Вірусні захворювання. Захворювання травного тракту, що спричиняють анаеробні мікроорганізми (94766)

Посмотреть архив целиком














РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: ВІРУСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. ЗАХВОРЮВАННЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ АНАЕРОБНІ МІКРООРГАНІЗМИ




ВІРУСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ


Інфекційний стоматит (слинотеча, везикулярний стоматит, мокра мордочка) — це дуже контагіозне, гострозаразне захворювання, яке швидко поширюється серед кролів. Характеризується запаленням слизової оболонки рота, переважно язика.

Етіологія. Збудником хвороби є фільтрівний вірус, який швидко руйнується при температурі 60° а також під дією сонячних променів.

Штучне зараження кроленят відбувається при втиранні фільтрату в скарифіковану та нескарифіковану слизову оболонку рота або ж при закапуванні його в ніс.

Вірус виділяють із слини, крові та сечі кролів.

Епізоотологія. У природних умовах зараження відбувається при контакті хворих кролів із здоровими. Хворіє молодняк віком 1—2 місяці.

Виникнувши в одній клітці, хвороба охоплює все більшу й більшу кількість тварин. З моменту відсадки кроленят від матерів кількість хворих різко збільшується. В окремих випадках протягом 10—15 днів захворює весь молодняк даного окролу. Потім кількість хворих зменшується до появи молодняка наступного окролу. Іноді хвороба не поширюється і обмежується кількома випадками.

Найбільше поширення інфекційного стоматиту та відхід кролів спостерігають в роки з великою кількістю опадів та різкими температурними коливаннями. Смертність при цьому захворюванні може досягати 30% і більше.

Κлінічні ознаки. Інкубаційний період триває від 3 до 5 днів. Основні зміни відмічаються в ротовій порожнині. На слизовій оболонці язика, яснах, піднебінні, внутрішній поверхні щік з'являються пухирці і пустулки завбільшки з головку шпильки. Слизова оболонка ротової порожнини запалена, пухирці і пустули лопаються і на їх місці утворюються ерозії і виразки. Кроленята втрачають апетит і багато п'ють. З рота у них виділяється велика кількість тягучої, неприємного запаху слини, якою забруднюються мордочка, шерсть у ділянці шиї і грудей (рис. 5).

Внаслідок змочування слиною волосся склеюється, утворюючи вусики у вигляді темної смуги на хутрі мордочки. Наступного дня слинотеча посилюється. Біла піниста слина виділяється вже по всьому губному враю ротової порожнини. Нею змочується волосся нижньої губи та підщелепної ділянки. Кроленя тре лапкою мордочку, змочуючи при цьому волосяний покрив лапок, підгруддя та всієї мордочки. Волосся у цих місцях склеюється слиною.

З появою слинотечі змінюється загальний стан кроленят. Хворі звичайно забиваються у куток і роблять жувальні рухи — при цьому чути характерні звуки жвакання.

Апетиту хворі не втрачають, вони підходять до годівниць, але через болючість рота їдять мало, внаслідок чого худнуть. Нерідко спостерігається пронос, що звичайно є несприятливою прогностичною ознакою.

Кроленята стають млявими, худнуть. Часто спостерігається опухання підщелепних, привушних і під'язикових слинних залоз. Температура тіла протягом хвороби залишається нормальною. При сприятливому перебігу хвороба триває 8—10 днів. У разі тяжкого перебігу захворювання тварини гинуть на 4—5-й день.

У кроленят, які перехворіли на інфекційний стоматит, волосся у ділянці мордочки тривалий час лишається засохлим та склеєним.

Крім вище описаної типової картини хвороби, нерідко спостерігається абортивна її форма, яка характеризується доброякісним перебігом і часто залишається непоміченою. При цій формі також спостерігаються ураження в роті, але менш глибокі. Слина виділяється протягом 1—2 днів лише в кутках рота. Загальний стан хворих кроленят майже не порушується.

При патологоанатомічному розтині трупа відзначають виснаження організму. Слинні залози (підщелепні та привушні) блідо-рожевого кольору, соковиті. На розрізі їх малюнок зберігається.

У ротовій порожнині часто знаходять рештки корму. Слизова оболонка язика набрякла, сірувато-білого або сірувато-жовтого кольору, по краях і на спинці язика вона злущена, внаслідок чого на ній добре помітні смужкові або круглі ерозії та виразки.

У шлунку загиблих підсисних кроленят знаходять згустки молока та невелику кількість світлої слизової рідини.

Судини стінок тонких кишок переповнені кров'ю. У просвіті дванадцятипалої кишки багато слизу блідо-зеленого або жовтуватого кольору, іноді з домішкою дрібних пухирців газу та невеликої кількості харчових мас. Слизова оболонка набрякла, вкрита слизом та гіперемійована.

У товстому кишечнику помітних змін не спостерігають; не виявляють також мікроскопічних змін і в інших органах.

Діагноз. Хворобу розпізнають за клінічною картиною. Однак у практиці інфекційний стоматит часто змішують з іншими хворобами, які супроводжуються незначною слинотечею. Наприклад, при деяких захворюваннях у кроленят в атональному періоді відбувається незначне виділення слини у кутках рота, подібно до того, як буває у початковій стадії типової форми інфекційного стоматиту або при абортивній його формі. На підставі лише цієї ознаки, не роблячи розтину трупа, загибель іноді відносять на рахунок інфекційного стоматиту. Проте дані розтину, зокрема наявність або відсутність уражень ротової порожнини, дозволили б встановити правильний діагноз.

При кокцидіозі слинотеча може спостерігатися лише після того, як тварина перехворіє з клінічними ознаками пригнічення, виснаження, скуйовджений шерсті, проносу, а при інфекційному стоматиті вказані клінічні ознаки розвиваються після появи слинотечі.

При гастроентеритах різного походження іноді спостерігається слинотеча та зміни слизової оболонки рота, проте ці зміни мають зовсім інший характер: слизова язика здається набряклою, сірувато-білого кольору, слина каламутна. Крім того, при уважному спостереженні за хворими кроленятами можна помітити, що при гастроентеритах розлад травлення передує слинотечі, тоді як при інфекційному стоматиті звичайно відбувається протилежне.

При теплових ударах слинотеча також не супроводжується ознаками стоматиту і швидко минає при переміщенні кроленят в тінь або прохолодне приміщення.

Лікування. Призначають дисульфан або фталазол по 0,1 — 0,3 t на кроленя 3 рази на день протягом 3—4 днів підряд.

У період лікування необхідно щодня промивати ротову порожнину 2-іпроцентним водним розчином мідного купоросу або розчином пеніциліну (200 тис. ОД пеніциліну на 3—4 мл дистильованої води). Хворим кролям дають м'які, легко засвоювані корми, корисно випоювати по 30—50 мл молока.

Дуже важливо розпочати лікування якомога раніше. Враховуючи, що в деяких кролів слинотеча з'являється через 2—3 дні від початку ураження слизової оболонки рота, рекомендується лікувати не лише кролів з ознаками слинотечі, але й решту, які знаходяться у цій клітці.

Профілактика і заходи боротьби. Профілактика полягає у проведенні загальних ветеринарно-санітарних заходів. При виникненні захворювання хворих і підозрюваних на захворювання кроленят слід негайно відокремити від решти й утримувати в ізоляторі до повного вилікування. Клітки, в яких їх утримували, та інвентар необхідно обробляти 2-процентним розчином їдкого натру або формальдегіду. Поліпшують умови догляду та утримання тварин. Молодняку дають доброякісні повноцінні корми.

Карантинні обмеження знімають після того, як мине два тижні з моменту останнього випадку захворювання.

Віспа — це вірусна, досить контагіозна, швидко поширювана хвороба. Вона спричиняє масову загибель кролів (35—100%.).

Епізоотологія. Хворіють кролі різного віку. Основне джерело поширення інфекції —-хворі на віспу кролі, в усіх виділеннях яких міститься вірус. Перенощиками інфекції можуть бути птахи, пацюки, миші, кішки та люди.

Клінічна картина. Клінічні ознаки хвороби різноманітні. Перебіг може бути блискавичний, гострий або хронічний. При блискавичному перебігу здорова тварина раптово гине. При гострому перебігу захворювання кріль пригнічений, температура тіла підвищена, дихання прискорене, частота пульсу 240—300 в 1 хв. У хворих буває спрага. Часто спостерігають кон'юнктивіт, кератит, слинотечу, слизовий або слизово-гнійний риніт, збільшення лімфатичних вузлів. Нерідко буває набряк шкіри та підшкірної клітковини в ділянці голови та живота. Згодом на цих місцях розвивається некроз шкіри та її відторгнення, хвороба триває 1—2 тижні. При хронічному перебігу хвороби її ознаки слабко виражені. Відмічають атонію кишечника і прогресуюче схуднення. Температура тіла нормальна.

Нерідко захворювання має рецидивний характер: стан хворих поліпшується, потім настає погіршення, після якого тварини знову приходять до норми. Більшість кролів видужує.

При патолог ρ анатомічному розтині трупа відзначають виснаження організму. Шкурка знімається важко. У носовій порожнині—слизовій або слизово-гнійний секрет. У паренхімі легень зрідка виявляють гнійні осередки завбільшки з горошину, серце дрябле, сіруватого кольору, стінки його стоншені, кров темна, здебільшого рідка. Печінка кровонаповнена, темно-вишневого кольору, іноді з жовтяничним відтінком, зрідка в її паренхімі знаходять множинні некротичні сіруваті вузлики завбільшки з просяне зерно. У товстому кишечнику — велика кількість вмісту із газом, стінки його розтягнуті. Капсула нирок знімається легко, на розрізі їх малюнок дещо згладжений, мозковий шар гіперемійований. Сечовий міхур наповнений. Судини мозку ін'єковані.

Діагноз ставлять на підставі комплексу клінічних ознак, патологоанатомічних змін та результатів вірусологічного дослідження. У сумнівних випадках проводять біопробу на кролях або на білих мишах. Для зараження використовують суспензію з паренхіматозних органів та головного мозку кроленят, що загинули. Суспензію вводять кролям підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньо-черевинно, інтрацеребрально або ж у скарифіковану рогівку. Загибель настає на 4—10-й день. Білим мишам суспензію вводять інтрацеребрально, після зараження гине 40—50% тварин.


Случайные файлы

Файл
121020.rtf
46524.rtf
74256.rtf
46335.rtf
151353.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.