Позиковий капітал у системі товарних відносин. Банки - інструмент руху позикового капіталу (1711)

Посмотреть архив целиком

ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ У СИСТЕМІ ТОВАРНИХ ВІДНОСИН. БАНКИ - ІНСТРУМЕНТ РУХУ ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ


1. Природа і джерело позикового капіталу


У процесі обороту промислового і торгового капіталу з різних причин у підприємств відбувається тимчасове, часткове вивільнення капіталу. З виручки від реалізації товарів регулярно утворюються і наповнюються фонд зарплати, амортизаційний фонд і фонд накопичення, які використовуються періодично: фонд зарплати – двічі на місяць, два інших – після накопичення крупних грошових коштів. Грошові кошти, що накопичуються у цих фондах, до їх використання є тимчасово вільними. У сезонних галузях звільняються у грошовій формі значні суми авансованого капіталу у зв'язку з припиненням виробництва. Тимчасово вільний грошовий капітал може утворюватися також у випадках, коли реалізація товарів здійснюється частіше, ніж проводиться закупівля сировини. Тимчасово вільний грошовий капітал шукає свого прибуткового застосування і здійснює пропозицію капіталу в мобільній грошовій формі.

Разом з тимчасовим вивільненням капіталу у підприємств існує і тимчасова потреба в додатковому капіталі. У відомий проміжок часу існує попит на капітал за необхідності: сезонних закупівель сировини і розширення виробництва; термінового оновлення частини основного капіталу в деяких галузях у зв'язку з високим моральним зносом; термінового розширення виробництва тих або інших товарів у зв'язку із сприятливою кон'юнктурою на ринку товарів; підтримка виробництва на нормальному рівні у зв'язку з тимчасовими заминками в збуті товарів.

Виникає таким чином ринок грошових капіталів, на цьому ринку тимчасово вільний грошовий капітал трансформується у позиковий капітал. Ринок капіталів або грошовий ринок організаційно представлений банками, фондовими біржами та іншими подібними установами.

Позиковий капітал – це частина промислового і торгового капіталу, що відокремилася у грошовій формі, яка надається у позику на певний термін, за певну плату, виступаючу у формі позикового відсотка.

Позиковий капітал застосовується в торгівлі, виробництві не його власниками, а підприємцем-позичальником, саме йому він приносить прибуток. У зв'язку з цим відбувається відособлення двох якостей капіталу (капітал – власність, капітал – функція), тобто капітал-функція відчужується від капіталу-власності і здійснює самостійний рух в руках підприємця-позичальника.

Позиковий капітал виступає як товар. Споживною вартістю цього специфічного товару є здатність позикового капіталу приносити прибуток. Ціною тимчасового користування позиковим капіталом є позиковий відсоток. Джерелом позикового відсотка, що сплачується підприємцем-функціонером власникові позикового капіталу, є частина прибутку підприємця від функціонування цього капіталу в його руках. Позичальник-підприємець ділиться своїм прибутком з власником позикового капіталу.

За аналогією з масою і нормою прибутку розрізняється маса і норма позикового відсотка. Маса позикового відсотка є сумою річного доходу власника позикового капіталу. Норма позикового відсотка є процентним відношенням річної суми доходу позикодавця до суми його позикового капіталу.

З виникненням позикового капіталу у всіх підприємців з'явилася можливість розширювати свою діяльність, звужувати або взагалі припиняти її шляхом часткового або повного перетворення свого капіталу на позиковий капітал. У зв'язку з цим всі підприємці, оцінюючи якість і результати своєї діяльності, розчленовують свій прибуток на відсоток і підприємницький дохід. Річний підприємницький дохід за вилученням з прибутку позикового відсотка є важливим оцінним показником якості підприємницької здібності.



2. Кредит, його суть і форми


Формою руху позикового капіталу є кредит.

Кредит – це позика в грошовій формі на умовах терміновості, поворотності і платності.

Існує банківський, міжнародний, державний, комерційний, споживчий кредит. Основними, фундаментальними формами кредиту є комерційний і банківський.

Комерційний кредит існує в безпосередніх відносинах між підприємцями у зв'язку з відстроченням платежу при реалізації товарів. Він надається на нетривалий термін у товарній формі в обмежених розмірах.

Банківський кредит надається банками в грошовій формі у вигляді короткострокових і довгострокових кредитів. Банки – посередники в торгівлі грошовим капіталом. У формі внесків і в інших формах вони концентрують у себе тимчасово вільні грошові капітали і перетворюють їх на позиковий. Також банки значну частину грошового доходу і заощаджень населення перетворюють на капітал. За допомогою банків здійснюється перерозподіл капіталу між галузями економіки і вирівнювання норми прибутку. В цілому кредит сприяє розвитку підприємництва та економічному зростанню.


3. Банки та їх функції


Головними елементами банківського сектора економіки є комерційні і центральні банки.

Комерційні банки створюються в комерційних цілях, тобто виключно заради отримання прибутку. Причому форми власності комерційних банків різні: можуть бути як державні, так і приватні комерційні банки. Клієнтами цих банків можуть бути і громадяни, і підприємства.

Найбільші комерційні банки організовані найчастіше таким чином, що мають свої відділення по всій країні. В цьому випадку основних банків може бути в межах десяти, і вони можуть контролювати більше 90% комерційної банківської справи. Така система склалася в більшості країн світу, те саме можна сказати про систему комерційної банківської справи у всіх країнах СНД – у кожній з них крупні комерційні банки мають свої регіональні відділення.

Другий тип організації банківської справи поширений не так широко. В цьому випадку законодавчо вирішується тільки створення єдиного банку, що розташований у конкретному місці і не має філіалів. Прикладом країни, в якій діє така система, є США, де в окремих штатах забороняється відкривати відділення комерційних банків. У тих штатах, де відкриття банків не заборонене законом, воно жорстко регламентується урядом.

Основними функціями, які виконуються комерційними банками, є: зберігання заощаджень клієнтів, видача позик, переказ грошей, створення кредитів, зберігання цінностей, надання брокерських послуг, здійснення валютних міжнародних операцій, консультування, надання ділової інформації про клієнтів.

Найвідомішою функцією комерційних банків є зберігання заощаджень своїх клієнтів – громадян і підприємств. Для цього банками відкриваються рахунки, які поділяються на два види – депозитні і поточні. Іноді до вказаних двох видів додають ще ощадні рахунки.

Ощадні рахунки – це рахунки, на які клієнти у будь-який час можуть як внести свої заощадження, так і зняти у будь-який час потрібну ним суму, обмежену лише розміром їх внеску. Для отримання потрібної суми необхідно попередити банк за декілька днів, щоб банк міг до цього підготуватися. На гроші, що зберігаються на ощадних рахунках, вкладникам виплачуються відсотки.

Депозитні рахунки – це такий вид рахунків, на які вкладники можуть вносити будь-яку суму грошей, як правило, велику, і залишати гроші на зберігання в банку на певний термін. Протягом обумовленого терміну клієнт нічого не може одержати зі свого рахунку, але після закінчення терміну він одержує назад свої кошти разом з відсотками. На ці рахунки зазвичай виплачуються високі відсотки – набагато вище, ніж на поточні рахунки.

Поточні рахунки – це рахунки, на які у будь-який час можна внести (або зняти) будь-яку суму без попереднього повідомлення банку. Проте в цьому випадку клієнти не одержують відсотків на свої внески, а, навпаки, платять банку невелику суму за послуги, що ним надаються. У цьому випадку використовуються особисті чеки вкладників, якими вони можуть розплачуватися при здійсненні покупки на будь-яку суму, що не перевищує суми їх внеску.

Видача позик – це одна з традиційних функцій банків, яку вони виконують двома основними способами. Перший спосіб – це видача кредитів на певний термін. Клієнт банку за одержаним кредитом виплачує певні річні відсотки. Це не означає, що за кредитом, взятим на термін менше року, відсотки виплачуватися не повинні.

Другий спосіб – видача позик клієнтам для задоволення несподівано виниклих потреб. У цьому випадку клієнтові дозволяється витрачати більше грошей, ніж та сума, яка є у нього на поточному рахунку. Але перевищення, що утворюється при цьому, клієнт зобов'язаний погасити з певними відсотками. Зазвичай це великі відсотки і, як правило, денні.

Комерційні банки допомагають своїм клієнтам здійснювати перекази грошей з одного місця в інше. Цю функцію банки виконують декількома способами, головні з яких такі.

1. Оплата чеками. В даному випадку певна сума грошей віднімається з рахунку клієнта, що виписав чек, і перераховується на рахунок клієнта, на якого цей чек виписаний. Іноді – в тих випадках, коли це спеціально передбачено – пред'явникові чека гроші виплачуються готівкою. Для того, щоб за отриманим чеком перевести гроші на потрібний рахунок, зовсім не обов'язково, щоб людина, яка виписала чек, була клієнтом того самого банку, в якому знаходиться рахунок одержувача.

2. Регулярні перекази. Багато клієнтів банку регулярно (щотижня, щомісяця або щокварталу) вносять певні суми грошей. Щоб клієнт не витрачав на це свій час, банк регулярно перераховує відповідні суми з його рахунку до тих пір, поки від клієнта не надійдуть інші інструкції. Таким чином зазвичай виплачуються страховки, орендна плата тощо.


Случайные файлы

Файл
129973.rtf
114675.rtf
176003.rtf
103328.rtf
53491.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.