Променеві ознаки захворювань печінки та жовчного міхура (93415)

Посмотреть архив целиком













Реферат

Тема: Променеві ознаки захворювань печінки та жовчного міхура.



План


1. Променеві ознаки захворювань печінки

  1. Симптом дифузного підвищення та зниження ехогенності паренхіми печінки

  2. Показання та протипоказання до пункційної біопсії печінки під ультразвуковим контролем

  3. Вогнищеві солідні ураження печінки

  4. Ехінококоз печінки

2. Променеві ознаки захворювань жовчного міхура

  1. Холелітіаз (жовчно-камяна хвороба)

  2. Холецистит

3. Захворювання жовчних шляхів

4. Радіоімунний аналіз (РІА)

Висновок

Література



1. Променеві ознаки захворювань печінки


При дифузних ураженнях печінки на ультразвукових сканограмах виявляються неспецифічні дифузні зміни ехоструктури та ехогенності паренхіми печінки та збільшення розмірів органу - гепатомегалія (рівномірне або нерівномірне).

Основними причинами дифузних змін печінки є жирова інфільтрація, гострі та хронічні гепатити, цироз, метаболічні захворювання, дифузні форми первинного раку печінки, лімфом, метастазів.


1.1 Симптом дифузного підвищення та зниження ехогенності паренхіми печінки


Симптом дифузного підвищення ехогенності паренхіми печінки

Дифузна жирова інфільтрація - найчастіша причина ехогенної печінки. Накопичення жиру в печінці є неспецифічною реакцією на різні фактори, пов'язані з харчуванням (ожиріння, парентеральне харчування), токсичним впливом (алкоголь, кортикостероїди, цитостатики), метаболічними порушеннями (при цукровому діабеті, гіперліпідеміях, хворобах накопичення глікогену).

Ехографічними ознаками жирової інфільтрації є рівномірна гепатомегалія, дифузне рівномірне підвищення ехогенності паренхіми із збереженням однорідної ехоструктури, збіднення судинного малюнку за рахунок нечіткої візуалізації стінок внутрішньопечінкових розгалужень ворітної вени, знижена звукопровідність за рахунок послабленого проникнення ультразвуку через печінку.

Іншою причиною підвищення ехогенності паренхіми печінки може бути фіброз і цироз печінки, що найчастіше розвивається внаслідок хронічного вірусного ураження (вірусні гепатити В, С).

Ехографічна картина печінки при хронічному гепатиті та ранніх стадіях цирозу печінки неспецифічна. Нерідко печінка може виглядати незміненою, при тяжкому, тривалому перебігу звичайно визначається гепатомегалія, дифузне нерівномірне підвищення ехогенності паренхіми, її акустична неоднорідність за рахунок чергування ділянок підвищеної та зниженої ехогенності, збільшена акустична щільність стінок ворітної вени, зменшення діаметру печінкових вен, поступове збіднення судинного малюнку за рахунок погіршеної візуалізації дрібних і гілок ворітної вени та печінкових вен, зумовлене збільшенням ехогенності та неоднорідною ехоструктурою паренхіми печінки.

Специфічним ехосимптомокомплексом характеризується пізня стадія цирозу печінки. Він складається з наступних ехоознак: зменшення розмірів правої частки із збільшенням хвостатої частки; нерівний, бугристий контур печінки (вузлувата поверхня печінки); виражена гетерогенність ехоструктури печінки за рахунок чергування ділянок підвищеної, середньої та зниженої ехогенності; дифузне підвищення ехогенності паренхіми; деформація судинного малюнку різного ступеню; ознаки портальної гіпертензії: спленомегалія, збільшення діаметрів ворітної та селезінкової вен, портосистемні шунти - реканалізована пупкова вена в круглій зв'язці печінки, сплено-ренальні шунти, асцит .

Оскільки ультразвукові ознаки хронічного гепатиту та цирозу печінки часто не є специфічними, обов'язковим є застосування додаткових методів дослідження, включаючи біопсію печінки.

Симптом дифузного зниження ехогенності печінки

Найчастішою причиною гепатомегалії, що супроводжується рівномірним зниженням ехогенності паренхіми печінки, є гострий гепатит . Внаслідок зниження ехогенності, стінки гілок ворітної вени виглядають більш яскравими (ехогенними) – симптом, відомий під назвою „зоряне небо”. Досить часто виявляється рівномірне потовщення стінок жовчного міхура. Ультразвукове дослідження не відіграє суттєвої ролі в обстеженні хворих на гострий гепатит, проте воно допомагає виключити інші причини жовтяниці.

Іншими причинами дифузного зниження ехогенності паренхіми печінки є лейкемічна інфільтрація, застій в печінці внаслідок правобічної серцевої недостатності, СНІД, радіаційне ураження.

В табл.. наведені основні ультразвукові диференціально-діагностичні ознаки дифузних захворювань печінки.


1.2 Показання та протипоказання до пункційної біопсії печінки під ультразвуковим контролем


Морфологічна диференціація доброякісних та злоякісних утворень.

Морфологічна верифікація різних варіантів хронічного гепатиту, цирозу печінки.

Біохімічне та бактеріологічне дослідження вмісту порожнин з метою диференціації кіст, ускладнених гематом, абсцесів, пухлин із розпадом.

Визначення морфологічної природи патологічних процесів нез’ясованої етіології.

Контроль ефективності лікування за допомогою повторних пункцій.

Абсолютні протипоказання до пункції печінки:

Геморагічний синдром (рівень протромбіну нижче 50%, тромбопенія – кількість тромбоцитів менше 100х109/л);

Синдром порушення згортання крові;

Піддіафрагмальна гіперваскулярна пухлина,

Важкі супутні захворювання.


1.3 Вогнищеві солідні ураження печінки


Ця група складається із доброякісних та злоякісних уражень печінки.

Серед доброякісних солідних уражень печінки найчастіше зустрічаються гемангіома, доброякісна вузлова гіперплазія та аденома печінки.

80% первинних злоякісних пухлин печінки складають гепатоми (гепатоцелюлярний рак). Вторинне злоякісне ураження печінки виникає майже з будь-якої первинної пухлини.

Ехосеміотика солідних уражень печінки неспецифічна, за виключенням типових ехоознак капілярної гемангіоми, тому в переважній більшості випадків ультразвуковий метод є методом скринінгу з обов'язковим застосуванням додаткових методів променевого дослідження та біопсії.

Гемангіома печінки - найчастіша доброякісна пухлина печінки. Звичайно, вони є (випадковою знахідкою при ультразвуковому дослідженні печінки, не проявляються будь-якими клінічними симптомами або біохімічними відхиленнями. Типовими ехоознаками капілярної гемангіоми є утвір високої ехогенності, з однорідною ехоструктурою, круглої або овоїдної форми, найчастіше розташований в правій частці субкапсулярно, має рівний або хвилястий контур, чітко відмежований від оточуючої паренхіми. За таких умов достатнім є динамічне ультразвукове обстеження через 3 -6 місяців. Кавернозні гемангіоми за звичай мають гетерогенну будову за рахунок ділянок різної ехогенності, можуть бути анехогенними. Подібні ехографічні зміни не можуть бути вірогідно диференційовані від пухлин іншого походження, тому діагноз необхідно підтвердити іншими методами променевого дослідження, а саме підсиленою КТ, МРТ, селективною ангіографією.

Решта пухлин печінки має дуже різноманітну ехографічну картину, і отже, немає жодної ехографічної ознаки на підставі якої можна вірогідно диференціювати доброякісний або злоякісний характер ураження і навіть первинність або вторинність ураження при солітарних вузлах.

Тому при виявленні в печінці солідного утвору обов'язковим є застосування інших методів променевого дослідження та біопсії під візуальним, зокрема, ехографічним контролем.

На комп’ютерних томограмах кіста відображається як округле утворення з рівними дугоподібними контурами, що містить рідину. Якщо при томографії застосувати методику "посилення", то можна знайти дуже маленькі кісти.

Перевагою сонографії і КT є можливість під їхнім контролем провести пункцію кісти, одержати матеріал для біопсії, почати катетерну терапію, або при необхідності відкачати рідину і ввести ліки.

При радіонуклідній сцинтиграфії кіста теж обумовлює округлий дефект у зображенні печінки, але тільки при достатньому розмірі кісти (більш 2см). Селезінка найчастіше не візуалізусться. До того ж по сцинтиграмі не можна встановити, що вмістом утворення є рідина.

Абсцес печінки, подібно кісті, на сонограмах, сцинтиграмах і комп'ютерних томограмах обумовлює обмежений дефект у зображенні. Крім клінічних даних, для розрізнення цих двох патологій розглядають додаткові ознаки. По-перше, навколо абсцесу звичайно розташована зона зміненої тканини. По-друге, внутрішні обриси абсцесу менш рівні, ніж кісти, а по денситометричній щільності (20-30Н) він перевершує кісту (0-10Н). Дрібні піогенні абсцеси звичайно розташовані групами; в них часто видні ущільнення - по краю чи в центрі порожнини. Перевагою сонографії і КТ є можливість під їхнім контролем провести пункцію вогнища, одержати матеріал для біопсії, і почати катетерну терапію при абсцесі.

При радіонуклідній сцинтиграфії абсцес також обумовлює округлий дефект у зображенні печінки, але тільки при достатньому розмірі (більш 2см). Селезінка найчастіше не візуалізується. До того ж, по сцинтиграмі, не можна встановити, що є вмістом утворення і неможливо диференціювати з іншими об’ємними патологіями.


1.4 Ехінококоз печінки


Паразитарне захворювання, яке часто трапляється в тих географічних місцях, де вирощують овець. Остаточним господарем глиста Echinococcus granulosus є собака, проміжними - вівці, велика рогата худоба, людина. Потрапивши в організм проміжного господаря, паразит через стінку кишки з плином крові портальною веною потрапляє в печінку (або ще далі), де розвивається в кісту. Кісти в печінці збільшуються щороку приблизно на 1см та можуть досягати гігантських розмірів (20см і більше). Типовими ехоознаками ехінококозу печінки є: одна або декілька кіст у вигляді анехогенних утворів з дистальним акустичним підсиленням, помірно потовщеними стінками з подвійним контуром за рахунок внутрішньої гермінативної мембрани. Нерідко всередині кіст визначаються перегородки різної форми та розмірів, які є стінками дочірніх кіст . З часом, стінка кісти може зазнавати звапнення.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.