Наслідок психічних травм. Синдроми шизофренії (92357)

Посмотреть архив целиком

Наслідок психічних травм. Синдроми шизофренії


В етіології психосоматичних захворювань - інфаркту міокарда, виразкової хвороби, гіпертонії, якщо називати тільки найважливіші, психічні травми грають не останню роль. Результатом психічної травми може виявитися навіть більша шкода організму, у порівнянні з фізичної.

Між тими й іншими, існує подоба. Як фізичні, так і психічні травми викликають страждання. Характер страждання, щоправда, різний. У випадку фізичної травми страждання викликається подразненням болючих рецепторів і буває звичайно локалізованим, у випадку ж травми психічної страждання буває обумовлено, насамперед, накопиченням викликаних травмою негативних почуттів. Тому й іншому виду страждання, однак, супроводжує аналогічне погане самопочуття, що коливається від подразнення до крайнього страждання, що уже неможливо витримати й звільненням від якого є смерть. Сутністю фізичної травми, як і психічної, є порушення структури живого організму, морфологічної - у випадку фізичної травми, функціональної (інформаційної) - у випадку травми психічної. Насамперед мова йде про структуру емоційної. Якщо для когось є психічною травмою зауваження, що цю роботу він виконав погано, або що цю річ він погано сприйняв і зрозумів, то, головним чином, тому, що виявилася ображена його амбіція, тобто його емоційно-почуттєве відношення до самого себе.

Порушення емоційної структури можна схематично представити в трьох секторах порушення почуттєвого відношення: до оточення, до самого себе й до власної творчості. Типовим прикладом першого типу психічних травм була б образа на адресу членів родини даного індивіда, або його світоглядних поглядів, патріотичних або політичних почуттів і т.п. Найчастішим типом психічних травм, однак, є образа самолюбства. Чутливість стосовно критики з боку оточення свідчила б про те, що любов до самого себе, по видимості настільки сильна, тому що її занадто легко травмувати. З почуттям до власної особи зв'язується почуттєве відношення до власної справи, до того, що в тій або іншій формі людина створює у своєму оточенні. Найчастішим типом подібної травми є критика або знищення виконаної роботи, або обмеження поля активності, що знищують спроби її реалізації.

Визначення травми як руйнування істотної структури, морфологічної або функціональної, викликає два питання: як об'єктивно визначити травми й чи можна жити без травм. Уже у випадку фізичної травми об'єктивно визначити її вага важко. Та сама фізична травма в однієї людини може викликати мінімальне порушення структури організму, а в іншого привести до серйозних змін. Справа надзвичайно ускладнюється у випадку психічних травм, тому що структура почуттєвого життя в кожної людини інша. Те, що для одного може бути важкою травмою, що веде іноді до повного психічного зламування, для іншого може бути справою зовсім несуттєвим. Для одною найтяжкою психічною травмою буде втрата улюбленого собаки, для іншого критика його роботи, ще для когось - зневага до його особи.

Однієї з характерних рис життя є діалектика життя й смерті - побудови й знищення. Старі морфологічні й функціональні структури повинні відмирати, щоб на їхньому місці створювалися нові. Фізичні й психічні травми допомагають знищенню старих структур і в цьому змісті біологічно необхідні. Важко представити існування живого організму, ізольованого від будь-яких травм. Уже сама поява на світло є важкою травмою (родова травма в ссавців).

Лікар-психіатр склав список психологічних травм, які він наніс своєму оточенню. «Забув сказати «добрий день» вахтерові, що могло негативно вплинути на його виразкову хворобу, під час ранкового обходу був у поганому настрої, що пацієнти відразу ж відчули й що деякі з них могли витлумачити як ворожість до них, під час іспиту прагнув показати студентові, що він не тільки мало знає, але й не занадто високого інтелекту, що могло викликати в нього психічний зрив, якщо він уже страждав комплексом власної неповноцінності - якщо називати тільки легкі провини. Якби існував кодекс про покарання за заподіяння психічних травм, то, імовірно, навіть при поблажливій оцінці суддів я одержав би за одну тільки травму кілька днів арешту. З іншого боку, однак, повсякденно зіштовхуючись зі стражданнями хворих, які у великому ступені є наслідком отриманих у житті психічних травм і знаючи, що по виходу із клініки ці хворі повернуться в те ж саме середовище, що травмує, і незабаром всі результати лікування зійдуть нанівець, я не міг протистояти фантазії про те, щоб тих, які занадто щедро марнують травми у своєму середовищі, осягла заслужена кара».

Представляється, що більшість психічних травм наноситься не стільки зі злої волі, скільки по дурості й нервозності. Дурість пов'язана з недоліком уяви, що не дозволяє відчути стан іншої людини, зрозуміти, яким образом він сприймає наше поводження. До травм, які наносять по дурості, варто прилічити й ті, які обумовлені загальною системою нашого часу, що ґрунтується на технічному погляді на іншу людину. Його цінність визначається його ефективністю в процесі виробництва. У його відношенні використовуються ті ж самі вираження, що й уживані стосовно частин машин - висунути, пересунути, установити, поставити, ліквідувати й т.п. Технічна система в застосуванні до людини обмежує волю його активності, що також є, як згадувалося, одним з факторів, що травмують.

Для невротичної людини контакт із оточенням - сіль на рану. Він хворобливий і викликає нерозмірну реакцію, що діє, у свою чергу, що травмує образом на оточення. У цьому легко переконатися, спостерігаючи пасажирів у переповненому трамваї або автобусі. У такий спосіб виникає порочне невротичне коло - індивід надчуттєвий до впливів, внаслідок чого його реакції надмірні й діють на оточення, що, у свою чергу, підсилює дії, що травмують, оточення.

Не тільки в людських суспільствах, але й у співтовариствах тварин існує певний захист перед психічними травмами, однак, у загальному вона стосується тих, хто перебуває вище в соціальній ієрархії. Кури покірно зносять удари по голові з боку півня, але рідко трапляється зворотна ситуація. Як представляється, ліки від наростаючої хвилі психічних травм у сучасному суспільстві варто шукати не в правових приписаннях, але в прагненні до посилення почуття відповідальності за своє відношення до іншої людини.

У своїх дивних пригодах Гебриел Гейл, герой Г. К. Честертона, один раз перейшов границю дозволеного, і його приятелі вирішили, що або він стане перед судом обвинуваченим у замаху на вбивство, або його прийде помістити в «божевільний будинок». Гейл - поет і художник, а також психіатр-аматор - накинувся на ні в чому не винного молодого студента теології, тяг його на мотузці по землі, а потім прибив його вилами до дерева по обох сторони шиї. Цей студент був молодим кандидатом у вікарії, високим, неспритним, червоніючим у суспільстві. Запрошений на недільну вечерю за участю місцевої аристократії, почував себе там не у своїй тарілці, не знав, що сказати, куди діти свої занадто довгі руки. Перші слова, які він почув від господарки будинку, сказані, імовірно, для того, щоб побадьорити його, звучали: «Ви принесли погану погоду!» Дійсно, у цей день ішов дощ. Під час наступних візитів ситуація повторювалася: щораз ішов дощ. Один раз, як усім здавалося, традиція була порушена: погода була винятково прекрасною; на небі ні хмарини. Однак через кілька хвилин після приходу студента вибухнула бурячи зі зливою. Студент стояв у вікна, але, як помітив Гейл, він дивився не на бурхливий за вікном злива, а на дві стікаючі по склу краплі дощу. Гейл догадався, що в цей момент розігрується вирішальне парі: якщо крапля, на яку студент «поставив», упаде першої, це буде для нього знаком, що він Бог. Так і вийшло. Студент, вибігши із приміщення, стрибав по саду, як божевільний; як він розповідав потім, він почував у собі божественна всемогутність.

Честертон у цій розповіді (Злочин Гебриела Гейла) дав точну картину спалаху гострого психозу шизофренічного типу. У кожному психіатричному відділенні зустрічаються хворі, які в стані гострого психозу перетворюються у своєму суб'єктивному відчутті в Бога або диявола. Звичайно це коротко триваючі моменти величезної психічної напруги, коли хворий відчуває свою всемогутність; мир, що всьому життю був для нього скоріше заважає, ніж що допомагає, лежить тепер у його ніг; люди, перед якими він завжди випробовував боязкість, тепер як автомати виконують його накази. Його власне тіло, що доти заподіювало йому стільки турбот, стало божественним, не потребуючої ні їжі, ні питва, здатне до найбільших зусиль; думки, прив'язані до сірої повсякденної дійсності, нарешті звільнилися, злітають угору, захоплюють своїм багатством і оригінальністю. На жаль, захоплюватися ними може звичайно тільки сам хворий; навколишні зауважують тільки його дивне поводження. Тоді ми говоримо: «хворий збуджений», «у ступорі», «відмовляється їсти», «не відповідає на питання» і т.п. Іноді нам вдається вхопитися за обривки якихось висловлень, з яких ми намагаємося реконструювати мир переживань хворого. Коли проходить гострий період, хворий сам може допомогти нам у цьому реконструюванні, розповідаючи - якщо пам'ятає - про свої недавні переживання. Ця реконструкція звичайно буває фрагментарної, деформованої, тому що сама людська мова не пристосована для опису почуттів, мріянь, незвичайних психічних переживань, того, отже, що ми називаємо найбільш особистим. Тому що мова, як засіб комунікації між людьми, завдяки якому ми входимо в готову систему понять, цінностей і культурне багатство, створене попередніми поколіннями, опирається насамперед на те, що є загальним для всіх людей даного культурного кола й ґрунтується на колективному досвіді. Цей мир загальних цінностей визначається як «дійсність». Те, що в цьому «загальному світі» не міститься, не одержує і язикового корелята. На думку Шехтеля, факт, що ми не пам'ятаємо першого років свого життя - основних, як відомо, для формування особистості - і що звичайно, прокинувшись, негайно забуваємо зміст сновидіння, пояснюється тим, що людська пам'ять не пристосована до «мови» раннього дитинства й сновидінь.


Случайные файлы

Файл
148181.rtf
9094-1.rtf
161013.rtf
24466.rtf
10679.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.