Перехід від стада до роду (58631)

Посмотреть архив целиком

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Історичний факультет

Кафедра археології та музеєзнавства













Реферат

на тему : “ Перехід від стада до роду”



Студент: Красько О.О.








Київ - 2005 рік




Зміст


Вступ

  1. Первісне стадо як перший етап у розвитку людської цивілізації

1.1 Виникнення первісного стада

1.2 Структура праобщини, заняття її членів

1.3 Статеві відносини в праобщині

  1. Родоплемінна організація, перехід від стада до роду

2.1 Причини та передумови виникнення родового ладу

2.2 Виникнення екзогамії

2.3 Рання форма родової організації

Висновки

Список використаних джерел та літератури




Вступ


Тема:Перехід від стада до роду.

Актуальність: проблема переходу від стада до роду є досить цікавою, і не в повній мірі освітленою. Передусім це пов’язано з суттєвим браком джерел для вивчення історії цього періоду, особливо щодо вивчення історії найранішої форми первісного суспільства – первісного стада.

Мета: отримання більш повних знань про первісне стадо та родову общину, зясувати причини переходу від стада до роду та наслідки цього процесу.

Завдання:

Проаналізувати різну наукову літературу з даного питання.

Розглянути різні точки зору з приводу виникнення родового ладу та наслідків цього процесу

За отриманими даними з’ясувати причину переходу від стада до роду.

Реферат, загальним обсягом в 13 сторінок складається зі вступу, двох основних частин, кожна з яких розбита на 3 підпункти, списку використаних джерел та літератури загальним обсягом в 4 найменування. В рефераті були використані матеріали з праць таких науковців, як П.І.Борисковський, С.Сегеда, Станко В.Н. та ін..




1. Первісне стадо як перший етап у розвитку людської цивілізації


Положення про первісне стадо як про початковий етап первісного суспільства є значною мірою теоретичним. Однак на думку більшості вчених, основним типом об’єднання найдавніших гомінідів була праобщина (первісне стадо).

На початкових етапах первісного суспільства, в епоху первісного стада, зберігались іще немало пережитків тваринного стану. Найхарактернішим є те, що в ту епоху на відміну від інших, мінялась не тільки техніка, знаряддя, господарське відношення, але й сам фізичний тип людини.[2;С.166]


1.1 Виникнення первісного стада


Початок епохи праобщини, очевидно, збігається з виділенням людини з тваринного світу й утворенням суспільства та з появою свідомо застосованих знарядь праці. Кінцевою межею епохи праобщини була поява «готового» людського суспільства – родового ладу.[4;С.65]

Найбільш ранні гомініди – афарські австралопітеки – жили невеликими ізольованими популяціями. Вони займалися збиральництвом і полюванням, використовуючи при цьому перші примітивні знаряддя праці природного походження – камені, палиці, кістки тварин. [3;С.112] Більш високий рівень соціальної організації демонструють олдувайські габіліси, які були вже, мабуть, не стільки збирачами, скільки мисливцями. Вони створили власне першу «людську» археологічну культуру – олдувайську. [3;С.112]

Новий етап у прогресі суспільних відносин пов'язаний з появою архантропів. Саме в ашельську епоху виникає мова, розвиваються понятійне мислення, здатність узагальнювати результати емпіричних спостережень. Значно ускладнюється трудова діяльність, знаряддя праці набувають визначених форм. Згідно з результатами розкопок у печері Чжоукоудянь, архантропи широко застосовували вогонь для приготування їжі й обігрівання. [3;С.113]


1.2 Структура праобщини, заняття її членів


Давнє людство, від якого до нас дійшли давньопалеолітичні пам’ятки, жило окремими первісними стадами. Кожна група, вірогідно, нараховувала 10 – 30 чоловік, кругозір її був досить обмеженим, навряд чи вона вступала в якісь відносини з іншими групами. Праця, виготовлення знарядь, колективне виробництво – основна відмінність цих первісних людських груп від стад тварин. [2;С.162]

Життя праобщини, найімовірніше, не було життям збирачів і мисливців, що безладно пересувалися з місця на місце. Розкопки в Чжоукоудяні малюють картину осілого життя протягом багатьох поколінь. Багатство четвертинної фауни давало змогу довго користуватися кормовою територією , а значить, займати постійне житло – вдало розміщені й зручні навіси та печери. [4;С.66]

Структура праобщини значною мірою зумовлювалась ще й тим, що вирощування людської дитини потребує тривалого часу, догляду за нею. Це явище зумовлене як біологічними, так і соціальними причинами. Великий об’єм головного мозку людини формується головним чином, у перші роки її життя, а не в утробі матері. Об’єм мозку народженого немовляти становить всього 25% об’єму мозку дорослої людини, тоді як, скажімо, у шимпанзе – 65%. Щоб дитина змогла стати людиною, їй необхідно жити серед людей і навчитися бути людиною. Це – складний, тривалий і досить суперечливий процес. Якщо тварина стає дорослою за 1 – 3 роки, то дитині для цього потрібно не менше, як 12 – 16 років. За цей час дитина засвоює основні елементи людської культури. Біологічна дорослість настає навіть пізніше. Отже, соціалізація дітей є одним із важливих чинників становлення суспільства і запорукою його успішного розвитку в майбутньому. [5;С.80-84]

Можна припустити, що дуже повільно й поступово всередині первісного стада розвивався найпростіший, природний розподіл праці в залежності від особливостей статі. Спочатку чоловіки та жінки, очевидно, займались однією і тією ж працею, в рівній мірі беручи участь в полюванні та збиральництві. Але в мустьєрську епоху всередині первісного стада полювання поступово почало концентруватись в руках чоловіків. В той час, як збиральництво повністю залишалось в руках жінок. [2;С.163] Слід зазначити, що саме мисливство було прогресивнішою галуззю господарства, яка великою мірою визначала розвиток первісних людських колективів. Об’єктами мисливства залежно від фауни того чи іншого регіону були й різні тварини. В тропічній зоні – гіпопотами, тапіри, антилопи, дикі бики, іноді слони тощо. На півночі – коні, олені, вепрі зубри, іноді – печерні ведмеді і леви. У високогірній зоні – гірські козли. Полювання на великих тварин, особливо на тих з них, які трималися стадами, важко уявити собі якимось іншим, крім загінного. Полювання на великих тварин було тією формою трудової діяльності, яка найбільше стимулювала зростання організованості праобщини, змушувала її членів дедалі тісніше згуртовуватися в трудовому процесі, демонструвала їм силу колективізму. [4;С.67]


1.3 Статеві відносини в праобщині


Можна припустити, що на ранніх етапах розвитку первісного стада не було якихось шлюбних заборон, яких-небудь позитивних соціальних норм,які б регулювали статеві відносини. Але невпорядковані статеві стосунки не виключали існування тимчасових і постійних шлюбних пар, які виникали й розпадалися в залежності від бажань як тої так і іншої сторони. Ніяких соціальних норм, які б регулювали створення і розпад подібних шлюбних пар, не було. З такого первісного стану невпорядкованих статевих відносин, вірогідно, ще на ступені давнього палеоліту(можливо в мустьєрську епоху) став поступово виникати груповий шлюб. Він ні в якому разі не виключав шлюбних пар, щоправда цей зв'язок легко було розірвати. Більш того, можна припустити, судячи з порівняльного етнографічного матеріалу, що переважали саме такі шлюбні пари, які в той же час мали право на групове шлюбне спілкування, яке здійснювалось лише в окремих випадках. [2;С.166]

Багато радянських вчених вважає, що праобщина як початкова форма суспільної організації могла виникнути лише внаслідок розчинення в ній зоологічних сімей і взаємної терпимості дорослих самців, тобто встановлення невпорядкованих, нерегламентованих статевих стосунків, або проміскуїтету. Проте є й інший погляд, за яким праобщина успадкувала від попередніх тваринних об’єднань гаремну сім’ю з властивою їй зоологічною регламентацією статевого життя. Коли це так, то праобщина мала складатися з кількох гаремних об’єднань, що час від часу перегруповувалися внаслідок смерті їх вожаків, бійок за жінок тощо, і які взагалі були менш сталі, ніж сама праобщина. Тому потреби розвитку праобщини дедалі більше вимагали приборкання тваринного егоїзму в статевій сфері. [4;С.68]






2. Родоплемінна організація, перехід від стада до роду


Завершальний етап існування первісного стада припадає на добу мустьє, в надрах якої, на думку багатьох науковців, зародився родовий лад. Прихильники цієї точки зору наголошують, що колективи неандертальців переходили до осілого способу життя, навчилися будувати житла, опанували складні прийоми колективного полювання й виготовлення знарядь праці. У цю епоху з’являються перші поховання, зародилася релігія. Можливо, почав формуватися характерний для родового ладу інститут екзогамії. Родовий лад, однак, остаточно переміг у верхньому палеоліті[3;С.113] До початку пізнього палеоліту більшість дослідників відносять уже сформоване людське суспільство, однією з основних ознак якого була первісна(родова) община. [5;С. 115]


2.1 Причини та передумови виникнення родового ладу


Перехід від давнього палеоліту до пізнього, від первісного стада до родової общини не можна розуміти схематично, спрощено. В мустьєрську епоху повільно, поступово, в різних формах визрівали елементи пізньопалеолітичної техніки і культури. Таким же чином в первісному стаді визрівали елементи родового ладу. Мустьєрська епоха не була відділена від пізнього палеоліту непроходимою гранню. Тут йшов складний процес довготривалого визрівання передумов переходу до наступного стану. [2;С. 204]


Случайные файлы

Файл
59329.rtf
CBRR2652.DOC
66362.rtf
111646.doc
59829.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.