Операційна система LINUX. Команди (47852)

Посмотреть архив целиком








РЕФЕРАТ


На тему:


Операційна система LINUX. Команди”




Linux – це операційна система, яка створена на основі загальновідомої системи Unix. Якщо Unix має більше, як 30-літню історію, то датою народження Linux є 1991 рік. Саме цього року фінський студент Лінус Торвальдс написав невелику системну програму, що дозволяла лише керувати процесами та основною пам’яттю комп’ютера, і звернувся до всіх програмістів із закликом продовжити його роботу. Зусиллями багатьох ентузіастів зі всього світу вже через декілька місяців була створена закінчена операційна система сімейства Unix. Сьогодні Linux стоїть в одному ряду з найпотужнішими операційними системами і продовжує далі розвиватись і розширювати свої функціональні можливості. Жодна серйозна фірма програмного профілю не може ігнорувати цю операційну систему і тому більшість програмних пакетів мають свої версії і для Linux.

Linux функціонує практично на всіх апаратних платформах і підтримує більше типів процесорів і програмних систем, ніж будь-яка інша операційна система. Linux однаково добре працює як на персональних комп’ютерах, так і в комп’ютерних мережах. Її висока мобільність обумовлена як спадковістю від Unix, так і завдячуючи широкій підтримці багатьох програмістів. Linux має повну реалізацію мережного інтерфейсу TCP/IP, що забезпечує підключення до Internet та надання повного спектра послуг цієї всесвітньої мережі.

Linux не тільки багатозадачна операційна система, але це також і система для багатьох користувачів. Навіть на одному комп’ютері можна працювати одночасно на шести текстових консолях і одній графічній.

Варто відзначити дві характерні особливості Linux: безкоштовність та відкритість програмного коду.

Більша частина програмного забезпечення для Linux розроблена в рамках проекту GNU фонду FSF (Free Software Foundation – вільного програмного забезпечення), тому ця операційна система може вільно розповсюджуватись. На відміну від ліцензій для комерційних продуктів, ліцензія GPL (GNU Generic Program License) для Linux захищає авторські права всіх розробників вимагаючи одночасно від них, щоб їх програми і початкові програмні коди були загальнодоступними. Відкритість програмного коду дає також унікальну можливість для самостійного вивчення нових тенденцій в сучасному системному програмуванні. Саме тому Linux є найкращою базою для використання в навчальному процесі.

Будь-який програміст може написати свою власну програму або внести зміни в існуючі програми, що входять до складу Linux. Звичайно, новостворені програми не завжди проходять жорстке багатомісячне тестування, як це відбувається із новими продуктами відомих фірм. Однак практика підтверджує достатньо високу надійність Linux.

Необхідно розрізняти поняття операційної системи (ОС) і дистрибутиву. ОС – це набір системних програм, призначених, по-перше, для керування ресурсами комп’ютера чи комп’ютерної мережі, по-друге, для полегшення взаємодії користувача з комп’ютером на основі дружнього інтерфейсу. Дистрибутив включає в себе ОС, а також великий набір службових, навчальних, ігрових та інших сервісних програм, зокрема компілятори різних мов програмування, текстові та графічні редактори тощо. Оскільки можна створити різні поєднання ОС із вказаними програмами, тому існує багато різних дистрибутивів. Найбільш відомі із них: Red Hat, Mandrake, Debian, ASP, LFS.

Посібник призначений для початкового ознайомлення з Linux і отримання основних практичних навичок для роботи із цією ОС. В посібнику є 7 тем:

команди операційної системи Linux;

текстовий редактор vi (vim);

складання сценаріїв;

графічна система X Window;

робочі столи користувача;

основи адміністрування в Linux;

процеси і роботи.

Кожна лабораторна робота містить короткий теоретичний матеріал, практичні завдання а також контрольні і тестові запитання.

Команди операційної системи Linux

Зміст теми: Знайомство із структурою каталогів операційної системи Linux, правами доступу до файлів і каталогів, практичне засвоєння основних команд Linux для роботи із файлами і каталогами.

Теоретичні відомості



1. Каталоги в Linux


Файлова система Linux має багато каталогів, які утворюють ієрархічну деревоподібну систему. На початку цього дерева розташований кореневий каталог, який позначається як символ / (похила лінія). Далі розташовуються інші каталоги та файли. Призначення основних каталогів першого рівня наведено в розділі 1.3. На відміну від операційних систем MS-DOS і Windows, тут майже всі каталоги мають стандартні імена і їх не можна вилучати або перейменовувати.

Каталог X, що входить до складу каталога більш високого рівня Y, є по відношенню до нього підкаталогом, а сам каталог Y – батьківським каталогом для X, або надкаталогом.

Для найменування каталогів першого рівня, тобто підкаталогів кореневого каталога, необхідно спочатку вказати ім’я кореневого каталога (символ /), а потім – власне ім’я підкаталога, наприклад:

/bin

Для найменування каталогів наступних рівнів необхідно послідовно вказати імена всіх каталогів по дереву каталогів, починаючи із кореневого каталога. Ці імена розділяються між собою символом /. Наприклад:

/home/user/tom

Каталог, з яким в даний момент працює користувач, називається поточним. Він позначається символом *. * (точка). Для найменування в поточному каталозі безпосереднього батьківського каталога можна скористатись також символами *. . * (дві точки).



2. Файли в Linux


Файл з точки зору операційної системи є найбільшою сукупністю даних, з якою можна виконувати різні стандартні операції: копіювання, перейменування, вилучення і т.д. З позицій користувача файл – це поіменована область на диску або іншому машинному носії даних. В файлах можуть зберігатись тексти програм, документи тощо.

В Linux поняття файла є універсальним. Всі фізичні пристрої (дисплей, принтер, клавіатура та ін) представляються як спеціальні файли, які зберігаються в каталозі /dev. До речі, каталоги в Linux розглядаються як третя різновидність файлів, оскільки вони теж займають деяке місце на диску.

Ім’я файла може бути довільним, однак має задовольняти деякі обмеження. По-перше, імена файлів не можуть включати в себе пропуски. По-друге, не рекомендується включати до складу імені такі символи:

/ * \? “ ‘ ^! @ $% & () { } []:; < >

По-третє, довжина імені файла не повинна перевищувати 256 символів. Не варто також забувати, що розрізняють великі та малі букви алфавіту.

Позначення кожного файла може складатись із двох частин, які розділяються точкою: основного імені файла і розширення імені файла. Розширення імені файла використовувати не обов’язково, але бажано, оскільки воно вказує на тип файла. Наприклад,

*. txt - текстовий файл;

*. bin - бінарний, тобто виконуваний, файл;

*. с - програма мовою Сі.

Для звертання до файлів поточного каталогу достатньо вказати лише ім’я файла та розширення імені файла (якщо воно існує). В загальному випадку для звертання до файла із каталога X, необхідно в імені файла вказувати весь шлях по дереву каталогів, починаючи від кореневого каталога і до каталога X. В такому випадку матимемо абсолютне складове ім’я файла. Наприклад, абсолютне складове ім’я файла /Home/user/file. txt

позначає файл file. txt, що знаходиться в каталозі user, який є підкаталогом каталога першого рівня /Home.

Якщо необхідний каталог X знаходиться по дереву каталогів нижче від поточного каталога, тоді при звертанні до такого файла із поточного каталога в імені файла допускається вказувати лише шлях від поточного каталога і до каталога X. В цьому випадку матимемо відносне складове ім’я файла.

При виконанні однакових операцій із групою файлів можна використовувати для них узагальнені імена. Символ * позначає будь-яку кількість будь-яких символів в основному імені файла або в розширенні імені файла. Ім’я файла із символами * по суті буде позначати не один файл, а групу файлів. Наприклад, запис *. txt буде позначати всі текстові файли поточного каталога, а запис M*. c позначатиме всі програми мовою С, імена яких розпочинаються із букви М.

Символ? позначає лише один довільний символ або відсутність одного символу в основному імені файла або в розширення імені файла. Наприклад, запис file?. txt може бути узагальненою формою позначення всіх файлів, основне ім’я яких включає 4 або 5 символів і розпочинаються словом file.



3. Розгляд структури каталогів Linux


Розглянемо призначення основних каталогів першого рівня.

Каталог /root. Він є робочим каталогом суперкористувача. Після реєстрації суперкористувач попадає саме в цей каталог.

Каталог /home. Цей каталог використовується для зберігання даних користувачів. В ньому створюються підкаталоги для кожного користувача під тим іменем, під яким реєструється користувач на початку сеанса роботи (login). Тільки в свому каталозі (а також в каталозі /tmp) рядовий користувач може створювати нові підкаталоги і файли.

Каталог /boot. В ньому містяться файли, що використовуються при початковому завантаженні операційної системи (ОС).

Каталоги /bin і /sbin. В цих каталогах містяться: системні утиліти і бінарні (тобто виконувальні) файли, оболонки, файли багатьох зовнішніх команд, редактори та т.п. Головною відмінністю між програмами, що зберігаються в згаданих каталогах є те, що програми з каталогу /sbin можуть бути виконані лише суперкористувачем.

Каталог /lib. В цьому каталозі знаходяться загальні системні бібліотеки. В одному з підкаталогів каталога /lib знаходиться ядро Linux.

Каталог /dev. Тут знаходяться файли, які представляють системні пристрої (термінали, принтери, вінчестери і т.п.).

Каталог /usr. Цей каталог призначено для зберігання файлів, які не змінюються та спільно використовуються різними користувачами. В підкаталогах /usr/bin і /usr/sbin міститься велика кількість програм, які за своїми функціями подібні до каталогів /bin та /sbin. Підкаталог /usr/share містить дані, які переносяться між комп’ютерами з різними операційними системами.

Каталог /mnt. В цьому каталозі знаходаться підкаталоги, що використовуються як точки монтування для інших файлових систем. До підкаталога /mnt/windows підключається файлова система ОС Windows, до підкаталогу /mnt/floppy підключаються дискети і т.д. Імена цих підкаталогів можуть бути змінені.

Каталог /etc. Цей каталог використовується для зберігання конфігураційних файлів ОС. Серед множини підкаталогів дуже важливим є підкаталог /etc/X11, де зберігаються файли конфігурації системи Х Window, а також підкаталог /etc/rc. d, де міститься сценарій початкового завантаження Linux.

Каталог /opt. В цьому каталозі інсталюються додаткові пакети програм.

Каталог /var. Тут зберігаються файли, вміст яких часто змінюється. Найважливіші такі підкаталоги:

/var/log – для зберігання системних журналів;

/var/mail – для організації поштових скриньок користувачів; /var/spool – для організації буферних черг для принтера, пошти і т.п.

Каталог /lost+found. Цей каталог призначений для зберігання пошкоджених даних, які можуть з’явитися після перевірки файлової системи Linux.

Каталог /tmp. Тут зберігаються тимчасові файли системи і користувачів.

Каталог /auto. Цей каталог використовується для конфігурування пристроїв з метою автоматичного знаходження і монтування носіїв інформації в момент їх встановлення.



4. Основні команди Linux


Вичерпну інформацію про формат будь-якої команди Linux можна отримати за допомогою довідкової команди man:

man<імя команди>

Далі розглядаються лише найпоширеніші команди в скороченому форматі.


4.1. Інформація про поточний каталог


Для видачі імені поточного каталогу використовується команда

pwd


4.2. Перегляд каталогу


Перегляд вмісту каталогу здійснюється командою ls. Формат команди:

ls [–опції] [<Каталог>] [<Файл1> <…>]

При відсутності всіх опцій та параметрів можна отримати список всіх файлів і підкаталогів поточного каталогу у мінімальному форматі. Мінімальний формат передбачає видачу лише імен файлів та підкаталогів. Розширений формат дозволяє розрізнити між собою файли та підкаталоги (після імен останніх ставиться похила лінія “/”). Повний формат передбачає видачу для кожного файла або підкаталога інформації в такій послідовності:

тип (“d” - підкаталог, “-“ - файл, “b” - блочний пристрій, “c” - символьний пристрій);

права доступу (для користувача-власника, групи користувачів, всіх інших);

користувач;

група користувачів;

обсяг пам’яті в байтах;

дата створення;

час створення;

ім’я.

Основні опції:

l – видача списку файлів та підкаталогів у повному форматі;

F – видача списку файлів та підкаталогів у розширеному форматі;

R – видача списку файлів, каталогів і всієї ієрархії підкаталогів у мінімальному форматі;

[<Каталог>] визначаєтой каталог, для якого визначається список файлів та підкаталогів. За замовчуванням видається інформація про по-точний каталог.

[<Файл1> <…>] визначає файл або файли, про які видається інформація.

Приклад 1. Видача імен файлів та підкаталогів поточного каталогу у мінімальному форматі:

ls

Приклад 2. Видача інформації про каталог /home/user/mydir у розширеному форматі:

ls –F /home/user/mydir

Приклад 3. Видача інформації про файл file1. txt у повному форматі:

ls –l file1. txt


1.4.3. Створення каталогу

Для створення нових каталогів (підкаталогів) використовується команда mkdir. Формат команди:

mkdir [–опції] [<Каталог1> <…>]

Основні опції:

m <права> – задання прав доступу для створюваного каталога (в символьному вигляді або у вигляді числа у восьмеричній системі числення).

Приклад 1. Створити каталог mydir1 із наданням прав доступу за замовчуванням:

mkdir mydir1

Приклад 2. Створити каталог mydir2 із забороною запису та вилучення із нього файлів для всіх, за винятком користувача-власника:

mkdir –m 755 mydir2


4.3. Зміна поточного каталогу


Для переходу із поточного каталогу в інший каталог використовується команда cd. Формат команди:

cd [<Каталог>]

Приклад 1. Перейти в каталог /home/user/dir1/mydir:

cd /home/user/dir1/mydir

Приклад 2. Перейти у батьківський каталог, тобто на один рівень вище по ієрархії каталогів:

cd. .

Приклад 3. Перейти у домашній каталог користувача із будь-якого каталога:

cd


4.4. Знищення каталогу


Для знищення каталогів (підкаталогів) використовується команда rmdir. Формат команди:

rmdir [–опції] [<Каталог1> <…>]

За замовчуванням знищуються лише пусті каталоги та підкаталоги.

Основні опції:

p – знищення всіх підкаталогів того каталога, який ліквідовується.

Приклад 1. Знищити каталог mydir:

rmdir mydir

Приклад 2. Знищити каталог mydir та його пусті підкаталоги mydir1 та mydir2:

rmdir - p mydir/mydir1 mydir/mydir2


4.5. Створення файла


Створити файл можна за допомогою багатофункціональної команди cat. Формат команди для виконання цієї задачі:

cat >

Приклад 1. Для створення нового текстового файла необхідно спочатку виконати команду

cat > file1. txt

Далі вводиться необхідний текст.д.ля повернення в командний режим необхідно натиснути клавіші .

Для додання нових даних в кінець цього файла треба виконати аналогічні дії, але з іншою командою:

cat >> file1. txt


4.6. Копіювання файлів


Для копіювання файлів використовується команда cp. Формат команди:

cp [–опції] <Файл1> … < ФайлN> <Файл>|<Каталог>

В результаті виконання команди відбувається копіювання одного файла <Файл1> у новий файл <Файл> або кількох файлів <Файл1> … < ФайлN> в каталог <Каталог>.

Основні опції:


Случайные файлы

Файл
28470-1.rtf
30096-1.rtf
8547.rtf
46.doc
115018.rtf