Протокол розтину свині, що загинула від інфекційного атрофічного риніту (15033)

Посмотреть архив целиком

Вступ


Свинарство – одна з важливих ланок тваринництва. Свині дають цінні харчові продукти – м'ясо та сало. Крім м’яса та жиру від свиней отримують шкіру, щетину, кров, ендокринну та іншу цінну сировину для промисловості. М'ясо та жир свиней відрізняються високими харчовими та смаковими якостями. Засвоюваність свинини досягає 90 – 95%. М'ясо свиней багате повноцінним білком, який включає усі незамінні амінокислоти, а також мінеральними речовинами та вітамінами комплексу В. З м’яса та сала свині виготовляють різноманітні продукти: бекон, шинку, грудинку, ковбасу. При засолці та копчені свинина тривало зберігається, не знижуючи своїх харчових та смакових якостей. Свиню можна назвати живою фабрикою м’яса. При добрих умовах утримання та повноцінній годівлі свиноматки сучасних порід за один опорос дають 10 – 12, а іноді й більше поросят. Від одної матки за рік можна отримати два опороси й виростити більше 20 поросят. Свині дуже скороспілі. До 6 – 7 місячного віку вони досягають 100 – 115кг й при забої дають тушу 75 – 80кг.

Важливим показником при оцінці тварин – оплата корму. При повноцінній годівлі молоді підсвинки сучасних порід витрачають на 1 кг приросту 3,5 – 4 кормові одиниці. Свині добре використовують як рослинні, так і тваринні корми, продукти їх переробки, а також різноманітні харчові та технічні відходи. Основні корми для цих тварин: із зернових – ячмінь, пшениця, овес, кукурудза, горох; із соковитих – картопля, коренебульбоплоди, баштанні, силос, зелений корм; з кормів тваринного походження – молоко, сироватка, пахта, м'ясо – кісткове та рибне борошно. Свиням згодовують також промислові відходи – жом буряковий, жмихи, шроти.

У нашій країні розводять 16 вітчизняних порід та 11 зарубіжних, крім того, декілька чистопородних груп свиней. Найбільш поширені породи: крупна біла, литовська біла, українська степова біла, міргородська, северокавказька, естонська беконна.

Великих економічних збитків наносить свинарству інфекційний атрофічний риніт внаслідок затримки росту, поганої засвоюваності корму, зниження плодючості та життєздатності тварин. Вперше як хвороба описана у 1829р. Франком в Німеччині. В США та Канаді вона відома з 1932р. В подальшому ІАР свиней був зареєстрований майже у всіх країнах світу, в Росії описав А. Базарянинов у 1895році. Довго її вважали неінфекційною. На рубежі 19 – 20ст. з’явилися повідомлення про можливість розвитку атрофії раковин після гострого риніту, який визивається P. multocida і C. pyogenes. Багато дослідників вважало, що ІАР має тільки хронічний перебіг, експериментально змогли довести інфекційну природу риніту тільки в 1938 році шляхом зараження новонароджених поросят нативним патологічним матеріалом. В різні періоди уявлення про причину хвороби нерідко різко змінювались ( спадкова, незаразна, інфекційна та ін.). В наші часи більшість вчених вважають, що основним збудником ІАР, який має етіологічне значення, є Bordetella bronchiseptica, чисті культури якої визивають типові клінічні ознаки хвороби. Не виключено, що інші перераховані збудники та хімічні подразники можуть сприяти проявленню хвороби та лише в деяких випадках мають самостійне значення ( наприклад P. multocida).

ІАР починає розповсюджуватись з 30 – х років минулого сторіччя з племінними свинями з однієї країни в іншу і до 60-х років стає серйозною проблемою для країн, які займаються інтенсивним веденням свинарства.

З 60 – 80-х років минулого сторіччя захворюваність знизилась та було оздоровлено багато регіонів. Летальність коливається в межах 7 – 10%.

Встановлені міжпородні різноманітності за сприйнятливістю до атрофічного риніту. Датська порода ландрас та шведські білі беконні свині дуже чутливі до риніту, тоді як свині породи лакомб вважаються резистентними до цього захворювання. Вчені вважають, що в доповнення до породної сприйнятливості до хвороби існує також сімейна спадковість, особливо у нащадків свиноматок, які самі дуже сприйнятливі до цієї хвороби. За розрахунками датських вчених коефіцієнт успадковуваності атрофічного риніту склав 0,17 – 0,20.

Для профілактики хвороби рекомендується вибраковувати із стада не тільки клінічних хворих, але й тварин з субклінічною формою атрофічного риніту.

В Україні галузь свинарства зазнає відчутних матеріальних втрат внаслідок хвороб свиней незаразної та інфекційної етіології. Інфекційний атрофічний риніт завдає збитків внаслідок низького приросту поросят, але головним збитком є недоотримання товарної свинини. Тому вважаю, що боротьба з ним є актуальною проблемою ветеринарії.





1. Протокол патологоанатомічного розтину


Протокол розтину

250 від « 5 листопада» 2010 року

Труп: вид – свиня; стать – підсвинок; масть – біла; вік – 4 місяці; порода – українська степова біла.

Що належить господарці приватного сектору Марченко О.В., яка мешкає за адресою: Одеська область, Березовський район, с. Новоселовка, вул. Леніна, 15.

Тварина захворіла « 10» липня 2010 року, загинула « 3» листопада 2010 року, поступила до клініки ОГАУ « 5» листопада 2010 року з попереднім діагнозом атрофічний риніт.

Анамнез.

Поросята віком 4 місяці у кількості 10 голів знаходяться в одному приміщенні. Приміщення тепле, але мають місце протяги, освітлення комбіноване: у світлові часи доби природне, у темні – штучне; підлога бетонована. Поросята знаходились на підсосному вигодовуванні свиноматкою, після відйому давались корми та премікси згідно даної вікової групи, доступ до поїлок вільний. Господарка помітила, що двоє поросят часто чхають, труться п’ятачком об годівниці, поїлки, стіни хліву, із ніздрів були помітні виділення у невеликій кількості, в подальшому поросята неохоче підходять до годівниці та до поїлки, розвинулася сльозотеча, дихання утруднене. Через деякий час у тварин з’явилася задишка, кашель, приступи ядухи, кровотечі з носа, неприродне положення голови, колові рухи, косоокість, мопсоподібність. Хворі поросята значно відстають в рості та розвитку. Інфекційних захворювань в даної свиноматки раніше не спостерігалося. Лікування поросят не проводилось.

Розтин проведено в прозекторії ОГАУ студенткою 5 курсу 1 групи Шпілевською В.В. під керівництвом старшого викладача кафедри нормальної та патологічної анатомії та патофізіології Сафронової Л.Л. з діагностичною метою.

Клінічний діагноз інфекційний атрофічний риніт.

1. Зовнішній огляд.

Статура пропорційна.

Вгодованість нижче середньої, маса біля 25кг, черево злегка запале.

Трупні зміни труп охолоджений. Трупне задубіння виражене в м’язах передньої частини тулуба. Трупні плями відсутні. Посмертне згортання крові: в серце та у великих судинах знаходяться згустки крові, з гладкою, блискучою поверхнею, вологі, червоного кольору, легко вивільняються. Змін структури тканин, наявність гнильного запаху, газів не виявлено.

Покров щетина щільна, тускла, у волосяних цибулинах утримується добре, щільно прилягає. Шкіра цілісна, на не пігментованих ділянках блідо – рожевого кольору, суха, грубо еластична. Шкіра дорсальної поверхні носа зібрана в грубі складки, нижче внутрішнього кута ока забруднена, у вигляді чорної плями. Підшкірна клітковина волога, жиру не містить.

Поверхневі лімфатичні вузли підщелепні збільшені до 10см у довжину і 5см завширшки. Поверхневі шийні лімфовузли збільшені до 8 см в довжину. На розрізі почервонілі, соковиті, малюнок стертий, фолікули гіперплазовані. Надколінні лімфатичні вузли мають розмір 5,5см, не змінені.

Голова конусоподібної форми. Рот закритий, язик знаходиться в ротовій порожнині, слизова оболонка губ, ясен блідо – рожева, без накладань, гладка, блискуча,розвиток зубів згідно віку, але помітно неспівпадіння зубних аркад приблизно на 1 – 2 см. Слизова оболонка носової порожнини місцями витончена, набрякла, почервоніла,деформована, асиметрична, мають місце одиничні крововиливи, невеликі ерозії, скупчення гною. Очі запалі, закриті, положення звичайне, наявні витікання, рогівка прозора, яскраво – рожева, гладенька, блискуча, кон’юнктива яскраво – рожева. Вушні раковини без змін, зовнішній слуховий прохід забруднений гноєм. Анус закритий, слизова оболонка блідо – рожева, волога, блискуча.

Кінцівки з копитцями міцні, без ушкоджень.

Зовнішні статеві органи статевий член дряблої консистенції, вмісту немає, мошонка дряблої консистенції, шкіра на ній тонка, без волосся, не пігментована.

2. Внутрішній огляд

А. Черевна порожнина вмісту немає.

1. Розміщення органів черевної порожнини анатомічно правильне.

2. Діафрагма рівень стояння куполу діафрагми 7 ребро.

3. Очеревина, брижа і сальник очеревина волога, гладка, блискуча, блідо – рожевого кольору, серозні оболонки гладенькі, вологі, блискучі, блідо – рожевого кольору. Сальник і брижа не містять жиру, судини малокрівні.

Б. Грудна порожнина вмісту немає.

1. Розміщення органів грудної порожнини анатомічно вірне.

2. Плевра гладенька, волога, блискуча, блідо – рожевого кольору.

В. Органи ротової порожнини, шиї і грудної порожнини:

1. Язик правильної форми, пружної консистенції, слизова оболонка блідо – рожевого кольору, волога, блискуча. Малюнок добре виражений. М’язи язика рожевого кольору, волокнистість добре виражена. Поверхня розрізу однорідна.

2. М’яке піднебіння, мигдалики, глотка м’яке піднебіння блідо – рожевого кольору, вологе, блискуче, гладеньке. Мигдалики округлої форми, збільшені, виступають над поверхнею слизової оболонки, мозковидно набряклі, помірно – вологі, на розрізі неоднорідні, фолікули гіперплазовані. Слизова оболонка глотки блідо – рожевого кольору, без нашарувань.


Случайные файлы

Файл
144036.rtf
8558-1.rtf
34038.rtf
25891-1.rtf
133390.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.