Променева анатомія молочної залози (93412)

Посмотреть архив целиком














Реферат


Тема: "Променева анатомія молочної залози"




Вступ


Молочні залози жінок – це парні шкірні утворення на передній поверхні грудної клітки. Це складна альвеолярна залоза зовнішньої секреції. Всередині вона складається з часток жирової тканини, в якій розташована залозиста тканина з молочними ходами (каналами), які, з'єднуючись, переходять у вивідні протоки, що відкриваються зовні через сосок МЗ. Розвиток МЗ, їхня секреторна функція регулюються гормонами гіпофізу та яєчників. Виділяють 4 типи нормальних МЗ: ювенільний, ранній репродуктивний, передменопаузальний та постменопаузальний.

Скелетотопія: МЗ розташовані на передній грудній стінці між ІІІ ребром зверху, VII – знизу, linea parasternalis – медіально та linea axillaris anterior – латерально.

Фізіологія МЗ. У передменструальному періоді спостерігається набряклість і розпушення внутрішньодолькової тканини. Вона набуває широкопетлистість, містить помірну кількість клітинних елементів. Число залозистих ходів збільшено і просвіт їх широкий. Під час менструації відбувається клітинна інфільтрація внутрішньодолькової тканини. Набряклість виникає внаслідок рясного скупчення лімфоцитів, плазматичних кліток; інфільтрація особливо сильна навколо великих ходів. У просвіті залозистих ходів містяться жирові краплі, а в більш великих ходах – безліч еритроцитів. У після менструальному періоді зміни внутрішньодолькової сполучної тканини зникають, і тому залозисті поля різко відмежовані від навколишньої тканини. Клітинна інфільтрація залишається в залозистих полях, але зникає навколо великих ходів; залозисті просвіти в часточці різко звужені; оболонка альвеол (membrana propria) широка, гомогенна.




Рентгенологічна анатомія молочної залози


На мамограмах чітко контрастуються всі структури МЗ. Шкіра видна у вигляді однорідної темної смужки шириною 0,5–2 мм. Під нею розташована жирова клітковина, шар якої повільно розширюється від ареолу до базису залози. На фоні клітковини вимальовуються тіні кровоносних судин та звязки Купера. Основну частину рентгенівського знімку займає зображення сполучної тканини та її залозисті елементи (рис. 7.3). У молодих жінок сполучений тканинний комплекс дає тінь у вигляді трикутника, який повернутий верхівкою до соску і має випуклі контури. З віком однорідна і інтенсивна тінь «залозистого трикутника» стає негомогенною у звязку із світлими прошарками жирової тканини. Клімактеричний і постклімактеричний періоди характеризуються поступовою атрофією залозистої тканини і заміщенням її жировою тканиною.

У жінок віком від 20 до 30 років (ранній репродуктивний тип МЗ) реєструється виражений залозистий трикутник або на півовал, який повністю займає МЗ. Тіньова лінія шкіри товщиною від 1 до 2 мм простежується на всьому протязі, підшкірна жирова клітковина прозора, має товщину до 2 см. У жінок 30–45 років (передменопаузальний тип МЗ) рентгенологічно зменшується обєм залозистих тканин МЗ, структура стає менш однорідною, зявляються осередки жирових включень. Залозисті тканини займають 2/3 (рідше) або 1/2 (частіше) МЗ з локалізацією у верхньозовнішніх квадрантах, збільшується кількість жирової тканини, більш чітко видні тіні судин, лінійні тіні центральних молочних протоків. Підшкірна клітковина становить 2–3 см. У жінок віком від 45 до 60 років (постменопаузальний тип МЗ) рентгенологічно на всьому протязі в МЗ простежується жирова тканина, тіні судин, великі молочні протоки, підшкірно-жирова клітковина зливається з жировими тканинами МЗ.

При дуктографії розрізняють чотири основних варіанти будівлі молочних проток:

1) крупнопітльова будівля;

2) дрібнопітльова (ці два варіанти зустрічаються найчастіше);

3) протоки рясно анастомозують між собою, створюючи враження єдиної пітльової мережі;

4) магістральна і розсипна будівля (створює враження ізольованих мереж).


Ультразвукова анатомія молочної залози


УЗД молочних залоз проводиться в першій фазі менструального циклу (до 12 дня, виключення – підозра на РМЗ, коли УЗД проводиться незалежно від дня циклу). Є більш чутливим методом у жінок молодого віку, у МЗ яких переважає більш щільна сполучна тканина.

На сонограмах визначаються наступні структури МЗ:

  1. Шкіра.

  2. Підшкірна клітковина.

  3. Паренхіма залози.

  4. Звязки Купера.

  5. Ретромамарна клітковина.

  6. Грудний мяз.

  7. Ребра.

  8. Плевра.

  9. Лімфатичні вузли.

Жирова тканина має низьку ехогенність. Ехогеннісь залозистої тканини коливається залежно від гормонального фону та фази менструального циклу.

У жінок віком до 20 років (ювенільний тип МЗ) і від 20 до 30 років (ранній репродуктивний тип МЗ) сполучнотканинні структури (звязки Купера, фасції, інтерлобарна фібрилярна тканина) диференціюються погано; шкіра представлена тонкою гіперехогенною лінією товщиною від 0,5 до 2 см, а залозиста тканина займає всю масу МЗ – гіперехогенна з неоднорідними дрібними гіпоехогенними включеннями

Підшкірна жирова клітковина має товщину від 0,5 до 3 см. Залозиста тканина, яка не містить жирових дольок, визначається як гомогенно щільна, зі слабо вираженою підшкірною та ретромамарною жировою клітковиною. У жінок 30–45 років (передменопаузальний тип МЗ) характерно заміщення залозистої тканини жировою, що візуалізується у вигляді гіпоехогенних овальних чи видовжених ділянок на фоні гіперехогенної (залозистої) тканини. Сполучнотканинні структури мають вигляд гіперехогенних, лінійних включень, які іноді створюють тяжисті ділянки. Негомогенно щільна структура МЗ містить невелику кількість жирових дольок. Підшкірна клітковина – гіпоехогенний шар завтовшки 0,8–4 см, товщина шкіри – 2–4 мм. У жінок віком від 45 до 60 років (постменопаузальний тип МЗ) при УЗД МЗ має місце індивідуальна ультразвукова картина. Інволютивна структура МЗ у жінок в менопаузі в основному гіпоехогенна. Жирова тканина містить сполучнотканинні перетинки, які створюють ефект добре обмеженого гіпоехогенного утворення. Компресія залози допомагає відрізнити гіпоехогенну пухлину від жирової тканини.

Протокова система МЗ візуалізується залежно від менструального циклу. Так, в перші 10 днів протоки не візуалізуються. В першу фазу менструального циклу можливо визначити поодинокі протоки. В другу фазу – за рахунок проліферації візуалізується більша частина протоків. Добре візуалізуються протоки в пізніх строках вагітності та при лактації. Протоки мають прямолінійний чи звитий хід, більш-менш паралельні шкірі, впадають у часткову протоку. По їх передньому краю іноді помітні дрібні гіпоехогенні структури різної форми, що відповідають часточкам МЗ. Лімфатичні судини в нормі не видні, але можуть визначатись як утворення напівмісячної форми і гіпоехогенної структури.

Сосок при УЗД представлений гіперехогенною овоїдною структурою. Ареола є гіперэхогенною тонкою структурою, тоншою за шкіру. Жирова тканина має різну площу і товщину і визначається як гіпоехогена зона, що розташовується між переднім листком фасції і залозистою тканиною та розділяється сполучнотканинними прошарками і зв'язками Купера. Глибокий гіпоехогенний жировий шар розташований між задньою поверхнею часток і м'язами грудної стінки. Частка – найважливіший анатомічний елемент. Ультразвукова картина змінюється залежно від віку пацієнтки та гормонального статусу (у т.ч. лактація і лікування гормональними препаратами). Частка має витягнуту форму, розташовується радіально від периферії до соска і зв'язана з поверхневою фасцією зв'язками Купера, що визуалізуються у вигляді тонких гіперехогенних структур. Усередині частки гіпо(ан) ехогенні структури відповідають протокам і часточкам, що чітко видно при епітеліальній проліферації.

При кольоровому доплерівському картуванні розподіл судин в МЗ рівномірний, відповідає нормальній анатомічній будові. Підсилення кровоплину в зоні доброякісних вузлових утворень є ознакою виразної проліферативної активності. Злоякісні пухлини характеризуються наявністю концентрації судин (щільна сітка) по периферії вогнища ураження, високою швидкістю кровоплину, різними допплерівськими кривими.


Променева семіотика захворювань молочної залози


Дисгормональні захворювання МЗ

Дану групу захворювань називають мастопатіями або доброякісними гормональними гіперплазіями. Основні чинники виникнення гормональних гіперплазій є:

  1. Підвищення рівня естрогену.

  2. Зниження рівня прогестерону.

  3. Надлишок пролактину.

При порушеннях ритму виділення гормонів та їх співвідношень, відбувається більш тривала дія одних і недостатня дія інших гормонів, що призводить до змін нормальних циклічних процесів в МЗ, коли періоди фізіологічної проліферації епітелію змінюються періодами інволюції.

Найбільш характерними симптомами мастопатії є:

  1. Набухання та біль в МЗ перед менструацією.

  2. Деяке збільшення залози.

  3. МЗ чутлива до пальпації та до тиску.

  4. Можливі виділення із сосків (сіро-зеленого кольору).

  5. Пальпаторно визначаються дрібні вузлики.

Є декілька форм мастопатій: аденозна, фіброзна та кістозна. Всі форми мастопатій на сьогодні розглядаються як фактори ризику раку МЗ. Аденозна форма характеризується наявністю малих щільних дольок МЗ. Фіброзна форма характеризується наявністю фіброзних тяжів в тканині залози. При УЗД визначаються фіброзні зміни. При кістозній формі УЗД визначає наявність значної кількості кіст різного розміру в МЗ.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.