Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр. (58780)

Посмотреть архив целиком














Реферат на тему:

Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у

1990 – 2005 рр






План


1 Суспільно-політичний розвиток Греції у 1990 – 2005 рр

2 Соціально-економічний розвиток Греції у 1990 – 2005 рр

3 Основні вектори зовнішньої політики Греції у 1990 – 2005 рр. Болгарсько-українські відносини

Висновки

Список літератури



1 Суспільно-політичний розвиток Греції у 1990 – 2005 рр


Зміни до виборчого закону, зроблені на початку 90-х років XX ст., обмежили можливість малопотужних політичних сил потрапити до парламенту. У зв'язку з цим на грецькій політичній арені відбулося розмежування, виникли нові партії, рухи та об'єднання. Однак незважаючи на це, продовжували домінувати лівоцентристськии Панеллінськии соціалістичний рух і правоцентристська (консервативна) Нова демократія (обидві партії засновано у 1974 р.). На парламентських виборах 1990 р. перемогла Нова демократія, а її лідер К. Караманіс очолив уряд. Після політичного скандалу, пов'язаного з прослуховуванням лідера опозиції соціаліста А. Папандреу, відбулися дочасні парламентські вибори (1993). Вони принесли перемогу соціалістам, які й сформували уряд. У 1995 р. главою держави було обрано К. Стефанопулоса. Після смерті А. Папандреу (листопад, 1995 р.) лідером соціалістів і прем'єр-міністром країни став К. Семітіс. Обидва уряди проводили курс на реформування та структурну модернізацію економіки, зміни в соціальній сфері. Проте на хвилі масового протесту проти скорочень соціальних виплат (ці кошти уряд хотів використати для подолання бюджетного дефіциту заради досягнення критеріїв членства в Монетарному союзі) К. Семітіс призначив на вересень 1996 р. дострокові парламентські вибори. Вони знову принесли перемогу соціалістам (162 мандати). Опозицію утворила Нова демократія (108 мандатів). Парламентськими стали також Компартія (11 мандатів) і Демократичний соціальний рух (9 мандатів).

У листопаді 1996 р. в країні відбувся масовий страйк проти засобів жорсткої економії уряду К. Семітіса. Для уникнення соціального вибуху влада вимушено відмовилася від форсованого приєднання до Монетарного союзу. У 1998 р. уряд К. Семітіса провів реформу місцевого управління. Згідно з розробленою програмою "Каподістрія", майже вп'ятеро було зменшено кількість громад. Почали функціонувати великі місцеві муніципалітети з широкими повноваженнями при вирішенні широкого комплексу питань власного регіону.

У 2000 р. за парламентські мандати змагалися 19 політичних сил, проте успіху досягли лише чотири з них. Провідні позиції надалі утримував Панеллінський соціалістичний рух (43,79 % і 157 мандатів), права Нова демократія (42,73 % і 126 мандатів), Компартія (5,53 % і 11 мандатів) та Коаліція радикальних лівих (3,2 % і 6 мандатів). Демократичний соціальний рух не зумів подолати встановленого бар'єру і набрав лише 2,69 %, втративши порівняно з попередніми виборами 1,74 % голосів. За решту партій і рухів проголосувало менше 0,4 % виборців. Однією з найважливіших внутрішніх проблем країни на той час було питання піднесення економіки та підвищення добробуту населення (до 2004 р. Греція офіційно вважалася найбіднішою країною ЄС). Внутрішньополітична ситуація нагніталася з поширеним у країні тероризмом. Найбільшими терористичними організаціями були "Революційна народна боротьба" і "Сімнадцяте листопада".

Чергові парламентські вибори, які відбулися у березні 2004 р., принесли перемогу Новій демократії (45,4 % і 165 мандатів). Соціалісти вперше за останню чверть століття зайняли місце парламентської опозиції (40,5 % і 117 мандатів). Свої позиції зберегли Компартія (5,9 % і 12 мандатів) та Коаліція радикальних лівих (3,3 % і 6 мандатів), які надалі залишилися на маргінесі парламентських сил. Решта політичних партій та рухів (12), які виборювали місця в законодавчому органі, до нього не потрапили. З них найбільшу підтримку громадян мали Народне православне об'єднання (2,2%) і Демократичний соціальний рух (1,8 %). Інші отримали менше 0,3 % голосів. Новий уряд очолив Костас Караманліс.

На чергових президентських виборах (2005) главою держави було обрано Каролоса Папульянса, за якого проголосувало 279 з 296 депутатів. У грецькому суспільстві має репутацію зрівноваженого, порядного, скромного та чесного політика.

У вересні 2007 р. в країні відбулися дострокові парламентські вибори, на яких знову перемогла Нова демократія К. Караманіса (41,85 % і 152 мандати). Опозиція в особі Всегрецького соціалістичного руху набрала 38,11%, забезпечивши собі 102 місця у парламенті. Парламентськими стали також Комуністична партія (7,5%) та Ліворадикальний союз (5%). Крім того, вперше після 1974 р. до законодавчого органу потрапила крайня права партія Народний православний заклик (3,75 %). За новим грецьким виборчим законодавством 260 парламентських мандатів розподіляють за пропорційною системою, а решту 40 мандатів отримує переможець виборів. Таким чином, Нова демократія отримала можливість сформувати однопартійний уряд.


2 Соціально-економічний розвиток Греції у 1990 – 2005 рр


Економіка розвивається динамічно, країна входить до індустріально-аграрних країн із середнім рівнем розвитку. Приріст ВВП у другій половині 90-х років XX ст. становив близько 3—4 %. На початку XXI ст. він коливався у цих межах і у 2004 р. досяг 223,5 млрд. дол. (22,8 тис. дол. на душу населення). Цей показник є одним із найнижчих у єврозоні та поступається лише Португалії.

У виробництві ВВП майже 28 % припадає на промисловість і 16 % — на сільське господарство. У промисловості найбільше розвинуті легка і харчова галузі, діють підприємства чорної і кольорової металургії. У сільському господарстві переважає землеробство. Вирощують зернові, цукровий буряк, бавовну, тютюн, поширене овочівництво та виноградарство. Важливою галуззю економіки є мореплавання: з майже 3,4 тис. грецьких кораблів більше 2/3 знаходиться під прапорами інших країн. Головними портами є Пірей, Салоніки, Елефсіс. Більшість мешканців зайнято дрібним підприємництвом (обслуговування, торгівля, туризм).

За уряду К. Караманліса у країні скоротився бюджетний дефіцит. Водночас рівень безробіття у 2005— 2007 рр. залишався високим. Хоча на середину 2007 р. було створено 200 тис. нових робочих міст, безробіття перевищувало середній рівень по Євросоюзу. На почат¬ку XXI ст. воно коливалося на рівні близько 10 % .

Значні кошти надходять від туризму (близько 10 млн туристів на рік). Країна експортує швейні та текстильні вироби, цемент, мінеральну сировину, сільськогосподарські продукти. Основними зовнішньоторговими партнерами є Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія. Греко-український товарообіг у 2003 р. становив близько 230 млн дол. До 2004 р. Греція була єдиною країною НАТО, куди Україна постачала продукцію військово-промислового комплексу (малі десантні кораблі "Зубр" та ін.).

На початку ХХІ століття з більшості показників Греція поступається своїм партнерам по ЄС. Сильні позиції в грецькій економіці займає американський, французький, німецький, італійський та швейцарський капітал. Іноземна участь складає: в обробній промисловості — 25 %, в галузі послуг — 22 %, в банківській системі — 16 %, в добувних галузях −10 %. Сучасна національна економіка країни активно адаптується до процесів західноєвропейської інтеграції.

Промисловість має високий рівень монополізації (200 компаній отримують 50 % усіх прибутків промисловості) і водночас — великою чисельністю малих підприємств (120 тис. підприємств, з них лише 700 мають понад 100 працюючих). На мікропідприємствах (4-6 чол.) працюють робітники дуже високої кваліфікації. ВВП по секторах: сільське господарство — 8,3 %; промисловість — 27,3 %, послуги — 64,4 %. Інфляція: 2,04 % (2000 р).

Потреби Греції в рідкому паливі на 95 % покриваються за рахунок імпорту. Використовуються також запаси місцевого бурого вугілля. Виробництво електроенергії, що складає державну монополію, швидко розвивалося з середини 1960-х років за рахунок пуску нових тепло- і гідроелектростанцій. ГЕС виробляють біля третини всієї електроенергії, інше припадає на частку ТЕС.

Сьогодні економіка Греції посідає 37-ме місце в світі за показником росту валового внутрішнього продукту та 33-те — за паритетом купівельної спроможності. За даними індексу розвитку людського потенціалу 2007 року включно, оприлюдненими 5 жовтня 2009 року, Греція посідає 25 місце в світі і відноситься до групи «розвинених країн». Проте внаслідок світової фінансьвої кризи економіка Греції перебуває у дуже скрутному становищі: 2009 року дефіцит бюджету склав 12,7 % ВВП, при дозволених у Єврозоні 3 % від ВВП,[6] У квітні 2010 року Євростат переглянув цю цифру, оголосивши, що насправді дефіцит склав 13,6% ВВП.

За даними Index of Economic Freedom, складеним The Heritage Foundation, США, станом на 2010 рік Греція посідає 73-тє місце в світі: ВВП — $330,0 млрд. Темп зростання ВВП — 2.9% %. ВВП на душу населення — $29 361. Прямі закордонні інвестиції — $ 6,6 млн. Імпорт (машини і обладнання, нафта і нафтопродукти, мінеральна сировина, товари широкого споживання, продовольство) — $ 22,2 млрд (г.ч. Італія — 15,6 %; Німеччина — 15,5 %; США — 11,1 %; Франція — 8,3 %). Експорт (сировина — боксити, нікель, марганець, сільгосппродукти — тютюн, текстиль, оливкова олія, овочі, фрукти, консервовані продукти, зернові) — $ 12,9 млрд (г.ч. Німеччина — 25,5 %; США — 15,8 %; Італія — 10,8 %; Великобританія — 7,7 %). Загалом близько 60 % товарообігу Греції припадає на країни ЄС; 20 % — на арабські країни.


Случайные файлы

Файл
36248.rtf
43367.rtf
StasDoklad.doc
118470.rtf
153331.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.