Фредерік Шопен - життя та творчість (106977)

Посмотреть архив целиком

План


Введение

1. Юний геній

2. Добровільне вигнання Ф. Шопена

3. Паризький етап життя і творчості відомого композитора

4. Ф. Шопен - віртуоз-імпровізатор

5. Поруч із Жорж Санд

6. Останні роки великого композитора

Список використаної літератури



Введение


Шопен (Chopin) Фридерік (повн. Фридерік Францишек (у французькому варіанті Фредерік Франсуа) (1 березня 1810, Желязова Воля, Польща - 17 жовтня 1849, Париж), польський композитор і піаніст.

Музиці Шопена властиві ліризм, тонкість у передачі різних настроїв; його твори відрізняються широтою національно-фольклорних і жанрових зв'язків. Шопен по-новому витлумачив багато жанрів: відродив на романтичній основі прелюдію, створив фортепіанну баладу, опоетизував і драматизував танці - мазурку, полонез, вальс; перетворив скерцо в самостійний добуток. Збагатив гармонію й фортепіанну фактуру; сполучив класичність форми з мелодійним багатством і фантазією. Його заслуги: 2 концерти (1829, 1830), 3 сонати (1828-1844), фантазія (1841), 4 балади (1835-1842), 4 скерцо (1832-1842), експромти, ноктюрни, етюди й інші добутки для фортепіано; пісні. У його фортепіанному виконанні глибина й щирість почуттів сполучалися з добірністю, технічною досконалістю.


1. Юний геній


Народився Ф. Шопен в змішаній французько-польській родині; рідною мовою Шопена була польська. В 1816-1822 рр. навчався грі на фортепіано у Войцеха Живного (1756-1842), чиє викладання ґрунтувалося на музиці І.С. Баха й віденських класиків. Очевидно, тоді ж відбулося перше знайомство майбутнього композитора з італійським бельканто. Неповторний мелодійний стиль Шопена складався під сукупним впливом Моцарта, польської національної музики, зокрема, салонних п'єс його старших сучасників М.К. Огиньского, М. Шимановської і інших, а також італійської опери. Перші композиторські досвіди Шопена (два полонези) відносяться до 1817 р. З 1819 р. він виступає як піаніст у варшавських аристократичних салонах. В 1822 р. почав займатися приватно у провідного польського композитора Ю. Ельснера. В 1823 р. Шопен поступив у Варшавський ліцей, незадовго до закінчення якого опублікував свій перший опус - Рондо c-moll (1825 р).

У безперервній творчій праці міцніла майстерність композитора, через глибоке, багато в чому ще інтуїтивне засвоєння традицій відбувався процес і поступове очищення від нашарувань різного роду впливів, відбувалися пошуки свого музичного стилю. Його ґрунтові зв'язки проявлялися переважно в області малих форм. До кінця ж 1820-х років Шопен створює ряд великих концертних добутків: Фантазію на польські теми 13 і Rondo a la Krakowiak, написані в 1828 році; в 1829 - 1830 роках з'являються обидва концерти для фортепіано з оркестром - f-moll і e-moll.

Різнобічний розвиток, тонкий розум і шляхетність характеру, невимушена добірність манер надавали вигляду Шопена рідку привабливість.

Коли в 1826 році Шопен поступив у Варшавську консерваторію, внутрішньо, духовно він уже був підготовлений до сприйняття широких явищ культури, до їх тверезої й розумної оцінки. Освічена особистість Миколи Шопена, великі зв'язки із прогресивними колами польського суспільства залучали в його будинок численних представників передової польської інтелігенції - письменників, вчених, музикантів, художників.

В 1826-1829 рр. Шопен учився в класі Ельснера у варшавській Головній школі музики. До цього періоду відносяться Варіації на тему дуету з опери Моцарта "Дон Жуан" для фортепіано з оркестром твір 2, Перша соната твір 4 і ряд п'єс.

Із закінченням консерваторії Шопен вступає в нову смугу артистичної й творчої діяльності. Про нього починають уже судити не тільки як про видатного піаніста й імпровізатора, але і як про автора цікавих і оригінальних здобутків.

При закінченні консерваторії Шопен був офіційно визнаний гідним характеристики "музичний геній".

На початку 1829 року після закінчення Головної школи музики Шопен з декількома друзями виїхав з Варшави, направляючись у Відень.

Рекомендаційні листи від Ельснера до представників музичного світу Відня допомогли молодому піаністові ввійти в артистичні кола міста й розбудити своєю грою живий інтерес. За власними словами Шопена, його приймали як віртуоза першого рангу, ставили поруч із Мошелесом, Герцом, Калькбреннером - найбільш популярними піаністами перших десятиліть XIX століття.

Спонукуваний новими віденськими друзями, Шопен вирішує оголосити свій концерт.11 серпня 1829 р. в імператорському оперному театрі відбулася музична "академія", на якій він виступив з Варіаціями op.2, імпровізаціями на тему з опери французького композитора Буальдяє "Біла дама" і на польську тему "Хміль". Про цей концерт Шопен повідомляє рідним у Варшаву: "Коли я з'явився на сцені, мене зустріли оплесками, і після виконання кожної варіації були такі оплески, що я не чув tutti оркестру. Після закінчення так аплодували, що мені довелося вийти другий раз і поклонитися". На долю імпровізацій випав ще більший успіх. "... Хміль, - пише Шопен, - ... наелектризував незвичну до таких мотивів публіку. Мої партерні шпигуни запевняють, що на ослонах прямо підстрибували".

Другий концерт, який Шопен дав через тиждень, пройшов із ще більшим успіхом. У доброзичливій рецензії після другого концерту говорилося: "Це парубок, який йде своїм шляхом і досягає успіхів на цьому шляху, незважаючи на те, що його прийоми й манера гри, так само як і прийоми письма, значно відрізняються від загальноприйнятих форм концертантів. Відмінність ця полягає в тому, що прагнення створювати музику помітно переважає в нього над прагненням подобатися..."

При поверненні з Відня Шопен побував у Празі й Дрездені. Окрилений артистичними перемогами, освіжений враженнями цікавої подорожі, Шопен на початку вересня повернувся у Варшаву.


2. Добровільне вигнання Ф. Шопена


Ніщо зовнішнє, здавалося б, не затримувало Шопена у Варшаві, проте з місяця на місяць він відкладав день від'їзду. Він почував і розумів, що насувалося щось серйозне й тривожне. У напруженій політичній атмосфері Польщі назрівали важливі події: оживилася діяльність польських патріотів, які готовили повстання проти царату, одночасно підсилилися репресії поліцейської влади. У цій небезпечній обстановці Шопену важко було залишити батьківщину, рідних, близьких. Пригноблений похмурими передчуттями, він ділиться ними зі своїм другом Титусом Войцеховським: "... немає в мене сил призначити день [від'їзду] ; мені представляється, що я їду, щоб назавжди забути про дім; мені представляється, що я їду, щоб умерти, - а як, мабуть, гірко вмирати на чужині, не там, де жив. Як жахливо мені буде бачити в смертного ложа замість рідних байдужого лікаря або слугу".

Все-таки день від'їзду наближався.11 жовтня відбувся прощальний концерт, на якому Шопен виконав Фантазію на польські теми й новий концерт e-moll. І тільки через три тижні, 2 листопада Шопен зважився покинути Варшаву. Напередодні, на вечорі, влаштованому друзями, Шопену піднесли срібний кубок з польською землею; його він повинен був зберігати в знак вірності своїй батьківщині.

Наприкінці листопада 1830 року разом зі своїм другом Титусом Войцеховським Шопен удруге приїхав у Відень.

Шопен правильно оцінював обстановку, яка створилася. Колишня зацікавленість молодим талантом змінилася холодною чемністю й байдужістю. Поводження впливових музикантів - байдужність одних, острах конкуренції з боку інших - не залишало місця ілюзіям. Шопену не вдалося дійти згоди з видавцями, як не вдалося домогтися організації своїх концертів. Тільки у квітні 1831 року він у числі інших музикантів взяв участь у публічному концерті, а в червні того ж року виконав концерт e-moll на одній з музичних академій.

Шопен вирішує їхати в Париж. Але не просто було поляку одержати візу на в'їзд у Францію. Після довгих турбот вдалося домогтися паспорта в Лондон "проїздом через Париж".

20 липня зі своїм приятелем поляком Кумельским він виїхав з Відня, направляючись через Мюнхен і Штутгарт у Париж.

Про розгром польської революції й здачі Варшави Шопен довідався, перебуваючи в Штутгарті. Сторінки його щоденника, його листи повні самого бурхливого й похмурого розпачу. Біль, тривога, гнів знаходять вихід у його творчості, народжуючи здобутки, у яких драматизм шопенівського генія вперше розкрився у всій своїй глибині. Важка скорбота прелюдій a-moll, шалена патетика прелюдії d-moll, "революційний" етюд c-moll запам'ятали перелом, який відбувся у творчій свідомості Шопена. Мрійлива юнацька ліричність відступила перед трагізмом нових образів. Тема Батьківщини відтепер стає провідною творчою темою Шопена.


3. Паризький етап життя і творчості відомого композитора


Польська революція як би проклала якусь грань між двома великими періодами творчої біографії Шопена. Варшава - безхмарна юність, окриленість, райдужні надії. Париж - швидко зростаюча духовна зрілість, майстерність, завоювання вершин композиторського мистецтва, життя з усіма його драматичними контрастами. Катастрофа революції в Польщі, і гоніння й реакція, які пішли слід за нею, назавжди відрізали Шопену шлях на батьківщину. Восени 1831 року він приїхав у Париж, де залишався до кінця своїх днів.

Вирваний з патріархальної сімейної обстановки, позбавлений звичного дружнього середовища, він відразу потрапив у вир паризького життя. Але міцність моральних підвалин, проникливість і гострота розуму допомогли молодому музикантові розглянути за оманною привабливістю картину різких соціальних протиріч. Проходить усього два з невеликим місяця від дня приїзду, і Шопен ділиться своїми першими враженнями: "Я добрався сюди досить благополучно (але дорого) - і задоволений тим, що тут знайшов; тут перші у світі музиканти й перша у світі опера. Я знайомий з Россіні - Керубіні, Паером і т.д. і т.д... Але я нічого Тобі не написав про враження, що справило на мене після Штутгарта й Страсбурга це велике місто. Тут найбільша розкіш, найбільше свинство, найбільша чеснота, найбільша порочність... лементу, гамору, гуркоту й бруду більше, ніж можеш собі уявити. У цьому мурашнику губишся, і це зручно в тому розумінні, що ніхто не цікавиться тим, як хто живе". В іншому листі, написаному незабаром після цього, тверезість суджень і оцінок ще визначальніші. "Скільки змін, скільки нещасть... мене вітер загнав сюди... Париж - це все що хочеш: можеш веселитися, нудьгувати, сміятися, плакати, робити все, що Тобі завгодно, і ніхто на Тебе не гляне, тому що тут тисячі тих, хто робить те ж саме, - і кожний по-своєму. Я не знаю, чи є де-небудь більше піаністів, ніж у Парижі, не знаю, чи є де-небудь більше ослів і більше віртуозів, чим отут". Із захватом і разом з неприхованою іронією описуючи в цьому ж листі виконання "Севільского цирюльника", неуявну розкіш постановок опер Мейєрбаха, Шопен зауважує: "Однак Ти повинен знати, що я не одурів і не маює наміру бути обдуреним".


Случайные файлы

Файл
105858.rtf
69219.rtf
118673.rtf
60487.rtf
31931.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.