Історичні чергування звуків (42620)

Посмотреть архив целиком

1. Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні. Чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш] та [З'], [Ц'], [С']


Велике діло добре слово. Воно часом дорожче від усього, від усяких ліків, від багатств, і потрібне людині, як хліб і мед, як жива вода (О.Довженко).

Комунікативна розминка.

Кого ми вважаємо найкращим слухачем? Дослідження свідчать, що більшість опитуваних людей називають гарним співрозмовником близького друга, по'другу. Чому? Очевидно, в основі лежить дружнє і щире ставлення, бажання зрозуміти і допомогти один одному. Обговоріть це питання в класі.

А чи відомо вам, що в основу слова друг складає давньоруський корінь деръ, що означає "міцний". Аналiз слова "гpомада" в piзних слов'янських мовах теж підтверджує етимологiчну споpiдненiсть зі словом дpуг. Утворіть від поданого слова друг однокореневі слова. Поясніть фонетичні зміни, що відбуваються у корені.

Підготуйте лінгвістичне повідомлення про слова друг, дружба, користуючись етимологічними та фразеологічними словниками.

В українській мові створена ціла палітра епітетів до слова " друг":

безкорисливий, близький, випробуваний, відважний, відданий, вірний, гарний, давній, добрий, найдорожчий, дорогоцінний, душевний, єдиний, задушевний, істинний, коханий, любий, люб’язний, милий, міцний, надійний, найближчий, найкращий, незмінний, нерозлучний, перший, постійний, приязний, сердечний, славний, співчутливий, справедливий, старий, турботливий, шанований, щирий.

Знайдіть серед поданих слів слова, в яких наявні чи можливі чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш] або [З'], [Ц'], [С']

Підготуйте усний твір-мініатюру "Мій давній друг" , використовуючи подані слова.

Чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш] виникло ще на спільнослов'янському ґрунті.

Звуки [г], [к], [х] були твердими приголосними і не мали здатності пом'якшуватися.

Голосні ж переднього ряду [е], [и], [ь], [Ђ] вимагали обов'язкового м'якшення тих приголосних, що стояли безпосередньо перед ними.

Тому, коли в одній морфемі при словотворенні, а іноді й при словозміні приголосні звуки [г], [к], [х] попадали в позицію перед голосними переднього ряду, то, не маючи здатності пом'якшуватися, змінювалися на шиплячі звуки [Ж], [Ч], [Ш].

Наприклад: друг – дружина, рука – рученька, нога - ніженька.

Уживання приголосних звуків [Ж], [Ч], [Ш], що походять від приголосних [Г], [К], [Х], перед голосними заднього ряду [а], [о] пояснюється тим, що ці голосні розвинулися на спільнослов'янському ґрунті з колишніх голосних переднього ряду: крик –кричати (кричАти); горох – горошок (горошькъ).

Зміну задньоязикових [К], [Х] і гортанного [Г] на [Ч], [Ш] і [Ж] перед голосними переднього ряду називають першим перехідним пом'якшенням або першою палаталізацією.

Мовознавці припускають, що слово "дружина" походить від слова "друг". Так називали товариша, тобто довіреного при товарі, маєтку, худобі (пізніше пастуха). Сьогоднi це слово означає також і заміжню жiнку стосовно чоловiка, одруженого чоловiка щодо своєї жiнки, групу, загiн, добровiльне об'єднання людей, створене з певною метою.

Випишіть із фольклорних і художніх творів невеликі тексти, що підтверджують це припущення вчених і містять слова, в яких наявні зміни задньоязикових [К], [Х] і гортанного [Г] на [Ч], [Ш] і [Ж].

Особливим колоритом забарвлені українські звертання, бо українська мова має для них окремий кличний відмінок. Утворіть форми звертання від поданих слів:

Козак, друг, Олег, земляк, юнак, чумак, бурлак, дяк, Явтух, чоловік, Бог.

Побудуйте короткі діалоги, залучаючи ці слова.

Українська фразеологія зберігає численні звороти, в яких виражені поетичнiсть, виразнiсть художнього свiтосприйняття i тонкої життєвої спостережливостi.

Прочитайте побажання, виділіть серед них фраземи-привітання, фраземи-благословення і фраземи-побажання.

Боже тебе благослови i материними, i батьковими молитвами!

Доброму чоловiку продовж, Боже, вiку!

Дай, Боже, щоб ти, сину, говорив, як по зорях читав!

Моє вам шануваннячко, спаси вас, Боже!

Боже помагай! З Богом!

Слава Богу Iсусу Христу! Дай, Боже, час добрий.

Накажи вас, Боже, хлiбом та сiллю.

Дай, Боже, спiшно та охотно робити!

Дай, Боже, час i пору добру! Бог на помiч!

Дай, Боже, щоб робилося, не псувалося! Дай, Боже, на прожиток!

Дай, Боже, в дiм здоров'ячка!

Благослови, Боже, сiллю, хлiбом, довгим вiком, добрим розумом, щоб i батька поважали i щоб матiр шанували.

Поміркуйте, чому ключовим словом у таких фраземах зазвичай виступає слово Бог.

Запишіть відомі у вашій місцевості фраземи-побажання, залучивши до їх складу звертання, в яких наявне чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш].

До наведених слів доберіть споріднені, які б при словотворенні відбивали чергування [Г] із [З'], [К] із [Ц'], [Х] із [С']. Перевірте себе за довідкою.

Книга, жінка, молоко, берег, вік, крига, батіг, дорога, страх, бік, свекруха, горох, рух, подруга, сойка.

Довідка

Чергування [Г] із [З'], [К] із [Ц'], [Х] із [С'] відбувається в сучасній українській літературній мові в іменниках перед закінченням –і: в іменниках жіночого роду в давальному та місцевому відмінках однини (нога— нозі, рука— у руці, стріха — стрісі), в іменниках чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини (пролягає дорога – немає кінця дорозі, болить вухо – болить у вусі).

Така зміна відома у мовознавстві як д р у г е п е р е х і д н е п о м’я к ш е н ня або друга палаталізація.

Відповідно до першого і другого п е р е х і д н их п о м’я к ш е нь твердих приголосних [Г], [К], [Х] в основі слова відбуваються і такі зміни: ріка – річка- річці, птах-пташка- на пташці.

У поданих реченнях знайдіть випадки наявних або можливих фонетично не зумовлених (історичних) чергувань приголосних. Поясніть, якими діючими в давню епоху законами вони зумовлені. Випишіть подану в тексті форму й іншу форму з тією самою морфемою, яка свідчить про наявність чергування. Окремо виділіть випадки, коли приголосні звуки [г], [к], [х] не чергуються в сучасній мові, поясніть причину цього, використавши довідкову літературу.

Добре нам мати на світі хорошого друга, друзів — ще краще (М. Рильський). Поезія, друже, всюди є — і в людях, і в природі... ( Б. Лепкий). Численні Сашкові друзі вторували доріжку до його хати (С. Плачинда). Проходила година, дві, і він знову сідав за книжки, бо молодий гарячий мозок прагнув знань (Г. Тютюнник). Солдат стояв у смузі крайнього вікна лицем до річки і вдивлявся в щось (В. Винниченко). Любка ступала босими ногами по поросі (В. Винниченко). Чоловіче мій, запрягай коня! (Л. Костенко). Люблю пісні мойого краю, та не спинюсь на тім лишень: з любов'ю вухо привертаю до братніх на землі пісень (М. Рильський). Був, є і буду прихильником школи, в якій проповідується культ скромності... не лише в одязі, а й у духовних вчинках, які здійснює людина в житті, потрапляючи в різні ситуації (О. Захаренко).

Від поданих нижче слів утворіть форму 1-ої особи однини теперішнього або майбутнього часу. Поясніть наявне чергування приголосних:

- ходити, леліти, косити, спекти, трусити;

- зварити, манити, молоти, пороти, створити;

  • любити, графити, зловити, ломити, ліпити.

Порівняйте українське слово люблять з російським любят та старослов’янським любЂтъ. З’ясуйте історію українського вставного л’ в цьому слові.

Наведіть приклади українських народних пісень, в яких наявне слово люблю.

У спільнослов'янській мові відбулися зміни приголосних перед давнім іменним і дієслівним суфіксом - j. Приголосні звуки [г], [к], [х] перейшли у приголосні [Ж], [Ч], [Ш] (друг –дружу, сухий –суша, плакати – плачу), приголосні проривні [д], [т] змінилися на африкати [дж], [ч] (ходити – ходжу, топтати – топчу), сполучення [зд] на [ждж] (їздити – їжджу), [ск], [ст] на [шч] (простити – прощу, пускати – пущу), губні звуки [б], [п], [в], [м], [ф] на звукосполуки [бл'], [пл'], [вл'], [мл'], [фл']. ( купити – куплять, зловити – зловлять).

У поданих реченнях знайдіть випадки змін приголосних, що відбуваються при словозміні. Випишіть слова, в яких сталися зміни губних, передньоязикових або задньоязикових приголосних, коли вони сполучилися з j. Через риску до них запишіть первісні корені цих слів.

З р а з о к: гребля – греб – ; їжджу – їзд – …

Найвища насолода життя у творчій праці, що чимось наближається до мистецтва” (В.Сухомлинський).

Землю по пучечці збирала з усього городу на всіх стежках, де ходив її Михайлик (О.Захаренко).

Споглядання краси очищає людину від усього поганого (М. Міщенко).

Ожило, заметушилося містечко, розбуджене оркестром (І. Гребенюк).

Тужу за вами, солов'ї Вкраїни (М. Рильський).

Чим же я відплачу, що живу, і люблю, і любима? (Л. Забашта).

Знов зозулі голос чути в стрісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі (М.Юрійчук).

Чорний степ на виднокрузі. Густо стелеться туман, Ніби злився в чорній тузі З сірим небом океан (Г.Чубач).

Лишився сум, лишалась туга Й зів'ялі маки у руці (С.Пушик).

Вкладайте у свідомість дитини живе, трепетне слово, дбайте про те, щоб воно не перетворилося на засушену квітку, а вилетіло, як із гніздечка, співучою пташкою, раділо красі навколишнього світу (О.Захаренко).

Прочитайте текст. З'ясуйте стильову приналежність тексту. Які події змальовано в тексті? У добу козаччини головним героєм і виховним ідеалом став козак як втілення всіх чеснот справжнього українця, мужній лицар-визволитель, безкорисливий захисник скривджених і знедолених. Прокоментуйте це, звернувшись до історичних фактів цього періоду.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.