Лікування та профілактика захворювань щитовидної залози (95107)

Посмотреть архив целиком














Лікування та профілактика захворювань щитовидної залози



Вступ


Захворювання ендокринної системи існували завжди, скільки існує людство. Зоб мучив людей у більшій чи меншій мірі. Народна ж медицина на захист ендокринної системи віднаходила природні засоби, особливо добре допомагали рослини із певними властивостями, про які знали в основному знахарі.

Значною профілактикою захворювань щитовидної залози була їжа, вдало продумана рецептура українських страв. Особливо - приправи до страв.

Без зеленого кропу влітку, а без його насіння взимку, не подавали до столу перші і другі страви. Про буряк годі й говорити - він вживався щодня в борщі, буряківниках, салатах та вінегретах, бо інакше такі страви не були б українськими.

Приправляли їжу ароматичними рослинами: м'ятою, мелісою, чебрецем, шавлією, навіть листям суниці та подорожника. Таким чином підтримували функцію «корони» ендокринної системи-гак називають щитовидку.

Та і рецептів для лікування її знали багато, хоч захворювань, порівняно з теперішнім часом, було значно менше.

У сучасній науковій медицині хвороби ендокринної системи допоки що мало вивчені, а для їх лікування кількість ліків хімічної промисловості дуже обмежена. Тож допомога від ефективних ліків із рук живої природи вкрай необхідна.

Тим більше, що після чорнобильської трагедії захворювання щитоподібної залози стали особливо уражати не тільки дорослих, а й дітей. Щоб утихомирити зоб, організму необхідний йод. Правда, почали випускати хімічні препарати та продукти, насичені йодом. Але народна медицина в своєму арсеналі має багато рослин, які містять йод. У великій кількості необхідний для хворих йод є в морській капусті, а із суходільних рослин його містять: мох ісландський, дрік красильний, нетреба колюча.

Тим більше, що такі рослини в значній кількості ростуть в Україні, і зовсім не складно і не важко приготувати із них ліки для профілактики та відновлення функцій щитовидної залози.

Варто лише скористатись рецептами, запропонованими народною медициною та перевіреними, а також удосконаленими лікарями «Зеленої планети».



1 ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА - КЛЮЧОВА ЛАНКА В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ


Залози, які не мають вивідних проток і свої хімічні продукти (гормони) виділяють безпосередньо у кров, називаються ендокринними. Гормони стимулюють або, навпаки, гальмують розвиток та життєдіяльність окремих органів і цілого організму. Вони впливають на обмін речовин, розвиток і ріст організму, статеве дозрівання тощо. Щитоподібна залоза — найбільша з ендокринних залоз

Щитоподібна залоза (від грец. «тиреос» - щит, «ідос» - вид) - орган, що має вигляд щита, вперше була описана знаменитим Галеном у II ст. до н.е. Міжнародна ж назва цього органа внутрішньої секреції - тиреоїдна залоза.

За своєю формою щитоподібна залоза нагадує метелика або підкову, розташована в перед ній ділянці шиї нижче від під'язикової кістки і прикриває собою бічну поверхню гортані та передньобічну поверхню трахеї. Розміри залози можуть змінюватися навіть у однієї людини залежно від її функціонального стану; велике значення має кровонаповнення органа. Вага її в середньому становить ЗО г і залежить від статі й значною мірою від географічних умов місця проживання. Впливають на вагу щитоподібної залози також і характер харчування, кліматичні умови, різні лікарські препарати. Розмір й вага залози трохи більші в осіб, що проживають у географічних районах з низьким умістом йоду в ґрунті, воді, рослинах.

Гормони щитоподібної залози, як відомо, справляють життєво важливий вплив на всі види обміну речовин і всі органи, передусім, включаючи серцево-судинну й нервову систему. Від інтенсивності діяльності щитоподібної залози залежать інтенсивність росту й статевого розвитку дітей, їх інтелект, а також емоційний стан людини. Функціонально щитоподібна залоза тісно пов'язана з іншими ендокринними залозами (гіпофізом, статевими залозами, підшлунковою залозою та ін ).

Гіпофункція (недостатня діяльність) щитоподібної залози спричинює особливу набряклість тканин (мікседему), що проявляється у зниженні обміну речовин та зменшенні розумових здібностей. Гіперфункція (надмірна діяльність) щитоподібної залози призводить до базедової хвороби, яка характеризується хворобливою збудливістю нервової системи, прискоренням пульсу, витрішкуватістю, різким підвищенням обміну речовин тощо.


2 Основні функції щитоподібної залози


Як ми вже говорили, щитоподібна залоза, як й інші ендокринні органи, виробляє гормони, що надходять у кровообіг. Вона синтезує багаті на йод два гормони - трийодтиронін і тетрайодтиронін.

Основними компонентами для створення тиреоїдних гормонів є йод і білковий компонент тирозин - одна з незамінних амінокислот, що надходять в організм із продуктами харчування. Тобто такого роду амінокислоти, на відміну від замінюваних, не можуть утворюватися самим організмом. Ось чому для нормальної гормонотвірної функції щитоподібної залози потрібне повноцінне харчування з достатнім вмістом у харчових продуктах і йоду, і білкових речовин, з яких можливе утворення незамінних амінокислот, у тому числі й тирозину.

Тиреоїдні гормони стимулюють обмін білків, жирів, вуглеводів, водний і електролітний обмін, обмін вітамінів, основний обмін. Вони посилюють окислювальні процеси, процеси поглинання кисню, витрати поживних речовин, споживання тканинами глюкози. Під впливом цих гормонів зменшуються запаси глікогену в печінці, прискорюється окислення жирів. Посилення енергетичних і окислювальних процесів є причиною схуднення, що спостерігається при гіперфункції щитовидної залози.

Щитоподібназалозавпливаєнажировий,білковийівуглеводний обмін. При зниженому гормонотворенні жирові молекули в більшій кількості перетворяться на холестерин, що сприяє більш швидкому розвиткові атеросклеротичних процесів в організмі й, насамперед, у кровоносних судинах серця й головного мозку.

Діяльність щитоподібної залози, так само як і діяльність будь-якого іншого ендокринного органа, пов'язана з усіма функціями людського організму. Це й зрозуміло, якщо згадати, що в організмі все взаємозалежно. Ось чому в разі того або іншого захворювання щитоподібної залози не залишаються байдужими багато внутрішніх органів й передусім серцево-судинна й нервова системи.

Парафолікулярними клітинами щитовидної залози, які розташовані за її залозистими фолікулами, утворюється також гормон тиреокальцитонін. Він бере участь у регуляції кальцієвого обміну. Під впливом гормону рівень кальцію в крові знижується. Це пов'язано з тим, що він активізує функцію остеобластів, які беруть участь в утворенні нової кісткової тканини, і пригнічує функцію остеокластів, які її руйнують. Разом із тим гормон гальмує виведення кальцію з кісткової тканини, сприяючи відкладенню його у ній. Він гальмує всмоктування кальцію і фосфатів з ниркових канальців в кров, таким чином сприяючи їх виведенню із сечею з організму. Під впливом тиреокальцитоніну знижується концентрація кальцію у цитоплазмі клітин.

Вміст цього гормону в крові збільшується під час вагітності і годування дитини груддю, а також у період відновлення цілості кістки після перелому. Регуляція синтезу і вмісту кальцитоніну залежить від рівня кальцію в крові. При його високій концентрації кількість кальцитонінузменшується, при низькій, навпаки, зростає. Крім того, утворення кальцитоніну стимулює гормон травного каналу гастрин. Викид його у кров сповіщає про надходження кальцію в організм з їжею.



3 Патології щитоподібної залози та причини, що викликають їх


Порушення функцій щитовидної залози можуть супроводжуватися як підвищенням (гіпертиреоз), так і зниженням (гіпотиреоз) її гормонотворчої функції.

Останнім часом у всьому світі спостерігається зростання ендокринних захворювань. Найчастішими є цукровий діабет і патології щитоподібної залози. Ендокринні захворювання можуть мати гострий або ж хронічний характер. У деяких випадках становлять загрозу для життя.

Причини захворювання щитоподібної залози різноманітні. До них належать й неправильне харчування, і вживання недоброякісної води, і несприятлива екологічна обстановка, у тому числі й радіаційна. Але все-таки головною причиною виникнення захворювання є йододефіцит.

Захворювань щитоподібної залози налічується не один десяток, однак найпоширенішими є зоби - нетоксичний (ендемічний і спорадичний) і токсичний (тиреотоксикоз або базедова хвороба), гіпотиреози й запальні процеси. А останнім часом почастішали ракові захворювання цього ендокринного органа.


4 Дефіцит йоду і його наслідки


Спектр йододефіцитних захворювань широкий і залежить від того, в якому періоді життя відбувається вплив браку йоду на організм.

Брак йоду в період вагітності й ембріонального розвитку призводить до високої поширеності спонтанних абортів, особливо в першому триместрі вагітності; високої перинатальної і дитячої смертності, уродженим вадам розвитку, уродженому гіпотиреозу з відставанням у фізичному й розумовому розвиткові.

У дитячому й підлітковому віці дефіцит йоду супроводжується збільшенням щитоподібної залози, у деяких випадках з порушенням або затриманням фізичного, розумового й статевого розвитку.

У зрілому віці дефіцит йоду супроводжується різним ступенем збільшення щитоподібної залози. Кретинізм на йододефіцитних територіях трапляється із частотою від 1 до 10%.


Случайные файлы

Файл
81679.rtf
21881-1.rtf
14744.rtf
2575-1.rtf
26624-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.