Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн і шляхи їх подолання (97140)

Посмотреть архив целиком













СУЧАСНІ ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ НАЙМЕНШ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН І ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ



Зміст


Вступ 3

Розділ 1. Найменш розвинені країни у системі світової економіки 5

1.1 Класифікація країн у системі світового господарства 5

1.2 Загальна характеристика найменш розвинених країн (НРК) 7

1.3 Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн (НРК) 9

1.3.1 Низький рівень доходів населення 10

1.3.2 Демографічні проблеми НРК та їх вплив на економіку 11

1.3.3 Переважання сільського господарства в структурі ВВП і наслідки цього для економіки НРК 14

1.3.4 Зовнішня заборгованість НРК 18

1.3.5 Політична нестабільність НРК 19

1.3.6 НРК у системі міжнародних економічних відносин 19

Розділ 2. Шляхи подолання наслідків економічних проблем в НРК 21

2.1 Необхідність прийняття програм структурних перетворень для НРК 21

2.2 Підвищення ролі держави у розвитку НРК 26

2.3 Постановка завдань аграрної політики 33

2.4 Дії НРК у сфері промисловості 35

2.4.1 Адаптація промислової політики розвитку до потреб НРК 37

2.5 Створення потенціалу держави розвитку в НРК 39

Висновки 42

Список використаних джерел 46



Вступ


У сучасному світі всі існуючі країни мають різний рівеь економічного, політичного та соціального розвитку. Серед них виділяються такі, що характеризуються низьким рівнем економіки і є найбіднішими державами світу. Ці країни створюють особливу групу держав, що відрізняються своєрідністю історичного розвитку, соціально-економічною та політичною специфікою. Це країни, які не мають здатності до саморозвитку і не мають внутрішніх джерел подолання низького рівня розвитку. В них проживає більше 65 % найбіднішого населення світу. У міжнародному співтоваристві такі країни називають найменш розвиненими. В них проживає 11 % населення світу, а частка цих країн у світовому ВВП – лише 0,6 %.

Найменш розвинені країни були виділені в особливу групу у світовому говподарстві через спільні економічні проблеми, з якими стикається економіка кожної з цих країн. Це спільне колоніальне минуле та пов'язані з цим багатоукладність господарства, швидке зростання чисельності населення, його злидні, неграмотність. Їм властиві аграрна мінерально-сировинна спеціалізація економіки і відповідно слабкий розвиток обробної промисловості, вузькість внутрішнього ринку, підпорядковане місце у системі світового господарства.

Найбідніші держави користуються особливою увагою світового співтовариства. Вони мають можливість отримувати кредити, позики і гуманітарну допомогу на пільгових умовах.

За останні десятиріччя міжнародними організаціями приймалися програми як фінансової допомоги таким країнам, так і стратегічні програми реформування економіки найменш розвинених країн. Але суттєвих змін в усуненні економічних проблем не відбулося. Необхідні нові стратегічні підходи для структурного перетворення економіки бідних країн. Світові експерти розробляють такі програми розвитку країн, щоб майбутні економічні реформи були найефективнішими саме для цих країн, і головною метою постає боротьба насамперед з бідністю, яка розповсюджує величезні проблеми як гуманітарного, так і економічного плану. Саме тому тема, що була обрана для цієї дипломної роботи, є актуальною для світової економіки.

Метою дослідження є розгляд сучасних проблем, що існують в економіці найменш розвинених країн, пошук шляхів подолання наслідків таких проблем, особливо в умовах світової фінансово-економічної кризи. У зв’язку з цим були поставлені такі завдання: проаналізувати сучасне економічне становище найменш розвинениїх країн, знайти найгостріші проблеми, що виникли за останні роки в цих країнах і на основі існуючої літератури знайти шляхи подолання наслідків негативного впливу економічних проблем на розвиток держав.

Для вирішення поставлених задач були застосовані аналітичний, вимірювальний, порівняльний методи дослідженя, а також метод моделювання.

Об’єктом дослідження є економіка найменш розвинених країн світу. Предмет дослідження – сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн.

Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, що містять 7 таблиць,а також з висновків і списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 50 сторінок. Перший розділ присвячений розгляду класифікації країн у світовому господарстві, аналізу сучасних економічних проблем найменш розвинених країн. У другому розглядаються шляхи подолання негативних наслідків цих проблем для сталого розвитку держав.



Розділ 1. Найменш розвинені країни у системі світової економіки


1.1 Класифікація країн у системі світового господарства


Різноманітність поєднання показників економічного розвитку різних країн не дозволяє оцінювати рівень економічного розвитку з якоїсь однієї точки зору. Для цього використовують декілька основних показників і критеріїв:

- абсолютний і відносний ВВП (ВНП);

- національний дохід і дохід на душу населення;

- галузеву структуру національної економіки;

- структуру експорту та імпорту країни;

- рівень та якість життя населення та ін.

Слід зазначити, що рівень економічного розвитку країни та її участь у світовому господарстві – поняття історичні. Кожен етап розвитку національної економіки і світового господарства у цілому вносить ті чи інші зміни до складу основних показників. Існує кілька підходів до визначення місця країни у світовому господарстві. Найпростіший з них – поділ світової економіки на групи країг за рівнем доходів на душу населення. Такий підхід використовується в ООН, МВФ, МБРР (абсолютні показники доходу на душу населення по країнах обчислюється щорічно). Наприклад, класифікація МБРР охоплює 125 розвинених країн і країн, що розвиваються, населення кожної з яких більше, ніж 1 млн. людей. Потім ці країни розподіляються за критерієм рівня доходу на душу населення на чотири групи: низький рівень доходу, середній дохід, вищий за середній, високий дохід. Перші три групи охоплюють 101 країну (це переважно країни, що розвиваються). Інші 24 країни з високим рівнем доходу розділені на 2 групи: 19 країн є типовими промислово розвиненими країнами, а 5 країн (Гонконг, Кувейт, Ізраїль, Сінгапур і Об'єднані Арабські Емірати) віднесені ООН до країн, що розвиваються.

Світовий банк, статистика якого охоплює 209 країн, виділяє три основних рівня розвитку: країни з низьким рівнем доходів - держави, у яких ВВП на душу населення склав менше 875 доларів у 2005 році; країни з доходами середнього рівня - держави, у яких ВВП на душу населення склав 876 - 10725 доларів у 2005 році; країни з високим рівнем доходів - 44 держави, у яких ВВП на душу населення склав більше 10726 доларів 3 2005 році. Існують інші підходи до класифікації країн у світовому господарстві і визначення їх ролі у світовому відтворювальному процесі.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) запропонувала свою класифікацію, що включає деякі країни і території, не охоплені статистикою ООН. Ця класифікація включає країни з низьким рівнем доходу (61 країна), із середнім рівнем доходів (73 країни), нові індустріальні країни (11 країн), країни-експортери нафти, члени ОПЕК (13 країн). Світ за своєю соціально-економічною природою вкрай неоднорідний. Але є кілька груп держав, що характеризуються схожістю названих соціально-економічних показників. В даний час можна виділити три групи країн (відповідно до класифікації Міжнародного валютного фонду):

- промислово розвинені країни з ринковою економікою, що утворюють так званий каркас світового господарства. Ця група складається з 27 держав, Тайваню та Гонконгу. На її частку випадає 52,3 % світового ВВП, 69 % світового експорту товарів і послуг і лише 15,3 % світового населення;

- країни Азії, Африки, Латинської Америки та Океанії (або країни третього світу);

- країни з перехідною економікою, які представлені переважно державами Східної Європи та СНД. Вони знаходяться на шляху розвитку нових форм господарювання.

На частку двох останніх груп (156 країн) припадає 47,7 % сітового ВВП, 30,8 % світового експорту товарів і послуг і майже 85 % світового населення. Іноді цю групу країн називають країнами з ринком, що формується.

Було б помилкою проводити дуже різку межу між цими групами. Наприклад, уже сьогодні цілу групу країн, що розвиваються - країни Південно-Східної Азії, зокрема Південну Корею, Гонконг (з 1997 року - провінція Китаю, Сянган), Тайвань, Бразилію та Аргентину - по цілому ряду економічних показників можна віднести до числа індустріально розвинених держав світу. Однак за рівнем інших важливих показників (глибина соціальних контрастів, нерівномірність регіонального розвитку тощо) вони традиційно відносяться до групи країн, що розвиваються. Серед країн, що розвиваються, виділяються наступні групи країн: найменш розвинені країни (найбідніші країни світу, розвиток яких утруднено через несприятливі умов, наприклад, острівне або внутрішньоконтинентальне розташування), нові індустріальні країни. У найменш розвинених країнах проживає 11 % населення світу, а частка цих країн у світовому ВВП – лише 0,6 %.

У 1971 році Генеральна Асамблея ООН прийняла ряд критеріїв, згідно з якими визначаються найменш розвинені країни. Валовий національний продукт на душу населення не повинен перевищувати 100 дол США (у цінах 1970 р.), частка обробної промисловості у ВВП - не більше 10% і рівень грамотності населення (старше 15 років) - не вище 20%. У 1971 році в групу найменш розвинених країн входило 24 держави. За минулі 40 років для визначення найменш розвинених країн додалися нові критерії, що характеризують рівень і якість життя, забезпеченість основними життєво важливими ресурсами в розрахунку на душу населення та ін.


Случайные файлы

Файл
13064-1.rtf
145116.doc
26977.rtf
48894.rtf
104688.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.