Національна економіка та її кількісна визначеність (181195)

Посмотреть архив целиком










РЕФЕРАТ

на тему:

«Сукупний попит та сукупна пропозиція. Національна економіка та її кількісна визначеність»




Національна економіка та її кількісна визначеність


В темі розглядаються показники, які характеризують економіку на рівні суспільства та проблеми їх вимірів. При вивченні теми слід мати на увазі, що національна економіка складається з таких крупних секторів, як домогосподарства, підприємницький сектор, державний сектор та міжнародний сектор. Сектор домогосподарств представляє власників ресурсів, насамперед, ресурсу праця, які виносячи ресурси на ринок, одержують доходи, за які, в свою чергу, купують необхідні товари і послуги особистого споживання.

Підприємницький сектор представлений фірмами (підприємствами), які виробляють індивідуальні товари і послуги, виносять їх на ринок і на одержані доходи купують ресурси. Основною формою витрат підприємницького сектору є валові інвестиції.

Державний сектор - це державні підприємства (природні монополії) а також соціальна сфера (освіта, охорона здоров’я, культура, наука тощо), які утримуються за рахунок державного бюджету. Державні витрати пов’язані з виробництвом державних або суспільних благ, а також урядовими закупівлями та трансфертними платежами.

Міжнародний сектор включає зовнішню торгівлю (експорт та імпорт) та інші зовнішньоекономічні зв’язки країни.

Найбільш загальним показником національної економіки є валовий національний продукт (ВНП).Це вартісна оцінка всіх кінцевих продуктів і послуг, створених в країні за рік. Під кінцевими розуміють такі продукти і послуги, які вийшли із процесу виробництва і призначені для іншого, ніж в даному виробництві, використання. Найбільшу питому вагу серед них займають ті, що призначені для особистого споживання населення. Завдяки поняттю “кінцеві” усувається т.зв. повторний рахунок, коли при обрахуванні ВНП результат дій на одній стадії процесу виробництва включається в результат дій на наступній стадії.

Виміряти ВНП можна лише в грошовій формі, тобто в ринкових цінах. При цьому у вартість ВНП не включаються вартості товарів, які були у використанні, в т.ч. перепродажу, вартість чисто фінансових угод (купівля-продаж цінних паперів), вартість трансфертних платежів (безоплатних субсидій населенню тощо)

Обрахування ВНП здійснюється двома методами-методом витрат та методом доходів. Згідно методу витрат ВНП включає в себе а)витрати домогосподарств - С, б) валові приватні внутрішні інвестиції - І, в) державні витрати - G, г) чистий експорт - Х, який рівний різниці між експортом та імпортом. Тобто, ВНП = С + І + G + Х

Другий метод передбачає сумування доходів, одержаних всіма суб’єктами господарської діяльності в суспільстві - заробітної плати найманих працівників та доходів дрібних власників, процентів, ренти та прибутків підприємницького сектору. Окрім того, у ВНП включають два показники, не пов’язані з доходами - амортизаційні відрахування (вартість спожитого основного капіталу) та побічні податки (акцизний збір, мито тощо).

Суми, одержані при обрахуванні ВНП двома методами, повинні бути рівними.

Другим, найбільш вживаним для характеристики економіки країни показником є валовий внутрішній продукт - ВВП. Він відрізняється від ВНП результатом зовнішньоекономічної діяльності, тобто включає лише товари і послуги, виготовлені всередині країни. Практично ВВП = ВНП - Х, тобто він включає витрати домогосподарств, валові внутрішні інвестиції підприємницького сектору та витрати держави.

Якщо від ВНП відняти амортизаційні відрахування, то одержимо чистий національний продукт – ЧНП : ЧНП = ВНП - А. Враховуючи, що валові внутрішні інвестиції включають в себе амортизацію і чисті внутрішні інвестиції, ЧНП окрім витрат домогосподарств, держави і чистого експорту включає лише чисті інвестиції, тобто такі, які використані на розширене відтворення (приріст) основного капіталу.

В цьому випадку чистий внутрішній продукт - ЧВП включає витрати домогосподарств, витрати держави і чисті приватні інвестиції.

ЧНП або ЧВП відрізняються від доходів, одержаних в суспільстві на величину побічних податків. Останні з’являються завдяки перерозподілу доходів, а не їх створенню, тому фактично завищують результати функціонування економіки. Якщо ж побічні податки вилучити з ЧНП, то одержимо національний доход — НД. Національний доход-це фактичні доходи, які створені господарськими суб’єктами країни за рік. Первісно (тобто створений) він складається з доходів домогосподарств (населення) і валового прибутку підприємств.

Із своїх доходів останні сплачують податки та інші платежі до бюджетних та позабюджетних фондів - прибутковий податок, податок на додану вартість, податок на прибуток, акцизний збір тощо. Завдяки цьому механізму та механізму трансфертних платежів формуються доходи, що залишаються в розпорядженні населення (домогосподарств), чисті прибутки корпорацій (підприємницького сектору) та доходи держави.

Іншим показником національної економіки є рівень цін, який визначається як відношення ринкових цін даного року до ринкових цін базового року і зветься індексом цін:


ціна ринкового кошику даного року

індекс цін =----------------------------------------------------- х 100

ціна аналогічного кошику базового року


Індекс цін одночасно є показником темпів інфляції, його звуть дефлятором ВНП.

Грошова оцінка ВНП (ЧНП, ВВП, НД) вимагає врахування змін цін. Підвищення цін (інфляція) само по собі веде до зростання кількісної вартісної оцінки вказаних показників без зміни їх реального обсягу (в тоннах, штуках, метрах тощо), зниження цін-дефляція, навпаки, до їх зменшення. Щоб уникнути впливу інфляції вводять поняття реального ВНП (ЧНП, ВВП, НД) поряд з номінальним, обрахованих в поточних цінах. Реальний ВНП обраховується по формулі:


Номінальний ВНП

Реальний ВНП=------------------------------------------------

Темп інфляції


Номінальний ВНП

Реальний ВНП=-------------------------------------------

Дефлятор ВНП


Розрахунок реального ВНП із врахуванням інфляції звуть інфлюванням, а із врахуванням дефляції - дефлюванням. Інфлювання означає, що реальний ВНП буде перевищувати номінальний, дефілювання - навпаки, що реальний ВНП буде нижчим номінального.

ВНП та інші показники національної економіки, розраховані раніше вказаними методами, не повністю відображають економічну могутність країни та добробут її жителів. Він не враховує, наприклад, інтелектуальний, освітній, культурний та духовний потенціал суспільства, екологічний стан, тіньову економіку тощо. Тому інколи рекомендують розглядати і такий показник, як чистий економічний добробут - ЧЕД.


Сукупний попит та сукупна пропозиція


Як відомо, ринкова економіка функціонує завдяки механізму попиту, пропозиції та цін. На макрорівні - це сукупний попит, сукупна пропозиція і загальний рівень цін. Для успішного засвоєння даної теми доцільно відновити знання про попит, пропозицію та рівновагу на ринку окремого товару в курсі мікроекономіки. При цьому важливо мати на увазі, що агрегатні (сукупні показники)

Сукупний попит - АД, сукупна пропозиція-АS відображають реальний обсяг національного виробництва (реальний ВНП чи реальний ЧНП), а рівень цін Ра - загальну (сукупну) ціну всіх товарів і послуг, які входять в ВНП чи ЧНП.

Основний зміст теми зводиться до наступного:

Сукупний (агрегатний) попит – АД - це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі-домогосподарства, підприємства і держава можуть і бажають придбати (купити) при кожному рівні цін, що складаються протягом певного періоду часу. Тобто АД відображає купівельну здатність - платоспроможність в суспільстві.

Закон сукупного попиту полягає в тому, що при рівних інших умовах реальний обсяг національного виробництва, на який пред’явлено попит, знаходиться в оберненій залежності від рівня цін. Чим нижчий рівень цін, тим більшу частину реального обсягу національного виробництва захочуть придбати споживачі - домогосподарства, підприємці і уряд. І навпаки, чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони захочуть придбати.

Крива сукупного попиту АД, що відображає закон сукупного попиту, має від’ємний нахил, тобто “йде” зліва направо зверху вниз. Вона має такий же вигляд, як і крива попиту на окремий товар. Кожна точка цієї кривої відображає величину реального ВНП (ЧНП), який відповідає певному рівню цін.

Закон сукупного попиту, а отже і характер кривої АД, пояснюється такими ціновими факторами, як: а)ефект процентної ставки, б)ефект матеріальних цінностей або багатства (касових залишків), в)ефект імпортних закупівель. Зміни в рівні цін, викликані вказаними вище ціновими факторами, викликають зміни у величині сукупного попиту, тобто рух вздовж кривої попиту.

Вказана залежність, що характеризує закон сукупного попиту, існує при рівних інших умовах. Якщо ці умови змінюються, то змінюється і сам попит. Такі фактори звуться неціновими факторами сукупного попиту, або детермінантами сукупного попиту. Серед таких детермінантів виділяють -а)Зміни у витратах споживачів, б)Зміни у витратах підприємців (в інвестиційних видатках), в)Зміни у видатках держави, г)Зміни у видатках на чистий експорт (у видатках міжнародного сектору).Під впливом таких детермінантів здійснюється зміщення кривої сукупного попиту вправо - при його зростанні, вліво-при його зменшенні.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.