Соціально-економічний розвиток Росії в XVII ст. (61298)

Посмотреть архив целиком












РЕФЕРАТ

на тему:

Соціально-економічний розвиток Росії в XVII ст.”


План


Вступ

1. Соціально-економічний розвиток Росії в першій половині 17 ст.

2. Загальний огляд економічного становища Росії в II половині XVII століття

3. Сільське господарство Росії в XVII століття

4. Промисловий розвиток Росії

5. Торгівля в Росії 17 ст.

6. Соціальний устрій Росії XVII століття

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


Росія початку XVII ст. - централізована феодальна держава. Основою господарства залишалося землеробство, у якому була зайнято переважна більшість населення.

До кінця XVI століття відбувається значне розширення посівних площ, зв'язане з колонізацією російськими людьми південних районів країни.

Початок XVII століття в історії Росії було ознаменовано найбільшими політичними і соціально-економічними потрясіннями. Це час істориками було названо Смутою.

Протягом XVII століття в історії Росії відбулися великі зміни. Вони стосувалися всіх сторін її життя. До цього часу територія Російської держави помітно розширилася, відбувався ріст населення.

XVII століття ознаменувалося в історії Росії подальшим розвитком феодально-кріпосницької системи, значним зміцненням феодальної земельної власності. Нова феодальна знать зосереджувала у своїх руках величезні вотчинні багатства. Також суттєві зміни торкнулися промислового виробництва, торгівлі та інших сфер життєдіяльності.

В даній роботі спробуємо розглянути основні риси соціально-економічного розвитку Росії в 17 столітті.


1. Соціально-економічний розвиток Росії в першій половині 17 ст.


Пануючою формою землеволодіння було феодальне помісне землеволодіння. Зміцнювалася і розширювалася феодальна власність на землю, відбувалося подальше покріпачення селян.

У провідних галузях виробництва головне місце починають займати більш-менш великі підприємства, в основному державні: Гарматний двір, Збройова палата, Городовий наказ і Наказ кам'яних справ з його цегельними заводами і т.д.

Створення і розвиток великих підприємств сприяв росту поділу праці й удосконаленню техніки. Характерною рисою розвитку міського ремесла була поява нових, усе більш вузьких спеціальностей.

Збільшувалося торгово-промислове населення Росії. У Москву стікалися іноземні фахівці і купці, що привело до виникнення в Москві Німецької слободи, торгових дворів - Англійського, Панського, Вірменського. Це свідчить про всі ролі торгівлі, що зростала, в економіці Росії того часу.

Розвиток ремесла і торгівлі був першою ознакою зародження капіталістичних відносин у Росії, однак тоді ще не спостерігалися умови, що були б здатні кардинально змінити існуючий у країні економічний уклад, у той час як економіка західноєвропейських країн стрімко розвивався в напрямку встановлення капіталізму. У Росії не було єдиного національного ринку, товарно-грошові відносини ґрунтувалися на продажі надлишкового продукту феодального натурального господарства. Ринкові зв'язки базувалися на поділі праці, зв'язаному з розходженнями природно-географічних умов.

Початок XVII століття в історії Росії було ознаменовано найбільшими політичними і соціально-економічними потрясіннями. Це час істориками було названо Смутою. Численні народні хвилювання, безвладдя і сваволя польсько-шведських інтервентів привели країну до небаченого господарського руйнування. Наслідком неясного часу був могутній регрес економічного і соціально-політичного положення в порівнянні з досягнутим до кінця XVI століття. Документальні і літературні джерела того часу малюють похмурі картини розорених, що збезлюділи міст і селищ, що запустіли орних земель, занепаду ремесла і торгівлі. Проте російські люди досить швидко справилися з нещастями, і до середини XVII століття життя стало входити в колишнє русло.


2. Загальний огляд економічного становища Росії в II половині XVII століття


Оговтавшись після війни й інтервенції початку століття, Росія вступила в новий етап соціально-економічного розвитку. XVII століття було часом значного росту продуктивних сил в області промисловості і землеробства. Незважаючи на панування натурального господарства, успіхи суспільного поділу праці привели не тільки до розквіту дрібного виробництва, але і виникненню перших російських мануфактур.

Промислові підприємства купців і землеробські господарства великих вотчинников і дрібних служивих людей викидали на ринок усе більша кількість надлишкового продукту. При цьому росла не тільки внутрішня, але і зовнішня торгівля.

Утворення всеросійського національного ринку було якісно новим явищем, що підготувало умови для виникнення капіталістичного виробництва й у свою чергу випробувало на собі його зворотний могутній вплив. У XVII столітті позначилися ознаки процесу первісного нагромадження, що почалося - поява купців, власників великого капіталу, що нажили багатство шляхом нееквівалентного обміну (торговці зіллю, дорогоцінною сибірським хутром, новгородським і псковським льном). Однак в умовах кріпака Росіянина держави процеси грошового нагромадження протікали своєрідно й уповільнено, різко відрізняючи від темпів і форм первісного нагромадження в західноєвропейських країнах.

Російська держава XVII століття не мало у своєму розпорядженні сприятливі умови для свого господарського розвитку: його торгівля і промисловість не досягли такого рівня, що міг забезпечити поступову ліквідацію особистої залежності селянина; вилучене від західних і південних морів, воно не могло налагодити самостійної, активної морської торгівлі; хутрові багатства Сибіру не могли конкурувати з невичерпними цінностями американських і південноазіатських колоній. Утягнена у вир світової торгівлі на самому початку капіталістичної ери, Росія одержала в XVII столітті значення сировинного ринку, постачальника сільськогосподарських продуктів економічно більш розвитим країнам. Процес первісного нагромадження капіталу сповільнювало ще одну умову.

Величезні земельні резерви, порівняно легко доступні переселенцям, сприяли поступовому розрідженню населення в історичному центрі, зм'якшенню внаслідок цього гостроти класових протиріч і в той же час поширенню феодальних відносин на нові, незайняті території. Загальмованість процесу первісного нагромадження привела до важливих наслідків для всього наступного господарського розвитку країни. У Россі зростання товарного виробництва довгий час випереджав розширення ринку робочої сили.

Виробники прагнули заповнити недолік вільнонайманих робітників залученням до праці на своїх підприємствах кріпаків. Росія виявилася в положенні країни, що була утягнена у світовий капіталістичний оборот і початку прилучатися до капіталістичного виробництва, не встигнувши позбутися від малоефективної панщинної праці. Результатом такого двоїстого положення було не тільки взаємне переплетення старих і нових виробничих відносин, але до відомого моменту одночасний розвиток тих і інших. Феодальна власність на землю продовжувала розширюватися й усталюватися, послуживши основою для розвитку і юридичного оформлення кріпосного права.


3. Сільське господарство Росії в XVII століття


Провідною галуззю економіки Росії залишалося зернове господарство. Прогрес у цій сфері матеріального виробництва в той час був пов'язаний із широким поширенням трипілля і застосуванням природних добрив. Хліб поступово став основним товарним продуктом сільського господарства.

До середини століття російський народ завзятою працею переборов розруху, викликану іноземними вторгненнями. Селяни знову заселили покинуті раніше села, зорали пустища, обзавелися худобою і сільськогосподарським інвентарем. У результаті російської селянської колонізації були освоєні нові райони: на півдні країни, у Поволжі, Башкирії, Сибіру. В усіх цих місцях виникли нові вогнища землеробської культури. Але загальний рівень розвитку сільського господарства був низьким. У землеробстві продовжували застосовуватися такі примітивні знаряддя, як соха і борона. У лісових районах Півночі усе ще існувала підсічка, а в степовій смузі Півдня і Середнього Поволжя - переліг.

Основою розвитку тваринництва було селянське господарство. Скотарство особливе розвивалося в Помор'я, на Ярославщині, у південних повітах. Швидко росло дворянське землеволодіння в результаті численних пожалувань урядом маєтків і вотчин дворянам. До кінця XVII століття вотчинне дворянське землеволодіння стало перевищувати домінуюче раніше помісне землеволодіння. Центром чи маєтку вотчини було село чи сельце. Звичайно в селі нараховувалося близько 15-30 селянських дворів. Але були села в два-три дворів. Сіло відрізнялося від села не тільки великими розмірами, але і наявністю церкви з дзвіницею. Воно було центром для всіх сілець, що входять у його церковний прихід.

соціальний устрій росія економіка

У сільськогосподарському виробництві переважало натуральне господарство. Дрібне виробництво в землеробстві було з'єднано з домашньою селянською промисловістю і дрібним міським ремеслом.

У XVII столітті помітно зросла торгівля сільськогосподарськими продуктами, що було зв'язано з освоєнням родючих земель півдня і сходу, появою ряду промислових районів, що не робили свого хліба і ростом міст. Новим і дуже важливим явищем у сільському господарстві XVII в. Був його зв'язок із промисловим підприємництвом. Багато селян у вільне від польових робіт час, головним чином восени й узимку, займалася ремісництвом: вони виготовляли полотнини, взуття, одяг, посуд, сільськогосподарські знаряддя і т.д. Деяка частина цих виробів використовувалася в самім селянському чи господарстві віддавалася як оброк поміщику, інша продавалася на найближчому ринку. Феодали усе більше встановлювали контакт із ринком, де вони збували отримані по оброку продукти і ремісничі вироби. Не задовольняючи оброком, вони розширювали власну запашку і налагоджували власне виробництво виробів. Зберігаючи в основному натуральний характер, сільське господарство феодалів уже значною мірою було зв'язано з ринком. Росло виробництво продуктів для постачання міст і ряду промислових районів, що не робила хліба. Південні повіти держави перетворювалися в хлібовиробні райони, відкіля хліб надходив в область донського козацтва й у центральні області (особливо в Москву). Надлишок хліба давали і повіти Поволжя. Головний шлях розвитку сільського господарства цього часу - екстенсивний: у господарський оборот землевласники включають усе більшу кількість нових територій.


Случайные файлы

Файл
74330-1.rtf
74537-1.rtf
~$дача 2-3.doc
70111.rtf
163572.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.