Державний устрій Афінської рабовласницької республіки (57139)

Посмотреть архив целиком

ВСТУП


Рабовласницьке суспільство досягло більш високого рівня розвитку у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. В історичній науці рабовласницьке суспільство прийнято називати античним (від лат. Antiqus — стародавній).

Цей ступінь розвитку рабовласницького суспільства є більш прискореним, ніж в державах Стародавнього Сходу, темпами розпаду первіснообщинного устрою, розвитком приватної власності і розширення експлуатації праці рабів і рабство.

В цих країнах у надзвичайно великих темпах розвивалась і застосовувалась рабська праця і рабство набуло форм класичного, всеохоплюючого явища, особливо у виробничий сфері. Рабство в античних державах стало основою всієї системи виробництва і виробничих відносин.

Державність у Стародавній Греції виникла спочатку у своєрідній формі держав-міст, на базі колективу вільних і повноправних громадян. Згодом, в силу різних обставин, як зовнішніх так і внутрішніх, відбувається процес централізації. Утворюються більш міцні держави.

Щоправда, в Греції єдиної держави так і не виникло, хоч утворювалися різні союзи — Афінський морський, Пелопоннеський, Еталійський, а потім майже вся Греція увійшла до складу Македонської дуже нетривалої, короткочасної імперії.

Щодо держави і права, то державно-правовий досвід Грецьких держав, а особисто Афінської республіки в широких масштабах був використаний багатьма наступними поколіннями, суспільствами і державно-політичними системами. Чимало державних інститутів, правових норм, явищ, елементів, понять з тих часів діє і донині, в тому числі і в Україні. Також не безпідставним є висловлювання про те, що без основи, закладеної Стародавньою Грецією, не було б сучасної цивілізації.



1 Органи державної влади Афін


Найважливішими органами державної влади Афін у період існування демократії були: Народні збори — агора. Рада — буле та виборні посадові особи — стратегі, архонти та інші. [11] 1)3 У законодавстві і контролі за управлінням державою деяку участь брали судові органи: ареопаг (до реформи 462 р. до н.е.) і геліея.


1.1 Народні збори


Це юридично і фактично найважливіший орган Афінської держави, який вирішував найважливіші справи країни. В засіданнях мали право і обов'язок брати участь тільки повноправні громадяни Афін чоловічої статі, які досягли 18 років, але фактично — з 20 років, бо молодь з 18 до 20 років навчалася військовій справі у спеціальних таборах і служила в охороні кордонів. Не мали права участі у зборах позбавлені політичних прав громадяни, жінка, метеки, чужинці і раби. Отож, незабаром був встановлений кворум — 6 тис. Чоловік. З меншою кількістю громадян збори не проводились. Місцем зібрань був пагорб Пнікс біля Акрополя, потім афінський театр або агора (площа в Афінах). Спочатку народні збори скликались один раз у місяць (місяців у греків було 10). Потім (у IV ст. до н. е.) — чотири рази на місяць, тобто 40 разів на рік. У разі потреби відбувалися позачергові, надзвичайні збори.

Збори скликали спеціальні геральди. При вході урядовці перевіряли по списках правомочність учасників. По кожному громадянину видавали значок ("символ"), на підставі якого потім виплачували за присутність на зборах гроші. За головні збори — по 9 оболів, за всі інші — по 6 оболів (з IV ст. до н. е.). За порядком стежили ЗО наглядачів, що мали загін поліцейських — токсотів.

Перші збори кожного місяця (пританій) вважалися головними. На них приймали найважливіші закони і загальнодержавні рішення, проводили перевірки діяльності вищих службових осіб (епіхойротонія). Кожне з питань, яке виносили на народні збори, попередньо обговорювали у Раді 500.

Другі збори були призначені для розгляду поданих громадянами всіляких заяв і прохань. Кожен громадянин міг звернутися до народних зборів з приводу як державних справ, так і своїх особистих проблем, які не могли бути вирішені органами виконавчої влади.

Треті і четверті збори призначалися для розгляду всіх інших державних питань, причому три питання порядку денного могли стосуватися культу, три — прийому послів і три — інших справ.

Перед початком зборів приносили жертви, читали молитви. Обговорення питань починали з викладення їх суті і оголошення проекту рішення Ради 500 — пробулевми. В обговоренні питань міг виступити кожен громадянин. Виступаючий вставав на відведене місце і одягав на голову миртовий вінок — в знак того, що він виконує державну функцію і в цей момент є недоторканою особою. Оскільки в Афінах було високо розвинене і цінувалось ораторське мистецтво (існували спеціальні ораторські школи), то виступали, як правило, професійні політики, оратори ("демагоги").

Голосування в народних зборах проводилось в давні часи криком, згодом — піднесенням рук (хейротонія). Таємне голосування іноді також мало місце (білими і чорними камінцями) — у справах, що стосувалися окремих громадян. Остракізм проводили шляхом таємного голосування глиняними черепками, де писали ім'я людини, яку вважали за потрібне вигнати з Афін.

Компетенцію народних зборів не було чітко визначено. Вони могли розглядати будь-яки питання внутрішнього і зовнішнього життя. Народні збори обирали вищих посадових осібдержави.

Кожен учасник народних зборів мав право запропонувати проект нового закону, проте, якщо члени народних зборів не приймали його, то автор ніс кримінальну відповідальність (аж до смертної кари)1.

Народні збори розглядали також питання про війну чи мир, фінансові питання (накладання податків, встановлення зборів, мит), питання заборони чи дозволу ввозити чи вивозити певні товари, культові справи, обирання державних урядовців, а у військовий час — військового командування. У будь який час вони могли зажадати від урядовців звітувати про свою діяльність, притягати їх до відповідальності і віддавати до суду. Народні збори виступали і як найвища судова інстанція.

Народні збори розглядали скарги громадян з приводу хабарництва, зловживань державних урядовців владою, на зловмисних донощиків ("добросовісні" донощики одержували половину майна засуджених ворогів держави). В Афінах навіть були спеціальні люди, які порушували звинувачення проти недобросовісних урядовців і політичних діячів — сикофанти.

У народних зборах, як уже згадувалось, проводився і остракізм. Для законності рішення на зборах мав бути встановлений кворум не менше 6 тис. громадян." Засуджений остракізмом повинен був протягом 10 днів залишити Афіни. [4] 1)4 Засуджений не позбавлявся ні громадянських, ні інших прав, майно теж не конфіскувалось.


1.2 Рада п'ятисот


Створена Рада, як зазначалось, Клісфеном. Членів Ради обирали за жеребом у кожній філі — по 50 чоловік не молодших ЗО років. Особи, обрані у Раду — булевти, проходили спеціальну перевірку Радою попереднього скликання — виясняли громадянську позицію булевтів, політичні погляди, моральність, відсутність компрометуючих фактів, боргів та ін. У разі виявлення якихось негативних відомостей булевта переобирали, Раду обирали на один рік і переобирати булевтів можна було тільки один раз. Булевти складали клятву.

Члени буле одержували жалування у розмірі 6 обалів (обал — 6 коп. золотом) щоденно. [11] 2)5 Під час засідань вони накладали на голови миртові вінки (на знак виконання державних функцій), у театрі, на видовищах їм виділяли кращі почесні місця.

Після закінчення строку повноважень кожен булевт складав звіт про свою роботу. За здійснені злочини булевти притягались до кримінальної відповідальності. Рада 500 виключала булевта із свого складу, його могли віддати до суду і кинути до в'язниці.

Рада засідала щоденно, крім святкових і траурних днів. На засіданнях могли виступати з власної ініціативи, або викликані для цього службові особи держави. У разі потреби її збирали у повному складі у спеціальному приміщенні — булевтерії, або у храмі Деметри, або в інших місцях.

Компетенція Ради 500 була досить широкою. Це був своєрідний уряд країни. Вона охоплювала законодавчу, виконавчу і судову сферу. Вона попередньо слухала і готувала усі питання які виносили на обговорення народних зборів, пропонуючи свій проект рішення. Без рішення Ради збори не могли прийняти жодного закону чи іншої відповідальної постанови.

Рада 500 відала також впровадженням прийнятих законів у життя. Вона повинна була точно дотримуватись рішень народних зборів. Проте, нерідко збори залишали Раді широке поле діяльності і навіть надавали їй майже необмежені повноваження щодо реалізації законів.

Раді належали повноваження у сфері фінансового управління. Вона визначала джерела державних прибутків, статті витрат, відала всіма надходженнями в державну скарбницю, стягувала державні борги, здійснювала продаж конфіскованого майна, розподіляла допомогу малозабезпеченим громадянам. Відала випуском грошей.

У галузі цивільної адміністрації Рада здійснювала все поточне управління країною, контролювала діяльність усіх органів адміністрації і службових осіб, могла порушити справу про притягнення їх до відповідальності.

Рада відала дипломатичними зносинами з іншими державами: приймала чужі і виряджала свої посольства, вела переговори, укладала міжнародні угоди, заслуховувала звіти афінських постів про виконання ними доручених справ та ін.

Раді належала також судова влада. Спочатку вона була широкою, але з IV ст. до н. е. скоротилась, бо чимало судових повноважень Ради перейшло до народних зборів і геліеї. Все ж до Ради надходили заяви про державні злочини, службові порушення та ін. Однак право щодо покарання винних у неї були


Случайные файлы

Файл
96358.rtf
175833.rtf
18018.rtf
2940-1.rtf
97553.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.