Анальгетики та спазмо анальгетики, плюси та мінуси терапії (90566)

Посмотреть архив целиком

МОЗІ

РОМБК









Реферат на тему:

Анальгетики та спазмо анальгетики, плюси та мінуси терапії”










Перевірила:

викладач

Сірко Н. М.

Підготувала:

студентка ІІІ фарм (11)

Суходольська О. П.


Рівне 2006


У Стародавній Греції існував вираз: “Біль - це вартовий пес здоров’я”. Справді у багатьох випадках цей неприємний сенсорний і емоційний стан буває першою ознакою якогось ушкодження в організмі. Але іноді біль виникає на пізніх стадіях захворювання, коли радикально допомогти хворому неможливо. При травмах, опіках, у багатьох інших стадіях больові відчуття настільки інтенсивні, що призводять до розладів усіх функцій організму, стану, який ми називаємо больовим шоком. Якщо його не лікувати, хворий може померти.

За походженням біль прийнято поділяти на вісцеральний (джерелом больових імпульсів, як правило, є якийсь внутрішній орган) і соматичний (вогнищем патологічної імпульсації є кістки, м’язи, суглоби, зв’язки). Як правило, навіть інтенсивний соматичний біль не призводить до больового шоку (за винятком травм), вісцеральний, навпаки, відразу супроводжується вегетативними розладами.

Больового центру в головному мозку немає. У сприйнятті болю беруть участь таламус, гіпоталамус, ретикулярна формація, лімбічна система, потилична та лобна ділянка кори. Система, що проводить та сприймає больові відчуття, називається концептивною, а система, що протидіє больовим відчуттям, - антиконцептивною. Важливим компонентом останньої є опіоїдна система, до складу якої входять опіоїдні рецептори та ендогенні опіоїдні речовини – ендокріпи, енкесраліпи, динороріти.

Доведемо, що ендогенні опіоїдні пептиди починають інтенсивно продукуватися у головному, спинному мозку, в інших органах і частинах організму при появі болю, особливо гострого, інтенсивного.

Отже, проблема головного болю надзвичайно поширена і з нею часто стикаються не лише невропатологи, але й сімейні лікарі та терапевти. Пацієнти, які приходять за консультацією до такого лікаря, скаржаться переважно на те, що в них постійно чи періодично болить голова. У Міжнародній класифікації десятого перегляду головний біль поданий у декількох рубриках. Сюди відноситься мігрень, інші синдроми головного болю, синдроми гістамінового головного болю, судинний головний біль, хронічний після травматичний біль голови тощо.

За результатами епідеміологічного дослідження близько 70 % населення Європи та Америки страждає від болю голови. Найчастіше це мігрень, яка вражає близько 12 % дорослого населення. ВООЗ, вважаючи на ступінь його впливу на стан здоров’я та інші наслідки, ставить мігрень на 19 місце серед усіх відомих людству захворювань. Діагностують її, на жаль, лише у 48% випадків, коли у пацієнтів є ознаки мігрені, оскільки вона часто маскується під головний біль напруги чи інші види болю голови.

Характер розвитку болю голови дуже різний. Раніше говорили про його судинну природу і пов’язували виникнення мігрені з вазоконстрикцією, тобто, із звуженням судин, яка в свою чергу індукує фазу аури. Йдеться про те, що фазі розширення передує фаза звуження судин і виникнення локальної ішемії мозку з проявами неврологічної симптоматики. Сам приступ, згідно з цією теорією, є наслідком вазо дилатації (розширення) судин головного мозку.

Але загалом судинні зміни в мозку мають вторинний характер. Як правило, приступи головного болю починаються тоді, коли на ЦНС впливають певні фактори чи то із зовнішнього середовища, чи внутрішнього характеру. Існує безліч факторів, які можуть провокувати приступи мігрені. Такими факторами можуть бути: менструація у жінок репродуктивного віку, стрес, важкі травми, зміни мете реологічних умов, нітрати, порушення режиму сну і відпочинку. Важливим провокуючим фактором є і включення в раціон продуктів, багатих натерамін. При цьому проявляються нейрохімічні зміни, які внаслідок взаємодії з факторами ризику і призводять, власне, до розвитку мігрені. Нейрогенна теорія визначає мігрень як хворобу з первинною нейрогенною церебральною лисфункцією, а судинні зміни, які виникають під час приступу, мають вторинний характер. Ключову роль в механізмах формування болю голови при мігрені більшість вчених надають асептичному запаленню, яке розвивається внаслідок виділення з терміналей чутливих нервових волокон вазо активних неропепдитів. Тобто, в основі мігрені лежить складний комплекс взаємодій між судинами мозку, системою трійчастого нерва та ЦНС.

Враховуючи, що біль – це симтом якогось паталогічного стану, лікар повинен встановити діагноз і призначити лікування, найоптимальнішим варіантом якого є усунення причини болю, наприклад, видавлення стороннього тіла або пухлини, що стискають нерв, вправлення вивиху. Зокрема, для зняття болю при виразці дванадцятипалої кишки використовують антисепторні препарати, при стенокардії – нітрогліцерин, при печінковій та нирковій кольках – спазмолітини. Якщо причина та патогенетична терапія є неможливою або ж неперспективною, застосовують симптоматичне лікування болю за допомогою аналевзивних засобів, які мають здатність зменшувати або усувати больові відчуття.

Сучасні анальгетики поділяють на такі групи:

І. Ненаркотичні анальгетики (опіати).

І 1. Похідні піпередни фенатрену: Кодеїн, Морфін – це група препаратів, яка має вибірковий вплив на ц. н. с. підвищує тонус на непослуговані мазі.

ІІ 2. Похідні бензил ізоніналіну:

Папаверин гідрохлорид

За способом отримання:

І. Природні препарати опію:

Кодеїн, Морфін.

ІІ. Синтетичні:

Промедол, Фентаніл.

За аналгетичною активністю:

І. Високо активні:

Морфін, Промедол, Фентаніл, Бупренорфін – при сильних болях.

ІІ. Малоактивні

Кодеїн, Пентазонин – застосовують при слабких і помірних болях.

За відношенням до оплатних рецепторів:

І. Антагоністи: Морфін, промедол, Кодеїн, Оннотон, Феналін.

ІІ. Агоністи – антагоністи – синерго-антагоністи: Бупренорфін, Калорфін, Пентазонин.

ІІІ. Антагоністи: Калоклон, Налтрексон.

ІІ. Непанотичні анальгетики:

І. 1. З центральними компонентами дії:

а) неопіантні засоби:

Нефопам

б) анальгетики антипіреплики

Кетаролак (Кетанов)

Парацетамол (ацетанідин).

ІІ. 2. Периферичної дії:

а) монопрепарати:

анальгін (Метамізон натрій).

б) Комбіновані препарати:

Цитрамон, Цитрофак, Антикатарал, Аспофен, Пенталгін, Брустан, Гриноцид.

ІІІ. 3. Спазмоанальгетики:

Баралгетан, Спазмовералгін, Ренальган.

Призначення будь-якого препарату може приносити не тільки користь, але й мати негативні наслідки; а по-друге, про те, що здоров’я є під особистою відповідальністю кожного, і що ліки не вирішують всієї проблеми зі здоров’ям. Крім того, важко передбачити тривалі наслідки після застосування медикаментів, особливо тих, що ринку з’явилися нещодавно. Отримати більше об’єктивних даних в інтересах як пацієнтів, так і медиків. Їм також варто усвідомити, що інформація, яку надають фірми-виробники, є ніщо інше як реклама, тому до неї варто ставитися з обережністю і приймати свої рішення не тільки під впливом реклами.

Десятки тисяч ліків продаються у всьому світі. Більшість з них у кращому випадку неефективні або є пустою тратою грошей; деякі з них небезпечні.

Приділяється особлива увага впливу медикаментів на дітей, жінок і осіб похилого віку.

Оточуючий світ фармацевтичного виробництва, маркетингу і використання ліків змінюється з неймовірною швидкістю: фірми зливаються і утворюють альянси для прибуткового збуту; застосовують нові методи для досліджень, розробки, виготовлення і продажу продуктів; нові захворювання спонукають вчених шукати нові методи їх лікування, водночас старі хвороби – такі як туберкульоз – повертаються з новою силою. Все це відбувається на фоні економічної ситуації, коли уряди намагаються зменшити витрати на медичну допомогу, звалюючи тим самим на плечі споживачів все важчий тягар на ліки.

Незважаючи на швидкий розвиток фармації, деякі проблеми не змінюються. У 1982 р. Маллер порушив питання про безпечність ліків. Одним із наведених ним прикладів став дипірон (анальгін) – болезаспокійливий засіб, який може викликати смертельне захворювання крові, - і цей препарат досі продається у багатьох країнах. Дипірон та близькі йому за структурою болетамуючі засоби були предметом широких кампаній, що проводилися протягом багатьох років працівниками охорони здоров’я, агентствами розвитку та іншими організаціями на захист суспільних інтересів, які проповідують раціональне використання ліків. Багато з цих організацій стали тепер учасниками всесвітньої мережі “Міжнародні рухи за здоров’я”, яка вперше й опублікувала книгу “Проблемні ліки”.

Належна оцінка дипірону і споріднених йому болетамуючих засобів показали, що ці ліки необхідно терміново вилучити з міжнародного ринку.

У липні 1994 р. Провідний виробник продуктів дипірону у світі німецька фірма “Hoehst” оголосила, що до кінця 1995 р. вона повністю зніме з виробництва Баралгін – комбінований анальгетик, що містить дипірон.

Мелокс

Кістково-м’язові порушення – найбільш розповсюджена причина тривалого болю та фізичної непрацездатності населення. До даної групи відносяться більше 100 різних захворювань, включаючи ревматичні, біль в нижній частині спини та інші зміни хребта, травми. Показник інвалідності у зв’язку з такими захворюваннями за останні 6 років значно збільшився, причому половина пацієнтів визнана інвалідами І та ІІ групи.


Случайные файлы

Файл
28337-1.rtf
referat.doc
114908.rtf
178846.rtf
50783.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.