СНІД: проблеми і досягнення на сучасному етапі (93838)

Посмотреть архив целиком

9



Зміст


Вступ

Історія виникнення СНІДуПеребіг СНІДу та його симптоми

Шляхи зараження ВІЛ

Проблеми СНІДу в Україні та в Чернівецькій області

Профілактика і спроби лікування СНІДу

Висновок



Вступ


Перше грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Уперше ця дата, яка відзначається з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, з’явилася в календарі першого грудня 1988 року. Тоді у світі ВІЛ-інфекцією були заражені близько 7 мільйонів осіб. Через 5 років їх було уже 14 мільйонів, сьогодні – понад 50 мільйонів. І це тільки за офіційними даними. Отже, понад 50 мільйонів жителів нашої планети інфіковані вірусом набутого імунодефіциту людини. Уже у найближчі два-три роки вірус стане причиною смерті вісімдесяти відсотків з-поміж них. Від моменту початку епідемії СНІДу близько двох десятиліть тому померло 26 млн. з них близько 5 млн – тільки у 2006 році. Армія ВІЛ-інфікованих продовжує зростати: на 5 млн померлих від СНІДу у 2006 році припадає близько 7 млн інфікованих. Такий трагічний баланс розповсюдження чуми 20 століття змушує людство серйозно замислитися над вирішенням цієї проблеми. 25-27 червня 2000 року в Нью-Йорку відбулася спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з питань ВІЛ/СНІДу, де була прийнята декларація тисячоліття. У цій декларації лідери світу взяли на себе зобовязання до 2016 року зупинити і покласти початок тенденції до скорочення масштабів ВІЛу, надавати особливу допомогу дітям, які втратили батьків через ВІЛ/СНІД.

На спеціальній сесії ООН було відзначено, що глобальна епідемія ВІЛ/СНІД за своїми масштабами і спустошливою дією стала однією з найсерйозніших загроз для людства, позаяк підриває соціально-економічний розвиток у всьому світі.

У світі понад 3,2 млн дітей живуть з ВІЛ-інфекцією, 13,2 млн осиротілих дітей до 15 років, що втратили одного чи двох батьків через СНІД. Основною причиною зараження ВІЛ є ін’єкційне споживання наркотиків, при цьому збільшується кількість людей інфікованих статевим шляхом, та дітей, що народилися від ВІЛ-інфікованих жінок.


Історія виникнення СНІДУ


Уперше повідомлення про нове захворювання було поміщено 1981 року в американському щотижневику «Щоденні повідомлення про захворюваність і смертність». Природно, що поява нового вірусу породила численні його походження.

На думку деяких учених вірус імунодефіциту людини походить від вірусу імунодефіциту зелених мавп. Такий вірус, дуже близький за своєю генною будовою до вірусу імунодефіциту людини, виділено від одного з видів африканських мавп.

Як могла відбутись передача родинного вірусу мавп людині? Багато племен Центральної Африки полюють на мавп і вживають їхні внутріщні органи і кров у їжу. Зараження мавпячим вірусом могло відбутися через ушкодження на шкірі мисливця чи при вживанні сирого мяса, мозку мавп.

Учені висловлюють думку, що подолання видового бар’єру могло відбутися внаслідок мутації мавпячого вірусу через радіаційний вплив. У 1950-1960 роки проводилися дослідження ядерної зброї, і в екваторіальній зоні земної кулі відбулося різке підвищення радіаційного фону. Припускається і вплив природного радіаційного фону, що у місцях залягання уранових руд у деяких районах Африки дуже високий.

За іншою версією, висловленою рядом вчених, ВІЛ є штучно створений. Ще 1969 року Пентагоном була розроблена програма щодо створення бактеріологічногї зброї, здатну придушувати імунну систему людини. В одному з науково-дослідних центрів США методом генної інженерії отримували нові види вірусів. Дослідження проводили на засуджених, що відбувають довічний строк увязнення, в обмін на звільнення по завершенні експерименту. Можливо, їхній вихід на волю сприяв поширенню ВІЛ-інфекції серед населення.

Версія побудована на збігу часу завершення експерименту з розробки такого виду бактеріологічної зброї і появи перших випадків СНІДу серед гомосексуалів, і саме у США і країнах Центральної Африки. Утім, переконливих обєктивних чи документальних доказів її підтвердження поки що немає.

Також існує гіпотеза, що вірус передався людині під час розробки американськими вченими з Філадельфії вакцини проти поліомієліту. На користь цієї версії говорить те, що осередки епідемії СНІДу співпали з місцями розробки вакцини.

Вчені вважають, що СНІД – просто нова хвороба, результат змін, що відбулися в суспільстві. Професор Шерманн, один з ключових вчених, які мали відношення до відриття СНІДу, пропонує теорію подорожей. Перші випадки СНІДу виявили у 1981 році. Якщо припустити, що повинно пройти десять років від проникнення вірусу в людський організм до початку хвороби, виходить, що перші випадки інфікування відбувадися у 70-ті роки. Що відбувалося у 70-х роках? Людсто почало активно мандрувати. За версією професора Шерманна, могло трапитися таке: наприклад, поїхали французи займатися екзотичним коханням ло якоїсь екзотичної африканської країни… І вірус, що був безпечним для африканців, став смертельним для європейців. А потім, видозмінений, і для жителів Африки. Аналоги існують – досить безпечні у Європі кір і скарлатина стали смертельними для індіанців.

До початку епохи подорожей у жителів різних континентів був досить стійкий імунітет до місцевих вірусів. Але активні мандри людства порушили імунний баланс.


Перебіг СНІДу та його симптоми.


СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це комплекс захворювань і проблем зі здоров’ям, які виникають на фоні низького імунітету. Це остання смертельно небезпеча стадія інфекція вірусу імунодефіциту людини. Підступність ВІЛ полягає в тому, що, потрапивши в організм, він довгий час ніяк себе не виявляє і знайти його можна тільки при лабораторному обстеженні.

Так, на початковому етапі після зараження, упродовж 3-6 місяців, еіяких ознак ВІЛ- інфекії немає. Утім у 30% хворих через 2-3 тижні – 1 місяць може відзначатися хворобливий стан: біль у м’язах, суглобах, головні болі, піля яких інфікованого знову нічого не турбує. У цей час можуть бути збільшені лімфатичні вузли

Через деякий час (інколи через 3-5-8 років) починає розвиватися комплекс сиптомів – провісників СНІДу: тривале нездужання незрозумілого походження, колотіння, помітне збільшення піщелепних, шийних, пахвових лімфовузлів, порушення функції кишечника, втрата ваги, нічна пітливість, сонливість, швидка втомлюваніть.

Такий стан в одних уражених триває кілька місяців, в інших – до 2-3 років і переходить у СНІД.

Нешкідливі раніше мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки, найпростіші) викликають різні запальні процеси в легенях (пневмоцисна пневмонія, герпетична пневмонія, туберкульоз), у порожнині рота (кандидоз слизових оболонок, «молочниця»), розвиваються туберкульозне ураження нирок, кісток, шкіри, паразитарне ураження тонкого і товстого кишечника.

У більшості половини хворих спостерігаються неврологічні і психологічні порушення, обумовлені ураженням центральної і периферичної нервової системи, викликані як самим ВІЛ, так і вірусами простого герпесу, оперізуючого лишаю, токсоплазмозу та іншими мікроорганізмами. Зявляються скарги на прогресуюче зниження памяті, притуплення емоцій, розвиваються психози, паралічі, судоми, потьмарення свідомості. Прогресуюче потьмарення розуму є одним із характерних симптомів.

Близько в 10% хворих розвиваються різні пухлини: саркома Капоші (множинні плями, вузлики на шкірі і слизових оболонках синюшно-бурого чи коричнево-бурого кольорів, що згодом перетворюються у виразки), лімфоми мозку та інше.

У світі поки що не встановлено ще жодного випадку одужання від ВІЛ-інфекції.


Шляхи зараженя ВІЛ-інфекцією.


ВІЛ не живе в організмі тварин. Для своєї життєдіяльності і розмноження йому потрібні клітини людини, тому він не може передаватися від тварини людині.

У ВІЛ-інфікованої людини вміст вірусу в різних рідинах неоднаковий. Найбільша кількість вірусу у ВІЛ-інфікованого міститься у крові, спермі, вагінальному секреті, спинномозковій рідині, в грудному молоці.

Отже, можемо говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

  • статевий;

  • парентеральний (потрапляння вірусу у кров);

  • вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів, годуання грудьми).

Статевий шлях зараження.

У людини, що не має статевих контактів і не практикує внутрішньовенне введення наркотиків, ризик зараження ВІЛ дорівнює нулю.

Ранні статеві звязки можуть призвести до небажаної вагітності, зараження венеричними захворюваннями, ВІЛ. Тому основою в попередженні зараження ВІЛ повинно бути:

  1. Безпечна і відповідальна поведінка, здоровий спосіб життя.

  2. Виключення ранніх статевих стосунків (утримання від статевих стосунків до вступу в шлюб сприяє створенню дійсно глибоких відносин, розвиває терпіння і самоконтроль, відкриває можливість радуватися юності; допоможе увідомити унікальність подружніх стосунків; позбавить від страху зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, і їх наслідками)

  3. Дотримання вірності у шлюбі.

  4. Використання презирвативів при випадкових статевих контактах.

  5. Використання індивідуальних предметів особистої гігієни.

Парентеральний шлях потрапляння вірусу у кров.

Основний шлях передачі ВІЛ-інфекції в Україні – інєкційне введення наркотиків. Вражає той факт, що починають вживати наркотики рідлітки у віці 13-15 років, які не усвідомлюють наслідків своїх дій. Ці наслідки – вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція, інфекції, що передаються статевим шляхом, тощо. У більшості випадків у таких групах наркотик вводять одним шприцом внутрішньовенно з наступною передачею його одне одному.

Зараженню ВІЛ сприяє використання інфікованого наркотика, спільних предметів при його виготовленні (тампони, посуд). Як тільки серед споживачів наркотиків зявляється хоча б один заражений ВІЛ, через якийсь час члени групи (близько 70 % упродовж 2-3 років) стають ВІЛ-інфікованими.

Наркоманія – хвороба, що характеризується потягом до наркотиків, які викликають у малих дозах ейфорію, у великих – оглушення, наркотичний сон. Результатом є безконтрольність поведінки (це призводить до вступу в безладні статеві звязки), можливість зараження ВІЛ-інфекцією і, як наслідок, смерть. Тому потрібно зробити все, щоб наші діти не піддавалися тиску з боку однолітків, не прагнули пробувати, а тим більше вживати наркотики.

З метою запобігання зараженню проколювати вуха слід тільки в косметичних кабінетах, робити татуювання – у спеціальних кабінетах, а також мати власні предмети особистої гігієни: бритви, манікюрні приналежності. Можливість зараження в медичних установах – мінімальна.

Вертикальний шлях зараження.

Зараження дитини від ВІЛ-інфікованої матері відбувається при прониканні вірусу від матері до плоду під час вагітності, пологів і при годуванні грудьми. Тому рішення про народження дитини приймає сама ВІЛ-інфікована жінка, що повинна враховувати всі можливі наслідки. Лікарі роблять усе можливе для того, щоб дитина народилася неінфікованою.

Ймовірність народження ВІЛ-інфікованої дитини складає 20-45 %. Застосування медикаментозної терапії дає змогу значно зменшити ризик народження інфікованої дитини.

ВІЛ-інфекція не передється:

  • при дружніх обіймах і поцілунках;

  • через рукостискання;

  • при користуванні шкільним приладдям, компютером, посудом, верхнім одягом;

  • через предмети сантехобладнання, при користуанні басейном, душем;

  • у громадському транспорті;

  • комахами, зокрема і кровосмокчучими;

  • через предмети виробничої і домашньої обстановки;

  • повітрянно-крапельним шляхом.

Використання презерватива значно знижує ризик інфікування. Не зареєстровано випадків зараження при догляді за хворою людиною.


Проблема СНІДу в Україні та Чернівецькій області.


Якщо у найближчі 10 років не знайдуть ефктивний та недорогий засіб лікування СНІДу, половина населення України середнього віку (30-50 років) вимре. Така думка деяких експртів. За даними Всесвітньої організаії охорони здоров’я (ВООЗ), Україна за темпами розповсюдження СНІДу випереджає всі країни колишньої Східної Європи, в тому числі і СНД. Кількість ВІЛ-інфікованих в Україні зростає у геометричній прогресії. І міжнародні, і вітчизняні експерти називають найчастіше три причини: наркотики, Чорнобиль, зубожіння нації. Головне – наркотики. В Україні СНІД – «шприцевий», тобто поширюється він інєкційними наркоманами. Нам страшенно не пощастило - транзитний маршрут, яким переправляли наркотики з країн Золотого Трикутника (Бірма, Таїланд, Пакистан) до Європи, проходить тепер через Україну. В країну вільно прийшов наркобізнес, почалася епідемія наркоманії. А за наркотиками прийшов СНІД. Саме на наркоманію припадає 70 % випадків зараження СНІДом, 29 % - це зараження під час статевих контактів, і 1% - у процесі проведення медичних маніпуляцій.

Крім наркотиків, у поширенні епідемії СНІДу серйозну роль відіграє Чорнобиль. Постійна радіація дається взнаки. Імунітет нації катастрофічно падає. Українці стають беззахисними перед хворобами. Зрозуміло, на цьому фоні СНІД косить значно більше жертв, ніж у розвинутих європейських країнах. Адже СНІД – це сндром імунодефіциту. За даними ВООЗ, в Україні за 1998 рік зареєстровано 110 тисяч ВІЛ-інфікованих. У 1988 році хворих на СНІД в Україні було всього два, обидва померли в 1988 році.

Міжнародні організації надають Україні певну допомогу в боротьі зі СНІДом. В країні постійно працюють емісари ВООЗ, протягом 4 років тут пребувають координатори ООН, які забезпечують поставки шприців та медичних препаратів у рамках програми ООН по боротьбі зі СНІДом. Певні кроки робить і уряд. Але український народ ставиться до проблеми досить байдуже, з фаталізмом, притаманним народам слаборозвинутих країн.

З метою координації роботи щодо профілактики ВІЛ/СНІДу в нашій області створений Чернівецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом, до робочої групи якого входять викладачі ОІППО, спеціалісти управління освіти і науки облдержадміністрації. Розроблений план роботи на 2007 рік.

У Чернівецькій області з 1992 року (від початку реєстрації ВІЛ-інфекції) зареєстровано 455 випадків ВІЛ-інфекції, в тому числі 60 хворих на СНІД, померло від хвороби 36 осіб.

З 1992 року зареєстровано ВІЛ-інфікованих чоловіків 309 (67,91 %), жінок – 146 (32,09 %).

За віком розподіл хворих такий: до 1 року – 51 (11,21 %), 1-14 років – незареєстровано, 15-19 років – 73 (16,04 %), 20-29 років – 225 (49,45 %), 30-39 років – 87 (19,12 %), 40-49 років – 16 (3,52 %), 50 і старші – 3 (0,66 %).

Найбільша кількість інфікованих – 385 осіб (84,62 %) припадає на людей найбільш працездатного віку – від 15 до 39 років.

Згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації №425 від 01.09.2004 року «Про комплекс заходів щодо забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомога та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004-2008 роки у Чернівецькій області» встановлено контроль за дотриманням законодавства з питань ВІЛ/СНІДу з метою подолання всіх форм дискримінації у сфері праці та трудових відносин, а також створення безпечних умов праці.

Службами охорони праці виконавчих органі міських, районних рад ведеться постійний контроль за виконанням власниками підприємств, установ і організацій області вимог статті 17 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці» від 22.11.2002 року №229-ІV, щодо організації за власні кошти, проведеня попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

У медичних закладах області на виконання наказу Міністерства охорони здоров’я України №120 «Про вдосконалення організауії медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД» контроль за безпекою щодо ВІЛ-інфікування медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків покладений на режимну комісію ЛПЗ.

У розпорядженні голови облдержадміністрації наголошено про сприяння розширенню партнерства між урядовими громадськими та міжнародними організаціями у вирішенні питань боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

Чернівецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом уклав угоди про співпрацю ЧМБФ «Нова сім’я» , обласним наркологічним диспансером, відділом державного департаменту України з питань виконання покарань, управлінням освіти Чернівецької міської ради, товариством «Еstеsmе razom“ ,місто Хожув, Польща.

Зазначається у розпорядженні голови облдержадміністрації і про забезпезпечення підготовки , підвищення рівня кваліфікації та перепідготовку педагогічних, медичних і соціальних працівників з питань пропаганди здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед шкільної та студентської молоді, курсантів, військовослужбовців строкової служби, молоді, що не навчається і не працює, розширення доступу різних категорій населення до системи добровільного консультування і тестування на ВІЛ/СНІД.

Сучасні методи діагностики впроваджені для виявлення ВІЛ-інфекції у дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів. Це дослідження пуповинної крові та наступної диспансеризації дитини до 18-місячного віку.

У Чернівецький області скрінінгове тестування ВІЛ-інфекцій здійснюється у трьох вірусологічних лабораторіях (обласної СЕС, обласної та Хотинської станцій переливання крові). Фінансування, придбання тест-систем для обстеження вагітних жінок та донорів відбувається за рахунок коштів державного бюджету, для обстеження інших категорій населення тест-системи відсутні.

Не запроваджений в області метод замісної терапії з метою зменшення ризику інфікування ВІЛ для споживачів ін’єкційних наркотиків.


Профілактика і спроби лікування СНІДу


Засобу вилікувати СНІД не існує. Вірус виявився складним. Він постійно змінюється, потрапляючи від однієї людини до іншої, змінюється навіть у процесі лікування. Щоб створити вакцину необхідно знайти загальну рису серед різноманітних вірусів СНІДу.

Боротьба зі СНІДом та пошуки вакцини тривають 15 років. Є пеині досягнення. Витрачено астрономічні суми. Більш-менш обнадійливих даних поки немає. Найдешевший курс лікування коштує 2000 доларів. У звязку з цим людей не лікують у Африці, Азії. І майже не лікують в Україні.

Існують дві стратегії профілактики ВІЛ-інфекції: зниження ризику й усунення ризику інфікування. Від самого початку поширення епідемії дослідники мали два протилежних уявлення про взаємини прийнятих рівнів ризику, стійкої зміни поведінки і заходів щодо охорони громадського здоров’я.

Зниження ризику, або «зниження шкоди», засноване на використанні таких методів захисту від інфекції, що позитивно зарекомендували себе: використанні презирвативів; скринінгу (перевірці) донорської крові; тепловій обробці елементів крові; відмові від грудного вигодування, якщо це можливо або необхідно; застосуванні загальних запобіжних заходів у медичних установах під час процедур, які передбачають контакт із кров’ю.

Профілактика ВІЛ-інфекції, заснована на філософї зниження ризику зараження, припускає заміну діяльності,пов’язаної з підвищеним ризиком, на менш ризиковану. Наприклад, пропаганда обміну використаних голок на нові є однією з форм зниження ризику або шкоди: при цьому потенційно небезпечне вживання ін’єкційних наркотиків не усувається як факт, але пропонується спосіб зниження ризику інфікування ВІЛ.

Стратегія усунення ризику грунтується на передумові, що захист громадського здоров’я потребує усунення можливості ризику як такої. Цей підхід має два різновиди.

Пропаганда статевого утримання та відмова від наркотиків переважає над пропагандою використання презервативів і обміну використаних голок на нові. За такого підходу ефективність безпечного сексу піддається сумніву, а саме вживання наркотиків ін’єкційним шляхом вважається настільки шкідливим, як і використання спільного інструментарію для ін’єкцій.

Навіть незначний ризик подається як цілком неприйнятний.

Таке перебільшено серйозне ставлення до незначного ризику може мати парадоксальні наслідки: у людей розвивається фатальне ставлення до минулого, де могли бути ризики.

Іншим прикладом є обовязкове тестування медичного персоналу, що проводилося з єдиною метою: забезпечити профілактику передавання ВІЛ від медичних працівників пацієнтам. Цей підхід відволікає від дотримання загальних профілактичних заходів, які повинні дотримуватися під час проведення медичних процедур, і підриває довіру до таких заходів.

Один із принципів, повязаний зі зниженням ризику, - принцип «мінімальної зміни». Вважається, що зміни в поведінці будуть стійкішими, якщо вони передбачають мінімально можливі зміни в поведінці, необхідні для власного захисту. Ось чому для багатьох людей, бажаючих схуднути, зменшення кількості висококалорійної їжі є реалістичною формою зниження ризику порівняно з цілковитою відмовою від такої їжі.

Прихильники усунення ризику стверджують, що населення має право знати про всі форми ризику, пов’язані з ВІЛ-інфекцією й робити власні висновки на підставі отриманої інформації. Такі аргументиприпускають, що :

  • кожен може зробити висновки про потенційний ризик на підставі доступних фактів;

  • уявлення про ризик у суспільстві формуєть на базі одних і тих самих факторів і веде до єдиного для всіх сприйняття ризику;

  • факти подані нейтрально, а не упереджено;

  • люди отримуюють інформацію про ВІЛ/СНІД без забобонів, хибних уявлень або осуду;

  • інформацію надають у зрозумілій формі;

  • всі однаково здатні до дій на підставі цієї інформації, щоб захистити себе;

  • існують необмежені ресурси для поширення інформації навть про найнезначніші, теоретичні види ризику.

Дуже важливо, щоб поради зі зниження ризику були:

  • легко зрозумілими для тих, кому вони призначені;

  • здійсненними. Люди повинні захотіти і змогти вжити рекомендованих заходів безпеки. Якщо стверджувати, що секс взагалі ризиковане заняття, можна домогтися того, що люди заперечуватимуть будь-який ризик у звязку із сексуальною активністю;

  • переконливими, а не такими, що залякують.

Традиційно профілактика зараження ВІЛ проводиться на трьох рівнях: первинному, вторинному, третинному.

Первинна профілактика заражння ВІЛ передбачає діяльність, спрямовану на запобігання інфікування здорових людей (наприклад, шляхом сексуальної просвіти, проведення пропагандистських кампаній з використання презирвативів, здійснення програм обміну використаних голок).

Вторинна профілактика зараження ВІЛ пов’язана з діяльністю, спрямованою на запобігання інфікування в так званих «групах ризику» і підтримку якості життя ВІЛ-позитивних людей (консультування щодо соціальних прав; впровадження програм, спрямованих на зміну способу життя).

Метою третинної профілактики є мінімізація наслідків хвороби, від яких страждають люди із симптомами ВІЛ/СНІД (наприклад, профілактичне використання ліків і додаткової терапії; консультування щодо соціальних прав для отримання максимальних пільг; освітні програми підтримки імунної системи).

Отже для того, щоб максимально убезпечити себе від СНІДу людина повинна:

  • знати про небезпеку СНІДу і шляхи зараження;

  • не поспішати з початком статевого життя, не знаючи основ безпечної статевої поведінки;

  • бути впевненою, що її статевий партнер не заражений ВІЛ;

  • у випадках, коли виникають сумніви в неінфікованості партнера, переконати його пройти анонімне обстеження в спецальній лабораторії;

  • у разі статевого звязку з малознайомою особою використовувати презервативи;

  • під час щеплень, введення внутрішньовенно різних лікарських засобів, препаратів крові тощо вимагати застосування шприців і систем одноразового використання;

  • вимагати знезаражування інструментів у перукарських і косметичних салонах під час гоління, педикюру, маніюру.



Висновок


СНІД спричиняє смерть мільйонів дорослих людей у розквіті сил. Він призводить до розвалу, зубожіння родини, послаблює потенціал робочої сили, перетворює мільйони дітей на сиріт і загрожує єдності соціальної та економічної галузуй суспільства і політичної стабільності народів.

Попередження поширення ВІЛ/СНІДу серед молоді – один із найважливіших пріоритетів уряду України, що знайшло своє відображення у нацональній програмі попередження ВІЛ/СНІДу в Україні на 2004-2007 роки. Президент оголосив 2003 рік – роком боротьби зі СНІДом.

Нині загальновизнано, що СНІД перетворився на глобальну катастрофу. І подолати цю «чуму 21 століття» можливо тільки зусиллями всього людства. Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких від цієї інфекції, бо СНІД може увійти практично у кожен дім, кожну сім’ю.

Отже, здоровий спосіб життя і чистота у взаєминах – найголовніші методи профілактики СНІДу.



Случайные файлы

Файл
70180.rtf
74222-1.rtf
РД 10-274-99.doc
154363.rtf
64425.rtf