Гострі пневмонії (91086)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛУБЕНСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ



















Реферат

З педіатрії

На тему: Гострі пневмонії







Виконала: студентка групи Ф-31

Улітько Вікторія



















Лубни 2009





1. Гострі пневмонії



1.1 Класифікація пневмоній



Пневмонія (запалення легень) — гостре інфекційне захворювання легеневої паренхіми, що діагностується за синдромом дихальних розладів і (або) фізичними даними, а також інфільтративними змінами на рентгенограмі.

За зв'язком з попередньою респіраторною інфекцією виділяють 2 групи пневмоній: первинні й вторинні. При первинній пневмонії патологічний процес розвивається в легеневій тканині й класифікується як основне захворювання; при вторинній — ускладнює інші хвороби легень (хронічні) або захворювання інших органів. II. За походженням:

Позалікарняна (амбулаторна).

Нозокоміальна (госпітальна) пневмонія:

а) що розвинулася через 48—72 год перебування в стаціонарі;

б) що розвинулася через 48—72 год після виписки.

3.Вентиляційна:

а)рання — перші 72 год ШВЛ;

б)пізня — 4 доби ШВЛ і більше.

При імунодефіциті.

У немовлят:

а)внутрішньоутробна (вроджена) — пневмонія, що розвинулась у

перші 72 год життя;

б)постнатальна (набута) — позалікарняна та лікарняні. 1/7. За клініко-рентгенологічною формою:

Вогнищева (вогнищево-зливна).

Сегментарна (моно-, полісегментарна).

Крупозна.

4.Інтерстиціальна.

IV.За локалізацією:

Однобічна.

Двобічна.

Дифузна (легеня, частка, сегмент).

V.За тяжкістю:

Неускладнена.

Ускладнена:

а)токсичні;

б)гнійні:

легеневі: деструкція, абсцес, плеврит, піопневмоторакс;

позалегеневі: остеомієліт, менінгіт, пієлонефрит, отит тощо.

VI.Перебіг захворювання:

Гострий (до 6 тиж).

Затяжний (від 6 тиж до 6 міс).

Приклад діагнозу: Пневмонія: первинна, позалікарняна, вогнищева, правобічна (S3), неускладнена, гострий перебіг.



1.2 Етіологія пневмоній і вибір антибактеріальної та противірусної терапії



Пневмокок (S. pneumoniae) зберігає провідну роль в етіології даного захворювання —- 60—90 % випадків пневмоній у дітей. На другому місці гемофільна паличка (Н. influenzae)— 15—20 % випадків. На третьому — мораксела (Moraxella catarrchalis) — 5—10 % випадків. У 15—20 % дітей гостра пневмонія обумовлена мікоплазмами. У 25 то хворих серологічно підтверджується хламідійна інфекція. Наявність первинно-вірусної пневмонії в дітей у даний час піддається сумніву, Роль вірусної інфекції полягає в пошкодженні епітелію верхніх дихальних шляхів, порушенні мукоциліарного кліренсу, пригніченні імунних механізмів захисту, що полегшує розвиток бактеріальної інфекції легень. Але описані, переважно у дітей молодшого віку, вірусні пневмонії, які пов'язані з цитомегаловірусом, респіраторно синцитіальним, аденовірусом, вірусом грипу та парагрипу.





Фактори ризику: недавня абдомінальна операція, аспірація (анаероби)і кома, травма голови, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність, гри її, «внутрішньовенні наркомани» (S. aureus); високі дози стероїдів, цитостати ки, нейтропенія (Legionella spp., P. aeruginosa, Aspergillus spp.); тривале п«ребування у відділенні інтенсивної терапії, лікування кортикостероїдами, антибіотиками, бронхоектази, муковісцидоз (P. aeruginosa, Enterobacter spp., Acinetobacter spp.)-





У лікуванні хворих на пневмонії бактеріальної природи використовують цефалоспорини III—IV поколінь або ванкоміцин у поєднанні з аміноглікозидами (нетиміцин, амікацин). При пневмоцистній етіології — котримоксазол у великих дозах. При грибковій інфекції — протигрибкові препарати (флюконазол, амфотерицин В). При вірусних пневмоніях антибіотикотерапія неефективна, на перший план виступає посиндромне лікування. У разі тяжкого перебігу грипозної пневмонії доцільним є внутрішньом'язове введення протигрипозного гаммаглобуліну № 3—4 з інтервалом 1—2 дні, інтерферону у віковій дозі, при цитомегаловірусній інфекції — введення ганцикловіру. Тривалість терапії становить не менше ніж 3 тиж, при протозойній і грибковій пневмоніях — 4—6 тиж і більше.

Оптимальна тривалість терапії при всіх формах гострої пневмонії повинна бути достатньою для пригнічення життєдіяльності збудника, елімінацію якого завершують імунологічні механізми. При адек ватному виборі антибіотика і швидкому настанні ефекту буває достатньо 6—8 днів терапії. Про повний ефект ми говоримо, якщо зниження температури тіла нижче ніж 38 °С відбулося через 24—48 год при неускладненій і через 3—4 доби при ускладненій пневмонії. Частко вий ефект — це збереження фебрильної температури тіла після закін чення зазначених термінів при зниженні ступеня токсикозу, задиш ки, поліпшенні апетиту, відсутність негативної рентгенологічної ди наміки. При неускладнених пневмоніях краще використовувати оральні засоби. Якщо терапія була почата з парентерального введен ня ліків, після досягнення клінічного ефекту варто перейти на оральні препарати (ступеневий метод). Профілактичне призначення проти грибкових препаратів не виправдане.







1.3 Клінічна діагностика вірусних пневмоній та спричинених інфекційними агентами, що рідко зустрічаються



Діагноз вірусної пневмонії підтверджується такими даними: попи тивні результати імунофлуоресцентного методу за відбитками зі сли зової оболонки носа, виявлення на рентгенограмі легень нєгомогрн ної пневмонічної тіні без чітких контурів, відсутність лейкоцитарнії го зсуву у гемограмі, який притаманний бактеріальним пневмоніям

Пневмонія як ускладнення грипу виникає з перших годин захии рювання на фоні тяжкого стану з гіпертермією і має тип вогнищенної або сегментарної пневмонії. Фізикальні дані мінімальні або помірно виражені. Видужання відбувається через 2—3 тиж.

Парагрипозні, аденовірусні, респіраторно-синцитіальні пневмонії часто протікають з обструктивним синдромом, вогнищевою інфільтрацією легеневої тканини та мають тенденцію до затяжного перебігу. Але для пневмонії при парагрипі характерні ринофарингіт, ларингіт.

При аденовірусній інфекції пневмонія виникає у перші 1—3 дні захворювання або на 4—7-й день хвороби, супроводжується фаринго кон'юнктивальною лихоманкою і може бути вогнищево-зливною. Морфологічною основою захворювання є облітеруючий бронхіоліт, який супроводжується круглоклітинною інфільтрацією легеневої тканини, іноді її некрозами, ураженням бронхіол і артеріол, що призводить до вираженої обструкції з наступною облітерацією. Перенесена у ранньому дитинстві аденовірусна пневмонія може бути причиною виникнення однобічної легеневої емфіземи (дуже прозорої легені, синдрому Маклеода).

Пневмонія, яку спричинює респіраторносинцитіальний вірус, також розвивається гостро. Спочатку з'являється рідкий сухий кашель, що швидко посилюється і стає вологим, наростає недостатність дихання, виникають помірні явища інтоксикації, температура тіла підвищується протягом 1—5 днів. Для дітей перших 6 міс життя характерний тяжкий бронхіоліт. Морфологічною основою запалення є моно-Нуклеарна інфільтрація міжальвеолярних перегородок, ексудат в яльвеолах, ателектази, які видно на рентгенограмі.

До збудників, що рідко зустрічаються, відносять мікоплазму, ИЛймідії, легіонелу, коксієлу (Coxiella burnetii — збудник лихоманки Ку). У дітей перші два збудники виявляють найчастіше.

Мікоплазмову пневмонію спричинює найдрібніший серед позаклітинних патогенних мікроорганізмів збудник Mycoplasma pneumoniae, Що вже через 24 год після зараження щільно прикріплюється до клітин війчастого епітелію, порушуючи рух війок (мембранні паразити). За-яипрюваність підвищується кожні 4—5 років, звичайно у серпні—листопаді, особливо у закритих колективах.

Інкубаційний період триває 1 —3 тиж. Переважно хворіють діти віком понад 5 років. Початок захворювання поступовий. Провідними симпто-мпми є тривалий кашель як прояв трахеобронхіту (нерідко асиметричного) і висока температура тіла при відносно нетяжкому стані. Діти скаржаться на м'язовий біль, часто відзначається збільшення шийних лімфатичних вузлів. Фізикальні дані: не виявляється чіткої зони притуплення -ЙіфКуторного звуку; під час аускультації найчастіше вислуховуються (ммоіяні дрібнопухирчасті хрипи. Рентгенологічно визначається двобічний часто несиметричний процес, тяжистий, «волохатий» інфільтрат (звичайно в нижніх відділах), більш щільний у прикореневій зоні. У багатьox хворих ураження легень сегментарне. У загальному аналізі крові: частіше нормальна кількість лейкоцитів з відносним нейтрофільозом, ШОЕ до 20—30 мм/год. Перебіг бронхопневмонії затяжний.

Хламідійні пневмонії, пов'язані з Chlamydia trachomatis, у дітей перших місяців, років життя (3 дні — 1,5 року) виникають внаслідок інфікування під час вагітності. Ризик інфікування становить 40—80 %. Найчастішими є маніфестні форми — бронхопневмонія й офтальмо-хламідіоз. Якщо респіраторний хламідіоз розвивається в неонатальний період, то він може набувати тяжкого перебігу із синдромом дихальних розладів, ціанозом, супроводжуватися порушеннями серцево-судинної, нервової систем, розвитком набряків, геморагічного синдрому і навіть закінчитися летально. Однак частіше хламідійне ураження легень починається поступово — зі слизисто-гнійного риніту, прискореного дихання, коклюшоподібного сухого кашлю. Температура тіла, як правило, не підвищується чи субфебрильна. У третини дітей має місце лімфаденопатія. У легенях з обох сторін визначається розсіяна крепітація, нерясні різнокаліберні вологі хрипи. Дані рентгенологічного дослідження легень: картина дифузної інтерстиціальної пневмонії (сітчастий легеневий малюнок, поява стрічкоподібних затінень уздовж судин 1 бронхів на фоні емфіземи), можливі вогнищеві альвеолярні інфільтрати. В аналізі крові: помірний лейкоцитоз, еозинофілія (10—15 %), моноцитоз, збільшення ПІОЕ. У 50 % хворих відзначається лімфопенія.


Случайные файлы

Файл
NATURE.DOC
24638-1.rtf
182532.rtf
122574.rtf
29761.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.