Світова економіка (178943)

Посмотреть архив целиком

Світова економіка: структура та загальні тенденції формування


Світова ек. або світове господарство - це сукупність національних господарств, об'єднаних міжнародним поділом праці та системою МЕВ.

Формування світової ек.:

СЕ. Сформувалась в кінці 19 - поч. 20 ст.:

  • Сформувались сталі ек. зв'язки / відносини;

  • Всі країни світу були втягнуті в МЕВ - в СЕ;

  • Різко зросла світова торгівля;

  • Сформувалась фінансово-кредитна система;

  • Нові риси притаманні новій системі:

    • Прямі інвестиції ( вивіз капіталу)

    • Міжнародне виробництво

  • Саме в цей час завершилось формування колоніальної системи.

2 аспекти формування СГ:

1. Позитивний - формування буржуазних відносин дало поштовх до формування виробничих сил.

2. Негативний - це супроводжувалося війнами, конфліктами ( колоніальні війни, работоргівля)

Історично СЕ формувалася за двома напрямками:

  1. Втягувались все інші та інші країни в процес будування ек. відносин;

  2. Примусовий напрям - деякі країни примусово втягували в МЕВ. Навіть незалежні (Китай 1836р.)

Головна тенденція СЕ. - збільшення взаємозалежності між усіма країнами.

Система ек. відносин.

1) Міжнародний товарний обіг;

2) Міжнародний рух капіталу;

3) Міграція робочої сили;

4) Міжнародний ек. обіг;

5) Система міжнародних фінансово-кредитних відносин;

6) Міжнародне виробництво;

7) Міжнародні комунікації.

Модель.

1. Історичні тенденції формування

2. Ек. потенціал країни;

3. Місце країни в Світовому поділу праці або в Світовій ек.

4. Концентрація капіталу або виробництва;

5. Характеристика окремих галузей;

6. Соціальні проблеми;

7. Ек. політика;

  1. Принципи зовнішньо-ек. відносин.


Показники ек. потенціалу та рівня розвитку.

Ек. потенціал - виробничий апарат або виробнича база в сукупності з природними та трудовими ресурсами певної .кваліфікації.


Ек. потенціал вивчає техніку ек. заходів, а також географічні дані розташування, наявність корисних копалин, тощо.


Економічна могутність визначається не потенціальним, а практичним, реальним обсягом виробництва матеріальних благ.

2 види показників:

  1. Натуральні показники (формують ек. могутність)

  2. Вартісні (приклад: к-ть сталі)

а) ВНП - сукупна вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених в ринкових цінах. Вимірює

вартість всіх товарів та послуг.

b) НД - всі фактори виробництва - це валовий НД, з якого необхідно вилучити трансферні

платежі та непрямі податки

с) ВВП - це ВНП мінус імпортний компонент; це сукупна вартість товарів та продуктів, що

вироблені в середні країни з вирахуванням імпорту.

d) Валовий світовий продукт (ВСП) - вартість всіх товарів та послуг, вироблених в усіх країнах без подвійного урахування (сировина, напівфабрикати) ВВП в країні підраховують за допомогою Системи Національних Рахунків.

СНР - міжнародні правила обліку ек. діяльності. Дає можливість майже однаково підрахувати ВВП в цих країнах. ВВП підраховується на трьох рівнях:

  • 1 рівень - рівень споживання (використання);

  • 2 рівень - рівень вир-ва;

  • 3 рівень - рівень доходів;

У різних країнах може підраховуватися за різними рівняннями, але всі величини майже однакові.

1 рівень = ВВП: вартість валових інвестицій в країні + державне споживання товарів та послуг

2 рівень = додана вартість = умовно вартості окремих галузей

3 рівень = підрахунок всіх доходів суспільства:

  • заробітна плата;

  • доходи підприємств;

  • приватні прибутки;

  • земельна рента;

  • % прибутки.

НД = ВВП - Амортизація - непрямі податки + субсидії

1. В середньому підраховують, що НД>ВВП на 8-10%. НД = ВВП х |<

2. Динаміки НД та ВВП майже завжди співпадають.

ВВП

Реальний



Поточний

фіксовані ціни якогось року

поточні ціни, фіксований обмін курсу валют


Вплив коливання валютних курсів на зміну показників робить їх недостовірними. Не можна достовірно порівняти показники країн. В міжнародних організаціях є спеціальні системи підрахунків. Міжнародні організації почали розробляти нові методи. Новий підхід підрахування ВВП: базується на вимірюванні купівельної спроможності: порівнюються коефіцієнт купівельної спроможності валюти:

береться кошик цін на визначені базові продукти і порівнюється.

сума цін кошика країни А

сума цін кошика країни В

2 основних метода підрахування, які дають різні результати:

  1. За обмінними курсами валют. Використовується питомою вагою промислово-розвинутих країн 75%., ООН+ всі департаменти.

  2. Метод "Очищення". Використовується країнами що розвиваються., МВФ, МБРР.


Показники рівня ек. розвитку.

РЕР це обсяг матеріальних благ в розрахунку на душу населення.

РЕР як функція залежить принаймні від 3 змінних:

1) Рівень продуктивності праці в країні;

2) Питома вага працездатного населення у всьому населенні;

3) Розподіл трудових ресурсів за секторами економіки.

  • Чим більше продуктивність праці - тим більший рівень вир-ва на душу населення (пряма залежність).

  • Аналогічно з другим фактором;

  • Різні галузі по різному використовують працю: в с/г - найнижча працездатність, а в нових галузях -навпаки.

  • Якщо галузь с/г головна, то і дохід на душу населення менший і навпаки.


Етапи розвитку світового господарства

СГ пройшло декілька етапів формування (від зародження до зрілого стану відзначено декілька етапів).Вирішальну роль у формуванні СГ відігравав Світовий ринок. Формування СР дає ознаки формування СГ.

Світовий ринок - це існуюча на базі міжнародного поділу праці система торгівельно-економічних ВІДНОСИН

З цією системою тісно пов'язані міжнародні фінансово-кредитні відносини. Виникнення СР прямо пов'язане з виникненням міжнародного поділу праці.

Міжнародний поділ праці - це спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів або послуг для задоволення потреб світового ринку (не для власного внутрішнього споживання)

Формування СГ: СГ СР МПП

Формування світового ринку відбувалось тривалий час. Спочатку були прокладені перші інтенсивні торгові шляхи, але ці контакти не означали, що був створений світовий ринок. Ср в період рабовласництва , феодалізма не існував, хоча торгівля була:

  • Лише частина країн була втягнута в торгівельні відносини;

  • Механізм торгівлі був не розвинений

  • В більшості випадків "торгові епізоди" носили локальний характер

  • Конфлікти, війни гальмували розвиток торгівлі

Тільки капітал, сформувавши капіталістичне виробництво, створив СР.

Етапи формування СГ (СР):

1. Етап - мануфактурна стадія ( з середини XVI ст.)

До середини XVI ст. ( ще в XV ст. ) інша структура ек. потенціалу: перше місце займають країни Сходу: Китай, Індія, обсяг продукції більший ніж в Європейських країнах. Але з початку XVI ст. - різкі зміни у Європейських країн.

Стадії першого етапу:

  1. Розвиток мануфактурної промисловості стає важливим джерелом нагромадження капіталу.

  2. Поштовх до розвитку міжнародної торгівлі. Виникає проблема постійного імпортування сировини, а з іншого боку експортування товарів.

  3. Бурхливий розвиток транспорту та зв'язку.

  4. Експансія, колонізація.

2. Етап - фабричний (середина XVIII ст.)

Саме в цей час відбувається перехід від мануфактури до фабрики. Великі підприємства повністю залежать від імпорту сировини. З середини 70-х років ек. зарубіжних країн починають відчувати ек. кризи.

3. Етап (середина - кінець XIX ст.) Ознаки:

  1. Різко зросла світова торгівля;

  2. З'явились чотири супер держави, які формують ек. систему в цих галузях (США, Фр.,Брит.,Нім.) В кінці XIX - початку XX ст. Британія віддає першість США.

  3. Інтенсивний вивіз капіталу

  4. Створюються перші міжнародні компанії (е.д.-Дпдег - машини)

  5. Відбувається подальша концентрація виробництва та створюється нові ек. форми підприємств (трест, синдикат, концерн, конгломерат)

  6. З'являються перші ознаки, економічної моделі, для якої характерним є :

а) Існування монополії

b) олігополії

с) фірми-аутсайдери

Процес формування світової ек. закінчується на початку XX ст:

  1. закінчився колоніальний розподіл світу (всі території розділені між метрополіями);

  2. закріплення торгівельних зв'язків: міжнародна торгівля набула світового масштабу, всі країни приймають участь у міжнародному поділі праці;

  3. Дуже різко зросла могутність фінансово-промислового капіталу;

  4. Почали зростати темпи міжнародного виробництва.






Матеріальна основа Світового ринку - машинне виробництво, що існувало на базі міжнародного поділу праці.

Рушійний механізм ринкова система, що базується на приватній власності та конкуренції.

Інструменти функціонування:

  • Вивіз капіталу та товарів;

  • Рух робочої сил й;

  • Міжнародні фінансово-кредитні відносини

Колоніальна система

Колоніальна система - сукупність колоній, напівколоній та напівзалежних країн, які залежать від метрополії.

Колонії - це території, де існувала політична влада метрополії, яка забезпечувала ек. експансію.

Напівколонії - це країни, що формально політичне незалежні, але пов'язані з метрополією нерівноправними міжнар. угодами.

Залежні держави - це країни, що формально політично-незалежні, але займають нерівноправне місце в Світовому Господарстві.

Сформувалася колоніальна система, в якій не було рівного статусу між її членами.

Значення колоній для СГ:

  1. ринок збуту

  2. постачання сировини

  3. резерви для поповнення арміі

  4. плацдарм військових баз

  5. об’єкт інвестицій

Світове господарство на початку XX ст. представляла монополярну систему, але після Жовтневої революції 1917р. відбулися зміни: утворюється система, що функціонує на принципах загальної державної власності, планової економіки. Спочатку СРСР, потім приєднується Монголія, Китай, Куба.

Таким чином після 1917 р. світова економіка набуває біполярного характеру. Один полюс - ринкова економіка, другий - планово - адміністративна.


Майже до середини XX ст. ця схема існувала без змін. Приблизно до 1913 р. економіка Європи та Півн. Америки розвивалася рівномірно, але перша Світова Війна призвела до змін, до значних втрат виробництва, баланс фінансів пішов на фінансові потреби, дефіцит грошей, почалася інфляція. Величезні маси населення втратили свої заощадження.

20-ті роки більшість країн Європи переживало тяжкі часи: інфляція 1000%, більш-менш розвивалася економіка США. Після того, як утворився СРСР, відбулось становлення нової системи. Росія втратили у 1905 -1917 р.р. приблизно ЗО млн. людей, але планова економіка почала показувати дивовижні результати.

24-30 р. - період Двох стабілізацій. З одного боку показники планової ек., а з іншого - ринкова починає виходити із кризи ( США , Зах. Європа.) , а далі ринкова система отримує тяжкий удар -Велика депресія (1929-1930 р.р.)- США вступає в фазу непередбаченої кризи. Жодна країна нічого подібного не відчувала. В Європі депресія теж відчувалась. На тлі цих подій ми бачимо зростаючі темпи розвитку СРСР (ніхто ніколи не повторить такі результати), але ці швидкі темпи ек. базувалися на командній системі, на величезній концентрації усіх ресурсів. Саме в ці часи ринкова система починає розуміти переваги командної системи: 1936 р. - робота Кейнса - обґрунтовує ефективність державного втручання в ек.: контроль деяких моментів ринкової економіки:

  • Розподіл ресурсів;

  • Контроль над банками.

Адольф Тішлер впроваджує в Німеччині державний контроль над усіма галузями (навіть заробітня платня).

Друга країна США. Почали робити перші кроки, але зупинилися.

Друга світова війна призводить до змін:

  • Розподіл сфер впливу

  • Зростання могутності країн

  • Зростання їх потенціалу

СРСР (соціальний захист людей - перш за все), в усіх країнах ще до першої Світової Війни починалися зміни ( пенсійне забезпечення, гарантування заробітньої плати). Ці нові зміни, що були закладені під впливом командної системи та робочого класу в капіталістичних країнах призвели до створення справді соціалістичної економіки в цих країнах.

Друга світова війна розставила нові акценти в ринковій системі. США у всьому №1:

  • Перше місце ВВП;

  • Найбільший запас золот;

  • Експорт

Америка інвестувала величезні кошти в Європу, Японію (план Маршала)

2 місце - Британія, яка втратила колоніальну систему.

З місце за ВВП - Франція. Німеччина найбільш зруйнована, але найбільші темпи зростання ВВП. З іншого боку колишні залежні країни здобувають незалежність. Зростає кількість країн, що розвивається.

Країни східної Європи під впливом з одного боку успіхів СРСР з другого під впливом армії СРСР почали переходити до комуністичного табору. Як результат виникає міцний комуністичний табір. Кількісно соціалістична система починає збільшуватись.

В першій половині 70-х. Років ми бачимо кульминацію цієї системи. Статистика:

  • 1/3 світової території

  • 25% світового населення

  • 40% світового промислового виробництва

  • 25% світового доходу.

Формування РЕВ (1971р.) - рада ек. взаємодії, що з'єднала більшість країн блоку: СРСР, Куба, Китай, В'єтнам, Північан Корея, Кампучія, Лаос.Всі ці країни оголосили будівництво соціалізму та вважалися країнами соц. табору.

Країни соціальної орієнтації (для цих країн був сприятливий момент приєднання до соц. табору): перший - Єгипет, Ефіопія, Конго, Ангола, Мозанбік, Чілі, Перу, Бангладеш. Більшість цих країн нечесно проголошували, тому що СРСР дуже допомагав (пільги, торгівля, будівництво). Декілька країн неодноразово змінювали свою орієнтацію. Це був найкращий час розвитку соц. табору.

Ринкові країни в цей час розвивалися не стабільно. Німеччина та Японія показують гарні результати. Питома вага ринкових країн знижується, а соціального табору зростає.

Конфлікт між соціальним та ринковим табором зростає. Підґрунтям для подальшого розвитку пролетаріату є велике число країн з бідним населенням. Країни ринкової економіки вкладають багато грошей, щоб розбити цей резерв.

Західна система витрачає десятки мільйонів $ на гонку озброєнь. Країни з ринковою ек. знаходять свої досягнення в воєнній сфері. Відбувається інформаційна революція, яка охоплює всі країни заходу.

Лише в 70-х. роках СРСР + сх. Європа схаменулися, що вони вже на 20-ть років відстали від Заходу. Почалася тотальна комп'ютерізація.

Величезний розрив між нововведеннями в військовій системі та в інших сферах. З 70-х. років відбувається нарощування відставання СРСР від ринкової системи, яке у 80-ті роки проявилися повністю. Стало очевидним, що система втрачала ефект. В деяких країнах була спроба переосмислити систему (Чехословаччина), але ці ідеї були придушені.

Наступна спроба в Польщі. На початку 80-х відновлюються ринкові відносини: профспілка "Співдружності + церква" + не італієць був обраний Римським папой, що було колосальним поштовхом. Польща одною з перших відходить від засад соціалізму.

Поступово відходять Угорщина, Чехія Словенія, Словакія та ін.

Країни з ринковою ек. теж зазнають змін:

  1. У 80-х роках починається найдовша фаза зростання;

  2. Країни роблять значні кроки в сфері впровадження нових технологій;

  3. Країни продовжують застосування соціальних механізмів для забезпечення нормального рівня

життя людей.

Відбуваються базові зміни. В кінці 80-х р років ми бачимо остаточне гальмування темпів зростання ек. СРСР. Світова економіка на початку 90-х років знов переводиться на монополярну систему, створюється нова модель світового господарства.


РИСИ НОВОI МОДЕЛI ЕКОНОМIКИ


  1. Відсутність економічного та політичного антогонізму (відсутність таких суперечностей, які не можна вирішити або які вирішуються кривавими війнами.

  2. Відсутність конфронтації (прямої боротьби між блоками, країнами)

  1. Взаємозалежність усіх елементів системи

  2. Дуже динамічна трансформація усіх елементів системи.

На сьогоднішній день існує 2 точки зору:

  1. Сьогоднішня світова економіка дійсно не біполярна, але США - гегемон, одностайний лідер, єдина супердержава, що регулює та контролює більшість світових процесів.

  2. США - не єдиний, але наймогутніший полюс. Світова економіка об'єднує декілька центрів сили.

1 модель:

Проголошує, що світова економіка динамічно розвивається. Імпульси, що йдуть з центру не периферійні.

2 модель:

Ця точка зору пояснює динамічне зростання, як тісну взаємодію усіх центрів.

Сучасна модель економіки







Характернi ознаки моделi з центрами сили

1. Глобальна трансформація взаємозв'язків:

а) Політичних;

b) Економічних;

с) Соціальної сфери;

d) Способу життя;

е) Масової свідомості.

2. Імпульс підняття рівня світової економіки це синтез імпульсів, що породжують "центр сили", а також вторинні імпульси, що народжуються в інших країнах.

3. Формування загальних спільних цінностей:

економічна безпека;

права людини;

інформаційні питання

Система світової економіки є складною системою, її, як і будь-яку систему, визначають два аспекти:

  • ієрхаричність

  • структуровість

Матеріальні блага, багатства розподілені нерівномірно. Якщо втратимо США, Японію, Німеччину -то це всього 9% світового населення, але 50% світового виробництва, 33% світового купівельної спроможності.

Таким чином ми можемо виділити окремі група лідерів світової економіки.

Світова економіка не могла б існувати без світового порядку.

Світовий порядок – це норми світового цівільного та приватного права, що регулюють відносини між країнами та інституціі, які втілюють норми.


Основні суб'єкти світової економіки:

  1. Національні господарства;

  2. Транснаціональні корпорації;

  3. Міжнародні інтеграційні об'єднання.

Критерії розподілу:

  1. Рівень економічного розвитку;

  2. Соціальна структура;

  3. Типи економічного розвитку;

  4. Характер зовнішньо-економічних зв'язків.

Існує декілька класифікацій групи країн, що входить до світової економіки:

1. Поділяє світ на 3 світи:

1) Світ промислово-розвинутих країн;

2) Світ країн, що переходять від адміністративно-командної ек.

3) Країни, що розвиваються.

2. Класифікація 00Н:

1) Промислово-розвинені країни з ринковою економікою;

2) Перехідні країни, країни з адміністративно-командною економікою;

3) Країни, що розвиваються.

3. Ідеологічна:

1) Країни півночі ( всі країни півн. Європи і з перехідною ек. і промислово-розвинуті)

2) Країни півдня ( країни півдня, країни, що розвиваються + країни Азії + Китай + В'єтнам)

4. За типом індустріального розвитку:

1) Постіндустріальні країни (США)

2) Індустріальні (Росія,Україна,Італія,Іспанія)

3) Доіндустріальні (Азія, Африка)


Характеристика країн світу


Стандартна класифікація, яка вживається 00Н (3 групи)


1) Промислово-розвинені країни (24 країни, 55-56% валового продукту, 67-70% світового експорту):

країни Північної Америки (США-35%, Канада), країни Західної Європи (Німеччина 9-

11.5%,Франція, Італія, Британія), Японія 15-18%, Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Іраїль,

Норвегія, Швеція, Фінляндія;

Промислово-розвинені країни мають різний рівень: 7 країн - 45% ВСП, 50-51% світового експорту.

2) Країни, що розвиваються. (150 країн):

Країни Азії (30%), Африки(50%), Латинської Америки(34%), Центральної Америки,

Близький Схід, Тихооеканський басейн. 40% - СВП, 25-26% - світового експорту.

Загальні риси країн, що розвиваються:

а) Займають особливе місце в світовому господарстві;

b) Багатоукладна структура економіки;

с) Відносно менш розвинена промисловість;

d) Низький рівень життя людей;

е) Специфічна роль релігії, матріархальних відносин. Неоднорідні, складаються з декількох підгруп: авнгард-НІК, 5-7 дійсно стабільні: Південна Корея, Сінгапур, Тайвань.

3) Найменш розвинені. Самі відсталі, на узбіччі світового процесу. Ці країни щорічно доповнюються. Число їх сягає 46-50 країн. Переважна більшість країн Африки, Афганістан, Бангладеш, Непал.

Окремо країни, що експортують нафту - ОПЕК - мали колосальні напливи нафто-доларів до середини 70-х. років, що допомогло створити ек. систему, підняти рівень життя людей. Але потім ціни знизились, і більшість цих країн біднує.

4) Перехідні країни. 28 країн, 18 країн східної Європи, 9 країн Середньої Азії. 5% - СВП, 3% -світового експорту. Росія: 2% СВП, 1% світового експорту. Одна з головних рис - мобільність факторів виробництва. Саме сучасний підхід характеризується інтенсифікацією руху факторів виробництва.

2 підходи до ек.:

  1. Статична економіка (Сміт, Рікардо) - робоча сила не рухається;

  2. 2. Динамічна економіка

Класифікація факторів виробництва.

1. За походженням:

Основні - дані природою, або такі, що дуже довгий час накопичувалися в країні.

Розвинуті - такі фактори, що придбані країною. За допомогою інтенсивних інвестицій, імпорту технологій.

2. За ступенем спеціалізації:

Загальні - застосовувалися майже у всіх галузях (середня освіта-здатність робітника працювати в будь-який галузі)

Специфічні - можна застосувати лише в одній галузі.

Узагальнюючи мобільність факторів виробництва:

1. Низьку мобільність мають основні фактори виробництва; високу - розвинені;

2. Більш динамічні - загальні; менш - специфічні фактори виробництва.

Світова економіка – це сукупність національних економік, що пов’язана мобільними факторами виробництва.


Міжнародний обмін товарів

Функціональні форми розподілу праці

1. Загальний (розподіл праці між великими сферами економ, життя)

2. Галузевий

3. Одиничний

Форми територіального розподілу праці

1. Міжрегіональний (розподіл праці між субрегіонами або регіонами)

2. Міжнародний (між країнами)

МРП не може існувати без міжнаоолної коопеоаиії.

Міжнародна кооперація – стійкий обмін між країнами, який грунтується на МПП

На сучасному етапі найбільш динамічно розвиваються такі види поділу праці:

1. міжгалузевий

2. внутрішноьгалузевий

3. подетальний (технологічний) поділ праці що розвивається в середині корпорації

Ми можемо також спостерігати еволюцію ринків.


Структура всіх ринків:
  1. Внутрішній (задоволення власних потреб)

  2. Національний (частково для себе частково для експорту)

  3. Міжнародний (частина національних ринків що частково пов'язується з зарубіжними)

  4. Світовий ринок (сформувався в кінці 19 ст. - поч. 20 ст.)

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних торгово-економічних відносин, що представляє собою сукупність всієї зовнішньої торгівлі всіх країн.

Одна країна - зовнішня торгівля.

Дві країни - міжнародна двостороння, взаємна торгівля. Всі країни -світова, міжнародна торгівля.

За ступенем включення МПП розрізняють такі країни:

  • Авторкічні країни (Іран, Пд. Корея, Албанія) - майже не приймають участь у міжнародній торгівлі;

  • Відкриті економіки (Сингапур, з деякими обмеженнями - економіка Гонк-Конгу) - повністю інтегруються в світову торгівлю, майже без обмежень руху товарів.

  • Економіка яка поєднує елементи першого та другого; яка є дуже велика і не однорідна наприклад, за ступенем відкритості: Тайвань, Австрія)


Вартість експорту товару Хij Xwj Xiзаг. експорт Xwсвіт. експорт

RCA = (Хij/Xwj)/( Xi/Xw) відношення експорту по певному товару до співвідношення загального експорту


Торговий обіг - сума експорту та імпорту.

Торгове сальдо - різниця між експортом та імпортом.

Експортні квоти - експорт поділити на ВВП та помножити на 100 %

Імпортні квоти - відношення імпорту до ВВП у %

Зовнішньо торгова квота 1/2(вартість експорту + імпорту) поділено на ВВП та помножено на 100%


Номінальний вартісний обсяг світової торгівлі - це обсяг:

А) експорту та імпорту в $ обчисленні

Б) в поточних цінах. Дуже залежить від курсу $

Умови торгівлі – співвідношення експорту та імпорту цін


З аспекти:

1. Окремі товари;

2. Окрема країна;

3. Група країн.

Реальний вартісний обсяг світової торгівлі - це номінальний вартісний обсяг помножений на дефлятор.

Як правило світовий експорт підраховується в цінах РОВ , світовий імпорт в цінах СІР. Тлумачення всіх термінів дає міжнародний кодекс термінів. Він визначає РОВ як Ргее оп Ьоага-передбачає доставку в порт і на судно. СІР-соазІ іпзигапсе Ггаіе. В СІР завжди будуть вимагати доставку товару в порт, розвантаження, страховий поліс і сплату фрахтування. За основу, міжнародна статистика при розрахуванні цін бере умовне транспортування морем.

Торговий баланс - це статистичний звіт, що містить відомості про співвідношення фактичних надходжень від експорту і фактичних платежів.


Головні аспекти світової торгівлі:


1. Динаміка світової торгівлі

Темпи зростання експорту за останні 20 років завжди перевищують темпи зростання ВВП в 2-2,5 рази

Темпи зростання експорту країн що розвиваються були вищі ніж темпи у розвинутих країн.

Найвищі темпи давали НІК.

2. Географічна структура

2/3 світового експорту припадає на промислове розвинуті країни

серед країн що розвиваються Уд експорту припадає на НІК

питома вага промислово-розвинутих країн зменшується

питома вага НІК значно збільшується

3. Товарна структура світового експорту

Характеризується значною питомою вагою обробної промисловості - 2/3

Питома вага палива зменшилась за 20 років у 2 рази

Питома вага сировини і продовольства повільно зменшується

Нові риси світової торгівлі:

  1. значний вплив-інформаційно-технологічної революції на динаміку і структуру торгівлі

  2. різке загострення і нові форми конкуренції

  3. різке збільшення внутрішньофірмової торгівлі

  4. відбувається глобалізація ринку

Форми міжнародного обміну товарами:

Етапи розвитку форм:

  1. Докапіталізм і ранній капіталізм(15-17 ст)

  1. факторії, ярмарки, торгівельні компанії, товарні біржі, торгівельні будинки (Японія)

  2. Капіталістичний етап (17-19 ст) аукціони, міжнародні торгівлі

  3. Сучасний етап.

Пряма міжфірменна торгівля, зустрічна торгівля, внутрішньокорпораційна торгівля (з'явилась 20-30

років тому)

Суб'єкти світової торгівлі.

  1. Найбільші світові експортери: США, Німеччина, Японія. Разом 500 млрд експорту

  2. Серед країн що розвиваються: Гоконг, Сінгапур, Півнвчна Корея. Разом 100 млрд експорту на рік.

  3. Серед перехідних країн: Китай (130 млрд) Росія, Польща.

Найбільші країни за експортом на душу населення: Гонконг, Бельгія.

Умови торгівлі:

Тенденції:

1. Погіршення умов торгівлі країн що розвиваються

2. Покращення умов торгівлі розвинутих країн

3. Погіршення умов торгівлі перехідних країн

Щодо окремих країн:

США (80 роки - погіршення, 90-покращення)

Японія (покращення умов торгівлі за останні 15 років)

Країни що розвиваються: Найбільше погіршення серед регіонів мав Близький Схід. Стійке погіршення мали Латинська Америка та Африка, але з 1994 року Латинська Америка його покращила , а Африка ні.

Експортні квоти:

Промислові країни можна ранжувати за експортними квотами:

  1. Німеччина(33%)

  2. Японія(9,5%)

  3. США

Імпортні квоти:

  1. Німеччина

  2. США

  3. Японія

Світові ціни

Розрахункові Друковані

Ціни, які розрах. Фірмами Ціни повідомлені в джерелах

За власною методикою яка є ноу-хау масової інформації

Друковані поділяються на:

А) Довідкові: внутрішньо та зовнішньооптові (базові для всіх розрахунків в міжнародній торгівлі)

Б) Біржові котировки (використовуються особливо часто при торгівлі сировиною)

В) Ціни аукціонів

Г) ціни міжнародних торгів

Д) ціни фактичних контрактів

Е) ціни пропорцій найкрупніших фірм


Біржеві ціни - ціни що складаються на товарних біржах. Використовуються часто при торгівлі сировиною


Основні центри інформації біржових цін:

  1. лондонська біржа металів

  2. чикагська торгова палата, чикагська товарна біржа

  3. нью-йорська торгівельна біржа

  4. французька міжнародна фьючерсна біржа

Товари, що продаються через біржі:

  1. с\г товари

  2. енергетичні товари

  3. метали

  4. інші сировинні товари

Існує З види цін:

  1. ціна продавця

  2. ціна покупця

  3. ціна реального контракту

Світова торгівля сировиною і с\г товарами включає основні види контрактів:

контракти, що здійснюються на умовах СПОТ(негайний продаж товару після його оплати) форвардні - контракти на поставку в майбутньому ( від 3 до 24 місяців) Ціни на такі контракти зовсім різні

Товарний арбітраж - купівля і!ҽегайний продаж товару в іншому місці

Аукціон торгівля

Значна кількість товарів не продається через біржі.

Аукціонні товари продаються партіями. Один екземпляр(виставлений) - називається лот.

Аукціон ведеться англійською мовою

Ціни контрактів містять інформацію про комплексні поставки товарів.

Розглядають 4 типи комплексних поставок:

  1. генеральний підряд

  2. договора про готову продукцію

  3. договора про реалізацію

  4. контракт ВОТ (Built Operate Transform)


Зовнішньоторгова політика

Стратегії:

1. Протекціонізм - це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземного ринку шляхом встановлення тарифів.


Ступені (форми):

розумні, помірковані

крайні

Імпорт заміщуючої моделі який поєднується з протекціонізмом означає, що країна намагається стимулювати внутрішній розвиток, виробляти товари та зменшувати імпорт.

2. Стратегія вільної торгівлі - політика не втручання або мінімального втручання держави в торгівлю.

Така стратегія поєднана з експортним зростанням - передбачає максимальне стимулювання експорту.

Мито - податок на імпорт та інколи на експорт. Митний тариф система ставок мита.

Існують нетарифні бар'єри, які переважно:

  • пряме обмеження мита, квоти

  • побічні процедурні, санітарні та інші норми до товару

  • інші заходи

Квота (експортна, імпортна) як захід регулювання - це обмеження по вартості або обсягу імпортованого товару на певний час.

Ліцензії (експортні, імпортні) - дозвіл на експорт або імпорт.

Побічні санітарні форми - вимоги сертифікації, етикету і т.д.

Інші заходи - валютне обмеження, експортні субсидії, державне страхування експорту.

Субсидія - грошова виплата що йде на підтримку національних виробників і побічну дискримінацію імпорта.

Експортна субсидія - це бюджетні виплати національним експортерам. Вони надаються прямо, відкрито або побічно.

Побічні форми експортної субсидії- здійснюються через експортні кредити.

Експортні кредити - фінансове стимулювання експорту національних виробників. Але якщо дуже субсидувати або кредитувати то ціни експортерів дуже впадуть і виникне демпінг.

Демпінг - фінансові заходи що базуються на зниженні експортних цін нижче нормального рівня.


Міжнародний торговий союз (МТС) та зони світової торгівлі Зони:

  • Північно-Американська торгова угода про зону торгівлі (МАГТА) Ініціатори: Канада, США, Мексика

  • Карикомсько-карибське товариство і карибський спільний ринок Діє з 1974 р. (Гаяна, Ямайка та ін.)

  • Антська система. Діє з 1969 р. Країни Півн. Америки

  • Азіатсько-тихоокеанське співтовариство

  • Асоціація країн південно-східної Азії

  • Євросоюз. Спільний ринок з 1978 р. ВТО з 1994 року - Всесвітня торгова організація.

Міжнародний науковотехнічний обмін (МНТО)

Технологія - це специфічні товари, що має специфічні ознаки звичайного товару та інші властивості.

Три етапи МНТО:

1. кінець 19 початок 20 століття - головна форма:

Головна форма трансферу - прямі інвестиції

Інтернаціоналізація почала охоплювати сфери науки та техніки

2. 50-70 роки

переважаюча частина технічного обміну йде між промислове розвинутими країнами

виникають нові форми обміну технологіями (СП, ліцензійні угоди, контрактні механізми, угоди надання різних форм допомоги)

3. з 80-х років

глибока інтернаціоналізація сфер науки і техніки

розвинута міжнародна кооперація в галузі науки і техніки

виникнення нової форми стратегічного альянсу

МНТО в широкому плані - це проникнення будь-яких науковотехнологічних знань і обмін їх між країнами. В вузькому - це передача технології і знань, що відносяться до окремих компаній і технологічних процесів.

Провідні позиції утримують США - володіє 2/3 ліцензій на торгівлю.

В 60-70 рр Японія доганяла США кроками монстра, але не догнала, на третьому місці була Британія

потім Німеччина.

Існує дві форми технологічного поділу:

комерційна:

- передача на умовах ліцензійних угод прав користування винаходів і технічної документації:

    • патенти

    • ноу-хау

    • торгові знаки

- інші промислові знаки

- поставки машиннообладнання

- технічна допомога

- інжиніринг

- експорт комплексного обладнання

- підготовка і стажування спеціалістів

- управлінські контракти

- науково-технічне кооперування

некомерційна:

    • науковотехнічні публікації

    • виставки, ярмарки

    • обмін делегаціями

    • міграція спеціалістів

    • навчання студентів аспірантів

    • діяльність міжнародних організацій

Найбільшим продавцем є транснаціональні корпорації (90%). Цю технологію отримують підконтрольні особи цих же корпорацій.

Технології продаються незалежним компаніям :

  1. коли технології старіють

  2. коли компанія відчуває кризу в грошах

  3. конкуренція

Всі технології проходять цикл життя. Етапи:

унікальна технологія

прогресивна технологія

традиційна технологія

моральнозастаріла технологія

Існує специфіка руху товарів. Переважно - це прогресивна технологія. Майже ніколи обмін технологіями між виробництвом і підконтрольними особами не буде мати чогось специфічного.

Ліцензійна угода – дозвіл використовувати на певних умовах предмет ліцензії.

- патент - закріплює виключні права за господарем

- промисловий зразок-художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд

- товарний знак - зареєстроване зображення що відрізняє один товар від іншого.

Безпатентні ліцензії – охоплюють ноу-хау – виробничий досвід секретного характеру.

З типи ноу-хау:

зразки виробів

технічна документація

інструкція

З риси ліцензійних угод:

    • не передаються третій стороні

    • вказувати в рекламі і на виробах

    • не надавати субліцензій

Основні напрямки ліцензійованої торгівлі і групи країн:

    • країни з ліцензіями (США)

    • розвинуті країни з переважаючим експортом ліцензій (США, Швеція)

    • промислове розвинуті країни з переважаючим імпортом ліцензій (Японія, Німеччина)

    • країни, що розвиваються, що імпортують та експортують ліцензії (переважна більшість)

    • інколи імпортують (найбільш розвинуті)

Види ліцензійних угод:

    • проста

    • виключна

    • повна

Продавець ліцензії називається ліцензіаром. Він може видавати її будь-кому. Ліцензіар не може вільно заключати цей договір з третьою фірмою, або може тільки на певній території.

З типи ліцензійних платежів:

  1. роялтінг;

  2. плаушальні платежі - здійснюються одночасно на базі розрахунків, встановлюються заздалегідь та не залежать від обсягу вир-ва;

  3. комбіновані (1+2)


Визначити ціну ліцензії можна так:

Плаушальні платежі – одночасні платежі (встановленні заздалегідь)

Комбіновані – перші 50% сплачуються одразу, а інші пізніше.

Ще 2 специфічні форми:

    • сплата участі у прибутках

    • сплата частиною акцій

Інші форми МНТО:

    • промислові та будівельні контракти

    • контракти про розподіл продукції

    • сервіс-контракти

    • менеджмент-контракти (управління)

    • контракти на надання науково-технічної допомоги

    • франчайзингові контракти

    • інжинірінгові контракти

    • контракти на інженерно-технічні послуги


Міжнародний рух капіталів і міжнародні інвестиціі

Іноземні інвестиції – всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземним інвестором в об’єкти інвестиційної діяльності згідно чинного законодавства країни.

Міжнародні інветиціі – це інвестиції, реалізація яких передбачає різнонаціональну належність учасників інвестиційного процесу.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій інвесторів щодо вкладання коштів в об’єкти інвестування.

Інвестори – фізичні та юридичні особи, держави

Інвестори поділяються на 2 групи:

    • індивідуальні-окремі юр. чи фіз. особи що здійснюють інвестиційну діяльність

    • інституціональні-фінансовий осередок що акумулює гроші і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність (як правило на операціях цінних паперів)

Види інституціональних інвесторів:

    • інвестиційні фонди

    • інвестиційні компанії

    • пенсійні фонди

    • страхові компанії

    • взаємні фонди

    • спеціалізовані банки

Інвестиційний цикл - міроприємства від моменту прийняття рішень до заключної стадії.

3 періоди інвестиційного циклу:

  1. передінвестиційна фаза

  2. фаза інвестиції

  3. експлуатаційний період-період отримання прибутку

Інвестиційний процес - ряд інвестиційних циклів, що постійно повторюється.

Інвестиційні вкладення - інвестиції тільки в основний капітал.

Інвестиції можуть вкладатися не лише в основний капітал.

Форми інвестицій:

    • гроші

    • рухоме і не рухоме майно

    • різні фінансові інструменти (акції)

    • нематеріальні активи

    • земля

Валові інвестиції-загальний обсяг вкладень за визначений період.

Чисті інвестиції валові інвестиції - сума амортизації.

Прямі інвестиції- безпосередньо вкладає інвестор.

Непрямі - робить посередник.

Іноземні інвестиції- інвестиції іноземних інвесторів (об'єкти-резиденти, суб'єкти-нерезиденти)

Внутрішні інвестиції- всі інвестиції що здійснюються в об'єкти країни.

Закордонні інвестиції- інвестиції в об'єкти, що знаходиться поза країною.

Форми міжнародного руху капіталу:

    • офіційний

    • приватний

Рух офіційного - переміщення за бугор державних коштів

Види офіційного капіталу:

  1. державні займи

  2. державні позики

  3. державні гранти, субсидії

  4. державна допомога

Рух офіційного капіталу відбувається за двома типами угод:

двосторонні угоди

багатосторонні угоди

Рух приватного капіталу - переміщення коштів приватних організацій або банків.

По характеру використання міжнародного капіталу:

- рух підприємницького капіталу - це кошти прямо або побічноінвестовані з метою отримання

прибутку

- рух позичкового капіталу-кошти надаються в допомогу з метою отримання заздалегідь

фіксованого прибутку

По строку інвестування:

    • середньострокові

    • довгострокові

    • корострокові

За метою вкладення:

      • прямі

      • портфельні

Прямі – вкладення капіталу з метою забезпечення довгострокового економічного інтересу з метою встановлення контролю над об’єктаміи. Це приватні інвестиціі.

Портфельні – вкладення в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права контролювання виробництва, а здійснюються з метою отримання лише дивідента. Як правило портфельні інвестиціі є приватними.


Прямі іноземні інвестиціі – це набуток довготривалого інтересу нерезидента підприємства в іншій країні.

2 типи прямих іноземних інвестицій:

    • новітні інвестиціі (в новітнє виробницьтво)

    • купівля існуючих інвестицій за рахунок поглинання чи злиття

з точки зору бухгалтерської звітності є 2 види:

  1. первісні

  2. приріст капіталу

з точки зору джерел – 3 види прямих інвестицій:

  1. вивіз власного капіталу

  2. реінвестування прибутків

  3. внутрішньокорпораційні позики, кредити

організаційні форми прямих іноземниз інвестицій:

    • 90 % всіх інвестицій здійснюються ТНК

    • 10 % інші компаніі

ТНК – це корпораціі, що здійснюють міжнародну виробничу інвестиційну діяльність ні базі прямих іноземних інвестицій.

Мережа підприємств, куди вкладаються інвестиціі:

  1. дочірні компаніі – підприємства, де інвестор не резидент має білш 50% капіталу

  2. Асоційовані компаніі – підприємства, де інвестор нерезидент має менше 50% капіталу

  3. Філія – підприємство, де інвестор має 100% капіталу

  4. Представницьтво – здійснює представницькі функціі


Кількісні критеріі прямих іноземних інвестицій:

    • прямі інвестиціі – 10 або більше % в капіталі

    • Менше 10% - портфельні

Загальні тенденціі вивозу капіталу:

2 періоди:


До ІІ світовой війни:

  • Більша частина вивозу капіталу направлялась в країни, що розвивались

  • Більша частина – офіційний капітал, менша – приватний

  • Більша частина – вивіз позичкового, менша – підприємницького

  • Більша частина – портфельні інвестиціі, менша – прямі

  • Темпи вивозу повільні і менші ніж темпи росту світової торгівлі

Після II світової війни:

  • до кінця 80-х рр питома вага інвестицій що йшли в розвинуті країни збільшувалась, а в ті що розвиваються зменшувалась

  • до кінця 80-х рр питома вага стала навпаки

  • приватний капітал переважає офіційний капітал

  • майже на всьому протязі прямі інвестиції переважали портфельні але з 1993 р нова тенденція - різко збільшились портфельні інвестиції

  • підприємницький капітал зріс і переважає позичковий

  • темпи зростання інвестицій значно збільшились і переважають темпи зростання світової торгівлі

Причини різкого збільшення портфельних інвестицій:

    • лібералізація фінансових ринків

    • глобалізація міжнародних вінансових ринків

    • концентрація значних фінансових ресурсів в руках інституціональних інвесторів

5 найбільших портфельних інвесторів:

США, ЯПОНІЯ, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ, ГОНКОНГ, СИНГАПУР.

Кризи: Російська (98), Азіатська (97), Латиноамериканська (98-99) - привели до гальмування портфельних інвестицій.

Динаміка світових прямих інвестицій:

Аналіз інвестицій по експорту та імпорту. По експорту - прямі інвестиції збільшились з 50 до 420 млрд. дол. за останні 20 років.

2 показ ники, що характеризують вивіз прямих інвестицій:

    • щорічний відплив капіталу

    • аккомульовані іноземні інвестиції.

В першому випадку щорічні вивози свідчать про тенденції даного року. Аккомульовані - скільки всього вивезли інвестицій.

За останні 20 років виникло 3 хвилі зростання прямих іноземних інвестицій. 1) 1969-71; 2) 1986-90; 3) 1993-97

Процес бурхливого зростання інвестицій, що почався з 2-ї половини 80 рр називається Глобальним інвестиційним бумом. Характеризувався:

    • якщо до II половини 80 рр було збільшення в 4%, то після 80 рр - в 20-25%

    • якщо до того сума була 100 млрд дол то після того 200-250 млрд дол в рік

В 90 рр глобальна рецесія прорвала пік але потім бум відновився.

В 1997 р зріст інвестицій до 424 млрд дол інвестицій

Причини глобального інвестиційного буму:

  • циклічні фактори (поєднання інвестицій з підйомом економіки)

  • фактори економічної політики (починається лібералізація економіки - країни змінили своє економічне законодавство і інвестори почали туди рухатись)

  • структурні фактори (світова економіка стала глобальною)

Відношення валовогопродукту до прямих іноземних інвестицій досягає 9 %.

Позиції окремих експортерів:

1. США (115 млрд)2. БРИТАНІЯ, 3. ЯПОНІЯ, 4. НІМЕЧЧИНА, 5. ФРАНЦІЯ. Імпортери:

1. США (95 млрд), 2. КИТАЙ, 3. БРИТАНІЯ

Особливості вивозу капіталу закордон в 90 рр.:

    • збільшення питомої ваги країн, що розвиваються

    • значне збільшеня ролі інвестицій, що пов"язано з злиттям та поглинанням

Найбільш розвинуті регіони:

країни Південно-східної Азії

країни Зах. Європи

З регіони інвестицій:

США

Пд-Сх Азія

Зах. Європа

Особливості транснаціоналізації світової економіки

Транснаціалізація - процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій. (постійно зростає)

2 аспекти:

    • інтеграція світової економіки

    • суб'єкт інтеграції - ТНК

ТНК- компанії, що здійснюють міжнародну діяльність на основі вивозу прямих інвестицій.

Багатонаціональні кампанії- компанії, капітал яких належить різним за нац походженням групам капіталу.

Наприклад: DUTCH SHELL, ROYAL, UNILERO

ТНК - основний капітал таких компаній належить ондій нації. ТНК - лідер серед інших міжнар.

організацій

Критерії відношення компаній до ТНК:

Кількісні - колись вважалось що коли компанія має хоча б 6 філій за межами країни - то вона належить до ТНК. Зараз іноді включаються компанії і з меншеєю кіль-стю філей.

Теоретичні основи ТНК

  1. Перші ТНК з'явилися в кінці 19 ст, наприклад - 2ІМСЕК, але потім протягом десятиріч к-сть ТНК не збільшувалась. Перед 2-гою св. війною ТНК були зосереджені лише в сировинному секторі. Напр. ЗІМЗЕЗТЕК-нафта.

  2. Після 2-гої св. війни починається бурхливий розвиток ТНК. НОВІ РИСИ: якщо раніше ТНК розподіляють ринки збуту, то зараз - конкуренція в виробництві (найбільші країни США, Англія -до 60-х років була лідером в ТНК завдяки колоніям )

  3. Сер. 60-х новий розподіл сил - США 1- й св. інвестор. ТНК США домінують в світі.

  4. 70-ті Ч. Кінберг "атегісап спаїїепде от гоаа" - чому Америка кинула виклик всьому світу? - завдяки подвійної економіці та ТНК . Виробництво ТНК за кордоном = виробництву на території США. Кінберг - "Ми контролюємо 2 економіки"

  5. Сер 80-х Франція та Німеччина набувають розвитку у ТНК + дуже сильного розвитку набуває ТНК у Японії - 3-те місце у світі.

  6. Сер 80-х з'явилась спроба об'єднати всі ек пояснення чому з'явились ТНК. Англійський вчений Дж. Даннінг розробив теорію - "еклектична парадигма", яка пояснює виникнення ТНК з точки зору існування 3 переваг:

    • інтернаціоналізації

    • власності

    • розміщення

Дж Даннінг не створив сам жодної концепції, а тільки об'єднав всі теорії, які існували до нього в одну.


Характеристика активів

  1. Спец. фірмові активи

Поділяються на:

    • Фіз капітал (машини, обладнання)

    • Людський капітал (патент, креслення; + репутація компанії, доступ до джерел фінансування, інформації, здатність втілювати нові ідеї) - саме цей актив зацікавив Дж. Даннінга.

    • Інші невидимі активи

Частину цих активів можна продати, а частину не можна.

Бар'єри для входження (entry bariers) - одна з основних категорій ек. теорії, їх можна подолати маючи спеціальні фірмові активи.

  1. На початку 30-х років вчений Кране почав вивчати - трансакційні витрати - витрати на проведення комерційних операцій.

Теорія трансакцій них витрат

Якщо порівняти трансакційні витрати в різних компаніях то вони не схожі

Існує 2 види трансакційних витрат:

        1. Між спорідненими структурами.

        2. Між незалежними компаніями.

Правило Goans-a.

X

X

X




X

Y



споріднені кампаніi незалежні кампаніі

С1<С2 - витрати між спорідними структурами завжди менше, ніж між незалежними.

Кожна корпорація намагається обмежити транзакцію своїми внутрішніми підрозділами; Іпіегпаї Ігапзасііоп більш ефективні. Явище інтернаціоналізації- набуття внутрікорпораційного характеру транзакції.

3. Переваги розміщення:

1. Динамічний ринок

2. Стабільна економ, ситуація

3. Стабільні закони

4. Розвинена інфраструктура

5. Дешева робоча сила

6. Наявність сировинних ресурсів

7. Пільги, інвестиційні стимули


Країна базування – це країна, де розміщується головне виробництво

Дочірня країна – це країна, де знаходяться філіі

Нові риси сучасних ТНК

  1. Величезний обсяг операцій ТНК (експорт ТНК - 1\3 світового експорту, ВП від ТНК - 30% від світового ВП)

  2. Збільшеня ступеню міжнародності (тоб-то питомої ваги заруб, активів займів, загальнокорпораційних показників)

  3. Втягнення в процес транснаціоналізації средніх та малих компаній

  4. Еволюція організаційної стратегії

Типи організаційної стратегій:

1. Батьківська компанія (має зв'язки з дочерними компаніями)

Батьківська компанія  Закордонні філіі

2. Модель простої інтеграції: визначено технологічну спеціалізацію кожного підрозділу; це яскраво виражається особливо у сировинних галузях

Батьківська компанія Філія 1 Філія 2

3. Модель комплексної інтеграції

Батьківська компанія  Філіі

Спеціальні риси нової моделі

- докорінно нова риса передбачає, що кожна філія може виконувати будь-яку функцію на основі

мобільності факторів виробництва

- стратегічний альянс

Міжнародна валютно-фінансова система

Міжнародні валютно-фінансові відносини опосередковують всі інші МВ, що існують між країнами. МВФ-відносини існують як система, що має свої елементи

МВФС – закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, що функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.


Існування такої системи відповідає конкретним проблемам

Функції МВФС

  1. Обслуговує і здійснює платежі

  2. Забезпечує стабільну одиницю вартості

  3. Забезпечує стандарт для відстрочених платежів

Приклад; Філіпінська кампанія хоче здійснити трансакції. Вона бере кредит у банку розміром у 200 000 песо строком на 5 років.

    • Завдяки МВФС кампанія отримала в банку гроші

    • Банк має право на сталу суму від 200 000

    • Система забезпечує стандарти для відстрочених платежів, що визначаються валютним курсом

Ключові вимоги до функціонування МВФС

  1. Забезпечення належної ліквідності (за рахунок резервів кожна країна і кожен банк мають власні резерви)

  2. Функціонування механізму вирівнювання (всі країни повинні підтримувати збалансування системи; вирівнюються платіжні баланси в країні)

  3. На основі пп. 1 і 2: забезпечення впевненості у МВФС (головна вимога для будь-якого інвестора) Частина елементів системи існує самостійно, але частина функціонує лише тому, що існує рух товарів та факторів виробництва

Елементи МВФС

Валютні елементи

  1. Національні валюти

  2. Конвертованість валют

  3. Валютний паритет

  4. Валютний курс

  5. Механізм регулювання валютних курсів

Фінансові елементи

  1. Міжнародні фінансові ринки

  2. Механізм торгівлі фінансовими інструментами

    • Валюта

    • Кредити

    • Цінні папери

    • Похідні (деревативи) від цінних паперів

    • Інші боргові зобов'язання (кожен має власний ринок і правила торгівлі)

Основні поняття

Валюта – готівкова частина грошової маси, яка циркулює у формі грошових банкнот та монет.

Класифікація валют

1)За приналежністю

Національна валюта – законний платіжний засіб на теріторіі країни, що його випускає.

Іноземна валюта – платіжний засіб іншої країни, що використовується на теріторіі даної країни.

2) Класифікація валют країн на групи

  1. Резервна валюта - валюта, в який країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи (Україна: Ц80, ОМ)

  2. Валюти, що вільно використовуються - валюти, що активно торгуються на валютних ринках і широко застосовуються як засіб платежу 5 стандартних резервних валют: USD, DM, Франк, Фунт-стерлінг, Йена

  3. Тверда валюта - валюта, що характеризується стабільним курсом

  4. Конвертована валюта - національна валюта, яка здатна без обмежень обмінюватись на іноземну та іноземна валюта, яка використовується в усіх операціях з будь-якими активами На практиці поняття "тверда валюта" тяжіє до поняття "конвертована валюта", але теоретично ці поняття різні

2 аспекти конвертованості:

    • вільний обмін 2-х одиниць (іноземної і національної)

    • юридичний дозвіл і можливість здійснювати операції за іноземну валюту

Системи конвертованості валют

  1. Внутрішня конвертованість валют - право резидентів здійснювати операції всередині країни з активами, що деноміновані в іноземній валюті

  2. Зовнішня конвертованість валют - право резидентів здійснювати операції з резидентами

Резиденти - фізичні та юридичні особи, що функціонують всередині країни і мають громадянство цієї країни або реєстрації в країні.

Нерезиденти - фізичні та юридичні особи, що функціонують всередині країни, але не мають громадянство цієї країни або реєстрації в країні.

Україна має обмежену конвертованість (перш за все - зовнішню, але також не повну)


Валютний курс 1) ціна одиниці національної валюти, що виражена в іноземній валюті

2) кількість одиниць національної валюти, що може бути куплена за 1 грошову одиницю іншої країни

2 шляхи встановлення валютних курсів

  1. Законодавче встановлення - валютний курс проголошує держава (в Україні така політика домінувала у 1994-поч. 1998 рр.)

  2. Ринкове встановлення - ринок, через валютні котирування, що відповідають попиту і пропозиції, встановлює валютний курс на кожний історичний момент

Валютні котирування – встановлення валютних курсів на основі обраних валютних механізмів (напр., ринок валютних бірж, ринок міжбанківських валютних операцій)

Види котирувань

Пряме котирування – валютний курс одиниці національної валюти, що виражена через якусь кількість іноземної валюти (1 грн = 0,2 дол.)

Побічне котирування – валютний курс одиниці іноземної валюти через певну кількість одиниць національної валюти.

Крос-курс – вираз курсів валюти Х і валюти У через їх відношення до валюти Z. (Х/Z)/(Y/Z)=X/Y

Класифікація курсів за ступенем гнучкості

  1. Політика фіксованих валютних курсів - офіційно встановлені співвідношення між національними валютами, від якого можна відхиляться тільки тимчасово і не більше, ніж на 2,25 %

  2. Плаваючі валютні курси - економічна політика, за якої курс вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції

За ступенем вільності плаваючі курси розрізняються:

    • Керовані плаваючі курси

    • Незалежно (вільно) плаваючі курси - економічна політика, яка дозволяє курсу валют відхилятися тільки в залежності від попиту і пропозиції


Зміни вартості валют

  1. при режимі плаваючих курсів:

    • зниження вартості валюти – знецінення валюти

    • підвищення вартості валюти – подорожчання валюти

  1. при режимі фіксованих валютних курсів:

    • законодавче зниження вартості валюти – девальвація

    • законодавче підвищення вартості валюти – ревальвація

Специфічні ризики при коливанні курсів – валютні ризики

2 види валютних ризиків:

    • ризики у звязку із зміною в майбутньому валютних курсів

    • ризики у звязку з розрахунками

Валютний арбітраж – купівля валюти на одному ринку з метою негайного продати її на іншому

Хеджування – компенсаційні дії, що використовуються продавцем і покупцем валютного ринку, щоб зберегти дохід і в майбутньому запобігти його знеціненню

Історія розвитку МВФС (останні 100 років)

1 етап: етап золотого стандарту:

2 підеталі

    1. 1870-1914 рр.: золотий стандарт

Головні риси підетапу:

  1. домінування Фунта-стерлінга

  2. Лондон – світовий банкір

  3. Зміна % ставок в Лондоні призводила до зміни % ставок в інш. Країнах

  4. Британія – головний торговець і інвестор

  5. Офіційні резерви усіх країн у Лондоні

  6. Фунт прирівнювався до золота

Риси золотого стандарту, як системи:

  1. курси та вартість валют визначається золотом

  2. вільна чеканка монет

  3. дозволяється необмежений експорт та імпорт золота

Золотий стандарт – МВФС, що базується на офіційному закріпленні країнами золотого вмісту одиниці національної валюти; зобов’язання ЦБ купувати або продавати національну валюту в обмін на золото

На цьому етапі Великобританія не приймає участь у великих війнах. Цей період є періодом стабільності, нема криз

3. Після 11-ї Світової війни - зміни в організації техніки банківських операцій

4. Транснаціоналізація: ТНК - головна дійова особа

5. Періодично відбуваються фінансові кризи

6. Зростання обсягу портфельних інвестицій

II етап: Бретон-Вудська валютно-фінансова система

Нова ситуація щодо потенціала США визначила нові орієнтири нової ВФС, яка отримала назву "Бретон-Вудська"

Ключові риси Бретон-Вудської системи (БрВ.С):

    1. Функція світових грошей була закріплена за золотом, але в значно меншому вигляді.

    2. Ключовою валютою світу є долар і частково фунт.(вони вільно конвертувалися в золото)

    3. Долар обмінювався на золото за вимогами ЦБ (35$ за 1 трійську унцію золота = 31,1 грам)

    4. Були встановлені фіксовані валютні паритети.

    5. Ринкові курси відхилялися від встановлених паритетів на 1%.

    6. Були створені могутні валютно-фінансові інститути, наприклад МВФ; тільки за згодою МВФ курс валюти міг відхилитися від норми більше ніж на 10%

На деякий час БрВ.С дала поштовх і стабілізувала всю валютно-фінансову систему, завдяки чому зросла світова торгівля та стабілізувалася платіжно-кредитні відносини між країнами. Але ця система спиралась на могутність США. Оскільки $ став ключовою валютою виникла спокуса друкувати $ та забезпечити експансію США. Тому США встали на шлях всесвітньої експансії. На той час США були втягнуті:

- у війну в Кореї.

- у війну во В'єтнамі.

1969 р. - економіка США входить у рецесію.

Поч. 70-х - загроза а потім і девальвація;

1971 р. - 1-ша девальвація, а в 1973 2-га девальвація -* довіра до $ підірвуться. Тому США відмовляється від конвертації $ в золото. Декілька з ключових моментів БрВ.С втрачають свою дію. Починаються зміни вал курсів. Тільки ОЕМ і фунт тримають позиції. Сер 70-х років стає зрозумілим, що ВФС потребує корінних змін.

III етап: Ямайська валютно-фінансова угода

Голови урядів збираються в Кінгстоні Ямайка -+ Ямайська валютно-фінансова угода (ця система з деякими модифікаціями діє і до сьогоднішнього дня).

Ключові риси Японської Угоди

1. Країна має право обирати будь-яку з систем валютних курсів.

2. Скасування офіційної ціни за золото (золото перестає бути засобом офіційного платежу між фін установами)

3. Впровадження резервного активу ЗОК-ЗресіаІ ага\л/іпд гідПІз - спеціальні права запозичення.

4. Проголошено 5 ключових валют - $, Марка, Франк, Фунт, ¥

5. Вводиться дуже жорстокий нагляд МВФ над валютними курсами і економічною системою в країнах.

Стабілізації ВФС і подальшому ії розвитку сприяли новітні досягнення в сфері банківських і фінансових технологій.

Досягнення

1. Створена світова телекомукаційна мережа ЗНІРТ (мережа світ. Банківської трансакції охопила всі без виключення банки світу).

2. Створена розгалужена система зв'язку між фінансовими установами.

В сер 80-х рр. - в Європі значно прискорюються інтеграційні процеси. Країни спільного ринку почали крок за кроком інтеграцію - виникло ЄС, європейські країни проголосили валютну інтеграцію. Валютна інтеграція країн Європи —> створення Європейської Валютної Системи (ЄВС).

ЄВС – зона координованого коливання курсів країн членів ЄС по відношенню до Дол, яка впроваджена з метою більшої стабільності курсів цих валют.

Риси ЄВС як частини ВФС

  1. Коливання курсів валют ~2,25% від фіксованих між собою паритетів.

  2. Створення єдиної спочатку розрахункової валюти - Екю, а потім кроки до створення реальної валюти Євро.

  3. Створення Європейського Фонду Валютного Співробітництва.

Був утворенний Європейський Валютний Союз —> стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС.

Головні цілі що має ЄС

      1. Єдина грошова політика.

      2. Створення єдиної реальної Європейської валюти.

      3. Створення єдиного ЦБ Європи.

Етапи впровадження Євро

Фаза А: весна 1998 - підготовка до створення валютного союзу Риси

  1. Прийняття рішень щодо єдиної валюти

  2. Створення ЦБ Європи.

  3. Впровадження законів ,що дозволяють використання єдиної валюти.

  4. Інтенсивна підготовка до введення євро в фінансовому і банківському секторі.

Фаза Б: 1.01.1999 - початок функціонування Валютного Союзу Риси

  1. Фіксація обміних курсів всіх країн, що сходять до євро-зони

  2. Передача всіх функцій щодо валютно-фінансової політики від власних ЦБ до Європейського ЦБ.

  3. Впровадження євро в безготівковий обіг.

  4. Впровадження європейської автоматизованої системи трансакції Євро

  5. Перехід до впровадження Євро в усіх сферах господарського життя.

Фаза В: 1.01.2002 - завершення формування Валютного Союзу (тривалість 6 місяців)

Риси

  1. Національні гроші вилучаються з обігу і в обіг впроваджуються монети та купюри Євро.

  2. Завершення впровадження Євро в усі сфери господарського життя.

  3. Припинення функціонування нац. грошей з 1 липня 2002р. як засобу платежу.

Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Створення: 1944 р.

Кількість членів: 182 країни (на 1.01.99)

Головна мета: забезпечення стабільності міжнародної валютно-фінансової системи

Функції МВФ

  1. Нагляд за політикою вал курсів та макроекономічного політичного життя країн-учасників

  2. Надання тимчасової фін. Допомоги країнам учасникам.

  3. Технічна допомога країнам учасникам в галузях держ фінансів та регулювання банк. сектору.

Механізми надання тимчасової фінансової допомоги

1. Регулярний Види:

а) 2-18 місяців (короткострокові)

b) до 3 років (на структурні реформи) Умови надання допомоги - ринкові: І-ІВОК + М ( М - відсоткова ставка банка на обслуговування)

2. Концесійний - займи для найменш розвинутих країн

Умови надання допомоги пільгові 0,5% річних % років несплати процентів, 10 років погашення

3. Спеціальний - механізми , які використовують при виникненні особливих ситуацій (наприклад, стихійного лиха)

З сер 90-х років також вважають, що те що відбувається у перехідних країнах відноситься до особливих обставин.

Активи МВФ вимірюються спец активом ЗОК - міжнародний резервний актив, що створений у 1969 р. МВФ-м; періодично перерозподіляється між країнами. ЗОК - 2% світових резервів.


Група установ світового банку

5 установ:

  1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР // ІВКО)

  2. Асоціація міжнародного розвитку (МАР // ЮА)

  3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК // ІРС)

  4. Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (МІГА // МІОА)

  5. Міжнародний центр по регулюванню інвестиційних суперечок (ІСЗЮ)

(1)Парижский клуб (не має відношення до С5)

Рік заснування : 1956

ПК-це організація, неоформлена урядова міжнародна організація, що об'єднує країни-кредитори

Функції -

1. Нагляд за виплатами країн-боржників своїх боргів

2. Переговори з боржниками

(2) Лондонський клуб - консультивна рада представників найбільших банків кредиторів Функції - див ф-ції ПК

Один з представників клубу веде переговори від імені всіх банків з країною боржником

Тема - Циклічний розвиток світової економіки.

  1. Поняття про економ. Цикл

  2. Загальна характеристика післявоєнного циклу риси рецесії 1974-75 рр.

  3. Динаміка у 1980-х ( рецесія 1980-82 рр)

  4. Головні риси рецесії 1991-1993рр.

  5. Особливості держ. Регулювання економіки в ринкових країнах на сучасному етапі Л-ра: "Економікс" П Самуельсон - розділ економ цикли

1980-82 - світова рецесія.

Риси світової економічної рецесії;

  1. менш гостра ніж 74-75 років;

  2. синхронна, одночасно почалася;

  3. мала два етапи;

  4. після закінчення рецесії майже три роки відчувається стагнація;

  5. інфляція протягом всієї рецесій' нижче ніж в 74-75 роках;

  6. коефіцієнт безробіття вижче ніж попередні роки;

  7. особливо сильно вдарила по країнам, що розвиваються.

  8. найбільше падіння виробництва спостерігалось в США - 8%. Найменша рецесія в Японії, лише загальмувала розвиток. Після майже 3 річної стагнації в середині 80 років починається підйом. Найбільш могутнім та найбільш тривалим був цей період після 2 Світової Війни.

Період стабільного зростання:

    • Середні темпи були стабільні США - 3 % ЄС - 2%, Японія 4%. В цей час починається глобальний інвестиційний бум. Період стабільного зростання закінчився. 1991 - 1993 світова економічна рецесія.

1992-1993 роки:

США, Британія, Нова Зеландія. Першими і виходять з економічної рецесії. Європейські країни майже не відчували рецесію. Країни східної Європи відчули найбільше падіння.

Риси:

  1. Асинхронна стагнація

  2. М'яка та несильна рецесія. Значно менша ніж попередня (1980-1982 рік). Найбільше падіння виробництва серед промислово розинених країн - Німеччина - 1.9%ВВП. 0.1% - Японія. США скорочення виробництва всього на 1.2% у 1991 році.

  3. Безробіття стало однією з найбільш відчутніх рис рецесії. Норми безробіття: більше 10%: Канада, Франція, Британія, Італія. Безробіття найбільший соціальний наслідок рецесії.

Закон Оукена проголошує на кожні 2% падіння ВВП безробіття зростає на 1%. Види безробіття:

  1. Фрикційне безробіття - постійний рух населення між регіонами та між галузями; Іноді називають добровільним безробіттям;

  2. Структурне безробіття - стає наслідком різких темпів зростання галузей економіки. З відносно відсталою або нединамічними галузями економіки.

  3. Циклічне безробіття - наслідок коливання попиту на робочу силу. Головний вид під час останньої рецесії.

  4. Інфляція була менш ніж попередня. Інфляцію характеризують два індекси: споживчі ціни, оптові ціни виробника.

3 види інфляції:

  1. помірна (однозначне число), люди довіряють грошам, роблять заощадження.

  2. галопуюча інфляція (двозначне число або трьох значне), Притаманна країнам,що розвиваються (Чехія, Литва).

  3. гіперінфляція (Німеччина 21р., Україна 1993р.,Росія 1994р.). Ніхто не виробляє, ніхто не продає.

Після закінчення світової ек. рецесії спостерігається різна ситуація. Всі країни асинхронне вийшли з неї. США має активне динамічне зростання.

Після періоду:

  1. 98 рік - 2.8% падіння виробництва Японія.

  2. Нестабільний розвиток нових індустріальних країн. Раніше були локомотивами розвитку, виходять з рецесії 1998 році. Латинська Америка - це період депресії, зменшення темпів зростання.

Перехідні країни: різка неоднозначна ситуація. Східна Європа - в середньому невелике зростання 1.5-2%. СНД - продовження кризи стагнація економіки. Балтійські країни - стабільне динамічне зростання до 5%ВВП.

За останні роки зменшилось безробіття. В Європі:

96-10.2%

97-10%

98- 9.2%

Зростання цін (інфляція) теж зменшилась. В деяких країнах до рекордного рівня 2.5%, 2%, 3%.

Серед країн з ринковою ек. різні темпи зростання. США 99 року 3.6%.Німеччина - серйозні фінансові проблеми - 0.5%, Франція має друге місце 2 - 2.5%.


Ресурсний потенціал світової економіки

Ресурси – це засоби, запаси, можливості, джерела

В ек. розглядаються як складові елементи виробничого потенціалу, яким володіє окрема країна чи Світове Співтовариство, і які використовуються для ек., соціал., науково-технічного розвитку.

Поділяються: 1. Природні

2. Трудові

3. Технологічні

4. Фінансові

5. Інформаційні

6. Матеріальні (предмети та знаряддя праці)

Предмети праці – це речовина, яку людина відокремлює своєю працею від природи

Знаряддя праці – річ, або сукупність речей, якими людина діє на предмети праці.

Природні ресурси – ресурси, які створювались протягом тасячолітт, і до них відносять:


    • Ліси (атмосфера)

    • Гідросферу

    • Корисні копалини (літосфера)

    • Тварини (біосфера)

Ліси: мають дуже важливе значення. Запаси - ЗбО млрд.мЗ Загальна величина заготовок деревини в світі характеризується даними про вивезення її з лісу

В 1994-2092 млн. мЗ

Росія 119

США-487

Канада -178

Бразилія -275

Індія-293

Франція -43,7

ФРН - 37

Приймаючи річний приріст дерев за 1% от загального об'єму її в лісах світу, тобто 3,6 млрд мЗ. Отримаємо, що заготовлюється близько 70% річного прирісту лісу Заготовлення лісу різко зростуть до 2000р. - 3,3 млрд мЗ

В Західній Європі великі площі лісів мають: Франція, ФРН, Швеція, Фінляндія

В країнах, що розвиваються: більша частина лісу в тропічних країнах: Південна Азія, Екваторіальна Африка, Центр. Та Півд. Америка. Ці країни займають 50% к-ті всіх площ Землі.


Світовий океан

Більшу частину Землі складає гідросфера, Світовий Океан - 361 млн км2. Загальний об'єм -1,4млрд мЗ. В Світ. Океані зосереджена основна біомаса Землі.

На початку століття вилов риби складав 4 млн тон/рік

Після 2 Світ Війни трошки менше 20 млн тон/рік, потім кожного року йде зростання на 5 - 5,5%

1952-1957 - вилов риби зростає до 77млн тон. Вилов риби може бути доведений до 450 млн тон/рікпри вкладенні в океанічне рибальство до 1,5млрд $/р.до кінця століття - 2000р. - 130 млн тон/р

Корисні копалини

З ростом вир-вапромислової продукції в світі все більше значення серед прир. ресурсів мають корисні копалини. Для розвитку вироби, сил

Вугілля серед паливно-енергет. ресурсів найбільш великі запаси: від 9 до 11 трлн тон.при сучасному видобутку вугілля 4,3 млрд.т. його вистачить від 3 тис. До 3700 років.

З усієї кількості на США припадає 430млрд. т.,ФРН-100 Англія- 50 Індія-29 Канада - 50 СНД -290 Австралія -ЗО.

Основна маса видобутку припадає на СНД, США, Китай, ФРН, Польшу, Словаччину та Англію. Вугільна промисловість має надлишкові потужності , що пов"язано із появою більш ефективних видів палива., видобуток вугілля падає.

Англія , 90 р. - 94,4млн.т., 92 р. - 119млн., але 94 р.-48млн.т.

Франція 90 р. - 12 млн.т., 94 р.- 9 млн.т.

Росія - 90 р. - 370 млн.т., 94 р.- 267 млн.т.

Ціни на вугілля досить низькі і воно залишається досить конкурентним поруч із інш. Видами палива.

Нафта - ЗбОмлрд.т. запасу. Вони розподілилися т.ч.:

Близький та Сер.Схід (Сауд.Аравія, Кувейт, Іран) -70% (найбіл.експортери нафти)

Африка (Ліберія , алжир, Лівія) - 9-11%

Півн.Америка- 8-10 %

Центр.та Півд.Америка -5%

Зах.Європа -5%

У 70рр. На видобутку та споживання нафти сказалося різке зростання цін, ціни досягли 220-230дол. За барель. Зростання цін обмежило і навіть зменшило споживання нафти. Частина нафти у паливному балансі зменшилися (і ціни зменшилися)

95-96рр. Попит на нафту зріс на 2.3% . середні ціни у 95р. збільшилися до 16.9 дол. За барель(це на 9% перевищує рівень 94р.)

основна частина приросту припадала на країни, що розвиваються, де попит зріс на 5%, у розвинутих країнах - на 1%,

До кінця століття - основний паливний ресурс.

Газ запаси - 540трлн мЗ . найбільші запаси зосереджені у країнах, що розвиваються - Іран, Сауд.Аравія", Алжир, Лівія, Нігерія, Мексика, Венесуела. З розвинених - США, Канада, Австралія, Великобританія, Норвегія, Голландія. Видобуток газу у світі досягає 1,7 трлн. МЗ. Ця цифра у 2000 подвоїться.

Технологічні та інформаційні ресурси

Технол. ресурси- це сукупність знань про впровадження або вдосконалення машин, обладнання, виробництва, що забезпечить обробку, заміну стану, властивостей та форм сировини, матеріалів та напівфабрикатів, а також про реалізацію продукції. Основні центри концентрації техн.ресурсів -США, Зах.європа, Японія.

Зростання техн.ресурсів відбувається у Півд.Кореї, Тайвані та Сингапурі.

Найменші- у нерозв.країнах Африки.

Інформ.ресурси- це сук-ть знань про матер. Та дух. Світ, про закономірності та тенденції його розвитку, вони впливають на зростання продуктивності праці, підвищення ролі ресурсозбереження технологій та поліпшення якостей послуг.

До інформ.ресурсів належать :

  • Патенти,

  • Ліцензії,

  • Тов.знаки,

  • Техн.послуги у сфері дизайну


Контрольна поліпшення якості методів управління. Маркетинг.

Центри : США, Японія, Зах.Європа та ЄС.

Розвиток техн.ресурсів призвів до:

1. швидкого розвитку міжн.обміну технологіями, (почався завдяки посиленню нерівномірності екон.розвитку окрнемих країн, що було необхідністю зростання свого економ.потенціалу)

2. відбувається значне загострення конкур.боротьби на світов. ринку.

3. ріст міжн.трансферту технологіями викликаний монополізацією НТП крупними фірмами.саме у крупних фірмах здійснення довгострокових досліджень для країн, що розвиваються, що не мають на НДДКР (наук.-досл.досвіду конструкт. розробок) грошей, закуповують провідні нові технології для подолання технолог.відсталості, але останнім часом у Півд.Кореї, Тайланді та Сингапурі спостерігіаться зміцнення позицій у НДДКР.


Трудові ресурси – це працездатна частина населення з певним рівнем кваліфікаціі.

У міжн.статистиці широко застосовують категорії екон.активного та неактив. Населення.

Екон.активне населення-це частина працезд. Населення, яке зайняте сусп.корисною працею, яка дає доход, (можна відносити з 12-14 років), трудовий статус екон.активності населення кількісно визначається по числу відпрацьованих місяців або днів за певний період часу.

За кіл-тю відпрац.часу екон.активне населення поділяється на зайняте , безробітне, частково зайняте.

До екон. Неактивного населення відносять всіх, хто не бходить у категорію екон. Активног о населення (студенти денної форми вузів, домогосподарки, інваліди та пенсіонери, особи, що одержують матер.підтримку від сусп.орг-цій та прив.осіб.)

Труд.ресурси знаходяться у пост.русі, через що демограф.ситуація на Заході та у деяких країнах СНД хар-ться тривожними тенденціями: прир. наслідки та міграція. Осн.причина еміграції з СНД - нестабільність країн.

Взагалі, на поч.90-х р. к-ть тимчас.емігрантів, що проживають за межами країни - 25млн.чол. є деякі країни, яким дуже вигідно використання емігрантів. У країнах, які активно використовують іноз.робітників цілі галузі економіки знаходять у зал-ті від імпорту робітників.

Франція. Емігранти -1/4 зайнятих у буд-ві, 1/3 - у автомобілебуд-нні

БеЛЬГІЯ ½ гірників

Швейцарія - 40% усіх буд. робіт.

1-й центр емігрантів- к-ть іноз.робітників у зах.Європі: -4,1-6,5 млн. чол.

2-й центр емігрантів - США 5 -5,6 млн.

3-й центр емігрантів. Близький схід(ОАЕ 90%, Сауд.Аравія - 40%, Катар- 80%, Оман- 34%, Ірак, Ліван, Сірія , Йорданія, Палестина, Пакистан, Бангладеш, Філіпіни -25 %) та Півн. Африка -2,8 млн.чол. Зах. Африка -1,3 млн.чол

4-й центр емігрантів - Лат.Америка -3,5-4 млн.чол.

ФРН - 8% від заг.к-ті зайнятих, Франція - 7%, Швейцарія та Люксембург - до 20%.

Глобальна трансформація світової економіки.

Прояви глобалізації:

  1. Дуже значні,постійно випереджаючі виробництво, темпи зростання світової торгівлі.

  2. Періоди розвитку: темпи торгівлі в 1.5 разів більше ніж вир-ва.1913-1950 років темпи торгівлі були нижчі. Причини війна та протекціонізм. 1950 темпи торгівлі зростають 6% темп торгівлі, 3.6% виробництво. Небачене зростання прямих інвестицій з 1970 до 1999 році. 20 млрд. 330 - 340 млрд.

  3. Рух короткострокового капіталу на валютних ринках - 200 млрд. дол. кожен день. 1.6 трл. дол. кожен день.

  4. Зростання міжнародного транспорту. В 50 році міжнародні перевезення 800 млн. Повітряні перевезення зростають на 23%.

  5. Інформаційні трансакції зріс в 1000 разів.

  6. Значно прискорився обмін технологіями.

  7. Значно зростають темпи міграції робочої сили (глобалізація ринків праці)

Причини та рушійні сили:

1. Технологічні зміни

2. Політика лібералізації та відкриття ринків

3. Комбінація 1 та 2, що породжує розширення діяльності ТНК.

4. Інформаційна революція - нова постіндустріальна модель розвитку. Риси:

1. Значно зростають витрати на науку та їх питома вага зростає

2. Зростає наукомісткість товарів

3. На перше місце виходить людський капітал

4. Рушійні зміни в реорганізації виробництва

5. Струкурні зміни в світовій торгівлі

6. Посилюється технологічна взаємозалежність


План


Світова економіка: структура та загальні тенденції формування

Система ек. відносин

Модель

2 види показників

Показники рівня ек. розвитку

Етапи розвитку світового господарства

Колоніальна система.

Риси нової моделі економіки

Характерні ознаки моделі з "центрами сили

Характеристика країн світу

Міжнародний обмін товарів

Зовнішньоторгова політика

Міжнародний торговий союз (МТС)та зони світової торгівлі

Міжнародний науковотехнічний обмін (МНТО)

Міжнародний рух капіталів і міжнародні інвестиції

Прямі іноземні інвестиції

Особливості транснаціоналізації світової економіки

Характеристика активів

Міжнародна валютно-фінансова система (МВФС)

Етапи впровадження Євро

Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Група установ світового банку

Ресурсний потенціал світової економіки

Глобальна трансформація світової економіки


50




Случайные файлы

Файл
13248.rtf
oborona.doc
159265.rtf
117242.rtf
163144.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.