Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр. (58783)

Посмотреть архив целиком














Реферат на тему:

Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993–2005 рр.



План


Вступ

1. Суспільно-політичний розвиток Словаччини у 1993 – 2005 рр.

2. Соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993 – 2005 рр.

3. Основні вектори зовнішньої політики Словакії у 1993 – 2005 рр. . Російсько-словацькі й українсько-словацькі відносини

Висновки

Список літератури



Вступ


Словацька Республіка як суверенна держава існує з 1 січня 1993 р. Першим її президентом парламент обрав М. Ковача. З того часу Словаччина стала на самостійний економічний розвиток, обрала пріоритетні напрямки зовнішніх відносин.

В 1993 – 2000 рр. проходили різні події, що змінили історичну сцену в країні: перші вибори у федеральний і національний парламенти, що привели до влади демократичні сили, економічні реформи на шляху до інтеграції держави до Європейського Союзу, що покращили економічне становище Словаччини.



1. Суспільно-політичний розвиток Словаччини у 1903 – 2005 рр.


Словацька Республіка як суверенна держава існує з 1 січня 1993 р. Першим її президентом парламент обрав М. Ковача. Перед політичними силами постало питання розбудови національної державності. Специфіку партійно-політичної структуризації країни в перші роки незалежності обумовлювали своєрідні соціально-політичні наслідки сповільнення політичних та економічних реформ. Унаслідок того, що стара соціальна структура була розвалена, а нова формувалася повільно, інтереси суспільства та соціальних груп, крім національно-патріотичної державницької ідеї, залишалися маловизначеними, ідейно-суперечливими. Більшість словацьких партійно-політичних сил мали еклектичну ідейну платформу і спрощену внутрішню організаційну структуру. В країні склалася характерна тримірна розстановка політичних сил: праві (консерватори), центристи (ліберали) і ліві (соціалізуючі). Провідні політичні сили постійно еволюціонізували та трансформувалися.

Партіями правого спрямування були Християнсько-демократичний рух і частково — Словацька національна партія. Лівий спектр представляли Партія демократичної лівиці та соціал-демократи. Ліберальний центр (Демократична унія) знаходився на етапі становлення. Усі традиційні та новостворені партії проголошували себе поміркованими центристами. За таких умов Рух за демократичну Словаччину намагався набути іміджу національно-соціально орієнтованої та політично всеохоплюючої організації.

Водночас виникли гострі суперечності між президентом і главою уряду щодо питань демократизації внутрішнього життя, економічних реформ та основних напрямків зовнішньої політики. У Русі за демократичну Словаччину стався розкол, частина членів якого створила Демократичну унію Словаччини. Від Християнсько-демократичного руху відокремилася національно орієнтована Християнська соціальна унія, а від Словацької національної партії — помірковані націоналісти.

У березні 1994 р. президент зумів об'єднати опозиційні сили у парламенті, котрі висловили недовіру урядові. За таких умов кабінет міністрів В. Мечіара подав у відставку. Новий уряд упродовж березня-жовтня 1994 р. очолював Й. Моравчик. Наприкінці вересня 1994 р. відбулися дострокові парламентські вибори, на яких найбільшу кількість голосів (35 % і 61 мандат) здобув Рух за демократичну Словаччину. Він разом із Словацькою національною партією (5,4 % і 9 мандатів) та Об'єднанням робітників Словаччини (7,3 % і 13 мандатів) утворив на початку листопада парламентську більшість. В опозиції опинилися соціал-демократи (18 мандатів), християнські демократи (17 мандатів), партія угорської меншини (17 мандатів) і демократи (15 мандатів), які не отримали жодних комітетів. За результатами цих виборів сформувалася нова (національна, ліва, популістська) правляча коаліція. Упродовж 1994—1995 рр. завершився проміжний етап партійно-політичної структуризації словацького суспільства і становлення нової політичної системи у країні.

Політичний реванш партій національного та популістського спрямування призвів до появи елементів авторитаризму й ігнорування демократичної парламентської опозиції. Рух за демократичну Словаччину інтенсивно еволюціонізував у "партію вождя". Політична відданість цій партії стала невід'ємною умовою отримання посади в державному апараті та багатьох сферах суспільного життя. Урядова коаліція не була ідейно близьким політичним союзом. Партнерів об'єднувала лише боротьба проти парламентської опозиції, розподіл місць у владних структурах та "політична приватизація".

У стосунках між коаліційними партнерами часто застосовували методи відкритого шантажу та тиску. Домінування Руху за демократичну Словаччину сприяло формуванню авторитарного стилю правління В. Мечіара. Все це спричинило невдоволення значної частини суспільства. Опозиційні партії почали гуртуватися на платформі створення широкої антимечіарівської коаліції.

Водночас загострилися національні відносини, особливо на півдні країни, де компактно проживає угорська меншина. Вона активізувала свою діяльність особливо після того, як у 1995 р. парламент прийняв закон про словацьку державну мову.

У травні 1995 р. парламент голосував за відставку президента М. Ковача, але його супротивники не змогли набрати необхідних 3/5 голосів. Повноваження

президента закінчилися 2 березня 1998 р. На другий термін він не висував свою кандидатуру і, згідно з конституцією, обов'язки глави держави тимчасово перебрав прем'єр-міністр В. Мечіар. Проте його авторитарний стиль керівництва викликав шквал критики, зокрема й з боку західних держав, передовсім членів Європейського Союзу. Обмеження демократичних свобод у країні спричинило навіть припинення переговорів щодо можливого вступу Словаччини у Євросоюз.

25—26 вересня 1998 р. у країні відбулися чергові вибори до Національної ради, у яких взяли участь 17 політичних партій. Опозиційні сили об'єдналися у Словацьку демократичну коаліцію (християнські демократи, Партія зелених, соціалісти, Словацька угорська партія, Партія громадянського порозуміння), яку очолив Мікулаш Дзюринда. Тоді була зафіксована висока громадська активність: проголосувало 84,24 % громадян. Результати виборів показали радикальну зміну в розстановці політичних сил. Об'єднана опозиція зуміла набрати 67,1 % і забезпечила собі 93 парламентських мандати із 150. Серед політичних партій мандати розподілилися так: Християнські демократи (М. Дзюринда) — 26,3 % і 42 мандати; Демократична партія (ліва) — 14,6 % і 23 мандати; Словацька угорська партія — 9,1% і 15 мандатів; Партія громадянського порозуміння (Р. Шустер) — 8,1 % і 13 мандатів; Словацька національна партія — 9 % і 14 мандатів. Словацька демократична коаліція разом з партіями демократичної лівиці та мадярської коаліції сформувала конституційну більшість. Рух за демократичну Словаччину хоч і залишився найсильнішою політичною силою (здобуті 27 % голосів забезпечили йому 43 місця в парламенті), до урядового кабінету не увійшов. 29 жовтня сформовано новий кабінет міністрів, який очолив М. Дзюринда. Цей уряд дещо активізував політичні та ринкові реформи.

Вибори президента не дали позитивного результату, що спричинило політичну кризу. Новий склад Національної ради у січні 1999 р. прийняв поправку до конституції про проведення прямих президентських виборів.

Зазнавши поразки на парламентських виборах у вересні 1998 р., В. Мечіар заявив про свій відхід із великої політики, але після того, як законодавчий орган ухвалив проведення прямих всенародних виборів глави держави, він вирішив балотуватися на цю посаду. Його опорою стала парламентська опозиція, передовсім Рух за демократичну Словаччину, що набрав найбільшу кількість голосів (приблизно 500 тис. з 3 млн. виборців). Вибори президента проходили у травні 1999 р. Основним опонентом В. Мечіара став кандидат урядової коаліції, голова Партії громадянського порозуміння Рудольф Шустер. Він переміг у другому турі, набравши 57% голосів виборців.

Вибори президента зміцнили позиції парламентської більшості, а також посилили прозахідний курс країни у зовнішній політиці. Уряд підтримав НАТО під час проведення воєнних дій проти Союзної Республіки Югославії, надавши свої аеродроми та транспортні комунікації. Президент і уряд взяли курс на завершення приватизації, прискорення інтеграції країни до європейських структур, широке залучення іноземних інвестицій для реструктуризації та модернізації економіки. До 2002 р. було виконано необхідні умови та створено сприятливий політичний фон для вступу Словацької республіки в НАТО і ЄС. Європейська комісія у жовтні 2002 р. у своєму річному звіті оцінила Словаччину як правову і демократичну державу. У листопаді її офіційно було запрошено в ЄС. У Словаччині 16—17 травня 2003 р. проходив референдум з приводу вступу До ЄС (при явці 52 % громадян позитивно висловилися 92%).

У період між виборами 1998 і 2002 рр. конфігурація партійної системи суттєво змінилася. Сили правоцентристів поповнилися Словацьким демократичним і християнським союзом (утворений на основі фракцій Словацької демократичної коаліції на початку 2000 р.). У 2001 р. медіамагнат Павол Руско заснував партію Альянс нового громадянина (абревіатура АКО по-словацьки означає "Так"). Лівоцентристською стала партія Смер ("Курс"), яку очолив Роберт Фіцо.

У вересні 2002 р. у країні відбулися чергові вибори до законодавчого органу. У них взяло участь 70,06 % громадян. Проте з 26 політичних партій та об'єднань лише сім стали парламентськими. На цей раз найбільше голосів здобув Рух за демократичну Словаччину, очолюваний В. Мечіаром (19,5 % і 36 мандатів). Словацький демократичний і християнський союз набрав 15,09 % та 28 мандатів. На третьому місці опинився Смер — 13,46 % і 25 мандатів. Партія угорської коаліції виборола 11,16 % і 20 мандатів. По 15 мандатів отримали Християнсько-демократичний рух (8,25 %) і Альянс нового громадянина (8,01%). Уперше в історії Словацької Республіки досягнули успіху комуністи, які здобули 11 мандатів (6,32%). Кабінет міністрів знову очолив М. Дзюринда, голова Словацького демократичного і християнського союзу. Перед новим уря¬дом постали серйозні проблеми щодо проведення реформ соціальної політики, системи охорони здоров'я, освіти, пенсійного забезпечення, судочинства.


Случайные файлы

Файл
70527.rtf
16631.rtf
124086.rtf
19835.rtf
18750.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.