов або складається заново. У паспортах ризику можуть приводяться також дані про ресурсне забезпечення заходів для протидії можливим НС на об'єкті.

У процесі прийняття рішень по аналізі і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виникає необхідність представлення даних про обстановку, зв'язаної з її виникненням і розвитком, з метою формування і забезпечення ефективних заходів протидії і ліквідації її наслідків.


3.2 Сценарії розвитку НС


Одним з методів представлення інформації про обстановку і вироблення відповідних дій у ході розвитку НС є сценарії їхнього розвитку, що можуть бути використані як основні інструменти для ефективного прийняття рішень і координації відповідних дій, що починаються системою керування.

Сценарієм розвитку НС назвемо модель зміни обстановки, зв'язаної з виникненням і розвитком НС і обумовленої в дискретному тимчасовому просторі з заданим тимчасовим кроком.

По масштабі НС сценарії можуть бути розділені на локальні і регіональні.

Локальні сценарії, окремо для кожного потенційного-небезпечного об'єкта, є основою для прийняття рішень відповідною системою керування (об'єктовою комісією або штабом).

Регіональні сценарії складаються для сукупності потенційно небезпечних об'єктів деякого регіону (території) і є основою для прийняття рішень владними органами регіону (адміністрацією, комісією з НС). Регіональні сценарії включають перелік потенційно небезпечних об'єктів регіону, їхні локальні сценарії і заходи для протидії надзвичайним ситуаціям у випадку їхнього виникнення і розвитку в регіоні. У регіональних сценаріях відбивають результати реалізації зведених координаційних планів дій регіональної й об'єктової систем керування. За цими планами здійснюється контроль їхнього виконання й аналіз причин відхилення За результатами контролю приймаються рішення по впливі на надзвичайні ситуації в регіоні.

Фрагмент сценарію дозволяє відбити процес розвитку НС за визначений інтервал часу, оперативно аналізувати ситуації і їхнього взаємозв'язку з метою прийняття рішень для ефективної організації протидії, а також формувати і коректувати оперативні плани дій. Наприклад, визначеному фрагментові може відповідати експрес-сценарій, що дозволяє більш чітко вивчити розвиток НС за деякий інтервал часу, уточнити значення проміжних даних і т.д. [7].

У загальному випадку, сценарії розвитку НС можна представити у виді графа подій і взаємозв'язків між ними. Вершинам і дугам сценарію можуть бути приписані ваги, що відбивають їхній вірогідні і тимчасові характеристики.

Кожна НС є процесом, що може знаходитися в стані розвитку і вичерпаності. Стан розвитку показує, що та або інша ситуація активна і продовжує розвиватися, погіршуючи або поліпшуючи поточну ситуацію. Стан вичерпаності відбиває факт завершення розглянутої ситуації.

По ознаці режиму функціонування СУНС сценарії поділяються на превентивні, використовувані в режимах повсякденної діяльності і підвищеної готовності, і оперативні, застосовувані в надзвичайному режимі. У випадку відсутності превентивних сценаріїв при керуванні ліквідацією Ч З використовуються експрес-сценарії.

За ознакою типу ймовірних оцінок подій, пов'язаних з виникненням і розвитком НС, сценарії поділяються на базові (найбільш ймовірні), песимістичні й оптимістичні.

Базовий сценарій розвитку НС зручний для глибокого і ретельного аналізу з метою підвищення ефективності організації превентивних і оперативних мір протидії Ч С. Песимістичний сценарій розвитку НС - це набір подій і взаємозв'язків між ними, що приведуть до максимальних втрат і збитку в результаті їхнього виникнення і розвитку. Оптимістичні сценарії відбивають, відповідно, ті події і взаємозв'язки між ними, що приведуть до мінімальних втрат і збитку або зовсім виключають них.

Локальні сценарії розвитку НС будуються на окремих підприємствах (об'єктах) з урахуванням конкретних умов виникнення і розвитку факторів ризику, взаємодії з зовнішнім середовищем, можливих альтернативних напрямків розвитку ситуації, початкових подій і даних про обстановку. На основі локальних сценаріїв розвитку НС формуються локальні цілі протидії факторам ризику і курс дій, що переходить у конкретний план дій.

Локальний сценарій є частиною регіонального сценарію:

1) коли масштаби і наслідки локальної НС поширюються на регіони (викид СДЯВ, обмежене радіаційна поразка, ураган і т.д. );

2) техногенно небезпечний об'єкт знаходиться в зоні поразки великомасштабного стихійного лиха (землетрус, селеві паводки, ураган руйнівної сили і т.д. );

3) на території регіону мається безліч потенційна небезпечних підприємств (об'єктів), для яких висока імовірність НС;

4) стихійне лихо уражає велике місто (з населенням 1 млн. і більш людин) або регіон і супроводжується значними втратами і збитком.

В усіх цих випадках виробляються паспорт ризику регіону і регіональний сценарій розвитку НС, комплексно враховуючі усі фактори ризику, включаючи і фактори зовнішнього середовища, альтернативні варіанти розвитку, методи протидії і необхідні ресурси [9].

Локальні сценарії, що є складового регіонального сценарію, покликані забезпечити реалізацію генеральної мети і відповідного їй курсу дій.

Регіональні сценарії також розвертаються в часі, що може збігатися з часовим кроком локальних сценаріїв або відрізнятися від нього.

Регіональні сценарії дозволяють типізувати можливі НС регіону, формувати альтернативні варіанти керування силами і засобами ліквідації НС у випадку їхнього виникнення, координувати зусилля і дії в процесі ліквідації НС у регіоні, розробляти і реалізовувати превентивні і реальні, стратегічні й оперативні плани протидії НС.

Надзвичайна ситуація з моменту її виникнення до локалізації і ліквідації наслідків розвивається в динаміку. Тому сценарій як засіб опису НС і її модель повинні відбивати процеси виникнення ситуацій і взаємозв'язків між ними в залежності від часу. Вибір дискретних моментів часу, у які проводиться оцінка розвитку НС і приймаються керуючі впливи з метою ефективної протидії, здійснюється в залежності від типу і тривалості НС і її можливих наслідків. Часовий крок повинний відповідати реальному процесові розвитку НС і бути адекватним тому інтервалові, протягом якого можуть формуватися можливі нові ситуації і міри протидії їм.

Розглянемо коло проблем, що встають перед керівником-експертом при формуванні сценаріїв НС.

Сценарій - це спроба зняти невизначеність, що неминуче супроводжує прогнозуванню НС. Це можна виконати або на основі тієї інформації, що вже накопичена суспільством про різні типи НС, або/і на основі отриманої нової інформації за допомогою наукових досліджень, або/і за допомогою особистого досвіду експерта.

Доцільно всі невизначені фактори, що відносяться до НС, розділити на двох категорій:

- зовнішня невизначеність - це фактори, що знаходяться під контролем особи, що приймає рішення (ЛПР) у дуже слабкому ступені. До таких факторів відносяться: тип НС; час і місце початку НС: сила первісного "поштовху" (наприклад, мається на увазі не тільки бальність землетрусу, але масштаб і розмах зв'язаних з ним техногенних катастроф і т.д. ); погодно-кліматичні умови початку НС; зовнішньополітичні і зовнішньоекономічні фактори, що не знаходяться у веденні ЛПР; можливість додаткового постачання ресурсів, необхідних для протидії НС ззовні розглянутої системи і т.д.;

- внутрішня невизначеність - це сукупність факторів, не контрольованих стороною, що оперує, цілком, але на які ЛПР може значно впливати. До таких факторів відносяться: внутрішня соціально-політична й екологічна обстановка в керованій системі; наявність, готовність і придатність наявних у сторони сил, що оперує, засобів, ресурсів, необхідних для протидії Ч З; ефективність системи керування; кваліфікація і моральний стан кадрів і фахівців, приваблюваних для протидії НС; вторинні фактори ризику і їхні причинно-наслідкові взаємозв'язки; ступінь поразки елементів системи і т.д.

При написанні сценарію експерти повинні в максимальній мері зняти невизначеність цих факторів. Крім того, експерти повинні в явному виді вказати значення зовнішніх і внутрішніх факторів, зв'язаних з даної НС, що відповідає описові обстановки, що вводиться [9].

Основними характеристиками НС є втрати і збиток, нанесені НС. Від значень цих показників залежать стратегія, методи і способи організації превентивних і оперативних мір протидії НС.

У цьому зв'язку має сенс формувати роздільно і послідовно сценарії розвитку НС, з обліком і без обліку відповідних дій сторони, що оперує. Це дозволяє об'єктивно оцінити несприятливі наслідки НС і вибрати найбільш ефективну стратегію використання наявних сил і засобів. Ефективність отриманих оцінок і необхідні заходи для протидії НС багато в чому залежать від адекватності побудованого сценарію реальному процесові розвитку Ч С. Крім того, сценарії повинні використовуватися в процесі прийняття рішень різними категоріями осіб. Тому важливого значення набуває форма представлення сценаріїв. Однак, різноманіття форм представлення не повинне відбивати на змісті сценаріїв. Той самий сценарій, незалежно від форми представлення, повинний трактуватися і розумітися однозначно всіма, що використовують цей сценарій.

Основні вимоги до форми представлення сценаріїв такі: простота і зручність аналізу в процесі підготовки і прийнята рішень; можливість оброби на ЕОМ у діалоговому (інтерактивному) режимі; ясність структури сценарію, взаємозв'язків між основними подіями.

Найбільше повно цим вимогам задовольняє представлення сценарію як послідовності його фрагментів, при якому кожен фрагмент представляється за єдиною стандартною формою: час, події, взаємозв'язки між подіями, послідовність подій.

Виділяються текстова, таблична і графічна форми представлення сценаріїв. Текстова форма формується для використання керівництвом системи керування надзвичайною ситуацією Сценарій описується коротко, по фрагментах, з максимальною інформативністю про можливе виникнення і розвиток надзвичайної ситуації.

Таблична форма використовується фахівцями й експертами по протидії надзвичайним ситуаціям для аналізу можливих варіантів розвитку НС і розробки ефективних заходів протидії. Ця форма застосовується більш широко в інтерактивному режимі роботи ЕОМ для докладного аналізу розвита НС оцінок різних варіантів розвита НС, формування прогностичних і оперативних мір протидії. При цьому на екрані відображається фрагмент сценарію в деякий момент часу (таблиця 1). Наступні фрагменти розміщаються на наступній сторінці екрана і т.д., тобто сценарій представляється як послідовність фрагментів [7].

Математична форма представлення сценарію описується графом (звичайно у виді дерева), що використовується фахівцями і математиками для одержання різних оцінок і залежностей у ході аналізу варіантів розвита НС.

У процесі керування, зв'язаного з ліквідацією наслідків НС, можуть бути використані усі форми представлення сценаріїв.

Пропонується наступний склад і зміст етапів формування сценаріїв розвита НС:

1. Можливий час розвита НС і/або її наслідків на інтервалі [0,7] розбивається на дискретні моменти часу tі з кроком і.

Моменти відповідають точкам контролю за розвитком НС і введенню керуючих впливів з метою поліпшити обстановку і ситуацію. Крок сценарію вибирається виходячи з умови ефективного впливу сил і засобів, а також підготовки необхідних ресурсів на розвиток Ч С в процесі протидії.

2. Формування початкової обстановки (t=0) і умов, при яких настає і розвивається НС , і оцінка втрат (збитку).

На цьому етапі моделюється настання НС і описуються можливі умови її протікання в цій обстановці. Конкретизуються мети протидії, оцінюється їхня ефективність, обмеження на протікання і наслідки Ч З, ресурсне забезпечення. Проводиться песимістична попередня оцінка втрат (людські втрати) і збитку від НС.

Розробляються заходи щодо протидії надзвичайної ситуації в різних варіантах її розвитку.

3. Організація і запровадження в дію сил і засобів швидкого реагування для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт у зонах поразки в залежності від масштабів і збитку НС.

Описується процес мобілізації і розгортання сил і засобів швидкого реагування в зонах поразки, забезпечення матеріалами і харчуванням, надання швидкої медичної допомоги, у тому числі підготовки до прийому додаткових сил і засобів протидії, транспортних засобів усіх типів, пунктів розгортання стаціонарів для реабілітації потерпілих і т.д. Таким чином, на даному етапі коротко описуються всі заходи, ресурси, а також сили і засоби, необхідні для ефективної протидії НС.

4. Формування поточної обстановки (у момент tі ) і умов розвитку НС, а також коректування оцінок очікуваного збитку, тобто на цьому етапі описується поточний комплекс робіт аналогічно п. 2.

На сучасний момент у якості вихідної береться обстановка і найважливіші показники, отримані в момент часу tі-1. Далі описуються заходи з урахуванням нових умов, характерних для даного моменту. Процес описується до повної ліквідації передбачуваної (наявної) НС.

5. Перевірка повноти і реальності отриманого сценарію і його корекція для максимальної адекватності реальному розвиткові НС.

Сценарій перевіряється експертами (експертна оцінка) і на основі результатів навчання і тренувань розвитку НС, по розробленому сценарії.

6. Формування по заданому сценарії курсу дій і оперативних планів протидії надзвичайної ситуації.

На основі розробленого сценарію визначається курс дій (граф цілей і задач з логікою "І"), превентивні й оперативні плани дій по зниженню ризику і збитку у виді безлічі різних форм документів і описів (у момент tі ) і розподілу їх по організаційних структурах для виконання. Таким чином, на основі сценарію формується генеральна мета операції, що забезпечує для системи створення бажаної ситуації в майбутньому. Сформульована генеральна мета розвертається в ієрархію цілей і задач, називану курсом дій.

Курс дій - це граф цілей і задач, утворений у результаті прийняття рішень з повного альтернативного графа.

Можливі два шляхи формування генеральних цілей з відповідними ієрархіями цілей і задач і отже два шляхи формування курсу дій: із всіх альтернативних сценаріїв вибирається найбільш ймовірний і відповідно до нього виробляються генеральна мета і курс дій; для кожного альтернативного сценарію будується своя генеральна мета зі своєю ієрархією цілей і задач (варіантне планування) [12].

Однак у всіх випадках для кожного сценарію розглядається кілька альтернативних генеральних цілей, і, виходить, кілька альтернативних курсів дій.

Таким чином, сформовані сценарій дозволяє адекватно відбити процес розвитку НС, розробити стратегії організації і реалізації превентивних і оперативних мір протидії НС, сформувати стратегічні і тактичні плани дій, провести якісний аналіз наслідків, а також прогнозувати дані про передбачувані втрати і збиток.

Інформаційною основою побудови сценаріїв розвитку НС є паспорти ризику регіону і вхідних у нього об'єктів, а також дані про сили і засоби протидії НС. Методологічною основою побудови є методи структурного і матричного аналізу й апарата знакових графів, що дозволяють виділяти осередкові структури НС, аналізувати їхню взаємодію і процес розвитку Ч С в цілому. Організаційною основою побудови сценаріїв розвитку НС є структура систем керування забезпеченням безпеки і ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації в регіоні. В організаційну структуру керування входять комітет з надзвичайним ситуаціям з відповідним апаратом, комісія з надзвичайних ситуацій і місцеві органи керування.

При розробці сценаріїв розвитку НС, стратегічних, тактичних і оперативних планів підвищення безпеки й організації протидії НС необхідно використовувати нові економічні механізми ринку. У таблиці 1 приведений ряд нових економічних методів і механізми їхньої реалізації. Необхідно відзначити, що страхування і грошова компенсація зм'якшують очікувані негативні економічні наслідки, але не впливають на імовірність несприятливих подій.

Платежі за ризик, з яких можна створювати фонди для попередження причин HС и боротьби з наслідками аварій і катастроф, можуть ефективно впливати на зниження ризику. Однак відсутність небажаних подій може порозуміватися не стільки стимулюючою дією платежів, скільки неправильною оцінкою ризику. Тому, якщо аварій не буває протягом тривалого часу, частину грошей бажано повертати підприємству.

Доцільно також уводити платні квоти на ризик, що підприємства могли б перекуповувати друг у друга. Наприклад, заводові необхідно розширити виробництво, а це зв'язано зі збільшенням ризику. Щоб загальний ризик у регіоні не зріс, такий завод може субсидіювати заходи з підвищення безпеки на одному з прилеглих підприємств, здобуваючи тим самим у нього необхідні квоти на передбачуване збільшення ризику [12].

Щоб зацікавити персонал у безаварійній роботі, можна вводити надбавки до зарплати за реалізацію зобов'язань колективу по зниженню рівня ризику. При порушенні зобов'язань працівники повинні повертати частина грошей підприємству. Найбільш ефективними є прямі інвестиції держави підприємствам і організаціям на проведення заходів для зменшення ризику.

Таким чином, для зниження рівня сукупного ризику і зменшення масштабів наслідків НС необхідний комплекс заходів від удосконалювання технічних систем і систем керування безпекою до введення нових економічних механізмів.



Таблиця 1

Економічні методи підвищення безпеки і протидії надзвичайної ситуації

Економічний метод

Зміст методу

Страхування

Виплата страхових внесків

Грошова компенсація збитку

Виплата грошових компенсацій за нанесений збиток

Платежі за ризик зі створенням фондів для боротьби з наслідками аварій і катастроф

Внесення платежів за ризик з метою ефективного протистояння наслідкам НС

Застосування квот на ризик з організацією ринку квот

Ризик оплачується визначеними засобами (ризик має "ціну") у виді квот, що можуть вільно продаватися і купуватися з метою зниження або збереження рівня ризику в регіоні

Надбавки до зарплати за зобов'язання колективу по зниженню ризику

Виплачуються надбавки колективові за прийняті їм зобов'язання по зниженню ризику аварій

Прямі інвестиції держави в зниження ризику аварій і катастроф

Фінансування державою потенційно небезпечних підприємств (об'єктів) з метою зниження ризику



Висновок


Під плануванням розуміється цілеспрямований, організований і безперервний процес виділення різних елементів і аспектів організації, визначення їхнього стану і взаємодії на даний час, прогнозування їхнього розвитку на деякий період у майбутньому, а також складання і програмування набору дій і ресурсів для досягнення бажаних результатів. Планування зв'язане, з одного боку, із запобіганням помилкових дій, а з іншого боку - зі зменшенням числа невикористаних можливостей. Таким чином, планування знаходиться у взаємозв'язку з прогнозуванням і реалізацією планів, тобто вони розглядаються не роздільно, а як взаємозалежні частини єдиного процесу керування ризиком.

Постановою КМУ № 415 від 29.03.2002 р. передбачене розподілення і використання резервного фонду бюджету з метою фінансування робіт з ліквідації НС і їхніх наслідків.

Складанням документів по плануванню і фінансуванню займаються уповноважені органи з цих питань.

Документи являють собою розробку сценаріїв стратегічного або поточного розвитку подій НС. Основні характеристики ризику об'єктів і територій відбивають у паспортах ризику.



Список літератури


  1. Постанова Кабинета Министров Украины № 415 от 29.03.2002

  2. Атаманюк В.Г. Гражданская оборона. – М.: Высш. шк., 1986.

  3. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М., 2000.

  4. Безпека життєдіяльності. Підручник / За ред. Я.Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.

  5. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навчальний посібник. Видання друге. – Львів.: Афіша, 2001.

  6. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.

  7. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. Наукові керівники: член – кореспондент НАН України С.І. Дорогунцов і генерал – лейтенант В. Ф.Гречанінов. – К.: НАН України, 1995.

  8. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”, ВРУ, № 22. – К., 1998.

  9. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хімічно небезпечних об’єктах і транспорті. Держгідромет СРСР. – М., 1991.

  10. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. - Л., 2000. - 186 с.

  11. Пістун І.П. та інші. Безпека життєдіяльності. - Львів, 1995.

  12. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – К., 2004. – 439 с.



Случайные файлы

Файл
65688.rtf
85161.rtf
131177.rtf
72879.rtf
34939.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.