Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії (58273)

Посмотреть архив целиком

Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії


Друга світова війна, бачена в контексті українських проблем, належить до найбільш сфальсифікованих періодів української історії. В процесі національно-державної розбудови суверенної України, духовного відродження українського народу, піднесення його історичної свідомості гострою соціальною потребою стало вивчення історії України, позбавленої політизації, заідеологізованості, кон'юнктурних спекуляцій.

Реалізація цього завдання є неможливою без ґрунтовного переосмислення усього історичного шляху українського народу, відображення історичних реалій в наявних джерелах, їх публікації та використання в історіографії. Це, певною мірою, стосується й періоду Другої світової війни, участі в ній українського народу, становища економічного, політичного та культурно-освітнього фактора в період 1941–1944 років. Дискусії з концептуальних питань Другої світової війни продовжуються, і це ще раз засвідчує актуальність дослідження окремих її аспектів, водночас й розвиток народної освіти під час німецької окупації.

Дослідження виконується в рамках наукової проблематики історичного факультету Прикарпатського університету імені В. Стефаника «Етнополітичні і культурні процеси в країнах Центральної і Південно-Східної Європи ХІХ-ХХ ст.». Своїми матеріалами і висновками доповнює об'єктивне вивчення історії України періоду Другої світової війни.

За час, що минув після закінчення Другої світової війни, в Україні та за кордоном з'явилася доволі численна література, що тією чи іншою мірою стосується історії німецької окупаційної політики на території України [7]. Спроби проаналізувати дослідницьку працю з даної проблеми зроблено в історіографічних публікаціях І. Каменецького [8], Д. Поля [30], К. Беркгофа [40], О. Марущенка [23], О. Лисенка [20]. Аналізуючи загальноісторичні процеси, дослідники частково висвітлюють історіографію окремих аспектів розвитку тогочасної української культури. Проте відчувається недостатнє вивчення, і, в зв'язку з цим, відомою є мала кількість спеціальних наукових праць з дослідження німецької освітньої політики на окупованій території України в 1941–1944 роках.

Об'єктом дослідження є праці істориків, присвячені політиці німецького окупаційного режиму в Україні.

Предметом дослідження є монографії і статті, в яких розкривається німецька освітня політика на окупованій території України в 1941–1944 роках.

Дослідження передбачає вирішення таких завдань:

– проаналізувати проблему німецької освітньої політики в Україні у працях вітчизняних істориків;

– висвітлити місце даної проблеми в зарубіжній історіографії;

– розглянути вивчення нацистської політики в Україні радянськими дослідниками.

Мета роботи – висвітлити погляди дослідників Другої світової війни на проблему німецької освітньої політики в Україні під час окупаційного періоду.

Вже під час війни з'явилися перші праці, автори яких намагалися осмислити суть німецького режиму на українських землях. З-поміж них варто згадати брошуру активного діяча націоналістичного підпілля І. Коваленка [10] та статтю радянського історика О. Касименка [9].

Радянська історіографія обмежувала проблему Другої світової війни переважно військовими і політичними подіями, залишаючи осторонь культурне життя на окупованих землях, а це формувало загальну уяву про характер того драматичного етапу в українській історії. Культурні процеси на окупованій території України радянські історики вивчали через призму ідеологічних стереотипів, тому не мали змоги об'єктивно й неупереджено підійти до вивчення проблеми німецької освітньої політики в Україні під час Другої світової війни. Не знайшла вона належного висвітлення і в зарубіжній історичній науці, хоч саме окупаційна політика нацистської Німеччини та її союзників в різних регіонах України була предметом окремих досліджень [7, 8].

Реалізацію завдання по створенню сучасної концепції історії та історіографії Другої світової війни неможливо здійснювати без своєрідної, як зазначає О. Марущенко [23], інвентаризації накопичених українськими істориками за попередні десятиріччя знань з основних аспектів проблеми. Не применшуючи здобутків української історіографії останніх років, все ж можна погодитись з відомим істориком Ю. Сливкою, який, проаналізувавши опубліковані праці з проблем Другої світової війни, дійшов висновку, що «ми поки що перебуваємо на самому початку переосмислення цих подій і, що надто прикро, в їх висвітленні тією чи іншою мірою далі домінує принцип чорно-білої оцінки. Зрозуміло, такий метод аж ніяк не наближає нас до історичної правди» [35, с. 6].

Спробою по-новому зрозуміти дану проблему є останні публікації М. Коваля. Він один з перших висловився про необхідність створення нової історіографії нашого дослідження, яка має відповідати нормам і запитам демократичного суспільства, бути незалежною від ідеологічних, партійно-політичних замовлень, базуватися не на міфах і політичній кон'юнктурі, а на документах і фактах. Йому належить цілий ряд змістовних і гострополемічних праць, в яких здійснюється історіографічне та історіософське осмислення подій Другої світової війни і місця в ній України [11–14], по-новому формується чимало актуальних наукових проблем, без розв'язання яких неможливий подальший розвиток історіографії дослідження і формування його нової історичної концепції.

Особливий інтерес для нас мають розвідки М. Коваля, присвячені висвітленню культурного, в тому числі й освітнього, життя в Україні досліджуваного періоду [12, 14].Опрацювавши численні матеріали центральних київських архівів, автор робить висновок, що нацистська колоніальна політика, запроваджена «залізом і кров'ю», не залишала ніяких надій на збереження національної культури. Так ж сумна доля не меншою, а можливо навіть більшою мірою, чекала й головного носія – українську інтелігенцію, яка була поділена ідеологічними барикадами на непримиренні ворогуючі табори. «У кінцевому рахунку, в їх стратегічному розкладі, весь український народ, як і його освіта та культура, не мали права на майбутнє» [12, с. 27].

Німецьку освітню політику на окупованій території України аналізує В. Ленська [19]. У її статті наведені висловлювання вищих посадових осіб третього райху щодо розвитку народної освіти в Україні, а також про роль українців у війні. Автор приходить до висновку, що «шкільна політика, яку проводили нацисти, була спрямована на те, щоб поставити український народ в становище духовного кріпацтва» [19, с. 81].

У брошурі В. Офіцинського [26] проаналізовано особливості політичного розвитку та суспільно-політичного становища в Галичині на основі аналізу ряду періодичних видань, а саме «Станіславівського слова», «Української школи», «Львівських вістей», «Українських щоденних вістей». Автор, вивчаючи матеріали зазначених видань, особливу увагу приділяє особливостям німецького адміністративного управління в Галичині, діяльності Українського центрального та крайового комітетів. Наскільки дозволяли рамки розвідки, В. Офіцинський намагався прослідкувати особливості взаємодії української влади та населення з німецьким режимом на різних етапах Другої світової війни.

Досить невеликим є список праць, що стосуються безпосередньо німецької окупаційної політики в Галичині. Серед них варто згадати статті В. Машотаса [24], А. Боляновського [2], де частково подаються відомості й про освітню політику окупаційної влади у 1941–1944 роках.

Активно досліджувала українське культурне життя в Генеральній губернії, до складу якої під час німецької окупації входила Галичина, Н. Антонюк [1]. У своїй монографії автор зробила спробу встановити етапи і визначити особливості культурного процесу на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни через аналіз стану його основних складових: освіти і науки, літератури і мистецтва, релігійного життя, видавничої діяльності. Своєрідністю дослідження є те, що основним фактологічним джерелом стали понад шістдесят легальних періодичних видань, які виходили в Генеральній губернії в період окупації.

Важливе значення для нас становить дослідження проблем українського культурного життя під час окупаційного періоду, зокрема в Галичині, О. Луцького [22]. У його публікаціях окреслені умови, головні напрямки та особливості культурного життя в 1941–1944 роках. Автор підкреслює, що роки німецької окупації були важкими випробуваннями для інтелігенції і загалом для культурного життя України. «Безперечно, – зазначає О. Луцький, – не лише націоналістичне підпілля, а й абсолютна більшість тих, хто заанґажувався в легальній культурно-освітній праці, зокрема в рамках Українського центрального комітету, намагалися прислужитися своєму народові, захищати його інтереси. Найвищий час належно оцінити їх внесок у національну культуру й пошанувати всіх тих, завдяки кому навіть у грізну добу терору не завмирала духовна творчість» [22, с. 221].

Аналізує стан народної освіти у західноукраїнському регіоні С. Сворак [34]. І хоча хронологічні рамки його монографічного дослідження 1944–1964 рр., проте, у розділі «Становище та розвиток радянської освітньої системи в західних областях України: традиції та проблеми» автор робить короткий аналіз розвитку шкільництва у регіоні і в попередні роки, в тому числі і під час німецької окупації.

Політику німецького режиму щодо діяльності «Просвіти» як центру культурно-освітнього розвитку у період нацистської окупації досліджував М. Коваль [11]. У своїй статті автор робить висновок, що «на відміну від інших національних громадських організацій, що існували напівлегально або ж нелегально, осередки «Просвіти» діяли легально і найчастіше виконували роль центрів не тільки культурницького, а й суспільно-політичного життя охоплених ними населених пунктів» [11, с. 91]. Діяльність волинської «Просвіти» в досліджуваний період, на основі архівних матеріалів і періодичних видань того часу, вивчав Б. Савчук [33]. Автор зазначає, що відновленій у воєнний час «Просвіті» німецька влада не чинила особливих перешкод, але все ж тримала її під суворим контролем і чітко регламентувала. Однак і в таких умовах товариство отримало можливість розвиватись та проводити діяльність на власному національному ґрунті [33, с. 110].


Случайные файлы

Файл
12270-1.rtf
43542.rtf
101685.rtf
17056-1.rtf
420.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.