Декабристський рух та його поширення на Україні (55135)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України





Реферат на тему


Декабристський рух

та його поширення на Україні





Виконав студент ________________________________________

Науковий керівник _______________________________________


Реєстраційний номер _______________


Дата _____________________________


Підпис___________________________





2002


Зміст



Вступ 3

1 Перши таємні організації 5

2 Північне і Південне товариства та їх програми 7

3 Об’єднання революційних сил 9

4 Повстання в Петербурзі та на Україні 13

Загальні висновки 20

Використана література 21




Вступ


Минуло 176 років від днів виступу декабристів на Сенатській площі в Петербурзі та повстання Чернігівського полку на Україні. Ці події привертають увагу вітчизняні істориків як видатна віха у розвитку визвольного руху і демократичної культури не тільки в Росії, але і в Україні.

Період світової історії від Французької буржуазної революції до Паризької комуни відзначений боротьбою проти монархії та феодального гніту. Це була епоха буржуазно-демократичних рухів взагалі, буржуазно-національних зокрема, епоха швидкої ломки феодально-абсолютистських установ, які пережили себе. Визвольний рух в Росії розвивався як складова частина загальноєвропейського і світового революційного рухів.

Кожне століття, як зазначав П. Пестель — керівник та ідеолог Південного товариства декабристів, — має “свою відмінну рису. Теперішнє ознаменується революційними думками. Від одного кінця Європи до другого видно всюди одне і те ж, від Португалії до Росії… Дух перетворень змушує, так би мовити, всюди клекотити… Ось причини, вважаю я, що породили революційні думки і правила й укорінили їх в умах”. [2, 207]

Розвиток визвольних ідей в Росії був підготовлений ідейними традиціями попередніх поколінь. Прагнення до ліквідації рабства, нерівності, станів штовхало передову дворянську молодь до читання нелегальної російської літератури. В численних свідченнях декабристів зазначається їх захоплення творами М.І. Новикова, Я.Б. Княжина, Д.І. Фонвізіна, В.В. Капніста. Особливо велика роль у поширенні антикрипацьких і антиціристських ідей належить творам піонера революційної думки О.М. Радищева, які були добре відомі декабристам.

Передові представники російського суспільства уважно стежили за національно-визвольним і революційним рухом в Європі.

Історичні умови в Росії розвивались в тому ж напрямку, що і в Західній Європі. В Росії сформувалась передова ланка людей, які в боротьбі проти реакційних сил прагнули ліквідувати кріпацтво і самодержавства, жадали забезпечити Росії шлях прогресивного розвитку. Із усією гостротою було поставлено питання: як і з чого треба починати діяти.

Ця робота присвячена вивченню напрямків декабристського руху, в тому числі на території України.




1 Перши таємні організації


В умовах все зростаючого незадоволення широких верств суспільства існуючим ладом передові люди все ясніше усвідомлювали необхідність об’єднання, створення таємної політичної організації і вироблення чіткої програми дій.

Початок діяльності майбутніх декабристів поклала створена в Петербурзі в лютому 1816 року таємна політична організація під назвою “Союз порятунку”, а пізніше – “Товариство істинних і вірних синів вітчизни”. Саме тут оформлена перша програма і саме тут розпочали свою діяльність видатні діячі декабристського руху.

Ініціаторами організації товариства стали гвардійські офіцери російської армії, учасники військових подій 1812-1815 рр. Серед них були О. і М. Муравйови, С. Трубецькой, С. і М. Муравйови-Апостоли, І. Якушкін. Незабаром до товариства вступили П. Пестель, М. Лунін, І. Пущин та ін. Всього до складу організації входило близько 30 осіб.

На початку 1818 року на основі “Товариства істинних і вірних синів вітчизни” створюється “Союз благоденства”, який проіснував три роки. Програмними вимогами “Союзу благоденства” були: ліквідація кріпацтва і самодержавства, введення у країні конституції.

Передова молодь критикувала кріпацтво, деспотизм, аракчеєвщину, беззаконня, розповсюджувала літературу, вела просвітительську роботу серед солдатів, обурювалась військовими поселеннями, визволяла з кріпацтва талановитих кріпаків-самоучок, пропагувала необхідність поширення ланкастерських шкіл. Члени Союзу неодноразово подавали урядові записки з вимогами скасувати кріпацтво в Росії. Робить спробу дати волю своїм селянам І. Якушкін.

Ідеологічні принципи “Союзу благоденства” чітко відбивались в історичних, філософських, економічних, літературно-критичних творах його членів. Передбачалося видавати громадсько-політичний і літературний журнал “Росіянин ХІХ сторіччя”, який повинен був проводити в широкі кола читачів ідеологічні настанови таємного товариства.

Вимоги конституційної монархії в умовах наростання активності народних мас в Росії і революційних подій в Європі стали застарівати. 20-річний термін, який відводився для створення загальної думки, для підготовки революційного перевороту виявлявся надто довгим, а засоби боротьби – малоефективними. У товаристві напружено працювали над подальшою розробкою програмних документів. В їх продовженні та додатках були сформульовані більш радикальні й далекосяжні завдання. Сама дійсність штовхала на рішучіші дії. Намітився республіканський напрямок на чолі з П. Пестелем, з ініціативи якого у Тульчинській управі протягом 1819 року жваво обговорювались республіканські проекти.

Смуга революційних подій в західній Європі й зростання стихійного селянського руху в Росії надихали членів товариства на активніші й сміливіші дії. Вирішальний революційний удар планували нанести за допомогою війська. Думка про воєнну революцію швидко торувала собі шлях в умах членів товариства. Це був єдино можливий шлях в тих історичних умовах, коли не було скільки-небудь серйозного руху в інших верствах суспільства. Прихильники старої тактики, розрахованої на поступове завоювання громадської думки, не погоджувались з новим напрямом дій. Виникла ідея скликати з’їзд. На цей час урядові стало відомо про існування товариства. З’їзд був скликаний в 1821 році в Москві. За рішенням з’їзду таємне товариство ліквідували. Це було зроблено для того, щоб ввести в оману царський уряд і одночасно створити в глибокій таємниці нові організації.



2 Північне і Південне товариства та їх програми


У перші ж місяці після Московського з’їзду колишні члени “Союзу благоденства” приступили до створення нової таємної організації, яка увійшла в історію революційного руху під назвою Північне товариство. Але несподівано Олександр І оголосив похід гвардії на Литву. Лише після завершення кампанії восени 1822 року зусиллями ініціативної групи в складі М. Муравйова, М. Тургенєва, Є. Оболенського, І. Пущина та М. Луніна діяльність нового таємного товариства у Петербурзі була відновлена і значно активізувалась.

Кількість членів Товариства поступово зростала. Під керівництвом Північного товариства відновили революційну діяльність активні діячі ліквідованих організацій, що жили в Москві.

Протягом 1823 – 1824 років у товаристві значно зміцнилась республіканська течія. Особливо це стало відчутним, коли до його складу увійшли К. Рилєєв, брати М. І О. Бестужеви, П. Каховський, А. Арбузов, В. Кюхельбекер і група офіцерів флоту на чолі з Д. Завалінишим.

Найбільш яскравим виразником республіканських ідей в Півничному товаристві був поет К. Рилєєв. Прийнятий восені 1823 р. В Північне товариство К. Рилєєв став його найактивнішим діячем і очолив найрішучішу і найдемократичнішу частину таємного товариства.

Рилеєвська” течія поступово поширювалась, зміцнювала свій вплив і, нарешті, ставши керівною, взяла на себе весь тягар підготовки повстання.

Майже одночасно з Північним товариством в березні 1821 року на Україні виникла друга організація. Тульчинська управа на чолі з П. Пестелем не погодилась з рішенням про ліквідацію “Союзу благоденства” і вирішила продовжувати діяльність своєї організації, що дістала назву Південне товариство. Ідейною основою її з самого початку була республіканська програма.

Товариство розробило свою організацій структуру. Директорами товариства вибрані були П. Пестель і О. Юшневський. Вирішальний удар, до якого готувались на півдні, намічали нанести у столиці, і тому зв’язки з революційною організацією в Петербурзі були дуже важливі. З цією метою третім директором з півночі був обраний М. Муравйов. З початку існування обох товариств було вирішено діяти спільними зусиллями.

Крім головної Тульчинської управи, були створені Кам’янська управа на чолі з В. Давидовим та С. Волконським і Васильківська – на чолі з С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюміним. Для обговорення програмних документів і важливих тактичних питань вирішили періодично скликати з’їзди керівних діячів товариства. Місцем з’їздів обрали Київ, де щорічно у січні відбувалися контрактові ярмарки.

Серед питань, обговорюваних на з’їздах Південного товариства, найважливішими були програмні. Автором конституційного проекту південців, який називався “Руська правда”, був П. Пестель.

При визначенні шляхів звільнення селян і майбутнього політичного устрою російського суспільства виявилась дворянська обмеженість програмних документів Південного і Північного товариств. В революційному перевороті, щоб уникнути громадянської війни, не мали брати участі селянські маси. Зберігалось поміщицьке землеволодіння і передбачалось збереження прибутків у поміщиків при звільненні селян від кріпацтва. Але незалежно від історичних розходжень програми і документи таємних товариств були спрямовані на знищення феодально-абсолютистського ладу.


Случайные файлы

Файл
161343.rtf
20522-1.rtf
60684.rtf
132128.rtf
19345-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.