Трагедія гетьмана Орлика (59826)

Посмотреть архив целиком









Трагедія гетьмана Орлика



План


Вступ

1 Новий гетьман; прихід до влади; присяга

2 Конституція Пилипа Орлика

3 Реалізація Конституції

4 Державна діяльність П.Орлика в еміграції

Висновки



Вступ


Занепад української автономії після полтавської перемоги Петра І значно прискорився. Вводився контроль за податками, витратами та утримання адміністрації, війська тощо. При гетьманові мав постійно перебувати царський резидент.

Сам цар чи російський уряд призначали старшину не зважаючи на гетьмана. Поширені були випадки, коли командувати козацькими полками призначались російські офіцери. Козаків продовжували активно використовувати в далеких походах і на будівництві різних споруд, яскравим прикладом є будівництво каналу навколо Ладозького озера. Численні обмеження і заборони накладалися на українську торгівлю.

Після смерті гетьмана І. Мазепи перед українською політичною еміграцією постало два важливих питання: хто стане гетьманом і хто успадкує, розумно використавши, значну матеріальну спадщину небіжчика. Ще за життя І. Мазепи були відомі його наміри передати спадщину племінникові ( дітей у нього не було ) Андрієві Войнаровському. Але після смерті гетьмана А. Войнаровський не захотів брати на себе тяжкої ноші, хоча й повів активну боротьбу за Мазепине майно ( включаючи і державне ). Єдиним достойним кандидатом на посаду гетьмана лишився генеральний писар і однодумець Мазепи – Пилип Орлик, який став автором державної Конституції України.



1. Новий гетьман; прихід до влади; присяга


Пилип Орлик ( 11.10.1673 – 1742 ?) походив із значної фамілії, яка виемігрувала по Білогорській битві до Польщі. Він народився в місті Ошмяні недалеко від Вільне, але в молодих літах вибрався на Україну й навіки зв’язав свою долю з долею своєї нової батьківщини. Він закінчив київську Академію і вступив на службу до канцелярії київського митрополита. Звідси він перейшов до гетьманської канцелярії й, як людина дуже здібна й освічена, скоро зробив видатну кар’єру. Вже на початку 1700-х років Орлик став генеральним писарем. Він визначався літературним хистом, видав кілька панегіриків у честь гетьмана Мазепи латинською і польською мовами й залишив після себе широкий щоденник, який провадив протягом двадцяти років на еміграції.

5–го травня 1710 року козацька рада в Бендерах вибрала Пилипа Орлика гетьманом. Він був визнаний зараз же шведським королем і турецьким султаном. На цій раді новий гетьман склав присягу: „ Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького війська гетьман, присягаю Господові Богу, славленому в святій Тройці, на тому, що, будучи обраний, оголошений і виведений на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, за давніми правами та звичаями військовими, за зволенням найяснішої королівської величності шведської, протектора нашого, від генеральної старшини і всього Запорозького війська тут, при боці його королівської величності, і яке біля Дніпра на Низу залишається, через посланих осіб, що ці договори й постанови, тут описані і межи мною і тим-таки Запорозьким військом узаконені й утверджені з повною порадою на акті теперішньої елекції, по всії пунктах, комматах та періодах незамінно виконувати; милість, вірність і старатливе дбання до малоросійської вітчизни, матері нашої, про добро її посполитим, про публічну цілість, про розширення прав та вольностей військових, скільки сили, розуму та способів стане, мати; жодних факцій зруйнування і хоч яке пошкодження; оголошувати усякі підступи Вітчизні, правам та вольностям військовим, шкідливі генеральній старшені, полковникам і кому належить. Обіцяю і повинність беру зберігати до вищих і заслужених у Запорозькому війську осіб пошанування й любов до всього старшого і меншого товариства, а до переступників, згідно з артикулами правними, справедливість. У цьому мені, Боже, допоможи, непорочне се Євангеліє та невинна страсть Христова. А те все підписом руки моєї власної і печаткою військовою стверджую. Діялось у Бендері, року 1710, квітня 5-го дня. Пилип Орлик, гетьман Запорозького війська рукою власною.” 1


2. Конституція Пилипа Орлика


Після вибору гетьманом Пилипа Орлика 5-го ж квітня 1710 року була виголошена та прийнята Конституція, яку склали, сам гетьман та А. Войнарський: „Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького”, складена як договір між гетьманом та Військом Запорозьким (народ України). Дана Конституція складалася з преамбули та 16 статей.

Зміст цього акту був такий:

1) Затверджуються права православної церкви під зверхністю царгородського патріарха: „ Оскільки між трьома богословськими добро- дійностями перша є віра, тож у першому сьомому пункті належить почати діло про святу православну віру східного сповідання, якою раз звитяжний козацький народ був просвічений у столиці апостольській константинопольській ще за володіння козарських каганів, так і тепер триваючи в ній, не хитався ніколи жодним іншовір’ям.І не таємниця се, що славної пам’яті гетьман Богдан Хмельницький із Запорозьким військом ні за що інше, а тільки за військові права й вольності піднявся й підняв праведну війну супроти Річі Посполитої польської, а в першу чергу за святу православну віру, яка всілякими утяженнями була присилувана від польської влади до унії з римським костелом, і ні задля чого іншого добровільно піддався із тим Запорозьким військом та народом малоросійським у протекцію Московської держави, а тільки задля православної одно вірності.Ч ерез се теперішній і новообраний гетьман, коли Господь Бог, кріпкий та сильний у бранях, пособить щасливою зброєю найяснішому королеві, його милості, шведському визволити Вітчизну нашу Малу Росію від невільничого московського ярма, має й повинен бути у першу чергу дбати та міцно поставати, аби жодне іншовір’я до Малої Росії, Вітчизни нашої, не було запроваджено, а коли десь чи таємно, а чи явно могло виявитися, тоді владою своєю має його викорінювати, не допускатиме проповідуватися і розширюватися йому, іновірцям співжиття на Україні, а найбільше лихо вірності жидівській, не давати дозволу і на те класти все дбання, щоб була вічно єдина віра православна східного сповідання під послушенством святійшого апостольського трону константинопольського з примноженням хвали Божої, святих церков, а із навчанням у вільних науках малоросійських синів розширялася і, наче крин у терні, процвітала поміж навколишніх іновірних держав. А для більшої поваги першоначального в Малій Росії митрополичого престолу київського і для кращого управління духовних справ має той таки ясновельможний гетьман після визволення ним Вітчизни від московського іга справити в апостольській константинопольській столиці первісну екзаршу владу, щоб через те поновилися подання і синівське послушенство згаданому апостольському константинопольському трону, від якого євангельською проповіддю має бути просвічена і зміцнена у святій католицькій вірі ”2

2) Має бути ревіндикований 3 давній кордон козацької держави на ріці Случі.

3) Запорізькому Низовому Війську повертаються давні оселі – Терехтемирів ( Трахтемирів ), Кодак, Келеберда, Перевалочна і землі над Ворсклою; форти, побудовані Москвою, будуть знесені.

4) Всі поточні державні справи гетьман вирішує спільно з радою генеральної старшини; тричі на рік ( на Різдво, на Великдень і Покрову ) відбувається генеральна рада, до якої належить генеральна старшина, городові полковники та по одному козакові з кожного полку; і старшина, і рада мають право виступити проти гетьмана, якщо він не шанує прав.

5) Справи про кривду гетьманові та провини старшини судить не гетьман, генеральний суд.

6) Державний скарб відділяється від гетьманського і передається в орудування генерального підскарбія; на утримання гетьмана призначаються окремі землі.

7) Полковники вибираються вільними голосами, і гетьман їх затверджує; так само проводять вибір сотників та ін.

8)Гетьман має пильнувати, щоб на козаків і посполитих людей не накладали надзвичайних данин і робіт, має забезпечити козацьких удів і сиріт.

9) Окрема комісія має провести ревізію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей підданих; має перевірити справу підсусідків і також купців, які дістали звільнення від публічних тягарів; має врегулювати тягловий обов’язок, деякі ярмаркові оплати тощо.

10) Касуються оренди і станції для компанійців та сердюків; генеральна рада має знайти інші доходи на утримання війська.

11) має бути поширено освіту по-між вільними синами України.


3. Реалізація Конституції


Але далеко тяжче, ніж скласти, було провести цю конституцію в життя. Конституція 1710 року не ввійшла в життя, але все-таки має важливе значення, як показник того, в якому напрямі мали йти державні реформи. На перше місце висувалася справа взаємин між гетьманом і народом. Гетьманська влада мала бути обмежена і постійною участю в управлінні генеральної старшини, і генеральною радою; обмеження стосувались адміністрації, суду, виборів старшин, фінансів. Ті тенденції, що їх проявляла старшина супроти гетьмана від часів Многогрішного і Самойловича, знову вийшли наверх. Авторитет гетьманської влади, створений важкими зусиллями гетьманів, знову знизився. Велику увагу звернено на соціальні низи – козаків і посполитих, щоб забезпечити їх від визиску та гніту; гетьман мав узяти їх під свою опіку. Забезпечено також права Запоріжжя. Всі ці постанови мали егоїстично класовий чи груповий характер: ішлося про охорону і збільшення соціальних і політичних „вольностей” окремих груп, а не про зріст і забезпечення держави. З питань загального значення порушено тільки одне – закріплення західного кордону, і то на Случі. Творці конституції – старшина і запорожці – не виявили широкого політичного світогляду.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.