Кальцієвий гомеостаз і порушення фібриноліза у метеолабільних хворих на гіпертонічну хворобу літнього й старечого віку (91668)

Посмотреть архив целиком


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО




КЕЛЕДЖИЄВА ЕМІЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА


УДК 546.41:616.153.96:550.385.4:616.12-008.331.1 + 616 - 053



Кальцієвий гомеостаз і порушення фібриноліза

у метеолабільних хворих на гіпертонічну хворобу

літнього й старечого віку


14.01.11 - кардіологія


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

медичних наук










Сімферополь – 2008


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Зорін Валерій Миколайович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, професор кафедри внутрішньої медицини №2.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сєркова Валентина Костянтинівна, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пірогова МОЗ України, професор, професор кафедри факультетської терапії;

доктор медичних наук, професор Хомазюк Тетяна Анастасіївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідуюча кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб.

Захист відбудеться 26.09.2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий 22.08.2008 р.

Учений секретар спеціалізованої

Вченої ради Смуглов Є.П.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Захворювання серцево-судинної системи є основною причиною смерті в розвинених країнах. Виконані до теперішнього часу численні епідеміологічні дослідження свідчать про велику поширеність ГХ у популяції, як в усьому світі, так і в Україні. При цьому необхідно відзначити тенденцію до росту захворюваності ГХ в осіб літнього й старечого віку (Чеботарьов Д.Ф., 2005). Зокрема, у нашій країні питома вага таких пацієнтів у віці старше 60 років становить близько 41% (Нетяженко В.З., 2003, Коркушко О.В., 2007). Небезпека ситуації, яка виникла, полягає у розвитку у даного контингенту хворих фатальних ускладнень (інфаркту міокарда, інсульту), що призводять до інвалідизації і смерті (Свищенко Е.П., 2002, Преображенський Д.В., 2006, Staessen J.A., 2006). На сучасному етапі успіх у лікуванні й профілактиці ГХ бачиться в уточненні патогенетичних механізмів, труднощі ідентифікації яких пов'язані з відносно великою кількістю ендогенних субстанцій пресорної й депресорної дії.

Найтяжким ускладненням ГХ є тромботичні стани. Цим пояснюється невгасаючий інтерес дослідників до проблем порушення регуляції реологічних властивостей крові й пошуку методів їхньої адекватної корекції. Існуючі дані достатньо суперечливі, а труднощі інтерпретації реологічних показників в осіб літнього й старечого віку визначається комбінацією факторів, що порушують процес коагуляції й фібриноліза (Панченко Е.П., 1999). З огляду на велику роль іонів кальцію в процесах згортання, особливий інтерес представляють зрушення параметрів кальцієвого обміну при ГХ, що природно відбивається на активності біохімічних реакцій згортаючої й фібринолітичної систем.

Серед безлічі теорій етіопатогенезу ГХ велике значення надають мембранній концепції, заснованої на порушенні структури й іонотранспортної функції клітинних мембран, що проявляється в зниженні їхньої здатності підтримувати в цитоплазмі нормальні величини градієнта концентрації найважливіших іонів стосовно позаклітинного середовища (Постнов Ю.В, 1991). Доведено, що при ГХ відбувається генетично детермінований перерозподіл пула кальцію в організмі, що проявляється у вигляді зниження іонізованої фракції й підвищення його внутрішньоклітинного змісту (Безрідна Л.В., 2001).

Особливий інтерес представляють результати нечисленних досліджень про посилення проникності клітинних мембран і порушенні регуляції трансмембранних потоків іонів кальцію під впливом геліогеомагнітних факторів (Родіонов Ю.Я., 1999, Бреус Т.К., 2003, Мандрикин Ю.В., 2004). Під дією електромагнітних полів змінюється концентрація кальцію в крові, серцевому м'язі, міжклітинній рідині, відбуваються зрушення в процесах згортання й фібринолізу. У цих умовах істотно зростає частота гіпертонічних кризів й інших серцево-судинних ускладнень (Філіппов Е.С., 2001, Чеботарьова Е.Г., 2006). З огляду на високу поширеність метеопатичних реакцій серед хворих на ГХ літнього й старечого віку, складову від 40 до 70 % (Жуков А.Г., 2001, Knox E.G., 2002), частоту порушень кальцієвого гомеостазу й гемостазу в цій когорті пацієнтів, доцільним бачиться вивчення особливостей плину ГХ при коливанні геомагнітних факторів і пошук їхніх адекватних методів корекції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною планової науково-дослідної роботи «Клінічні й методологічні аспекти діагностики й лікування некоронарогенних й ішемічних серцево-судинних захворювань і синдромів», що проводиться на кафедрі внутрішньої медицини №2 Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (номер державної реєстрації 0102U006246).

Ціль дослідження. Оптимізація антигіпертензивної терапії у метеолабільних хворих на ГХ літнього й старечого віку на основі вивчення особливостей порушень кальцієвого гомеостазу, фібринолітичної і згортаючої систем крові.

Завдання дослідження.

  1. Вивчити стан кальцієвого гомеостазу у хворих на ГХ літнього й старечого віку в залежності від важкості захворювання.

  2. Визначити активність згортаючої й фібринолітичної систем у хворих на ГХ літнього й старечого віку.

  3. Провести порівняльний аналіз показників кальцієвого гомеостазу, згортаючої й фібринолітичної систем у хворих на ГХ старших вікових груп з урахуванням метеолабільності.

  4. Оцінити ефективність терапії антагоністами кальцієвих каналів у метеолабільних хворих на ГХ літнього й старечого віку.

  5. Обґрунтувати й розробити спосіб оптимізації лікування ГХ у метеолабільних хворих на основі застосування комбінації антагоністів кальцієвих каналів і блокатора кальмодуліна.

Об'єкт дослідження: артеріальна гіпертензія у метеолабільних хворих літнього й старечого віку.

Предмет дослідження: кальцієвий гомеостаз, гемостаз і фібриноліз у метеолабільних хворих на ГХ літнього й старечого віку.

Методи дослідження: загальноклінічні, виявлення метеозалежності за допомогою опитування Хаснулина В.І. (у модифікації), визначення змісту загального кальцію в крові, іонізованого, зв'язаного, пов'язаного з білками, що ультрафільтрується в крові, а також концентрація внутрішньоклітинного кальцію й його екскреція із сечею; визначення фібриногену, антитромбіну III, урокіназної активності, активаторної активності крові, рівня швидко- і повільнодіючих антиплазмінів, плазміну, плазміногена, сумарної фібринолітичної активності крові, ультразвукове дуплексне сканування судин каротидної системи, статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Результати дослідження розширюють і поглиблюють розуміння патофізіологічних процесів при ГХ у метеозалежних пацієнтів старших вікових груп.

У дослідженні вперше виявлені особливості змін кальцієвого гомеостазу у метеозалежних пацієнтів з ГХ, що проявляються у підвищенні рівня внутрішньоклітинного Са й зниженні іонізованої його фракції, виявлений прямий кореляційний зв'язок зі ступенем важкості захворювання.

Вперше у метеолабільних хворих з ГХ виявлені зміни у згортаючій й фібринолітичній системах крові у вигляді підвищення активності антиплазмінів, зменшенні рівня активаторів плазміногена, плазміногена, плазміну й СФА.

Уперше доведена ефективність комбінації іАПФ, БКК і блокатора кальмодуліна в лікуванні ГХ у метеолабільних хворих літнього й старечого віку.

Практичне значення отриманих результатів. Вивчення й аналіз метеочутливості хворих на ГХ із урахуванням особливостей гемостазу, фібриноліза, дисбалансу Са дозволили диференційовано підходити до вибору антигіпертензивної терапії, а також оптимізувати її, на тлі використання комбінації блокаторів кальцієвих каналів і блокатора кальмодуліна.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати проведеного дослідження впроваджені в практику терапевтичного відділення ВКЛ на ст. Сімферополь і кардіологічного відділення 7-ї міської лікарні м. Сімферополя.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри внутрішньої медицини №1 і №2 Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора, що проаналізував дані вітчизняної й закордонної літератури з вивченої проблеми, зробив патентний пошук, на підставі чого було визначено напрямок наукового дослідження, мета й завдання. Всі дослідження виконувалися самостійно на клінічних базах кафедри внутрішньої медицини №2 Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського. Самостійно проведений аналіз результатів дослідження з використанням пакетів сучасних статистичних програм. Самостійно написані всі розділи дисертації, підготовлене обговорення отриманих результатів, сформульовані висновки й практичні рекомендації, підготовлені наукові публікації.

Апробація результатів дисертації. Отримані в ході дослідження результати були повідомлені на міжнародній науково-практичній школі-семінарі «Ультразвукові дослідження в хірургії» (Судак, 2005р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні аспекти діагностики й лікування в кардіології й ревматології» (Вінниця, 2007р.), науково-практичній конференції «Внесок молодих учених у розвиток медичної науки й практики» (Харків, 2007р.), V міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання клінічної й військово-морської медицини. Досягнення, перспективи» (Севастополь, 2007р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 9 опублікованих наукових працях, включаючи 4 самостійні моностатті в журналах, рекомендованих ВАК України, 5 - у співавторстві, у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота виконана на 130 сторінках машинописного тексту й складається із вступу, огляду літератури, загальної характеристики обстежених хворих, опису методів дослідження й лікування, результатів клінічних й інструментальних досліджень, аналізу й обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури (222 джерел: 141 - кирилицею, 81 - латиницею). Дисертація ілюстрована 20 таблицями й 3 малюнками.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Матеріали й методи дослідження. У дослідження включено 122 хворих на гіпертонічну хворобу літнього й старечого віку. Середній вік склав 73,2 ± 9,1 роки. Відповідно до критеріїв ЕАК/УАК, 2007 у 90 хворих діагностували ГХ II ступеня (44 чоловіків, 46 жінок), у 32 хворих - ГБ III ступеня (18 чоловіків, 14 - жінок). Тривалість ГХ у всіх хворих була більше 10 років, середня тривалість склала 17,5 ± 3,4 року. У дослідження не включали хворих із клапанними пороками серця, клінічно вираженою ІХС, хворих з інфарктом міокарда й інсультом в анамнезі давниною менше 1 року, серцевою недостатністю III - IV ф.к., симптоматичною АГ, ізольованою систолічною АГ, вираженими порушеннями функції печінки й нирок, що вимагали призначення додаткових лікарських препаратів.

Ступінь залежності дизадаптивних і патологічних розладів від хворобливої метеочутливості визначали методом оцінки метео-геофізичного реагування за сумою суб'єктивних реакцій на фактор, що обурює, з використанням стандартного опитування (Хаснулин В.І., 2000). У 31% хворих (38 чоловік) відзначався низький рівень хворобливої метеочутливості, у 48% (58 чоловік)- середній і в 21% (26 чоловік) - високий рівень хворобливої метеочутливості, тобто 38 хворих були метеорезистентними, а 84 – метеозалежними.

У всіх хворих був вивчений ряд параметрів обміну кальцію, системи гемостазу й фібриноліза. Нормативні величини біохімічних показників були отримані при обстеженні 20 практично здорових осіб, порівнянних з основною групою за віком і статтю.

У рамках дослідження кальцієвого гомеостазу визначали показники змісту загального кальцію в крові (Са), змісту кальцію в еритроцитах, кальцію іонізованого (Са2+), кальцію зв'язаного (СаВ) і його фракцій – білковозв'язаного (СаPr) і пов'язаного з неорганічними з'єднаннями (CaL), а також рівень кальціурії. Показники концентрації кальцію в крові й сечі визначали з використанням тест-наборів для визначення кальцію із гліоксаль-біс-2 оксианілом фірми “LACHEMA”. Для визначення іонізованого кальцію в крові застосовували стандартну методику, у якій був задіяний іонселективний плівковий електрод «Еліс – 121 Са» разом з електродом порівняння й електронним перетворювачем (іономіром).

При вивченні згортаючої системи і фібриноліза оцінювали наступні показники: антитромбін III (АТIII), фібриноген, урокіназна активність сечи (УкА), плазмін, плазміноген, сумарна фібринолітична активність (СФА), швидкодіючі антиплазміни (ШДАП), повільнодіючі антиплазміни (ПДАП), активність кров'яного активатора плазміногена. Для визначення вищевказаних показників використовували реактиви й стандартні методики науково-виробничої фірми SIMKO Ltd.

Інструментальні методи діагностики включали ультразвукову допплерографію екстракраніальних судин - загальної сонної (ЗСА) і внутрішньої сонної артерій (ВСА). Визначали наступні показники: Vps - пікову cистолічну швидкість кровотока, Ved - кінцеву діастолічну швидкість кровотока, TAMX - усереднену за часом максимальну швидкість кровотока, IR, PI - індекси периферичного опору: IR - індекс резистентності (Pourselot), PI - пульсаціонний індекс (Gosling). Дослідження проводилися на апаратах «Siemens G60» і «Phillips HDI-4000» з використанням лінійних датчиків із частотою 7,0 - 10,0 МГц у режимі реального часу з кольоровим і спектральним картируванням кровотоку.

Для порівняльного вивчення клінічної ефективності проведеного лікування метеозалежні хворі були розподілені на три клінічні групи. Хворим першої групи призначали інгібітор АПФ (іАПФ) еналаприл у дозуванні 10-20 мг/добу, другої - комбінація інгібітору АПФ (іАПФ) і блокатора потенціалзалежних кальцієвих каналів (БКК) 3 покоління (амлодипін) у дозуванні 5-20 мг/ добу. Пацієнти третьої групи одержували комбінацію з іАПФ, БКК у зазначених вище дозуваннях і блокатор кальмодуліна (дротаверин) у дозуванні 40 мг 3 рази на день.

За відмінний терапевтичний ефект приймали зниження ДАТ до 90 мм. рт.ст.; добрий – зниження ДАТ більше ніж на 10% порівняно з вихідним, задовільний – зниження ДАТ менш ніж на 10% порівняно з вихідним, при відсутності ознак погіршення коронарного та мозкового кровотоку, при добрій переносності препарату.

Оцінку показників кальцієвого гомеостазу, згортаючої системи й фібриноліза, ультразвукову допплерографію магістральних артерій шиї здійснювали до і через 8 тижнів лікування.

Для аналізу й статистичної обробки отриманих даних були використані методи варіаційної статистики на основі програмного статистичного пакета Statistica 6,0 for Windows. Порівняльний статистичний аналіз розходжень між сукупностями ознак проводився з використанням t-критерію Стьюдента. Кореляційний аналіз проведений з використанням коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона. Статистично достовірними приймали значення р < 0,05.

Результати дослідження і їхнє обговорення. Отримані дані свідчать, що концентрація загального кальцію в крові в усіх обстежених хворих на ГХ не виходила за межі фізіологічного діапазону й не залежала ні від важкості захворювання, ні від факту метеозалежності. При аналізі вмісту фракцій кальцію, відзначали залежність рівня іонізованого кальцію від ступеня важкості ГХ. У хворих на ГХ II ступеня концентрація іонізованого кальцію склала 0,83 ± 0,04 ммоль/л, що було нижче норми (р < 0,05). Більш виражене зниження було отримано при аналізі концентрації іонізованого кальцію у хворих на ГХ III ступеня і склало - 0,56 ± 0,07 ммоль/л (р < 0,05). Кореляційний аналіз показав, що ступінь зниження концентрації іонізованого кальцію перебуває в сильній залежності від ступеня ГХ (r = 0,8). При аналізі показників зв'язаного кальцію в плазмі крові виявлене достовірне підвищення цього показника. У хворих з II ступенем ГХ він склав 1,66 ± 0,05 ммоль/л (р < 0,05, а у хворих з III ступенем ГХ - 1,96 ± 0,06 ммоль/л (р < 0,05).

Концентрація кальцію в еритроцитах у хворих на ГХ виявилася підвищеною у всіх групах дослідження. У хворих з II ступенем ГХ зміст його склав (3,11 ± 0,05) х 10-8 мкмоль/кл (р < 0,05), у хворих на ГХ III ступеня – (3,24 ± 0,05) х 10-8 мкмоль/кл (р < 0,01). При кореляційному аналізі ступеня підвищення внутрішньоклітинного кальцію від важкості АГ виявлений прямий кореляційний зв'язок слабкої сили (r = 0,22).

Рівень кальціурії у хворих на ГХ II ступенем склав 4,22 ± 0,13 ммоль/л (р < 0,05), а у хворих з III ступенем вже 4,36 ммоль/л (р < 0,05). Таким чином, при кореляційному аналізі виявлений кореляційний зв'язок слабкої сили рівня кальціурії від ступеня ГХ (r = 0,24).

При оцінці показників фракційного складу кальцію виявили, що концентрація іонізованого кальцію у метеозалежних хворих ГХ склала 0,89 ± 0,04 ммоль/л, і була суттєво нижче у порівнянні з метеорезистентними - 1,02 ± 0,04 ммоль/л (р < 0,05). (табл. 1).


Таблиця 1.

Зміст кальція, його фракційний склад у крові й рівень кальциурії в залежності від метеолабільності у хворих ГХ похилого та старечого віку (М ± m)

показник

контроль

n = 20

метеорезистентні

n = 38

метеозалежні

n = 84

CaT, ммоль/л

2,51 ± 0,03

2,49 ± 0,05

2,52 ± 0,04

концентрація іонізованого Са, Са2+, ммоль/л


1,25 ± 0,02


1,02 ± 0,04*


0,89 ± 0,04* o

CaB,

ммоль/л

1,26 ± 0,02

1,47 ± 0,05*

1,63 ± 0,05* o

CaPr, ммоль/л

0,90 ± 0,04

1,05 ± 0,03*

1,06 ± 0,02*

СaL, ммоль/л

0,36± 0,04

0,42 ± 0,03*

0,57 ± 0,03* o

концентрація Са в єритроцітах,

10 -8 мкмоль/кл


2,8 ± 0,05


3,11 ± 0,04*


3,25 ± 0,06* o

добова єкскреція Са із сечою, ммоль/л

3,10 ± 0,11

3,82 ± 0,15*

3,91 ± 0,14*

Примітка: * - p < 0,05 при порівнянні показників з контролем, o - p < 0,05 при порівнянні показників між групами хворих.

Рівень кальціурії виявився підвищеним в обох групах пацієнтів, і склав у метеозалежних хворих - 3,91 ± 0,14 ммоль/л, у метеорезистентних - 3,82 ± 0,15 ммоль/л, при цьому розходження між групами виявлені не були (р > 0,05)/

При вивченні вмісту внутрішньоклітинного кальцію у метеозалежних хворих рівень його склав (3,25 ± 0,06) х 10-8 мкмоль/кл, у метеорезистентних - (3,11 ± 0,04) х 10-8 мкмоль/кл. Таким чином, відзначали більш виражене підвищення цього показника у метеозалежних хворих на ГХ, ніж у хворих, які не реагують на несприятливі геліометеовпливи (p < 0,05).

Аналіз даних при оцінці стану згортаючої й фібринолітичної систем крові показав, що рівень фібриногену у метеорезистентих хворих склав 3,59 г/л, а у метеозалежних - 2,81 г/л, що не виходить за межі фізіологічного діапазону (р > 0,05). Виявили зниження активності антитромбіну III, яке склало 88 ± 1,8% і 82,2 ± 1,6% у групах відповідно (р < 0,05), що не залежало від чутливості хворих до впливу метеофакторів.

Отримані дані свідчать про пригнічення функціональної активності системи фібриноліза. Сумарна фібринолітична активність у метеорезистентних хворих склала 91,5 ± 4,25%, а у метеозалежних – 83,3 ± 1,18% (р < 0,05). Зниженою виявилася також активність активаторної ланки за рівнем урокіназної активності, що у метеозалежних й метеорезистентних хворих на ГХ склала відповідно 91,4 ± 8,04% і 92 ± 6,3% (p1 > 0,05), що було нижче норми, хоча й не досягало рівня статистичної вірогідності. Практично ідентичний рівень активаторної активності крові був зафіксований у обстежених хворих - 91,8 ± 2,1% і 89,6 ± 1,9% відповідно.

Зниженими виявилися й концентрації плазміногена й плазміну. При цьому ступінь зниження істотно не залежав від фактора метеолабільності. Так, концентрація проферменту у метеорезистентних хворих була знижена відносно норми на 13,6% (p < 0,05), а у метеозалежних – на 11,6% (p < 0,05). Між собою показники істотно не розрізнялися (p > 0,05). Була знижена й активність ефекторного ензима в крові - плазміну і склала - 82,2 ± 4,2% (p < 0,05) та 88,4 ± 8,04% (p < 0,05) відповідно у групах дослідження.

Активність інгібіторної ланки системи фібриноліза вивчали за активністю швидко- і повільнодіючих антиплазмінів. Активність їх виявилася підвищеною як у метеозалежних, так і у метеорезистентних хворих на ГХ. Причому рівень швидкодіючих антиплазмінів (ШДАП) був більш високим, ніж антиплазмінів уповільненої дії (ПДАП). Зокрема, у метеорезистентних хворих активність ШДАП склала 112,3 ± 2,4% (p < 0,01), а у метеозалежних хворих цей показник перевищив норму ще більше - на 18,3% (p < 0,05), причому між групами різниця була не достовірна (p > 0,05). Концентрація ПДАП була також дещо підвищена в крові, але й вона вірогідно перевищила фізіологічний рівень в обох групах дослідження, і склала 108,4 ± 4,8% (p < 0,05) і 109,8 ± 5,8% (p < 0,05) відповідно (мал. 1).

За результатами 8 тижнів антигіпертензивної терапії відзначили зменшення чутливості до геліометеофакторів у хворих 2-ої й 3-ої груп. Так, за даними опитування у 2-ій групі хворих, які одержували іАПФ і АКК, 10 хворих (32%) перейшли із групи середнього рівня хворобливої метеочутливості у низький, 12 хворих (38%) з високого - у середній, у 9 хворих (29%) рівень метеочутливості залишився без змін. В 3-ій групі хворих, які одержували комбінацію з іАПФ, БКК і блокатора кальмодуліна, 20 хворих (62%) перейшли із групи середнього рівня хворобливої метеочутливості у низький, 10 чоловік (31%) - з високого в середній, у 2 хворих (6%) рівень метеочутливості залишився без змін. Динаміка АТ у хворих клінічних груп представлена в табл. 2.


Таблиця 2.

Динаміка АТ в групах дослідження за результатами антигіпертензивної терапії

показник

I група

(іАПФ)

n = 24

II група

(іАПФ + АКК)

n = 28

III група

(іАПФ + АКК + БКМ)

n = 32

САД, мм. рт.ст

вихідні дані

через 8 тижнів


170,2 ± 5,3

147,5 ± 5,1*


166,4 ± 5,2

133,6 ± 4,7* o


172,1 ± 6,4

132,3 ± 4,6*

Д, %

- 13,3

- 19,8

- 23,1

ДАД, мм. рт.ст

вихідні дані

через 8 тижнів


106,5± 4,2

95,7 ± 3,1*


106,7 ± 4,1

88,7 ± 4,4*


108,7 ± 4,3

87,6 ± 3,9*

Д, %

- 10,1

- 16,9

- 19,4

АТ ср., мм рт.ст.

вихідні дані

через 8 тижнів


138,3 ± 4,8

121,6 ± 4,4*


136,7 ± 4,1

111,1 ± 4,2*


140,4 ± 4,8

109,9 ± 3,8*

Д, %

- 12,3

- 18,7

- 21,7

Примітка: * - p < 0,05 при порівнянні показників до та після лікування в групах дослідження, o - p < 0,05 при порівнянні показників I і II груп після лікування.


У результаті лікування в 1-й групі хворих на ГХ, що одержували іАПФ, САД знизилося на 13,3%, ДАД на 10,1%, в 2-й групі хворих на ГХ, що одержували комбінацію іАПФ і БКК, САД знизилося на 19,8%, ДАД - на 19,9% і в 3-ій групі хворих, що одержували комбінацію з іАПФ, БКК і дротаверина, САД знизилося на 23,1%, а ДАД - на 19,8%. АТ змінився відповідно по групах на 12,3%, 18,7%, 21,7% (табл. 2).

В 1 групі хворих хороший терапевтичний ефект відзначали у 13 хворих (54,2%), задовільний - у 8 хворих (33,3%), без ефекту – у 3 хворих (12,5%). В 2-й групі хворих відзначали відмінний терапевтичний ефект у 20 хворих (71,5%), хороший - у 5 хворих (17,8%), задовільний - у 3 хворих (10,7%). В 3-ій групі хворих отримали відмінний терапевтичний ефект у 26 хворих (81,25%), хороший - у 4 хворих (12,5%), задовільний – у 2 (6,25%).

При аналізі показників кальцієвого гомеостазу в досліджуваних групах хворих за результатами терапії виявлено, що рівень загального кальцію в крові відповідав нормі, і в середньому коливався від 2,47 ммоль/л до 2,49 ммоль/л.

Аналізуючи фракційний склад кальцію в метеозалежних хворих на ГХ у результаті терапії іАПФ, виявили відсутність значимих змін у вихідному дисбалансі кальцієвого пула. Рівень іонізованого кальцію у досліджуваних хворих склав 1,01 ± 0,05 ммоль/л, що істотно не відрізнялося від вихідного рівня (p > 0,05). Істотно не змінився й рівень зв'язаного кальцію, зміст його у хворих цієї групи склав 1,48 ± 0,03 ммоль/л (p > 0,05). Концентрація кальцію в еритроцитах у результаті лікування склала (3,2 ± 0,03) х 10-8 мкмоль/кл, а рівень кальціурії - 3,94 ± 0,06 ммоль/л, дані показники також істотно не відрізнялися від вихідних (p > 0,05). У пацієнтів 2-ої групи в результаті лікування комбінацією іАПФ і БКК концентрація іонізованого кальцію склала 1,14 ± 0,03 ммоль/л, а в 3-ій групі, що одержували комбінацію іАПФ, БКК і дротаверина – 1,19 ± 0,05 ммоль/л, обидва показники вірогідно відрізнялися від вихідного рівня (p < 0,05). Знизився рівень зв'язаного кальцію в крові й складав 1,24 ± 0,04 ммоль/л і 1,28 ± 0,04 ммоль/л відповідно по групах (p < 0,05). (табл. 3).


Таблиця 3.

Динаміка показників кальціевого гомеостазу після лікування у метеозалежних хворих

показник

I група

(іАПФ)

n = 24

II група

(іАПФ + БКК)

n = 28

III група

(іАПФ + БКК + БКМ)

n = 32

СаT, ммоль/л

вихідні дані

через 8 тижнів


2,53 ± 0,04

2,49 ± 0,04


2,46 ± 0,05

2,48 ± 0,04


2,48 ± 0,03

2,47 ± 0,06

концентрація іонізованого Са,

вихідні дані

через 8 тижнів


1,02 ± 0,04

1,01 ± 0,05


1,03 ± 0,03

1,19 ± 0,04* o


1,05 ± 0,03

1,21 ± 0,05*

СаВ, ммоль/л

вихідні дані

через 8 тижнів


1,51 ± 0,03

1,48 ± 0,03


1,43 ± 0,04

1,29 ± 0,04* o


1,43 ± 0,03

1,26 ± 0,04*

СаPr, ммоль/л

вихідні дані

через 8 тижнів


1,05 ± 0,03

1,01 ± 0,04


1,02 ± 0,02

0,96 ± 0,06


1,03 ± 0,04

0,95 ± 0,06

СаL, ммоль/л

вихідні дані

через 8 тижнів


0,46 ± 0,03

0,47 ± 0,04


0,41 ± 0,03

0,33 ± 0,03


0,40 ± 0,04

0,31 ± 0,04

добова єкскреція Са із сечою, ммоль/л

вихідні дані

через 8 тижнів


4,22 ± 0,13

3,94 ± 0,06


4,12 ± 0,07

3,82 ± 0,07*


4,08 ± 0,08

3,89 ± 0,06*

Примітка: * - p < 0,05 при порівнянні показників до та після лікування в групах дослідження, o - p < 0,05 при порівнянні показників I і II груп після лікування.


При аналізі рівня внутрішньоклітинного кальцію також відзначали тенденцію до нормалізації. В 2-й групі він склав (2,85 ± 0,04) х 10-8 мкмоль/кл, а в 3-ій групі – (2,88 ± 0,04) х 10-8 мкмоль/кл (мал. 2).

Таким чином, комбінація іАПФ і БКК із блокатором кальмодуліна впливає позитивно на стан кальцієвого гомеостазу в метеозалежних хворих на ГХ, і, очевидно, має дві точки його реалізації. Відбувається не тільки інгібірування трансмембранного потоку внутрішньоклітинних іонів кальцію в клітину, але й інгібіруванням утворення функціонально активного комплексу Са2+ - кальмодулін, обумовлюючи тим самим потенціювання кальційблокуючих ефектів у клітині.

При ультразвуковій допплерографії у метеозалежних хворих на ГХ виявлене достовірне стовщення комплексу інтима-медіа з порушенням диференціровки її на шари, товщина його склала 1,18 ± 0,16 мм. При спектральній допплерографії в іследуемої групі хворих виявлене підвищення індексів периферичного опору в магістральних артеріях шиї, у ВСА IR склав 0,80 ± 0,02, а IP - 1,24 ± 0,14. У результаті терапії комбінацією БКК, іАПФ із блокатором кальмодуліна відзначали достовірне зниження периферичного опору судин - IR у ВСА склав 0,69 ± 0,02, а IP - 1,12 ± 0,11 (p < 0,05). На рівні ОСА вирогидних змін спектральних показників кровообігу не виявлено.

Порівнюючи динаміку показників гемостазу й фібриноліза протягом 8-тижневої терапії різними комбінаціям антигіпертензивних засобів, слід зазначити, що до закінчення періоду спостереження в жодній із груп хворих не виявлено статистично достовірних відхилень від нормативних показників. У всіх групах відзначаються сприятливі тенденції у вигляді зниження інгібіторного потенціалу: виявлено зниження ШДАП на 9,4%, 12,1%, 14,9% і ПДАП - 6,2%, 5,7%, 7,6% відповідно за досліджуваними групами. Відзначається достовірне підвищення рівнів АТ III, плазміну, плазміногену й підвищення сумарної фібринолітичної активності.

Дані показники представлені в табл. 4.


Таблиця 4.

Динаміка показників згортаючої системи крові і системи фібриноліза на тлі лікування



показник

I група

(іАПФ)

n = 24

II група

(іАПФ + БКК)

n = 28

III група

(іАПФ + БКК + БКМ)

n = 32

АТ III

вихідні дані

через 8 тижнів


88 ± 1,8

96,4 ± 1,3*


83,3 ± 1,7

96,5 ± 1,3*


80,5 ± 2,2

97,2 ± 3,2*

ШДАП

вихідні дані

через 8 тижнів


112,3 ± 2,4

102,9 ± 5,4*


117,2 ± 2,6

105,1 ± 4,7*


119,2 ± 4,5

104,2 ± 5,1*

ПДАП

вихідні дані

через 8 тижнів


108,4 ± 4,8

102,2 ± 5,1


110,5 ± 4,8

104,8 ± 5,2


111,3 ± 6,3

103,7 ± 3,8

Плазміноген

вихідні дані

через 8 тижнів


86,2 ± 4,2

96,5 ± 3,3*


87,3 ± 3,5

98,8 ± 3,7*


85,2 ± 4,3

97,2 ± 4,1*

Плазмін

вихідні дані

через 8 тижнів


82,2 ± 3,9

93,8 ± 5,1*


85,4 ± 4,2

92,3 ± 4,1*


82,3 ± 5,1

94,7 ± 4,2*

СФА

вихідні дані

через 8 тижнів


83,2 ± 3,1

95,3 ± 4,1*


89,2 ± 4,1

98,4 ± 3,4*


86,3 ± 3,4

98,8 ± 3,8*

Примітка: * - p < 0,05 при порівнянні показників до та після лікування в групах дослідження, o - p < 0,05 при порівнянні показників I і II груп після лікування.


ВИСНОВКИ


У дисертації проведене теоретичне узагальнення поглибленого вивчення кальцієвого гомеостазу, гемостазу й фібринолізу у метеозалежних хворих на ГХ літнього й старечого віку, та наведене нове вирішення актуальної наукової задачі сучасної кардіології щодо оптимізації антигіпертензивної терапії, науково обґрунтованого диференційованого підходу до їх лікування.

  1. У хворих на ГХ літнього й старечого віку, незалежно від реагування на геліомагнітні фактори, спостерігається перерозподіл пула кальцію в організмі, що проявляється зниженням іонізованої фракції на тлі підвищення рівня зв'язаного кальцію, його внутрішньоклітинної концентрації й збільшення екскреції вищевказаного двовалентного катіона із сечею, ступінь виразності яких позитивно корелює зі ступенем ГХ.

  2. Система фібриноліза при ГХ як у метеолабільних, так і в метеорезистентних пацієнтів старших вікових груп характеризується різнонаправленістю векторів активності інгібіторного й активаторного потенціалів в виде підвищення активності антиплазмінів зі зменшенням рівня активаторів плазміногена, самого плазміногена, плазміну й СФА.

  3. Антитромбінова активність крові у хворих на ГХ літнього й старечого віку знижується по мірі наростання рівня АТ незалежно від фактора метеолабільності; відновлення антикоагулянтного потенціалу відбувається при комбінованому лікуванні інгібіторами АПФ, блокаторами потенціалзалежних кальцієвих каналів і кальмодуліна.

  4. У процесі ефективної комбінованої антигіпертензивної терапії інгібіторами АПФ і блокаторами потенціалзалежних кальцієвих каналів у хворих на ГХ старших вікових груп спостерігається нормалізація системи фібриноліза, що проявляється посиленням активності активатора плазміногена й зниженням рівня антиплазмінового потенціалу.

  5. У метеолабільних хворих на ГХ старших вікових груп оптимізація антигіпертензивної терапії досягається комбінацією блокаторів потенціалзалежних кальцієвих каналів із блокатором внутрішньоклітинного транспортного білка - кальмодуліна, що забезпечує нормалізацію структури пула кальцію з підвищенням концентрації іонізованого кальцію й зниженням кальцію внутрішньоклітинного, що впливає на периферичний опір судин.


Случайные файлы

Файл
65819.rtf
113033.rtf
55318.rtf
avtoreferat.doc
118814.rtf