Гомеопатія. Лікування методами народної медицини (91073)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ












РЕФЕРАТ


НА ТЕМУ:


«ГОМЕОПАТІЯ. ЛІКУВАННЯ МЕТОДАМИ НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ»












Виконала:

студентка I курсу

заочного відділення

історико-соціального факультету

групи ІЮ-12





Рівне – 2006


ВСТУП


Народна медицина не випадково притягує все більше уваги, як із сторони спеціалістів (медиків, психологів, етнографів), так і всіх, кого цікавлять “нетрадиційні”, (насправді традиційні), методи діагностики і лікування. Сконцентрований у народній медицині багатовіковий досвід, знання про суть людської природи, допомагають нам подивитися на себе з “забутої сторони”, побачити у знахарстві не тільки містику, але й корисні ідеї.

Паралельне існування наукової і знахарської медицини привело до розвитку, здавалося б, непримиренних протистоянь між ними, як і в інших галузях науки: астрономії і астрології, хімії і алхімії, психології і парапсихології і т.д. Не дивлячись на те, що народна медицина має ті ж методи лікування, що і офіційна: масаж, бальнеологія, гомеопатія, рефлексотерапія, гіпноз і навіювання – вони до цього часу протистоять один одному, вважаючи народну медицину, парамедициною, альтернативною медициною.

Народні методи лікування покриті покровом таємничості, містики і... іронії. Однак не треба заперечувати, що вони є базою становлення наукової медицини. Як сучасні літературознавці збирають по крупинках досвід народних цілителів, так і медичні працівники в своїй діяльності не можуть більше зловживати досвідом “босоногих лікарів”, знахарів і костоправів.

Ще в давні часи люди ішли лікуватися до знахарів, чаклунів, ворожбитів, різних травників. І колись, так і тепер є такі хвороби, які під силу цим вищезгаданим людям.

СУТНІСТЬ ГОМЕОПАТІЇ


Гомеопатія – це альтернативний напрямок в медицині, який ґрунтується на використанні методу лікування малими дозами і по принципу подібності.

Основоположником гомеопатії вважається Крістіан Фрідріх Саму ель Ганеман. Ганеман пропонує новий підхід до лікувальної терапії “Щоб вилікувати хворого, необхідно співпрацювати з природою, котра інколи виліковує хронічну хворобу шляхом прояву нового страждання.

Дослідивши лікарські речовини і переконавшись, що у великих дозах вони викликають хворобливу симптоматику у здорових.

Ганеман почав зменшувати дози ліків, які застосовувались для лікування. При цьому він помітив, що зменшуючи дози починається лікувальний ефект. І як би ці дози не були малими, призначені відповідно з принципом подібності, вони проявляють лікувальну дію.

Гомеопатія виникла в надрах клінічно медицини і продовжує в них існувати. В ній використовуються всі положення фізіології, патологічної фізіології, патологічної анатомії, біохімії, генетики і других медичних наук.

Гомеопатія ближче стоїть до алопатії. Об’єднують аллопатію і гомеопатію загально клінічний підхід до хворого:

В гомеопатії визначальним в оцінці пацієнта і назначені лікування являються конституціональні властивості хворого і індивідуальне проявлення хвороби. В зв’язку з цим не має конкретного, характерного для аллопатії, зв’язку між препаратами і певною по препаратами і певною позологією.

Аллопата цікавлять механізми дії основні проявлення хвороби і відповідно хворі органи (наприклад дигіталіс – на міокард, В-адренаміметечних препаратів на бронхи і т.д.), а також інші параметри дії препарату, які розглядаються як побічні.

На відміну від цього гомеопат, оцінюючи симптоми дії ліків співставляє їх з особливостями особи, чутливостями, до цього препарату і симптомами його хвороби і таким чином встановлюється співвідношення між ліками і хворою людиною. Гомеопат завжди орієнтується на симптоми і синдроми, які можуть викликати ліки у людини, яка чутлива до них. Ліки назначають після повіряння симптомів викликаних ліками. В одному і другому випадку дія ліків встановлюється шляхом клінічних досліджень препарату.

Аллопат лікує алергію виходячи тільки із природи аллергена. Гомеопат враховує конституціональні властивості хворого і проявлення хвороби.

В залежності від індивідуальності хворого і характеру патології, один і той же гомеопатичний препарат виконує різні функції. Наприклад Sulfur у хворого гіпертензією знижує артеріальний тиск, при пневмонії – сприяє її роз рішенню, при алергії – може виступити, як алергічний засіб. Бактерицидними властивостями гомеопатичні ліки не володіють, вони підсилюють захисні властивості організму.

П.М. Лепніцкий писав, що Гомеопатичні ліки не пригнічують збудника хвороби, не нейтралізують токсини, які утворились, а зачіпає одночасно різні рецепторні системи, змінює в усіх лоциктах самі тонкі конституціональні елементи кліткового обліку і тим самим впливає на стан хворого і результат хвороби.

Пізніше проявляється і в дозах: оптимальних і малих. Застосування малих доз гомеопатичних засобів, не викликає токсичної і алергічної дії. Гомеопатія відрізняється і шляхом приготування засобів шляхом послідовності розведення.

Динамізація, тобто проявлення прихованих лікарських властивостей препарату – це належить гомеопатії.

Спостерігається велика подібність гомеопатії і рефлексотерапії.

Воно полягає в підходах до патологічних процесів і їх лікуванню в характеристиках симптоматики, можливо потрібні дослідження генетиків, щоби зрозуміти на якому рівні генетичного процесу гомеопатичні ліки діють.



ГОМЕОПАТІЯ В УКРАЇНІ


Гомеопатія дедалі впевненіше завойовує нових прихильників серед пацієнтів і набуває авторитету в медичних колах. Адже часто її ефективність виявляється більшою, аніж у алопатичних засобів. До того ж гомеопатичні препарати не мають побічної дії.

Гомеопатичне лікування рентабельне, оскільки технологія виробництва гомеопатичних ліків досить дешева. Однак і досі гомеопатії належить статус нетрадиційного лікування. Її наукові методи не розроблені. Виробництво гомеопатичних ліків відокремлене від державної фармацевтичної промисловості. Академічна наука не визнає прав гомеопатії. Чому?

Слід визнати, що й досі наукове обґрунтування гомеопатії залишається болючим і нерозв'язаним питанням. Чимало феноменів гомеопатії не можуть бути поясненими з позицій сучасної науки, хоча і в експериментальній науці, і в клінічній практиці ми повсякчас знаходимо свідчення цих феноменів.

Реакція організму на всі подразники, в тому числі і на ліки, - фазова. Якщо реакції організму на різні дози речовини однакові по суті, але протилежні за знаком, тоді з урахуванням картини ушкодження організму можна знайти "точки опори" для застосування цієї ж речовини в малих гомеопатичних дозах з лікувальною метою. Ця симетрія становить теоретичну основу принципу подібності у гомеопатії. Така закономірність описана і в науковій літературі, однак на практиці її майже не використовують. Інсулін і досі застосовується лише для зниження рівня цукру в крові, кофеїн - виключно для збудження нервової системи. Гомеопатія ж застосовує всі відомі нам речовини з протилежним знаком. Навіщо позбавляти себе половини властивостей уже існуючих лікарських засобів? Чому ми йдемо лише шляхом пошуку нових препаратів замість того, щоб до кінця з'ясовувати всі властивості вже відомих на сьогодні? Ми, я думаю, перебуваємо на порозі створення нової фармакології.

Проте класична фармакологія постійно працює у напрямку пошуку нових можливостей малих доз ліків і використання їх з терапевтичною метою.

Ця спокуслива ідея може втілитися лише за дотримання кількох умов, першою з яких є попереднє визначення чутливості організму до того чи того засобу. Наукова терапія, на жаль, не має достовірних орієнтирів визначення чутливості пацієнта до обраного препарату, спостерігаючи лише наслідки несприятливої дії. В анотаціях до застосування ліків відсутні посилання на індивідуальні ознаки тих хворих, котрим ліки показані, і тих, котрі мають ризик виникнення побічної дії від вживання цих ліків. На відміну від цього в гомеопатичній фармакології характеристика лікарського засобу починається з опису чутливого до його дії типу людей. А вже потім - перелік показань. І ніяких протипоказань.

Наукова фармакологія теж розробляє маркери чутливості до різних препаратів. Але просувається в цьому напрямку дуже повільно, бо не враховує, що люди відрізняються між собою не за лабораторними показниками, а за своєю індивідуальністю. Доки це не буде відпрацьовано, "спрацьовуватиме" система описів, яка й застосовується у гомеопатії, що іноді видається кумедною. Однак збір подібної інформації - не що інше, як пошук доказів чутливості пацієнта до конкретного гомеопатичного препарату. Іншого надійного методу поки що не винайдено.

Жоден хімічний аналіз не визначить у високих потенціях гомеопатичних ліків, які перевищують ліміт дилюції Авогадро, наявність тієї речовини, про яку йдеться в рецепті гомеопатичного препарату. Запропонована мною інформаційно-енергетична голограмна теорія гомеопатії змінила напрямок пошуків діючого начала гомеопатичних ліків. Замість пошуків залишків лікарської речовини нами проводився пошук інформаційно-енергетичного поля ліків.

Дослідження гомеопатичних потенцій було здійснено за допомогою ядерного магнітного резонансу спільно з фахівцями Інституту проблем матеріалознавства НАН України. Подібні дослідження було проведено вперше, результати опубліковано в науковій літературі.


Случайные файлы

Файл
~1.DOC
задача 48.doc
99901.rtf
167947.doc
23303.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.