Депозитні операції з фізичними особами та управління ними (3230)

Посмотреть архив целиком












ДИПЛОМНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста

Тема роботи: Депозитні операції з фізичними особами та управління ними



Зміст


Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти менеджменту депозитів фізичних осіб в банку

1.1 Характеристика ресурсів банку

1.2 Економічна сутність та класифікація депозитних операцій

1.3 Механізм залучення коштів фізичних осіб для формування депозитних ресурсів банку

Розділ 2. Організація депозитних операцій з фізичними особами в АППБ “Аваль”

2.1 Загальна характеристика економічної діяльності АППБ “Аваль”

2.2 Аналіз вкладень фізичних осіб в АППБ “Аваль”

2.3 Механізм залучення коштів фізичних осіб в АППБ “Аваль”

Розділ 3. Шляхи удосконалення управління залученням коштів фізичних осіб на рахунки в банку

3.1 Розробка та впровадження методики аналізу клієнтської бази

3.2 Використання методу процентних ставок на депозити за граничними витратами як напрямок вдосконалення цінової політики АППБ “Аваль”

Висновки

Перелік використаних джерел

Додатки



Вступ


Банківські ресурси – це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення ресурсів і надання кредитів перебувають у тісному взаємозв’язку. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, визначення проблем, пов’язаних із їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських банків, адже відправною точкою для здійснення різноманітних банківських операцій і надання послуг є саме ресурси банку, які він повинен розміщувати з найефективнішим результатом. Очевидно, під впливом змін у регулюванні банківської діяльності, зрушень у макроекономічній і мікроекономічній динаміці, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб, можливості формування ресурсної бази банку не залишаються стабільними. Враховуючи це, актуальним є моделювання кожним комерційним банком шляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

Виходячи з того, що саме депозити фізичних осіб, за світовою практикою, є найбільш стабільною та прогнозованою ресурсною базою для комерційних банків, на наш погляд, розробка шляхів оптимізації управління вкладами населення постає цікавою та актуальною темою для дослідження, що і обумовило вибір теми дипломної роботи.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є формування ресурсів банку, предметом виступають депозитні операції банків з фізичними особами.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів управління залученням коштів фізичних осіб та, відповідно, формуванням депозитних ресурсів банку.

Мета дипломної роботи конкретизується у таких завданнях:

вивчення теоретичних основ здійснення депозитних операцій, а саме, економічної природи депозитних операцій та видів депозитних операцій;

вивчення механізму залучення коштів приватних вкладників для формування депозитних ресурсів банку;

аналіз організації депозитних операцій з фізичними особами та управління ними на прикладі АППБ “Аваль”;

розробка пропозицій щодо стимулювання залучення коштів приватних осіб на вклади до банківських установ.

В ході дослідження та розгляду теми даної дипломної роботи застосовувались методи аналізу, синтезу та конкретизації.

При написанні дипломної роботи були використані законодавчі і нормативні акти, учбові економічні посібники вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали періодичних видань, присвячені дослідженню даної теми.



Розділ 1. Теоретичні засади здійснення депозитних операцій з фізичними особами та управління ними


1.1 Характеристика ресурсної бази банків та джерел її формування


Передумовою ефективної діяльності банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази, тобто сукупності грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та використовуються ним для здійснення активних операцій. Первісну роль в цьому процесі відіграє формування власного капіталу банку. Але найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази банку виступають депозитні операції.

Перед початком дослідження визначимося зі значенням поняття “ресурси”. «Ресурси - (від французького ressources) - кошти, запаси, можливості, джерела чого-небудь» [2]. Але нас, природно, цікавлять банківські ресурси. У енциклопедії банківської справи України дається наступне визначення банківських ресурсів: “Банківські ресурси - сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банку та використовуються ним для кредитних і інших активних операцій” [6]. При всіх перевагах даного визначення його недоліком є те, що в ньому не визначено джерела формування банківських ресурсів, що залежать від пасивних операцій банків. Виходячи з вищевикладеного, можна сформулювати наступне визначення ресурсів банку: “Ресурси банку (банківські ресурси) - це його статутний капітал і фонди, а також кошти, що залучені банками в результаті проведення пасивних операцій та використовуються ним для активних операцій банку” [8].

У світовій практиці під операціями по залученню коштів банками розуміють широке коло операцій, від залучення інвесторів до залучення клієнтів на обслуговування звичайних банківських рахунків. Таке широке поле понять щодо залучення ресурсів банками обумовлено різними системами регулювання і контролю за банківською діяльністю та різним розумінням ролі залучених коштів у діяльності банку. Структура банківських ресурсів окремого банку залежить від ступеню його спеціалізації або, навпаки, універсалізації, особливостей його діяльності, стану ринку позичкових ресурсів. Але так склалось, що вітчизняні вчені та економісти, а також органи нагляду за операціями банків чітко розподіляють банківські ресурси на власні, залучені та запозичені кошти [12], характеристика ресурсів банку представлена на рис. 1.1.



















Рис. 1.1. Види ресурсів банку


До власних ресурсів банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної та господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років.

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох факторів, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

Частка власного капіталу банку у сукупних ресурсах незначна, тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного та позиченого капіталів інше. Так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу, для банківської установи ж достатнім вважається 8%. Це зумовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені, передусім, для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал банку виконує, в основному, захисну функцію. Функція ж забезпечення оперативної діяльності, яка для власних коштів підприємств сфери матеріального виробництва є головною, для власного банківського капіталу є другорядною. Однак роль власного банківського капіталу як джерела забезпечення його оперативної діяльності на перших порах після його утворення є досить відчутною. За рахунок власного капіталу фінансується придбання меблів, організаційної та комп’ютерної техніки, будівництво або оренда банківських офісів, упровадження систем банківського захисту, банківських технологій і систем зв’язку.

В складі капіталу головна роль належить статутному капіталу, що формується з акціонерного або приватного капіталу при організації нового банку за рахунок внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Розмір статутного капіталу визначається засновниками, однак він не може бути меншим від мінімального розміру, встановленого НБУ.

Резервний фонд банку призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для сплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність коштів у резервному фонді забезпечує стійкість банку, зменшує ймовірність його банкрутства. Як правило, в перші роки після створення банки прагнуть відраховувати в резервний фонд значні кошти, оскільки це додає банку стабільності та стійкості.

Крім резервного фонду, в банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Їх формування здійснюються за рахунок чистого прибутку.

Прибуток є джерелом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам. Якщо після сплати дивідендів за ставкою, що визначена зборами акціонерів, виникне їх залишок, то він може бути використаний для поповнення статутного капіталу банку. Ця операція може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але таке рішення мають ухвалити загальні збори акціонерів.

Більша частина ресурсів банку формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. Вони складають зобов’язання банку. Зобов’язання банку – це кошти, які не належать банку, але тимчасово беруть участь в обороті банківських фондів в якості джерела його активних операцій. Іншими словами можна сказати, що зобов‘язання банку – це сукупність усіх його залучених ресурсів. В світовій банківській практиці всі залучені ресурси за способом їх акумуляції групують таким чином:


Случайные файлы

Файл
86338.rtf
45042.doc
176364.rtf
114374.rtf
3924-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.