Захворювання жовчовивідної системи. Ревматизм (91412)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛУБЕНСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ













РЕФЕРАТ

З ПЕДІАТРІЇ

НА ТЕМУ: Захворювання жовчовивідної системи. Ревматизм






Виконала: студентка групи Ф-31

Репнікова Алла






Лубни 2009


Захворювання жовчовивідної системи



Діагностика холецистохолангіту

Діагностика холецистохолангіту заснована на таких даних:

  1. даних анамнезу: наявність хворих на холецистохолангіт у сім'ї, уточнення перенесених хвороб, які можна було б вважати початковими проявами холецистохолангіту - гострі гастрити без істотних харчових порушень, несправжні напади апендициту, «пупкові» кольки та інші;

  2. з'ясування етіологічних факторів: порушення режиму та якості харчування, тривалі негативні емоції, психогенна травма, часті застуди І захворювання, перенесені кишкові інфекції, епідемічний гепатит;

  3. інших проявах клінічної картини захворювання: характерні скарги і больові точки під час пальпації живота; збільшення печінки й ознаки хронічної інтоксикації.

Діагноз хронічного холецистохолангіту підтверджують результати лабораторних досліджень. Однак тільки в період загострення може відзначатися помірний нейтрофільний лейкоцитоз з незначним збільшенням паличкоядерних нейтрофілів, а також ШОЕ.

Функціональні зміни печінки при хронічному холецистохолангіт трапляються не часто. Вони можуть бути в період загострення і про являтися у вигляді порушення антитоксичної, білоксинтетичної, про тромбінутворюючої функцій печінки, пігментного, вуглеводного та жирового обміну. У дітей, що хворіють на холецистохолангіт, зменшується печінковий кровообіг, а це одна з головних причин порушення функції печінки, недостатність якої при різних захворювання може проявлятися 4 синдромами:

  • синдромом цитолізу, що означає пошкодження гепатоцитів до повного некрозу (підвищення рівня АСаТ, АЛаТ, 6-фруктозо монофосфат-альдолази, ізоферментів ЛДГ , підвищення рівня сироїдкого заліза);

  • синдромом мезенхімального запалення (підвищення вмісту т ликомолекулярних глобулінів, імуноглобулінів, позитивна тимолова проба, збільшення ШОЕ);

  • синдромом холестазу (підвищення активності лужної фосфін, лейцинамінопептидази, вмісту холестерину, зв'язаного білірубіну, жовчних кислот);

- синдромом гепатоцелюлярної недостатності (зниження рівня сироваткових альбумінів, холестерину, особливо зв'язаного з ефіром, бутирохолінестерази, протромбіну, проконвертину й АТФ).

Велике значення в діагностиці захворювань жовчовивідних шляхів має дуоденальне зондування з подальшим мікроскопічним, біохімічним і бактеріологічним дослідженням дуоденального вмісту.

При мікроскопічному дослідженні дуоденального вмісту діагностичне значення має виявлення в жовчі порцій В і С великих круглих Клітин, схожих на лейкоцити, - лейкоцитоїдів, кристалічних утворень, у тому числі кристалів холестерину, грудочок жовчних кислот і солей кальцію білірубінату, жирних кислот. Кількість лейкоцитів у жовчі здорової дитини не повинна перевищувати 10 у полі зору. Добре було б провести фазово-контрастну мікроскопію жовчі, яка дозволяє кваліфіковано оцінити вигляд епітелію в дуоденальному вмісті, визначити його належність і стан слизової оболонки відповідних відділів жовчовивідних шляхів (десквамація епітелію, дистрофія).

Інформативним є біохімічне дослідження порцій дуоденального вмісту з визначенням у них вмісту холестерину, жовчних кислот, білірубіну, ліпідного комплексу, вміст яких знижується при холецистоходвигуні. У нормі вміст жовчних кислот (за Рейнхольдом-Вільсоном) у Порції В-15,1-30,2 ммоль/л, у порції С - 5,52-7,36 ммоль/л. Вміст Холестерину (за методом Енгельгарда і Смирнової) у порції В - 1,34 ммоль/л, у порції С - 0,61 ммоль/л. Вміст білірубіну в порції В - 441,6 ммоль/л, у порції С - 338,6 ммоль/л. При цьому відзначається Підвищення концентрації білка, диспротеїнхолія, збільшення концентрації IgG, секреторного IgA, С-реактивного білка, лужної фосфатази, зношення кількості лізоциму.

Діагностична цінність бактеріологічного дослідження обмежена. І дуоденального вмісту частіше висівають кокову флору (стафілококи, ентерококи), кишкову паличку, протей (висівати необхідно всі три Порції жовчі - А, В і С).

Повну інформацію про стан жовчовивідної системи одержують за методом внутрішньовенної холеграфії, який, крім розмірів, форми Міхура, наявності конкрементів, ознак перихолециститу, дозволяє Отримати зображення жовчних протоків, оцінити рухову функцію і визначити ступінь порушення концентраційної здатності жовчного міхура, що може відображати глибину морфофункціональних змін усього слизовій оболонці.

Під час ультразвукового дослідження при холециститі на ехограмі відзначається:

- дифузне стовщення стінок жовчного міхура більше ніж на 3 мм ЙОГО деформація;

  • ущільнення і (або) нерівність стінок органа;

  • зменшення об'єму порожнини органа (зморщений жовчний міхур);

  • негомогенна порожнина жовчного міхура.

  • У разі порушення відтоку з міхура і застою жовчі в ньому видно виражений рівень рідини, що є скупченням точкових або дрібних лінійних ехосигналів, які відбиваються від кришталиків жовчних солей.

  • Тепловізорне дослідження виявляє ознаки порушеного теплообміну в ураженому органі. Динамічна білісцинтиграфія вказує на зниження поглинальної й видільної функцій і зміну моторної функції жовчного міхура.

  • Диференціюють хронічний холецистохоланит найчастіше з дискінезіями жовчовивідних шляхів, жовчнокам'яною хворобою, захворюваннями гастродуоденальної зони, підшлункової залози.

Приклади діагнозу;

  • Дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпертонічним типом, спазм сфінктера Одді, синдром холестазу;

  • Хронічний холецистит, рецидивуючий перебіг, період загострення;

  • Прогноз при захворюваннях жовчовивідних шляхів;

  • При набутих захворюваннях жовчовивідних шляхів прогноз завжди сприятливий. Можливість повного видужання залежить від наявності у хворого анатомічних дефектів жовчовивідних шляхів. При деяких аномаліях показане оперативне втручання;

  • Повного одужання в більшості випадків не спостерігається при холециститі після перенесеного вірусного гепатиту. Однак при хронічному холецистохолангіті можна домогтися стійкої багаторічно ремісії при правильному диспансерному спостереженні та лікуванні;

  • Прогноз при дискінезіях, не ускладнених хронічним холециститом, сприятливий для повного видужання, якщо виявлена и усунута причина дискінезії.

Основні шляхи оздоровлення хворих з дискінезіями жовчовивідних шляхів на поліклінічному етапі

Необхідно продовжити призначене лікування після виписки зі стаціонару. Протирецидивне лікування - не рідше 2 разів на рік.

  1. Дієта № 5 протягом 6 міс з подальшим її розширенням.

  2. При гіпотонічному і гіпокінетичному типах дискінезії:

  • жовчогінні засоби - по 10-14 днів протягом 3 міс;

  • дюбажі за Дем'яновим - 1-2 рази на тиждень курсами по 8- 10 сеансів 2 рази на рік;

  • лікувальна фізична культура;

  • мінеральні води високої мінералізації в підігрітому вигляді за 40-60 хв до їди (залежно від характеру шлункової секреції) 2 рази на рік протягом З-4 тиж.

8. При гіпертонічному і гіперкінетичному типах дискінезії:

  • жовчогінний чай - по 2 тиж щомісяця протягом 6 міс;

  • седативні препарати - протягом 2 тиж, курси 2 рази на рік;

- теплові фізіопроцедури - курсами по 10-12 сеансів 2 рази на рік;

- мінеральні води слабкої мінералізації в гарячому або підігрітому вигляді - 5-6 разів на день протягом 3-4 тиж 2 рази на рік.

4. Санаторно-курортне лікування в санаторіях Трускавець, Моршин, Мінеральні Води, Рай-Оленівка, Миргород, Поляна.

Примітка: «сліпі зондування» за методикою Дем'янова проводять Принці натще. Після приймання розчину холекінетика хворий лежить в теплій грілці на правому боці протягом 1-2 год. Використовують f ЯКІ розчини:

  • 33 % гарячий розчин магнію сульфату (із розрахунку 1 мл на І рік життя);

  • 60-75 мл 20 % розчину сорбіту або ксиліту (0,3 г на 1 кг маси).

Жовчогінні чаї:

вбір № 1: кукурудзяні рильця - 50 г, трава пташиного горцю - (0 f, трава полину - 10 г;

вбір № 2: квіти липи - 20 г, квіти ромашки - 10 г, квіти нагідок -

збір № 3: листя м'яти - 30 г, коріння кінського щавлю - 10 г, плоди шипшини - 10 г.

Столову ложку суміші заливають 200 мл окропу, настоюють 30- 40 хв.

Поліклінічний етап реабілітації хворих на хронічний холецистохолангіт

Необхідно продовжувати призначене лікування після виписки ні стаціонару протягом 3-4 міс. Протирецидивне лікування проводити 2 рази на рік наприкінці зими й літа (курс лікування повинен закінчуватися до періоду можливого загострення).

  1. Дієта № 5 протягом 1-2 років, у подальшому - при лікуванні.

  2. Жовчогінна терапія з урахуванням порушень моторної функції жовчних шляхів по 3-4 тиж, протизапальна терапія хіміопрепаратами - протягом 2-3 тиж у 1-й рік після загострення, далі - за ПО5 казаннями.

  3. Фітотерапія - по 10-15 днів 2-3 рази нарік.

  4. Вітаміни С, В , В2, В6 у вікових дозах - по 3 тиж 2 рази на рій.


Случайные файлы

Файл
ref-14545.doc
91846.rtf
11591-1.rtf
102004.rtf
30036.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.