Первісне суспільство на етнічних українських землях (58595)

Посмотреть архив целиком











Реферат на тему

Первісне суспільство на етнічних українських землях



ПЛАН


1. Початок формування людської цивілізації на території України

2.Мезоліт (10—6 тис. років тому)

3.Неоліт (VIIV тис. до н. є.)

4. Використана література.



1. Початок формування людської цивілізації на території України


Першим періодом історії людства був кам'яний вік. Йому належить особливе місце в цивілізації. Саме цієї до­би на тлі кардинальних зрушень у природі, пов'язаних з різкими змінами клімату, сформувалася примітивна сус­пільна організація, зародилися першооснови таких форм людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво.

Археологічні знахідки в Ефіопії, Кенії, Танзанії дають підстави зробити припущення про появу людини на Землі понад 2 млн. років тому. Першолюдиною фахівці вважа­ють істоту, для якої праця стала необхідністю і яка здатна була не тільки використовувати знаряддя праці, а й виго­товляти їх. У ході еволюції поглиблювалися відмінності між мавпою і людиною — розвинулося прямоходіння, сформувалася рука з протиставленим великим пальцем, збільшився об'єм мозку (досяг 800 см3), започаткувалася членороздільна мова. Саме ці якісні зміни у біологічному та психологічному розвитку зумовили появу homo sapiens (людини розумної), сприяли остаточному виокремленню людини з тваринного світу.

Історію первісного суспільства вчені поділяють на кіль­ка періодів залежно від матеріалу і технології виготовлен­ня знарядь праці: палеоліт (давній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік), енео­літ (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік.

Ранній палеоліт

(від появи людини до 150 тис. років тому)

Первісна людина на території України з'явилась май­же 1 млн. років тому, в період раннього палеоліту. Наш регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропо­генезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення високорозвиненої мавпи. На думку археологів, найвіро­гідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Цен­тральну Європу. Ця міграція не була одномоментним ак­том, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тисячо­літь. Рештки найдавніших стоянок первісних людей знайдено біля с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього на території України відомо понад ЗО стоянок доби ран­нього палеоліту.

Архантропи жили невеликими групами, що утворюва­ли первісне людське стадо. Ця перша форма соціальної ор­ганізації базувалася на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей було присвоюючим, бо ба­зувалося на збиранні плодів, ягід та їстівних коренів і по­люванні на тварин.

Основним знаряддям праці архантропів стало ручне рубило, що виготовлялося шляхом оббивання кам'яної за­готівки з двох боків. Це знаряддя мало довгасту, плескату форму завдовжки 20—25 см, вагою до 1,5 кг. У руках пер­вісної людини рубило стало універсальним інструментом впливу на навколишній світ. Залежно від ситуації воно ви­конувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо. Поява однотипних кам'яних знарядь на зразок рубила свідчить про зародження мислення, початок переходу до свідомої виробничої діяльності.

Середній палеоліт (15035 тис. років тому)

Наприкінці раннього палеоліту природа зазнала знач­них змін: клімат став сухішим, відбулося деяке підняття поверхні, розпочалося чергове і цього разу найбільше по­холодання.

Наслідки цих кардинальних зрушень у природі стали особливо відчутними у середньому палеоліті (мустьєрська епоха). Північна та більша частина Центральної Європи були закуті в льодовий панцир товщиною понад 600 мет­рів. На території України південна межа максимального зледеніння орієнтовно проходила повз такі сучасні міста: Львів, Ковель, Житомир, Кременчук, Миргород, Суми.

Зміни в природі змусили первісну людину пристосову­ватися до нових умов існування. Помітне зменшення фло­ри, зумовлене сухим різкоконтинентальним кліматом, по­ява нових представників фауни — мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів та інших тварин, призвели до того, що традиційне для попереднього періоду збиральництво дедалі більше поступається місцем полюванню, яке відіграє у житті людини мустьєрської епо­хи вирішальну роль. У цей час помітно поліпшується тех­нологія виготовлення знарядь праці, урізноманітнюються їх форма та призначення: ручне рубило удосконалюється; з'являються кам'яні гостроконечники, що використовува­лися як вістря для списів; набувають поширення скребла, якими обробляли шкури тварин.

Помітне ускладнення умов життя не зупинило посту­пального фізичного та розумового розвитку людини. Внас­лідок еволюції на зміну архантропу в мустьєрську епоху приходить неандерталець (назва походить від місцевості у Німеччині, де було знайдено рештки кісток). Він був неви­сокий на зріст, сутулий, мав велику голову видовженої форми з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям. Об'єм його мозку становив від 925 до 1800 см3, особливо були роз­виненими ділянки мозку, пов'язані з просторово-коорди­наційними функціями та їх контролем. Як більш розвине­ний тип людини, неандерталець, попри складні умови іс­нування, помітно розширив порівняно зі своїм попередни­ком — архантропом ареал проживання. Знайдені археоло­гами на території України 200 мустьєрських стоянок (Кі-Їк-Коба та Холодний Грот у Криму, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі та ін.) — переконли­ве тому підтвердження.

Боротьба за існування змусила людину в середньому палеоліті виготовляти одяг із шкур тварин, інтенсивно за­селяти печери, будувати штучні наземні житла, не тільки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому лю­дина стала більш захищеною і менш залежною від природ­них умов.

У мустьєрську епоху почали закладатися першоосно­ви духовного світу людини. Неандертальські поховання в печерах Криму свідчать про зародження релігійних уяв­лень та вірувань, а знайдені на деяких стоянках кістки, різьблені геометричним орнаментом, з гравійованими на них контурами тварин і людей, рештками намальованих чорною фарбою ліній — про перші кроки образотворчого мистецтва.

Пізній палеоліт (3511 тис. років тому)

Цей етап в історії людства порівняно з попередніми до­сить короткий, але він характеризується значними зміна­ми в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Без­перечно, центральною подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу — homo sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйонцем.

З появою кроманьйонців процес удосконалення та уріз­номанітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидки­ми темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряд­дя з вкладишами, так звані складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував май­же 100 типів знарядь праці.

Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в пізньому палеоліті, перетворило колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оленів і мамонтів на основ­ний вид занять кроманьйонців, який забезпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Так, майже 20—14 тис. років то­му на теренах України досить чітко виокремилося дві зони з різним типом господарства: південно-східна — мисливців на бізонів, та північно-західна — мисливців на мамонтів.

Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1—2 т) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від виснажли­вих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах річок вони будували свої житла — землянки і напівземлянки, які у своїй су­купності утворювали первісне поселення — стоянку. Но­вим явищем пізньопалеолітичного періоду стало виник­нення господарсько-побутових комплексів. Вони утворю­валися зі стоянок, на яких було розташовано житла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кре­мінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопа-леолітичних стоянок (Радомишльська на Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині таін.).

Спільне осіле життя первісних людей, локальне скуп­чення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері соціальних від­носин. Пізній палеоліт — це час, коли на зміну первісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родової органі­зації суспільства був рід — об'єднання кровних родичів по материнській лінії. Головною особою роду була жінка, че­рез те що родовід за групового шлюбу міг вестися лише по жіночій лінії, крім того, вона виступала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала харчовими запасами. З поя­вою кроманьйонців невпорядковані ендогамні (між особами однієї суспільної групи) статеві стосунки поступа­ються місцем екзогамним (між особами різних суспільних груп): виникає звичай, що забороняв шлюби між членами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різних родів. На основі родинних стосунків відбувалася консолідація родів у племена, формувалася племінна організація сус­пільства, внаслідок чого поступово склався родовий пер­віснообщинний лад. Характерними для цього ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрівняльний розподіл надбань праці.


Случайные файлы

Файл
121365.rtf
kursov val.doc
106879.rtf
26935.rtf
93881.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.