Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у приватному сількогосподарському підприємстві (15188)

Посмотреть архив целиком
















КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

«ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ У ПРИВАТНОМУ СІЛЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «КУМАРИ» ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ»




Вступ


Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зернопродуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості – сировиною, тваринництво – концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі – високоліквідним товаром, тобто зерном.

За об’єкт дослідження взято приватне сільськогосподарське підприємство «Кумари» Первомайського району.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану зерновиробництва, визначення перспектив його розвитку та заходів щодо удосконалення виробництва з метою підвищення його ефективності.

Для досягнення цієї мети у курсовій роботі будуть вирішені слідуючи завдання:

  1. Розглянути науково-практичні основи підвищення економічної ефективності зерновиробництва;

  2. Проаналізувати сучасний стан виробництва та економічної ефективності зерновиробництва;

  3. Визначити шляхи удосконалення і підвищення ефективності виробництва зерна.

Предметом дослідження є питання підвищення економічної ефективності виробництва зерна і організації обліку цієї галузі в ринкових умовах.

Теоретичною та методологічною основою є праці економістів-аграрників з питань економіки і обліку виробництва зерна та аналізу його економічної ефективності. При виконанні поставлених завдань у роботі використані такі наукові методи і прийоми дослідження, як економіко-статистичний, балансовий і монографічний методи, прийоми обчислення різниць, прямих та обернених зв’язків та ін.

В процесі виконання курсової роботи були використані дані статистичної звітності, річного звіту за 2007–2009 роки, виробничо-фінансових планів, технологічних карт та дані первинного обліку ПСП «Кумари» за останні роки.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Загальний його обсяг – 53 сторінки в тому числі 16 таблиць.



1. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва основа стабілізації економіки аграрних підприємств


1.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва


Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно – кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів – аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації 4. За останні роки в наслідок зменшення кількості внесених мінеральних та органічних добрив, низької культури землеробства зменшилася родючість ґрунтів – вміст гумусу складає в середньому майже 3,2%. Кризове становище господарств, відсутність коштів, скорочення поголів’я великої рогатої худоби призвело до зменшення можливостей удобрювати ґрунти. Так, у 2008 році, за даними Держкомстату України, на 1 га посівів в Україні вносили в середньому лише 32 кг мінеральних та 0,8 тони органічних добрив, тоді, як у 1990 році – 109 кг та 8,6 тон відповідно[41]. І це при тому, як свідчать дані наукових досліджень, що половину приросту врожаю одержують за рахунок достатнього і обґрунтованого використання добрив.

П. Коренюк 16 за допомогою комп’ютерної сервісної програми провів регресійний аналіз залежності урожайності від рівня використання органічних та мінеральних добрив. Створена ним програма дає можливість кожному господарству встановити оптимальні співвідношення у внесених добривах та, як наслідок, отримати бажаний приріст урожайності.

Але, як зазначає П.Н. Рибалкін 34, якщо на початковому етапу підвищення і стабілізації врожаю головну роль відіграє кількісний фактор, тобто збільшення доз, то в подальшому все більшого значення набуває якісна сторона. Мається на увазі використання добрив з високим вмістом поживних речовин та складних добрив, насичених всіма поживними елементами для одноразового внесення у грунт. Все це дозволяє скоротити витрати на транспортування, зберігання і внесення добрив.

Важливими факторами впливу на урожайності зернових виступають хвороби шкідники та бур’яни, що спричинюють щорічні втрати до третини врожаю. Необхідність застосування інтегрованої системи захисту рослин відзначав у програмі стратегічних аспектів реформування зернового виробництва в Україні академік УААН П.Т Саблук 36. Він відмічає доцільність застосування комплексу агротехнічних та біологічних методів боротьби поряд з хімічними, а також включення у сівозміни азотонакопичувальних попередників.

Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш 17 повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.

Проблему забезпечення високоякісним насінням піднімає у своїх працях І.П. Пазій 28. Кожна 8 – 9 тон на валового збору зерна – це насіння і воно є одним із головних і незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. На його думку, за рахунок високоякісного насіння можна одержати додатково 20 – 25% валового збору, тому запорукою високих врожаїв якісного зерна є використання насіння першої та другої репродукції.

В підвищенні родючості ґрунтів та, як наслідок, зростанні урожайності зернових велику роль відіграють сівозміни. Співвідношення культур у сівозмінах залежить не лише від біологічних особливостей, а й від кон’юнктури ринку. Професор М.Ю. Куліш 15 відмічає можливість переходу у господарствах Миколаївської області до більш коротких сівозмін з метою розвитку високорентабельного зернового господарства. Чмирь С.М. відмічає, що врожайність більшості сільськогосподарських культур при вирощуванні їх у сівозмінах у півтора і навіть у два рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах [44]

Одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування зернових є ґрунтозахисна система. З 1960 року і до цього часу площа еродованої ріллі збільшилася втричі. В багатьох країнах світу увага зосереджена на застосуванні таких прийомів боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, як використання стерні колосових культур в якості захисного засобу від ерозії, безвідвальний обробіток ґрунту, запровадження науково – обґрунтованих сівозмін з включенням в них багаторічних трав. Цю проблему вивчав і Д. Бабліндра 3, який пропонує розроблену ним комплексну програму захисту ґрунтів від ерозії шляхом оптимізації структури земельних угідь.

Останнім часом за умов фінансової нестабільності і кризи все більшого значення набувають інтенсивні ресурсно – та енергозберігаючі технології виробництва зерна. Відомо, що урожайність озимих, вирощуваних за традиційною технологією, на 20 – 35% нижча, ніж за інтенсивною. Як відмічає А.П. Михайлов 19, основним елементом тут виступає система обробітку ґрунту. Насамперед – це щорічне відведення 30 – 35% ріллі під чорні пари, які сприяють накопичуванню вологи і підвищенню родючості ґрунтів, а це – підґрунтя сталих врожаїв.

В умовах переходу до ринкових відносин надзвичайно важливе значення має ефективність використання наявного виробничо-технічного потенціалу, окупності витрачених ресурсів, їх економії. Як зазначає П.Н. Рибалкін 29, аналіз технологій вирощування зернових у ряді країн (США, Канада та ін.) показує, що пріоритетними напрямками енерго- та ресурсозберігаючих технологій є нульовий та мінімальний обробіток ґрунту, його мульчування, використання комбінованих агрегатів. Останнє дає змогу скоротити у 1,5 рази витрати на енергетичні ресурси.

Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. Останнім часом чітко виражена тенденція до скорочення посівних площ жита, кукурудзи, ячменя, хоча, приймаючи до уваги їх високу урожайність і рентабельність, підстав для скорочення їх площ немає. Розглядаючи питання оптимізації структури зернового клину, М.І. Щур 46 відмічає необхідність збільшення у господарствах Миколаївської області виробництва проса та зернобобових, а також озимого ячменю, який дозріває на 15 – 20 днів раніше від озимої пшениці, а за кормовими якостями і стійкістю до хвороб перевищує її.

Ми поділяємо думку І. Нетіса, що значно підвищити рентабельність зерновиробництва можливо за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці. Одна тонна зерна третього класу майже в 1,6 разів більша ніж зерна п’ятого класу. Рентабельність виробництва при цьому зростає у 2,5 разів[23].

В умовах ринкових відносин в Україні актуальним є питання якісного зберігання і первинної обробки зернових безпосередньо у виробника. Розв’язання цього питання дозволить уникнути втрати майже 20% валового збору та дасть змогу виробнику бути незалежнішим і продавати зерно за найприйнятнішими цінами.


Случайные файлы

Файл
144881.rtf
33494.rtf
48718.rtf
32827.rtf
prof.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.