Герцогство Варшавське та Королівство Польське в загальноєвропейських політичних відносинах (56954)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

Розділ І. Порівняльний аналіз історичних умов виникнення Князівства Варшавського і Королівства Польського

1.1 Міжнародна ситуація в Європі і питання поділів Польщі

1.2 Виникнення князівства Варшавського

1.3 Утворення Польського королівства

Розділ ІІ. Політичний розвиток Королівства та Герцогства

2.1 Політичні перетворення в Королівстві Польському

2.2 Загострення політичних суперечностей на міжнародній арені

2.3 Прояви національно-визвольного руху на підкорених територіях

Розділ ІІІ. Соціально - економічний розвиток Королівства та Герцогства в порівняльній характеристиці

3.1 Соціальна структура польського суспільства в контексті розвитку двох держав

3.2 Розвиток промисловості та сільського господарства до аграрної реформи 1864 р.

3.3 Особливості економічного розвитку після 1864 р.

Висновки

Список використаної літератури



Вступ


На рубежі XVIII – XIX ст. Європа вступає в нову фазу політичних відносин. Саме в цей період загострюються протиріччя між провідними країнами - Францією, Англією, Австрією, Прусією та Росією. Французькі війська та дипломатія Наполеона Бонапарта починають відігравати визначальну роль у визначенні майбутньої ролі захоплених країн.

Тогочасній Польщі, а вірніше буде сказати, тому, що від неї лишилося після розділів, випало місце відіграти роль статиста на міжнародній політичній арені. Країна опинилася в сфері розподілу світу між державами, які домінували в політичному розвитку світу.

Актуальність даної теми полягає в значенні тогочасної ситуації в Польщі для її подальшого розвитку та необхідності розуміння сучасниками історичних коренів політичних та соціально – економічних процесів на території польської держави під владою іноземців.

Таким чином ми ставимо за мету з’ясувати роль Князівства (Герцогства) Варшавського та Королівства (Царства) Польського в загальноєвропейських політичних відносинах, зробити порівняльний аналіз становища двох зазначених держав в контексті розвитку відносин європейських країн.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період кінця XVIII - початку XIX ст.

Якщо казати про територіальні межи дослідження, то вони охоплюють території тогочасної Польщі, Росії, Австрії, Прусії, Франції.

Стан наукової розробки досліджуваної проблеми не можна вважати задовільним. Основний і найбільш вагомий недолік історіографічного характеру – це відсутність фундаментальних історичних досліджень, в яких би ґрунтовно, послідовно аналізувався комплекс проблем суспільно – політичного змісту королівства Польського та князівства Варшавського. Існуючий літературний доробок з даної проблематики містить передусім „старі” видання.

Тут слід згадати загальні праці з історії Польщі, які більш менш висвітлюють проблему в контексті внутрішньополітичного розвитку Польщі та міжнародних відносин в Європі (История дипломатии. – М., 1959. – Т. 1;

История Польши. – М., 1956. – Т. 2; Історія південних та західних слов’ян. – К., 1987; Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. – М., 1993; Миллер И. Исследования по истории народов Центральной и Восточной Европы ХІХ в. – М, 1980; Новая история 1640 – 1870. – М., 1986).

Важливими також вбачаються праці, обєктом дослідження в яких, стала національна – визвольна боротьба польського народу від іноземних поневолювачів. Характеризуючи ретроспективні особливості етнодержавотворення в польському регіоні, автори намагаються провести паралелі між ситуацією, що склалася в Європі навколо Польщі та причинами повстань і визвольних рухів на території останньої, приділена увага зв’язкам політичних процесів в світі і їх влив на події в Польській державі. Це монографії (Дьяков В., Миллер И. Революционное движение в русской армии и восстание 1863 г. – М., 1964; Очерки революционных связей народов России и Польши: 1815 – 1917 гг. – М., 1976; Пухлов Н. Польское рабочее движение (1890 – 1904 гг.). – М., 1977; Ревуненков В. Польское восстание 1863 г. и европейская дипломатия. – Л., 1957; Смирнов А. Революционные связи народов России и Польши: 30 – 60 гг. ХІХ ст. – М., 1962; Фалькович С. Идейно – политическая борьба в польском освободительном движении 50 – 60 – х гг. ХІХ в. – М., 1966; Федосова Т. Польские революционные организации в Москве. 60 –е гг. ХІХ в. – М., 1974).

Викликають нагальний інтерес і праці деяких авторів, які висвітлювали економічну історію Польщі та соціальні питання зазначеного періоду (Рутковский Я. Экономическая история Польши. – М., 1953; Социальная структура общества в ХІХ в. Страны Центральной и Юго – Восточной Европы. – М., 1982; Обушенкова Л. Королевство Польское в 1815 – 1830 гг. Экономическое и социальное развитие. – М., 1979; Польша на путях развития и утверждения капитализма: Конец ХVІІІ – 60-е гг. ХІХ в. – М., 1984; Рутковский Я. Экономическая история Польши. – М., 1953).

Безумовно, кожна з цих розвідок, не являє собою ізольовану характеристику саме зазначеного періоду, а висвітлює, хоча деякі і в меншій мірі історичний розвиток Польщі, а подають загальну всебічну картину подій, що обумовили взаємозалежність суспільно – політичних процесів в різних частинах поділеної Польщі.

Отже, маємо надію, що здійснення системного аналізу всього існуючого літературного доробку у комплексі з об’єктивною оцінкою подій із зазначеної проблематики, побудоване на принципі історизму дасть можливість досягти мети даного дослідження.



Розділ І. Порівняльний аналіз історичних умов виникнення Князівства Варшавського і Королівства Польського


1.1 Міжнародна ситуація в Європі і питання поділів Польщі


З 1795 р. історія Польщі розпадається зовні на частини відповідно до тих адміністративно-правових рамок, в які були поставлені польські землі умовами розділів.

Згідно трьох розділів Польщі Прусія захопила 135 тис. кв. км з населенням 2,3 млн. чол. Політика прусських правителів відразу проявилася у назвах новоутворених адміністративних одиниць. Після першого розділу, це була, наприклад, Західна Прусія, після другого і третього – Південна та Ново східна Прусія, а також Нова Сілезія. І це не дивлячись на те, що в більшості населення на відповідних територіях складали поляки. 0

Одним з заходів понімечення стала активна підтримка прусськими властями колонізаційного переміщення німців на польські землі, причому не лише тільки з прусських володінь, але й з різних німецьких князівств. З 1776 р. існував закон, який дозволяв отримувати шляхетські маєтки не тільки німецьким дворянам, але і міщанам, для кредитування яких було виділено спеціальний грошовий фонд. Досить скоро вся місцева адміністрація стала прусською, для чого тільки в південній та Новосхідній Прусії виникла потреба в дев’яти тисячах німецьких чиновників. З 1797 р. суди та адміністративне виконавство на всіх територіях були переведені на німецьку мову. Прибутки, які отримували з польських земель, використовувалися головним чином на утримання прусської армії. Рекрутську повинність прусські монархи розповсюдили і на своїх польських підданих.

Відносно Габсбургів, то майже всі землі, отримані при розділі Речі Посполитої, вони включили у велику по території провінцію під назвою „Королівство Галіції і Лодомерії”. Це королівство підкорялося губернатору, який знаходився у Львові і мав права імператорського намісника. Воно було поділене на 18 округів і управлялося майже безправним провінційним сеймом з представників від магнатів і шляхти, а також від королівських міст.

Польське питання почало відігравати досить помітну роль в європейській дипломатії в першому десятиріччі ХІХ ст. А. Чарторийський, який увійшов до оточення Олександра І, і став міністром іноземних справ Росії, висунув проект відновлення Польської держави, яка була б поєднана з Російською імперією династичною унією. Олександр І до 1805 р. не відкидав цього проекту, але вбачав в ньому не стільки реальну ціль скільки знаряддя дипломатичного тиску, перш за все на Пруссію.0

Поразки, завдані Австрії і Пруссії в наполеонівських війнах, призвели до того, що в 1806 р. французька армія зайняла більшу частину польських земель. Намагаючись як можна повніше використати ситуацію, що склалася для перетворення поляків в гарматне м’ясо Наполеон намагався залучити на свій бік Т. Костюшко.

Але угоди не відбулося, оскільки Т. Костюшко висунув неприйнятні для французького імператора умови:

  1. Зробити заяву про відновлення Польші в старих кордонах;

  2. Визволення селян з землею.

В 1807 р. після важкого для французької сторони бою з російською армією під Прейсиш – Ейлау, Наполеон запропонував польську корону прусському королю Фрідріху Вільгельму ІІІ, але той відмовився її прийняти.0

Після битви під Фридландом (червень 1807 р.) Наполеон вирішив розколоти військово – політичний блок Австрії, Пруссії і Росії. Він звернувся до Олександра І з пропозицією прийняти польську корону і всі польські землі, які знаходилися під владою Пруссії. Російський імператор досить розумно відхилив її. Однак при підписанні Тильзітського договору обидві сторони були змушені іти на поступки, в тому числі і по польському питанню. В результаті досягнутого компромісу на карті з’явилася держава, яка воскресила ненадовго надії поляків на відновлення незалежності.

Це було васальне по відношенню до Франції князівство Варшавське – конституційна держава на чолі з призначеним Наполеоном саксонським королем Фрідріхом Августом.


1.2 Виникнення князівства Варшавського


Случайные файлы

Файл
122095.doc
140014.rtf
53892.doc
15852.doc
uroven.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.